Постанова

від 31.01.2024 по справі 591/3946/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2024 р. Справа№ 591/3946/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання Звершховської І.А.,

від позивача: Матішинець В.В.;

від ОСОБА_1 Сивенко В.М. :

від ОСОБА_3 : Сивенко В.М;

представники інших учасників в судове засіданні не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4

на ухвалу Господарського суду Сумської області від 16.11.2023 (повний текст складено 16.11.2023)

за заявою ОСОБА_4

про забезпечення позову

у справі № 591/3946/20 (суддя Джепа Ю.А.)

за позовом ОСОБА_4

до 1. ОСОБА_1 ,

2. ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог:

1. ОСОБА_5 ,

2. ОСОБА_6 ,

3. ОСОБА_7 ,

4. ОСОБА_8 ,

5. ОСОБА_9 ,

6. ОСОБА_10 ,

7. Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна фірма «Магазин «Славутич»,

8. Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Нагорна Наталія Василівна,

9. Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Хвостик Ганна Іванівна

про визнання права власності у порядку спадкування, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У листопаді 2023 представник ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ) адвокат Моісеєнко Василь Володимирович звернувся до Господарського суду Сумської області із заявою про забезпечення позову у справі № 591/3946/20, в якій просить:

- заборонити відповідачам: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) чи будь-якій іншій третій особі, яка буде діяти від імені відповідачів чи в їх інтересах, до набрання законної сили рішенням суду у справі використовувати та надавати: свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину 74,24% частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна фірма «Магазин «Славутич» (далі - ТОВ ТФ «Магазин «Славутич», Товариство), що становить 121 460 грн, видане 20.09.2017 спадкоємцю ОСОБА_1 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу у Сумській області Нагорною Т.В., яке зареєстроване в реєстрі за №5048 та у Спадковому реєстрі за №61252363 (бланк НМІ 003495), до суб`єктів державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусів, для проведення на підставі такого свідоцтва державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи ТОВ ТФ «Магазин «Славутич» (код ЄДРПОУ 14008264; свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частину 74,24% частки у статутному капіталі Товариства, що становить 121460 грн, видане 20.09.2017 спадкоємцю ОСОБА_3 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу у Сумській області Нагорною Т.В., яке зареєстроване в реєстрі за №5047 та у Спадковому реєстрі за №61252330 (бланк НМІ 003494), до суб`єктів державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусів, для проведення на підставі такого свідоцтва державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи ТОВ ТФ «Магазин «Славутич» (код ЄДРПОУ 14008264);

- заборонити суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, здійснювати державну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змін щодо відомостей про юридичну особу - ТОВ ТФ «Магазин «Славутич» (код ЄДРПОУ 14008264) на підставі: свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину 74,24% частки у статутному капіталі Товариства, що становить 121460 грн, виданого 20.09.2017 спадкоємцю ОСОБА_1 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу у Сумській області Нагорною Т.В., яке зареєстроване в реєстрі за №5048 та у Спадковому реєстрі за №61252363 (бланк НМІ 003495) на ім`я ОСОБА_1 ; на підставі свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину 74,24% частки у статутному капіталі Товариства, що становить 121460 грн, виданого 20.09.2017 спадкоємцю ОСОБА_3 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу у Сумській області Нагорною Т.В., яке зареєстроване в реєстрі за №5047 та у Спадковому реєстрі за №61252330 (бланк НМІ 003494) на ім`я ОСОБА_3 ;

- накласти арешт на корпоративні права частки учасника ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ ТФ «Магазин «Славутич» у розмірі 74,24%, що становить 121460 грн, ОСОБА_3 у статутному капіталі Товариства, що становить 121460 грн, до набрання чинності рішенням суду у цій справі.

В обґрунтування вимог заяви ОСОБА_4 зазначає, що відповідачі на підставі оспорюваних свідоцтв про право на спадщину можуть незаконно розпорядитися часткою ТОВ ТФ «Магазин «Славутич» у статутному капіталі та здійснити у подальшому відчуження таких корпоративних прав або здійснити захоплення вказаного Товариства рейдерським шляхом, що може призвести до утруднення виконання рішення суду чи взагалі зробити це неможливим.

