Постанова
від 07.02.2024 по справі 922/2418/23
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року м. Харків Справа № 922/2418/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

за участю:

прокурора Хряка О.О. на підставі посвідчення від 01.03.2023 №072721;

1-го позивача - не з`явився;

2-го позивача - не з`явився;

відповідача Демура І.Б. на підставі ордеру серії АН №1018688 від 04.07.2023;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Востокенерготрейд, Харківська область, смт. Золочів, (вх. №2757 Х2) на рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2023р. у справі №922/2418/23 (суддя Суслова В.В., ухвалене в м. Харків, дата складення повного тексту 23.11.2023р.)

за позовом: керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м.Харків, та Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25 Харківської міської ради, м. Харків,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Востокенерготрейд, Харківська область, смт. Золочів,

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Північно-східного офісу Держаудитслужби, м. Харків,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25 Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Востокенерготрейд, в якому просив суд:

- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 20.10.2022 до договору №24/08/-01 від 15.08.2022;

- визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 21.10.2022 до договору №24/08/-01 від 15.08.2022;

- визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 24.10.2022 до договору №24/08/-01 від 15.08.2022;

- визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 10.11.2022 до договору №24/08/-01 від 15.08.2022;

- визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 10.11.2022 до договору №24/08/-01 від 15.08.2022;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Востокенерготрейд (код ЄДРПОУ - 44037621) на користь Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25 Харківської міської ради (код ЄДРПОУ - 22689195) грошові кошти у розмірі 34863,33грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що додаткові угоди №№2 - 6 до договору про закупівлю електричної енергії №24/08/-01 від 15.08.2022 укладені в порушення вимог чинного законодавства України про публічні закупівлі, зокрема, положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону Закону України «Про публічні закупівлі», а отже мають бути визнані недійсними.

Зокрема, прокурор наполягав, що в даному випадку замовник - Комунальне некомерційне підприємство Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25 Харківської міської ради, який мав беззаперечне право на отримання електричної енергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозиції ТОВ Востокенерготрейд про збільшення ціни підписав додаткові угоди, внаслідок чого ціна електричної енергії збільшилася, що призвело до повного нівелювання результатів відкритих торгів, оскільки держава втратила можливість скористатись пропозиціями інших учасників відкритих торгів, але електричну енергію по ціні, запропонованій переможцем тендеру, закупити так і не змогла; натомість була змушена оплачувати електричну енергію за ціною, вище аніж встановлена Договором, укладеним внаслідок відкритих торгів.

Прокурор вважав, що під час проведення процедури закупівлі, відповідач при поданні остаточної пропозиції, свідомо занизив ціни на продукцію з метою отримання перемоги та створення несприятливих умов для учасників торгів, їх дискримінації, непрозорості, спотворення добросовісної конкуренції тощо. Більш того, в обґрунтування необхідності підвищення ціни за одиницю товару відповідачем не було надано належних підтверджуючих документів, як і не надано будь-яких документів, з яких можливо було б визначити динаміку ціни у період з часу укладення договору про закупівлю товарів по дату укладення додаткових угод до договору про закупівлю товарів.

Крім того, прокурор вважав, що уклавши договір про закупівлю електричної енергії №24/08/-01 від 15.08.2022 відповідач прийняв на себе зобов`язання постачати предмет поставки (електричну енергію) протягом усього періоду договору, тобто до 31.12.2022, та підприємство усвідомлювало всі фінансові ризики такої підприємницької діяльності. Проте, майже одразу після укладення договору від 15.08.2022, відповідач почав ініціювати питання щодо збільшення закупівельної ціни з підстав коливання ціни на ринку товарів, що свідчить про наявність мети переможця закупівлі не виконувати умови договору про закупівлю товарів згідно наданої пропозиції. Отже, такі дії відповідача та 2-го позивача порушують принципи закупівель, встановлені ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі», такі як: принцип максимальної економії та ефективності, добросовісної конкуренції серед учасників, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель.

Окрім того, прокурор вказував, що в результаті укладення недійсних додаткових угод державі заподіяна шкода у вигляді надмірно сплачених грошових коштів в сумі 34863,33грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.06.2023р. у справі №922/2418/23 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Північно-східний офіс Держаудитслужби.

04.09.2023р. керівником Київської окружної прокуратури м. Харкова подано до господарського суду Харківської області заяву про зміну предмету позову (вх. № 23660), в якій просив суд вважати сформованими позовні вимоги в наступній редакції:

- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 20.10.2022 до договору №24/08/-01 від 15.08.2022;

-визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 21.10.2022 до договору №24/08/-01 від 15.08.2022;

- визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 24.10.2022 до договору №24/08/-01 від 15.08.2022;

- визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 10.11.2022 до договору №24/08/-01 від 15.08.2022;

- визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 10.11.2022 до договору №24/08/-01 від 15.08.2022;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Востокенерготрейд (код ЄДРПОУ - 44037621) на користь Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) грошові кошти у розмірі 34863,33 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.09.2023 прийнято заяву керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова про зміну предмету позову (вх. № 23660 від 04.09.2023) до провадження та постановлено подальший розгляд справи здійснювати з її урахуванням; ухвалено вважати сформованими позовні вимоги в наступній редакції:

"Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 20.10.2022 до договору №24/08/-01 від 15.08.2022;

Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 21.10.2022 до договору №24/08/-01 від 15.08.2022;

Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 24.10.2022 до договору №24/08/-01 від 15.08.2022;

Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 10.11.2022 до договору №24/08/-01 від 15.08.2022;

Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 10.11.2022 до договору №24/08/-01 від 15.08.2022;

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Востокенерготрейд (код ЄДРПОУ - 44037621) на користь Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) грошові кошти у розмірі 34863,33 грн.;

Судовий збір стягнути з відповідача за такими реквізитами: Харківська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UА178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 0901010.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/2418/23 позов задоволено; визнано недійсною додаткову угоду № 2 від 20.10.2022 до договору №24/08/-01 від 15.08.2022; визнано недійсною додаткову угоду № 3 від 21.10.2022 до договору №24/08/-01 від 15.08.2022; визнано недійсною додаткову угоду № 4 від 24.10.2022 до договору №24/08/-01 від 15.08.2022; визнано недійсною додаткову угоду № 5 від 10.11.2022 до договору №24/08/-01 від 15.08.2022; визнано недійсною додаткову угоду № 6 від 10.11.2022 до договору №24/08/-01 від 15.08.2022; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Востокенерготрейд на користь Харківської міської ради грошові кошти у розмірі 34863,33грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Востокенерготрейд на користь Харківської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору у розмірі 16104,00грн.

Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 11, 16, 203, 215, 652 Цивільного кодексу України, статей 174, 180 Господарського кодексу України, статей 5, 13, 20, 41 Закону України «Про публічні закупівлі» мотивовані тим, що при укладанні оспорюваних додаткових угод не були додержані вимоги про збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10%, зокрема, споживач (2-ий позивач) мав беззаперечне право на отримання електричної енергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі, однак, підписав оскаржувані додаткові угоди, внаслідок чого ціна електричної енергії збільшилася на 20,76% (з 3,42 грн/квт*год до 4,13 грн/квт*год).

Отже, з урахуванням вищевикладеного та з огляду на положення статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі», перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення на 20,76% шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, та укладення спірних угод у цьому випадку призвело до нівелювання результатів відкритих торгів.

Крім того, судом було зазначено про те, що «каскадне» підвищення ціни товару шляхом укладення протягом короткого проміжку часу (у період 20-24 жовтня 2022 року) додаткових угод до договору про постачання електроенергії свідчить про намагання постачальника (ТОВ Востокенерготрейд) перекласти ризики здійснення власної підприємницької діяльності на замовника (КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 25» Харківської міської ради), а також про намір освоїти передбачені умовами Договору первісні обсяги коштів замовника при одночасному зменшенні кількості товару (електроенергії), що фактично спожита замовником.

Отже, укладення зазначених додаткових угод до договору №24/08/-01 від 15.08.2022 порушує основні принципи публічних закупівель, що передбачені змістом статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, добросовісної конкуренції серед учасників; максимальної економії та ефективності; відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель; запобігання корупційним діям і зловживанням, у зв`язку із чим, укладені додаткові угоди суперечать вимогам статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та положенням статті 203, 215 ЦК України, що є підставою для визнання їх недійсними.

Оскільки місцевим господарським судом було визнано недійсними оспорювані додаткові угоди до договору, та відповідно підстава для оплати поставленої електричної енергії за ціною встановленою у додаткових угодах фактично відпала, а тому здійснений розрахунок грошових коштів у розмірі 34863,33грн., які відповідач має повернути як безпідставно набуте майно було визнано судом обґрунтованим та задоволено позовні вимоги у відповідній частині.

Товариство з обмеженою відповідальністю Востокенерготрейд з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/2418/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтовування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим відповідачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Зокрема, апелянт не погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що в обґрунтування необхідності підвищення ціни за одиницю товару ТОВ Востокенерготрейд не було надано належних підтверджуючих документів та не надано будь-яких документів, з яких можливо було б визначити динаміку ціни у період з часу укладання договору про закупівлю товарів по дату укладання додаткових угод до договору про закупівлю товарів, оскільки порядок зміни умов договору визначений самим договором №24/08/-01 від 15.08.2022, а саме пунктом 13.9 розділу 13 договору встановлено порядок зміни ціни (тобто спосіб), у разі наявності підстав, визначених п.2 ч.5 ст.41 Закону України Про публічні закупівлі.

Апелянт наголошує, що керуючись керуючись п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», в порядку та відповідно до умов п.п.1.2 п.1 Додатку №5 до договору про закупівлю, який є його невід`ємною частиною, неодноразово повідомляв замовника про зміну ціни за одиницю електричної енергії шляхом направлення відповідних листів пропозицій про внесення змін до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії. До вказаних листів скаржником додавалось відповідне документальне підтвердження у вигляді цінових довідок, наданих Харківською торгово- промисловою палатою, які містять відсоток коливання ціни за певний період, і наочно демонструють та підтверджують динаміку зростання ціни на електричну енергію, у повній відповідності до вимог договору, а саме - пункту 13.9 розділу 13 договору про закупівлю та пункту 1.2. додатку №5 до договору про закупівлю.

В свою чергу 2-ий позивач Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 25» Харківської міської ради прийняло пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю Востокенерготрейд, а тому укладення оспорюваних додаткових угод №№ 2 6 відбулось за згодою сторін, за вказаними вище умовами договору, за підставами збільшення коливання ціни електричної енергії на ринку, що було обґрунтоване та документально підтверджене.

Також, скаржник звертає увагу суду на те, що ані Закон України «Про публічні закупівлі», ані безпосередньо договір №24/08/-01 від 15.08.2022р. про постачання електричної енергії споживачу (договір про закупівлю) не містять жодних додаткових вимог до періодичності внесення змін та способу їх документального підтвердження.

Таким чином, робить висновок апелянт, надавши відповідні цінові довідки Харківської торгово-промислової палати та підтвердження згідно даних сайту https://www.oree.com.ua/, Товариство з обмеженою відповідальністю Востокенерготрейд в повній мірі виконало умови п.13.9 розділу 13 договору, п. 1.2. додатку №5 до договору та п.п. 13.8.1. договору до кожної своєї пропозиції документально підтвердив збільшення середньозваженої ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в тих межах/розмірах, на які Товариство з обмеженою відповідальністю Востокенерготрейд пропонував змінити ціну товару (електричної енергії), з декількома з яких погодилось Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 25» Харківської міської ради, а тому позовні вимоги прокурора не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Востокенерготрейд на рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/2418/23; встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 24.01.2024 о 13:45 год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 оголошено в судовому засіданні перерву до 07.02.2024 р. о 09:00 год.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 07.02.2024 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/2418/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Прокурор заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/2418/23 залишити без змін.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази повідомлення 1-го та 2-го позивача про дату, час та місце судового засідання, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (стаття 42 Господарського процесуального кодексу України), колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, за відсутності 1-го та 2-го позивача, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Згідно інформації з веб-порталу публічних закупівель «Рrоzorro» (посилання: https://рrozorro.gov.ua/tender/UA-2022-07-05-004808-а) встановлено, що Комунальним некомерційним підприємством Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25 Харківської міської ради (надалі - замовник) було проведено відкриті торги по закупівлі (UА-2022-07-05-004808-а) ДК 021:2015: 09310000-5 - Електрична енергія. У відкритих торгах брали уасть 2 суб`єкти господарювання, а саме:

Товариство з обмеженою відповідальністю Востокенерготрейд з остаточною пропозицією 1026000,00грн.;

Товариство з обмеженою відповідальністю Скай софт з остаточною пропозицією 1044000,00грн.

За результатами проведеної процедури закупівлі 15.08.2022 між замовником Комунальним некомерційним підприємством Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25 Харківсьої міської ради (надалі - споживач) та переможцем відкритих торгів Товариством з обмеженою відповідальністю Востокенерготрейд (надалі - постачальник) було укладено договір №24/08/-01 (надалі договір т.1 а.с.39-48) про постачання електричної енергії на суму 1026000,00грн., у т.ч. 171000,00грн. ПДВ .

Відповідно до пункту 5.1 додатку 1 до договору, річний плановий обсяг постачання електричної енергії - 300 000 кВт (т.1 а.с.49).

Згідно з пунктом 5.2. договору, ціна за 1 кВт електричної енергії складає 3, 42 грн. з ПДВ.

Відповідно до пунктів 5.6.2 та пункту 13.7 договору сторони домовились, що постачальник зобов`язаний при встановленні Акта приймання - передавання товарної продукції за електричну енергію Споживачу окремо вказувати тариф та суму вартості оплачуваної послуги з передачі електричної енергії у складі оплати вартості електричної енергії. Ціна за одиницю товару за Договором може змінюватись з дотриманням норм, передбачених ч. 5 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі».

Додатковою угодою № 1 від 20.10.2022 до договору, сторони погодили внести зміни до пункту 13.8.1 договору, а саме змінили слова «нового розрахункового періода» замінити словами «нової декади місяця» (т.1 а.с.58).

Додатковою угодою № 2 від 20.10.2022 до договору сторони дійшли згоди щодо зміни ціни за одиницю товару у бік збільшення до 3,673584 грн., з ПДВ, загальна ціна договору становить 1025997,98грн., та зменшили обсяг постачання електричної енергії до 280962 кВт/год (т.1 а.с.59-60).

Додатковою угодою № 3 від 21.10.2022 до договору, на підставі п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», сторони дійшли згоди щодо зміни ціни за одиницю товару у бік збільшення до 3,834768 грн., з ПДВ, загальна ціна договору становить 1025996,05грн., та зменшили обсяг постачання електричної енергії до 270567 кВт/год (т.1 а.с.67-68).

Додатковою угодою № 4 від 24.10.2022 до договору, на підставі п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», сторони дійшли згоди щодо зміни ціни за одиницю товару у бік збільшення до 4,126752 грн., з ПДВ, загальна ціна договору становить 1025995,70грн., та зменшили обсяг постачання електричної енергії до 254474 кВт/год (т.1 а.с.75-76).

Додатковою угодою № 5 від 10.11.2022 до договору, сторони дійшли згоди щодо зменшення суми договору на 705 538,40грн. Ціна договору становить 320457,30грн. також сторони зменшили загальний обсяг постачання електричної енергії до 83507 кВт/год (т.1 а.с.83).

Додатковою угодою № 6 від 10.11.2022 до договору сторони розірвали договір з 04.11.2021 у зв`язку з неможливістю постачальника здійснювати фактичне постачання електричної енергії за ціною, передбаченою договором (т.1 а.с.86).

Підставою збільшення ціни за одиницю товару стали посилання на п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» відповідно до якого збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Звертаючись до суду з відповідним позовом прокурор зазначав, що додаткові угоди №№2 - 6 до договору про закупівлю електричної енергії №24/08/-01 від 15.08.2022 укладені в порушення вимог чинного законодавства України про публічні закупівлі, зокрема, положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а отже підлягають визнанню недійсними.

Зокрема, прокурор наполягав, що в даному випадку замовник - Комунальне некомерційне підприємство Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25 Харківської міської ради, який мав беззаперечне право на отримання електричної енергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю Востокенерготрейд про збільшення ціни підписав додаткові угоди, внаслідок чого ціна електричної енергії збільшилась, що призвело до повного нівелювання результатів відкритих торгів, оскільки держава втратила можливість скористатися пропозиціями інших учасників відкритих торгів, але електричну енергію по ціні, запропонованій переможцем тендеру, закупити так і не змогла; натомість була змушена оплачувати електричну енергію за ціною, вище аніж встановлена Договором, укладеним внаслідок відкритих торгів.

Такі обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави і є підставою для їх захисту в судовому порядку, що і стало підставою для звернення 07.06.2023 керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25 Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову т.1 а.с.1-127, т.2 а.с.239-241) до Товариства з обмеженою відповідальністю Востокенерготрейд , в якому просив суд:

- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 20.10.2022 до договору №24/08/-01 від 15.08.2022;

- визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 21.10.2022 до договору №24/08/-01 від 15.08.2022;

- визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 24.10.2022 до договору №24/08/-01 від 15.08.2022;

- визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 10.11.2022 до договору №24/08/-01 від 15.08.2022;

- визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 10.11.2022 до договору №24/08/-01 від 15.08.2022;

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у даній справі позов задоволено, з підстав викладених вище (т.3 а.с.44-63).

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, судова колегія з урахуванням приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Правове регулювання спірних правовідносин здійснюється Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України Про публічні закупівлі №922-VIII від 25.12.2015 в редакції на час укладання договору, оскільки відповідно до пунктів 5, 6 Розділу X нової редакції Закону України Про публічні закупівлі процедури закупівель товарів, робіт і послуг, розпочаті до введення в дію цього Закону, завершуються відповідно до порядку, що діяв до введення в дію цього Закону. Договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, установлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені.

Частиною 1 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Згідно з частиною 4 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі умови договору про закупівлю не повинні відрізнятись від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Однак, обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії (пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі).

Отже, Закон України Про публічні закупівлі встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених статтею 41 Закону України Про публічні закупівлі, зокрема, за п.2 ч.5 наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Відповідно до вимог статей 632, 638 Цивільного кодексу України ціна є істотною умовою договору та установлюється за домовленістю сторін.

В постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зауважено, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення більш як на 45% шляхом так званого "каскадного" укладення чотирьох додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Верховний Суд звернув увагу, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Враховуючи зміст умов пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, вочевидь в документі, виданому компетентною установою, на підтвердження факту коливання ціни на товар на ринку, має зазначатися не лише ринкова ціна на товар на відповідну дату, а міститися її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення так і у бік зменшення.

Необхідність відображення такої інформації зумовлюється тим, що у випадку підтвердження коливання цін на ринку, відповідні зміни до договору підлягають внесенню з урахуванням таких показників коливання цін. У кожному випадку зміна ціни в договорі має містити відповідне документальне підтвердження.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 5 статті 41 вказаного Закону, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі. Водночас підстави внесення таких змін до договору, а саме наявність коливання ціни такого товару на ринку повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Згідно частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, норми Закону України "Про публічні закупівлі" не містять виключень з цього правила.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Згідно роз`яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю №3302-06/34307-06 від 27.10.2016 внесення змін до договору про закупівлю у залежності від коливання ціни товару на ринку повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 у справі №907/788/18 зазначив, що довідки торгово-промислових палат не є належними доказами коливання ціни на природний газ, оскільки вказані документи лише констатують рівень загальних ринкових цін на газове паливо на певну дату та не доводять її коливання. Законом України Про публічні закупівлі не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме відповідного до зміни ціни в договорі факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України Про публічні закупівлі, відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №915/1868/18.

Зазначене, зокрема відповідає висновкам, наведеним Верховним Судом у постановах від 15.03.2018 у справі №910/4474/17, від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 та від 25.06.2019 у справі №913/308/18.

Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо, що відповідає, зокрема висновкам, наведеним в постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (стаття 13 Цивільного кодексу України).

Згідно частин 1-3 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно частини 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду.

Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно і у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена у договорі купівлі-продажу/поставки.

Метою регулювання, передбаченого Законом України "Про публічні закупівлі", закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

З наведеного випливає, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

Тобто, обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Згідно статті 5 Закону "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях; метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Перемога у тендері (закупівлі за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення додаткової угоди є недобросовісною практикою з боку продавця.

Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які саме органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

Судова колегія звертає увагу на те, що постачальнику необхідно не лише довести підвищення ціни на товар на ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі, він також повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також повинен довести, що підвищення ціни є не прогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголосив, що, можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону "Про публічні закупівлі".

Умовами пунктів 13.2. договору про закупівлю електричної енергії №24/08/-01 від 15.08.2022 передбачено, що всі зміни та доповнення до договору повинні бути письмово оформленні, завірені підписом уповноважених осіб та печаткою постачальника та споживача.

Матеріалами справи підтверджено, що Товариством з обмеженою відповідальністю Востокенерготрейд на підтвердження коливання ціни на електричну енергію та правомірності укладення додаткових угод № 2 від 20.10.2022; № 3 від 21.10.2022 до договору №24/08/-01; № 4 від 24.10.2022; № 5 від 10.11.2022; № 6 від 10.11.2022 до договору №24/08/-01 від 15.08.2022 до договору закупівлю електричної енергії №24/08/-01 від 15.08.2022 було надано споживачу відповіді на запити Харківської торгово-промислової палати №545/22 від 25.08.2022 №558/22 від 30.08.2022, №615/22 від 08.09.2022, які містять інформацію щодо ціни електричної енергії як товару без урахування ПДВ згідно даних офіційного сайту Державного підприємства «Оператор ринку» (яке забезпечує функціонування ринку «на добу наперед» (РДН) та «внутрішньодобового ринку» (ВДР) та організацію купівлі-продажу електричної енергії на цих ринках і також аналізує роботу РДН та ВДР) без урахування тарифів на передачу електричної енергії:

- за період 21-25 серпня 2022 3190,53 грн/МВт.год;

- за період 21-30серпня 2022 3322,09 грн/МВт.год;

- за період 04-08 вересня 2022 3404,14 грн/МВт.год;

- за період 01-07 лютого 2021 1733,61 грн/МВт.год.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що надані відповідачем цінові довідки Харківської торгово-промислової палати є лише документами довідкового характеру (носять фактографічно - інформаційний характер), про що чітко зазначено в п. 9 самих довідок, і фактично дублюють дані із сайту ДП «Оператор ринку» щодо середньозваженої ціни (згідно п. 7, 8 висновку) та не містять точної інформації про коливання цін на електричну енергію станом як на момент звернення відповідача з пропозиціями про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод та відповідних розрахункових періодів. Жодна довідка не містить будь якої інформації саме про факт коливання цін на електричну енергію у порівнянні з датою укладення договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару.

Отже, відповідачем не було наведено доводів на підтвердження того, що невнесення змін до договору в частині збільшення ціни на електричну енергію було б очевидно невигідним та збитковим.

Також слід врахувати, що будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому, така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір. Метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону № 922-VIII, а саме - закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Разом з цим, при укладанні оспорюваних додаткових угод не додержані вимоги про збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10%. Зокрема споживач мав беззаперечне право на отримання електричної енергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі, однак, підписав оскаржувані додаткові угоди, внаслідок чого ціна електричної енергії збільшилася на 20,76% (з 3,42 грн/квт*год до 4,13 грн/квт*год).

Отже, з урахуванням вищевикладеного та з огляду на положення статті 5 Закону № 922-VІІІ, перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення на 20,76% шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, та укладення спірних угод у цьому випадку призвело до нівелювання результатів відкритих торгів.

Аналогічні висновки були зроблені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 16.02.2023 у справі № 903/383/22.

Судова колегія також зауважує, що сторони є вільними в укладенні господарських договорів. Уклавши договір про постачання електричної енергії, постачальник взяв на себе обов`язок поставити товар саме по ціні, що була запропонована ним в ході процедури закупівлі та яка визначена в договорі, укладеному за її результатам.

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Проте, «каскадне» підвищення ціни товару шляхом укладення протягом короткого проміжку часу (у період 20-24 жовтня 2022 р.) додаткових угод до договору про постачання електроенергії свідчить про намагання постачальника (Товариства з обмеженою відповідальністю Востокенерготрейд) перекласти ризики здійснення власної підприємницької діяльності на замовника (Комунальне неприбуткове підприємство «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 25» Харківської міської ради), а також про намір освоїти передбачені умовами Договору первісні обсяги коштів замовника при одночасному зменшенні кількості товару (електроенергії), що фактично спожита замовником.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про нікчемність додаткових угод № 2 від 20.10.2022; № 3 від 21.10.2022; № 4 від 24.10.2022; № 5 від 10.11.2022; № 6 від 10.11.2022 до договору №24/08/-01 від 15.08.2022, згідно статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що відповідно не породжує жодних правових наслідків для сторін, а відповідно, правовідносини між 2-им позивачем та відповідачем регулюються договором про постачання електричної енергії №24/08/-01 від 15.08.2022.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України Цивільного кодексу України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У розумінні закону суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Отже, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об`єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.

Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 статті 20 Господарського кодексу України серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Предметом позову у справі №922/2418/23 є визнання недійсними додаткових угод до договорів поставки на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України, як таких, що укладені з порушенням частини 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц).

Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Крім того, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц та від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Звертаючись до суду із даним позовом, прокурором в якості правової підстави позову у справі, зазначено порушення вимог частини 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до частини 1 статті 43 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини 4 статті 41 цього Закону.

Таким чином, визнання додаткових угод до договору недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимога прокурора в частині щодо визнання недійсними додаткових угод, як таких що не відповідають вимогам частини 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", не є законною та обґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає та відповідно рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/2418/23 у вказаній частині підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Востокенерготрейд про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Востокенерготрейд на користь Харківської міської ради безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів в сумі 67147,99грн., судова колегія зазначає, що дослідженню підлягає питання існування процесуальних підстав у прокурора для представництва інтересів держави саме у даних правовідносинах з огляду на процесуальний статус вказаного позивача у даній справі в площині доказів долучених до матеріалів справи.

Предметом позову, зокрема, є матеріально-правові вимоги прокурора в інтересах держави в особі 1-го позивача про стягнення надмірно сплачених коштів в сумі 67147,99грн. за договором про постачання електричної енергії №24/08/-01 від 15.08.2022.

Питання щодо представництва прокурором інтересів громадянина або держави в господарському суді, а також особливості здійснення ним окремих форм представництва таких інтересів врегульовані положеннями Конституції України, Закону України "Про прокуратуру" та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор як особа, яка користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу, самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах або відсутність такого.

Отже, визначення позивача (тобто зазначення органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або вказівка на відсутність такого органу), відповідача у спорі, зазначення, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права - це право, яке належить прокурору як особі, яка користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу, в цьому випадку - правами позивача.

Саме на суд покладено обов`язок встановити належність позивача, належність відповідача, надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з оцінки доказів, здійсненої за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, ураховуючи принципи господарського судочинства, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, суд має перевірити доводи, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб та чи є він ефективним.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19.

Як вбачається з позовної заяви, прокурор при зверненні до суду з відповідним позовом визначив Харківську міську раду (1-им позивачем) у справі, оскільки міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальної громади у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, отже, є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Завданням органу місцевого самоврядування, зокрема міської ради, є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності .

Аналогічний за змістом висновок містяться у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Для реалізації наданих повноважень орган місцевого самоврядування, зокрема міська рада, має право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

При цьому, судова колегія зауважує, що відповідно до частин 1 та 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначає, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія зазначає, що у даній справі Харківська міська рада не є стороною за договором про постачання електричної енергії №24/08/-01 від 15.08.2022, укладеними між 2-им позивачем - Комунальним некомерційним підприємством Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25 Харківської міської ради та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Востокенерготрейд .

Судова колегія зауважує, що прокурор зазначивши, що 1-ий позивач Харківська міська рада є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не зазначив, а судом апеляційної інстанції не встановлено (зважаючи на те, що 1-ий позивач не є стороною договору), які саме права та інтереси 1-го позивача порушеними, чи є вони у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Відповідно, судова колегія констатує, що прокурор, звертаючись до суду з відповідним позовом не визначив склад та процесуальний статус учасників спору у даній справі.

При цьому, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Спосіб захисту, насамперед, повинен слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Відповідно, підсумовуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку про те, що прокурором в контексті даних правовідносин між 1-им позивачем та відповідачем, не доведено наявність порушеного права чи інтересу 1-го позивача, а тому обраний прокурором спосіб захисту не призведе до відновлення порушеного права 1-го позивача, що є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Враховуючи, що у даному випадку Харківська міська рада не є належним позивачем, а прокурором не доведено наявність порушених прав міської ради, за захистом яких прокурор звернувся до суду, тобто визначений прокурором позивач не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах та відбулося звернення прокурора в інтересах неналежного позивача, що матиме процесуальним наслідком відмову в задоволенні відповідного позову.

Близькі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26.08.2020 у справі №911/2032/17.

Отже, встановлення судом апеляційної інстанції факту звернення прокурора в інтересах неналежного позивача має наслідком скасування рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/2418/23 в частині задоволення позовних вимог задоволення позовних вимог керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Востокенерготрейд про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Востокенерготрейд на користь Харківської міської ради грошових коштів у розмірі 34863,33грн.

Відповідно в цій частині слід прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог відмовити в задоволенні позовних вимог керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Востокенерготрейд про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Востокенерготрейд на користь Харківської міської ради грошових коштів у розмірі 34863,33грн.

Щодо позовних вимог керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в інтересах держави в особі 2-го позивача - Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25 Харківської міської ради, судова колегія зазначає наступне.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)).

Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3).

У пункті 55 постанови від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).

Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України).

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 підтвердила свої висновки, викладені у пункті 9 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, про те, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Разом з цим, слід враховувати, що в контексті положення частини 2 статті 19 Конституції України відсутність в Законі України «Про прокуратуру» інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Як вбачається з матеріалів справи №922/2418/23, позов у даній справі прокурор подав в інтересах держави в особі 2-го позивача - Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25 Харківської міської ради з посиланням на його бездіяльність щодо захисту інтересів держави, які полягають у забезпеченні реалізації принципів регулювання бюджетних відносин під час здійснення публічних закупівель.

Обґрунтовуючи підстави представництва інтересів держави в особі Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25 Харківської міської ради, прокурор в позовній заяві стверджував, що у спірних правовідносинах 2-й позивач є розпорядником бюджетних коштів та стороною договору, тому укладення додаткових угод з порушенням вимог законодавства може призвести до необхідності додаткового витрачання коштів з бюджету та свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу порушення інтересів держави.

Судовою колегією встановлено, що за статутом Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25 Харківської міської ради, його засновником є Харківська міська рада, власником майна є територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради (пункти 1.2 та 1.3. Статуту).

Підприємство є юридичною особою публічного права, яке згідно з чинним законодавством має самостійний баланс, поточні рахунки та може мати інші рахунки в органах Державного казначейства міста Харкова, банках; діє на підставі бюджетного та інших джерел фінансування, має печатку, штамп, бланки зі свої найменуванням. Підприємство володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним Власником для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах встановлених господарським кодексом України та іншими законами, а також власником майна; може бути позивачем, відповідачем та третьою особою у судах, в межах своїх повноважень укладає від свого імені правочин з юридичними та фізичними особами (пункт 1.4. Статуту).

Майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради та належить підприємству на праві оперативного управління на підставі договору, укладеного з Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (пункт 7.2. Статуту).

Джерелами фінансування підприємства є кошти місцевого бюджету, державні субвенції; надходження від здійснення господарської діяльності та від надання платних послуг, здійснення медичного обслуговування; кошти одержані внаслідок благодійної (гуманітарної) та спонсорської допомоги від вітчизняних та іноземних фізичних та юридичних осіб; надходження від оренди майна; цільові кошти, міжнародні, державні та місцеві програми, кошти, що надходять з інших джерел, що не суперечить чинному законодавству України (пункт 7.3. Статуту).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 55, частини 1 статті 63 Господарського кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування» комунальне підприємство, створене органом місцевого самоврядування, є господарською організацією, учасником господарських відносин, що діє на основі комунальної власності територіальної громади.

Тобто, 3-ий позивач у даній справі не здійснює владних управлінських функцій, а тому не є суб`єктом владних повноважень, що також узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду викладеним у постановах від 07.11.2018 у справі № 295/4481/16-ц та від 16.05.2018 у справі № 638/11634/17.

За висновками Верховного Суду, викладеними у підпункті 6.45 постанови від 16.05.2021 у справі № 910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (надалі- Порядок).

Відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Згідно пункту 18 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац третій пункту 7 Порядку).

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 статті 2 Бюджетного кодексу України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету (висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (підпункт 6.20) та від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18 (підпункт 6.22)).

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).

Абзацами першим та другим пункту 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абзацу другого пункту 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що 2-ий позивач у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі електричної за договорами постачання електричної енергії №24/08/-01 від 15.08.2022, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня (подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 16.03.2021 у справі № 910/11847/19).

Отже, у відносинах щодо розрахунків з постачальником електричної енергії за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах, що також узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25 Харківської міської ради.

З метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень Господарського процесуального кодексу України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що якщо суд встановить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. В таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду).

Отже, встановлення судом апеляційної інстанції відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25 Харківської міської ради має наслідком скасування рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/2418/23, та відповідно позовна заява в частині позовних вимог, заявлених прокурором в інтересах держави в особі 2-го позивача = Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25 Харківської міської ради підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

При вирішенні даного спору, господарський суд першої інстанції не дотримався вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючий вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Востокенерготрейд , скасування рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/2418/23 із прийняттям нового рішення про відмовити в задоволенні позовних вимог керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Востокенерготрейд про визнання недійсними додаткових угод № 2 від 20.10.2022; № 3 від 21.10.2022; № 4 від 24.10.2022; № 5 від 10.11.2022; № 6 від 10.11.2022 до договору №24/08/-01 від 15.08.2022 та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Востокенерготрейд на користь Харківської міської ради грошових коштів у розмірі 34863,33грн. та про залишення без розгляду позовних вимог керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25 Харківської міської ради.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керується положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає судові витрати за подання апеляційної скарги на Харківську обласну прокуратуру.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.129, 254, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п.3 ч.1 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Востокенерготрейд задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2023р. у справі №922/2418/23 скасувати в частині задоволення позовних вимог керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Востокенерготрейд про визнання недійсними додаткової угоди № 2 від 20.10.2022 до договору №24/08/-01 від 15.08.2022; додаткової угоди № 3 від 21.10.2022 до договору №24/08/-01 від 15.08.2022; додаткової угоди № 4 від 24.10.2022 до договору №24/08/-01 від 15.08.2022; додаткової угоди № 5 від 10.11.2022 до договору №24/08/-01 від 15.08.2022; додаткової угоди № 6 від 10.11.2022 до договору №24/08/-01 від 15.08.2022 та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Востокенерготрейд на користь Харківської міської ради грошових коштів у розмірі 34863,33 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Востокенерготрейд про визнання недійсними додаткової угоди № 2 від 20.10.2022 до договору №24/08/-01 від 15.08.2022; додаткової угоди № 3 від 21.10.2022 до договору №24/08/-01 від 15.08.2022; додаткової угоди № 4 від 24.10.2022 до договору №24/08/-01 від 15.08.2022; додаткової угоди № 5 від 10.11.2022 до договору №24/08/-01 від 15.08.2022; додаткової угоди № 6 від 10.11.2022 до договору №24/08/-01 від 15.08.2022 та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Востокенерготрейд на користь Харківської міської ради грошових коштів у розмірі 34863,33 грн.

Позов керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25 Харківської міської ради залишити без розгляду.

Стягнути з Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UА178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 0901010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Востокенерготрейд (62203, Харківська область, смт. Золочів, вул. Привокзальна, буд. 4, кім. 2, код ЄДРПОУ - 44037621) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 24156,00грн.

Повний текст постанови складено 08.02.2024

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий


Суд	Східний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	07.02.2024
Оприлюднено	09.02.2024
Номер документу	116853522
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв

Плахов Олексій Вікторович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 07.02.2024 по справі 922/2418/23СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —922/2418/23

Постанова від 07.02.2024

Постанова
від 07.02.2024 по справі 922/2418/23
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД