Ухвала

від 20.03.2024 по справі 922/2418/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/2418/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

Колос І.Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2024

у справі № 922/2418/23

за позовом керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради;

комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 25" Харківської міської ради,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Востокенерготрейд"</a>,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Північно-східний офіс Держаудитслужби,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури (далі - Прокурор) 28.02.2024, засобами поштового зв`язку, звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 (повний текст постанови складено - 08.02.2024), а рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі № 922/2418/23 залишити в силі.

Перевіривши матеріали цієї скарги, Суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку, якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, практику застосування якої необхідно сформувати, правовідносини, до яких ця норма повинна застосовуватись і який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає його неправильність.

Оскаржуючи у касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

При цьому слід зазначити, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі має обов`язково наводитись обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.

Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Частиною першою статті 300 ГПК України унормовано, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Отже правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладаються саме на заявника касаційної скарги.

У своїй касаційній скарзі скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, приписів статей 15, 16, 652 Цивільного кодексу України, статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру", статтю 41 Закону України "Про публічні закупівлі", статей 13, 73, 76, 77, 78, 79, 86, 226, 236 ГПК України, а також неповне з`ясування судом обставин справи, які мають значення для справи, що призвело до неправомірної відмови у задоволенні позову прокурора.

Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду скаржник визначає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, однак скаржник не зазначає який висновок відсутній та не обґрунтовує необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо норм права у правовідносинах, до яких ця норма має застосовуватись.

Отже у касаційній скарзі відсутнє обґрунтування підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Разом з тим, суд звертає увагу, що у разі оскарження судового рішення з підстав не дослідження доказів у справі, підставою касаційного оскарження судового рішення є пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України. Якщо скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Водночас Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у тексті касаційної скарги.

З огляду на наведене, касаційна скарга Прокурора не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

Приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Для усунення недоліків касаційної скарги, скаржнику необхідно виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, а саме обґрунтувати неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Враховуючи викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу Прокурора на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до положень статей 174, 292 ГПК України.

Відповідно до абзацу 2 частини восьмої статті 6 ГПК України (у редакції Закону від 29.06.2023 № 3200-IX) особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС) або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що реєстрація в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.

Отже учасники справи можуть подавати процесуальні документи до суду через електронний кабінет в ЄСІТС або в паперовій формі.

Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у справі № 922/2418/23 залишити без руху.

2. Надати заступнику керівника Харківської обласної прокуратури строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Документи про усунення недоліків направляти поштою на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 або через підсистему "Електронний суд".

4. Роз`яснити заступнику керівника Харківської обласної прокуратури, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Колос