Заявниця також посилається на судові рішення в інших справах. Так, ОСОБА_4 зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі №910/3527/22 скасовано реєстраційні дії/записи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які були внесені спеціалістом відділу державної реєстрації бізнесу Управління державної реєстрації бізнесу Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Михайленко К.В. у вигляді записів: №16329980025000066 від 17.01.2019; №16329980026000066 від 17.01.2019; №16329980027000066 від 17.01.2019 щодо ТОВ ТФ «Магазин «Славутич» (ідентифікаційний код 14008264) та зобов`язано Міністерство юстиції України внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про скасування реєстраційних дій/записів №16329980025000066 від 17.01.2019; №16329980026000066 від 17.01.2019; №16329980027000066 від 17.01.2019 щодо ТОВ ТФ «Магазин «Славутич» (ідентифікаційний код 14008264).

Крім того, постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 у справі №910/9855/20 за позовом ОСОБА_7 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ ТФ «Магазин «Славутич», про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, було скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 та прийнято нову, якою задоволено заяву про забезпечення позову.

На думку ОСОБА_4 , ОСОБА_1 має намір на підставі незаконних записів про скасування реєстраційних дій подати на реєстрацію своє свідоцтво про право на спадщину на частку у статутному капіталі Товариства та незаконно вступити до складу учасників Товариства всупереч тому, що його частка є значно меншою, не оплаченою спадкодавицею та вказане свідоцтво видане під арештом. та таким чином унеможливити виконання рішення у цій справі. ОСОБА_1 може скористатися відсутністю заборонних заходів забезпечення позову у цій справі, отримати перевагу над іншими учасниками справи та рейдерським шляхом захопити Товариство, про що свідчать недобросовісні та протиправні дії ОСОБА_1 .

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 16.11.2023 відмовлено у задоволенні заяви б/н від 10.11.2023 (вх. №4421 від 14.11.2023) представника позивача ОСОБА_4 адвоката Моісеєнка В.В. про забезпечення позову.

Суд дійшов висновку, що у заяві відсутнє достатнє обґрунтування та докази на підтвердження доцільності та необхідності забезпечення позову, зважаючи на потребу у збереженні балансу інтересів сторін спору, а також на права та охоронювані законом інтереси осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з ухвалою Господарського суду Сумської області, ОСОБА_4 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

Скаржниця вважає, що між заявленими нею заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог наявний зв`язок, доведено обставини щодо ймовірності істотного ускладнення чи унеможливлення ефективно захистити або поновити права та інтереси позивачки, за захистом яких вона звернулась до суду, без вжиття таких заходів.

На думку апелянта, суд не з`ясував обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам та не врахував існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль, адже у разі незабезпечення позову буде можливим незаконне відчуження зацікавленими особами корпоративних прав - часткок ОСОБА_11 і ОСОБА_3 , отриманих незаконно.

ОСОБА_4 вважає, що відповідачі на підставі оспорюваних свідоцтв про право на спадщину за законом можуть незаконно розпорядитись частками у статутному капіталі ТОВ ТФ «Магазин «Славутич» та здійснити у подальшому відчуження таких корпоративних прав або здійснити захоплення Товариства рейдерським шляхом, що у разі задоволення позову може призвести до утруднення виконання рішення чи зробити це неможливим.

Позивачка вважає, що суд в оскаржуваній ухвалі не надав оцінки наведеним у заяві про забезпечення позову доказам у розумінні ст. ст. 76- 79, 91 ГПК України на підтвердження наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову, а також фактичних обставин щодо неправомірності дій третіх осіб, ймовірність здійснення подальших реєстраційних дій та можливе відчуження корпоративних прав, а також того, що незастосування заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача та зумовити виникнення інших спорів.

Позиції учасників справи.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали оскарження ухвали по справі №591/3946/20 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Господарського суду Сумської області від 16.11.2023 до надходження матеріалів оскарження ухвали у справі №591/3946/20.

14.12.2023 матеріали оскарження ухвали у справі №591/3946/20 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 поновлено ОСОБА_4 пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Господарського суду Сумської області від 16.11.2023 у справі №591/3946/20. Розгляд справи призначено на 15.01.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 клопотання представника ОСОБА_1 та ОСОБА_3 адвоката Сивенка В.М. про участь у судовому засіданні, призначеному на 15.01.2024, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 задоволено клопотання представника позивача адвоката Матішинця В.В. про відкладення розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 на ухвалу Господарського суду Сумської області від 16.11.2023 у справі №591/3946/20. Відкладено судове засідання до 31.01.2024. Запропоновано позивачу і відповідачам надати суду додаткові письмові пояснення з наступних питань: які остаточні позовні вимоги станом на сьогодні розглядаються в суді першої інстанції; чи є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрованими учасниками ТОВ ТФ «Магазин «Славутич» станом на сьогодні; хто є спадкодавцем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в частині часток у статутному капіталі ТОВ ТФ «Магазин «Славутич». Доручено представнику ОСОБА_4 адвокату Матішинцю В.В. та представнику ОСОБА_1 та ОСОБА_3 адвокату Сивенку В.М. забезпечити проведення судового засідання у справі №591/3946/20 в режимі відеоконференції 31.01.2024.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 271 ГПК України).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

У червні 2020 року ОСОБА_4 звернулась до Зарічного районного суду м. Суми з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельна фірма «Магазин «Славутич», Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Нагорна Наталія Василівна, Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Хвостик Ганна Іванівна, про визнання права власності у порядку спадкування, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.

Позов обґрунтований тим, що після смерті її матері відкрилась спадщина, у т. ч. на частку в статутному капіталі ТОВ ТФ «Магазин «Славутич», спадкоємцем якої вона ( ОСОБА_4 ) є. 03.04.218 ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право на спадщину на 0,73% частки у статутному капіталі ТОВ ТФ «Магазин «Славутич», що становить 1 200,00 грн.

Не погоджуючись з таким розміром частки у статутному капіталі ТОВ ТФ «Магазин «Славутич», ОСОБА_4 зазначає, що за життя спадкодавиці належала частка у розмірі 1,4% статутного капіталу ТОВ ТФ «Магазин «Славутич», що становить 1 200,00 грн. Спадкодавиця за життя свою частку нікому не відчужувала та підстав для зменшення її розміру не було. Водночас зменшення розміру частки впливає на права позивачки як спадкоємця в частині отримання майна товариства пропорційно частці у статутному капіталі.

Також позивач вказувала, що видача відповідачам свідоцтв про право на спадщину за законом на частину у 74,24% статутного капіталу ТОВ ТФ «Магазин «Славутич», що становить 121 460,00 грн, була здійснена приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н. В. із порушенням вимог закону. Зокрема, приватний нотаріус не витребувала від спадкоємців правовстановлюючі документи на право на спадкування 74,24% частки у статутному капіталі товариства. Крім того, приватний нотаріус при видачі свідоцтв про право на спадщину за законом не врахувала, що на частку у статутному капіталі ТОВ ТФ «Магазин «Славутич» в розмірі 74,24% було накладено арешт на підставі ухвали суду про забезпечення позову, який станом на момент видачі свідоцтв знятий не був.

Із урахуванням зазначених обставин, позивачка просила суд:

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на частину частки 74,24% у статутному капіталі ТОВ ТФ «Магазин «Славутич», що становить 121 460,00 грн, видане 20.09.2017 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н. В., зареєстроване в реєстрі за №5048 та у спадковому реєстрі за №61252363 на ім`я ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на частину частки 74,24% у статутному капіталі ТОВ ТФ «Магазин «Славутич», що становить 121 460,00 грн, видане 20.09.2017 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н.В., зареєстроване в реєстрі за №5047 та у спадковому реєстрі за №61252330 на ім`я ОСОБА_3 ;

- визнати за позивачкою у порядку спадкування після смерті її матері право власності на частку у статутному капіталі ТОВ ТФ «Магазин «Славутич» у розмірі 1,4%, що становить 1 200,00 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 06.09.2023 справу №591/3946/20 передано для розгляду до Господарського суду Сумської області.

У листопаді 2023 представник ОСОБА_4 адвокат Моісеєнко В.В. звернувся до Господарського суду Сумської області із заявою про забезпечення позову у справі №591/3946/20, вимоги та обґрунтування якої наведено вище за текстом цієї постанови.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Стаття 137 ГПК України містить перелік заходів забезпечення позову.

Зокрема, відповідно до ч. 1 вказаної статті позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).

За ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (висновки Верховного Суду у постановах від 09.11.2018 у справі №915/508/18, від 12.03.2020 у справі №916/3479/19, від 07.09.2020 у справі №904/1766/20, від 19.10.2020 у справі №916/30/20 від 16.12.2020 у справі №915/2460/19 ).

Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні ст. 163 ГПК України.

Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов`язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов`язаних з передачею грошових сум чи майна. Аналогічний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.04.2023 у справі №907/268/22.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову судом оцінюється обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 15.04.2022 у справі №904/7930/21).

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням майнових наслідків заборони відповідачеві та іншим особам вчиняти певні дії.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Висновок Верховного Суду у постанові від 21.08.2020 у справі №904/2357/20.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №910/10598/21.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права (рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України»).

Вирішуючи справу «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008), Європейський Суд з прав людини зазначив, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі №911/1551/18.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17).

Суд зазначає, що вимоги заяви стосуються обох відповідачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , в той час як за текстом заяви ОСОБА_4 посилається на неправомірні дії (поведінку) лише одного з відповідачів - ОСОБА_1 та не наводить доводів у відповідній частині щодо ОСОБА_3 .

Колегія суддів погоджується з наданою судом першої інстанції оцінкою доводів заявника щодо протиправної поведінки ОСОБА_1 , що полягають у складанні, підписанні ним документів від імені інших осіб, як таких, що не підтверджені належними доказами, що дозволяли би встановити протиправність відповідних дій вказаної особи та саме вину відповідача в їх вчиненні.

Покладені в обґрунтування поданої заяви доводи щодо намірів відповідачів на підставі нечинних реєстраційних записів, підстава яких скасована у судовому порядку, вступити до складу учасників товариства та використати завідомо незаконні свідоцтва про право на спадщину, є припущеннями ОСОБА_4 .

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд в оскаржуваній ухвалі не надав оцінки наведеним у заяві про забезпечення позову доказам у розуміння ст. ст. 76-79, 91 ГПК України на підтвердження наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову, а також фактичних обставин щодо неправомірності дій третіх осіб, ймовірність здійснення подальших реєстраційних дій та можливе відчуження корпоративних прав, а також того, що незастосування заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача та зумовити виникнення інших спорів, колегія суддів зазначає таке.

На підтвердження обставин, наведених у заяві про забезпечення позову, ОСОБА_4 надала копії судових рішень у справах №№910/3527/22, 910/9855/20, а саме: рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/3527/22 від 12.12.2022; ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2023 у справі №910/3527/22; постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 у вказаній справі № 910/9855/20; ухвали Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2022 у справі №910/9855/20; ухвали Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 у справі №910/9855/20; ухвали Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 у справі № 910/9855/20.

Суд першої інстанції надав оцінку вказаним судовим рішенням, з якою погоджується апеляційний господарський суд.

Так, доводи заяви ґрунтуються на судових рішеннях у вказаних вище справах, які не є подібними до справи, що розглядається, хоч і частково збігаються за суб`єктним складом та предметом позовів; крім того, ці справи розглядались судами декілька років тому та не є свідченням обставин, які відбуваються станом на час розгляду заяви про забезпечення позову, та не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову на даний час у даній справі, оскільки особа, яка подає заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати та довести необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення саме позову, що розглядається, станом на час подання відповідної заяви.

Крім того, наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував «існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль».

Посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до потенційного порушення прав і охоронюваних законом інтересів, без посилання на конкретні дії, а не наміри, відповідачів, що свідчать про порушення прав позивача, не може бути підставою для постановлення ухвали про забезпечення позову, про що доцільно зазначив суд першої інстанції.

Також колегія суддів відзначає, що заява не містить чітких і логічних обґрунтувань того, що позовні вимоги про збільшення частки позивачки у ТОВ ТФ «Славутич» мають бути задоволені виключно за рахунок часток, вказаних у спірних свідоцтвах про право на спадщину відповідачів.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки у заяві відсутнє достатнє обґрунтування та докази на підтвердження доцільності та необхідності забезпечення позову при збереженні балансу інтересів сторін спору, а також прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Господарського суду Сумської області від 16.11.2023 у справі №591/3946/20 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 16.11.2023 у справі №591/3946/20 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №951/3946/20 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 8.02.2024.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак