Рішення

від 06.02.2024 по справі 904/9299/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2024м. ДніпроСправа № 904/9299/21

за позовом Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР", м. Київ

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державний вищий навчальний заклад "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури", м. Дніпро

про визнання продовженим договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Бублич А.В.

Представники:

від позивача: Чернець І.А.;

від відповідача: Коральова Д.В.;

від третьої особи: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА

Приватне акціонерне товариство "КИЇВСТАР" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про визнання продовженим договору оренди нерухомого майна, шляхом визнання укладеним договору про внесення змін в редакції позивача (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог), а саме:

Визнати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-4699-ОД від 11.01.2012 укладений між Приватним акціонерним товариством «Київстар» та Регіональним відділенням Фондом державного майна України по Дніпропетровській області продовженим на тих самих умовах і на той самий строк, на який він був укладений, а саме на 1 рік, тобто з 11 січня 2018 року по 10 січня 2019 року, шляхом оформлення додаткового договору про внесення змін до договору оренди державного нерухомого майна від 11.01.2012 № 12/02-4699-ОД (із змінами) в наступній редакції:

«Договір

про внесення змін до договору оренди державного нерухомого майна від 11 січня 2012 № 12/02-4699-ОД (із змінами)

"___"

---

_____ року м. Дніпро

Ми, що нижче підписалися. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42767945, місцезнаходження якого : м. Дніпро, вул. Центральна, 6 (далі орендодавець), в особі начальника Миргородської Ганни Юріївни, яка діє на підставі Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях № 84 від 31.01.2019 р. та Приватне акціонерне товариство «Київстар» ідентифікаційний код ЄДРПОУ 21673832, місцезнаходження якого : м. Київ, вул. Дегтярівська, 53 (далі орендар), в особі провідного фахівця Бігун Сергія Олексійовича, який діє на підставі довіреності №749 від 29.09.2020р., з іншого боку, уклали даний договір про внесення змін до договору оренди державного нерухомого майна від 11 січня 2012 № 12/02-4699-ОД (із змінами) про наступне:

1. Абзац 3 пункту 10.1. Розділу 10. «Строк чинності, умови зміни та припинення договору» викласти в наступній редакції:

«Цей договір є продовженим з 11 травня 2018 року по 10 жовтня 2018 року включно.»

2. Цей договір про внесення змін укладено в 3-х примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу.».

Орендодавець

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях

Г. Миргородська

Орендар

Приватне акціонерне товариство «Київстар»

С. Бігун

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою позивача з тим, що дія договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-4699-ОД від 11.01.2012, припинилася, оскільки він був пролонгований, тобто автоматично продовжений на тих самих умовах і на той же строк.

Ухвалою суду від 07.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 10.01.2022.

Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державний вищий навчальний заклад "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" (м. Дніпро, вул. Чернишевського, буд. 24а).

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях 22.12.2021 подано відзив на позовну заяву.

Державний вищий навчальний заклад "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" 10.01.2022 подав до суду клопотання, в якому він заперечує проти позовних вимог та просить розглянути справу без їх участі.

Протокольною ухвалою від 10.01.2022 оголошену перерву в судовому засіданні до 31.01.2022.

Приватне акціонерне товариство "КИЇВСТАР" 11.01.2022 подало до суду відповідь на відзив.

Приватне акціонерне товариство "КИЇВСТАР" 14.01.2022 подало до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 31.01.2021 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду в засіданні на 28.02.2022.

Ухвалою суду від 15.05.2022 призначено судове засідання на 18.05.2022.

18.05.2022 відповідач подав заяву про зупинення провадження у справі до припинення воєнного стану в Україні.

Ухвалою суду від 18.05.2022 відкладено судове засідання на 22.06.2022.

Приватне акціонерне товариство "КИЇВСТАР" 22.06.2022 подало до суду пояснення по справі.

Також позивачем подано заяву про зупинення провадження у справі до закінчення воєнного стану.

В судовому засіданні 22.06.2022, як позивач так і відповідач у своїй позиції є одностайними - вважають дану справу не терміновою, вважають, що її розгляд в період воєнного стану порушить права сторін та буде шкодити завданню господарського судочинства, та просять суд не розглядати дану справу в період воєнного стану в Україні.

Ухвалою суду від 22.06.2023 клопотання Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про зупинення провадження у справі залишено без задоволення, клопотання Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" про повернення справи № 904/9299/21 у підготовче провадження задоволено, повернуто справу № 904/9299/21 на стадію підготовчого провадження, клопотання Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" про зміну предмету позову задоволено, розгляд справи відкладено до усунення обставин, які зумовили неможливість їх проведення.

Ухвалою суду від 07.12.2023 призначено підготовче засідання в режимі відеоконференції на 19.12.2023.

08.12.2023 від Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 11.12.2023 клопотання Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" про забезпечення проведення судових засідань у справі № 904/9299/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

18.12.2023 від Державного вищого навчального закладу "Придніпровська Державна академія будівництва та архітектури" надійшла заява про розгляд справи без участі представника третьої особи.

В підготовче засідання 19.12.2023 з`явився представник позивача та представник відповідача. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 19.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні 16.01.2024.

В судовому засіданні 16.01.2024 оголошено перерву до 06.02.2024.

В ході судового засідання 06.02.2024 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.

В судовому засіданні 06.02.2024 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.

Позиція позивача викладена у позовній заяві

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що прийняте відповідачем рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна № 12/02-4699-ОД від 11.01.2012 є незаконним, оскільки суперечить умовам договору, Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 284 Господарського кодексу України та статті 764 Цивільного кодексу України. Позивач вважає договір оренди продовженим (пролонгованим) з 11 січня 2018 року по 10 січня 2019 року включно, тобто на 1 рік.

В заяві про зміну предмету позову просить суд визнати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-4699-ОД від 11.01.2012 укладений між Приватним акціонерним товариством «Київстар» та Регіональним відділенням Фондом державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях продовженим на тих самих умовах і на той самий строк, на який він був укладений, а саме на 5 місяців, тобто з 11 травня 2018 року по 10 жовтня 2018 року, шляхом оформлення додаткового договору про внесення змін до договору оренди державного нерухомого майна від 11.01.2012 № 12/02-4699-ОД (із змінами) в наступній редакції:

«Договір

про внесення змін до договору оренди державного нерухомого майна від 11 січня 2012 № 12/02-4699-ОД (із змінами)

"___"

---

_____ року м. Дніпро

Ми, що нижче підписалися. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42767945, місцезнаходження якого: м. Дніпро, вул. Центральна, 6 (далі орендодавець), в особі начальника Миргородської Ганни Юріївни, яка діє на підставі Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях № 84 від 31.01.2019 р. та Приватне акціонерне товариство «Київстар» ідентифікаційний код ЄДРПОУ 21673832, місцезнаходження якого: м. Київ, вул. Дегтярівська, 53 (далі орендар), в особі провідного фахівця Бігун Сергія Олексійовича, який діє на підставі довіреності №749 від 29.09.2020 р, з іншого боку, уклали даний договір про внесення змін до договору оренди державного нерухомого майна від 11 січня 2012 № 12/02-4699-ОД (із змінами) про наступне:

1. « 10.1. Абзац 3 пункту 10.1. Розділу 10. «Строк чинності, умови зміни та припинення договору» викласти в наступній редакції:

« Цей договір є продовженим з 11 травня 2018 року по 10 жовтня 2018 року включно.»

2. Цей договір про внесення змін укладено в 3-х примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу.».

Орендодавець

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях

Г. Миргородська

Орендар

Приватне акціонерне товариство «Київстар»

С. Бігун

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.

В обґрунтування заперечень на позові відповідач посилався на те, що договір оренди припинився внаслідок закінчення строку, на який його було укладено - 10.05.2018.

Відповідач зазначав, що позивач не виконав вимоги пункту 5.20 договору і разом із заявою про продовження не надав підтвердні документи про виконання умов Договору. Пунктом 5.5 Договору визначено, що майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря.

Відповідач вважає, що відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", на підставі п. 1 ст. 777 Цивільного кодексу України, у зв`язку з невиконанням умов договору оренди, наказом від 18.06.2018 № 12/02-167-ПО Регіонального відділення договір оренди, укладений між сторонами, припинено з 11.01.2018. При цьому, відповідач наголошує, що договір оренди нерухомого майна не підлягав пролонгації, оскільки в порушення вимог ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також ч. 2 п. 2 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891 а також вимог за додатковою угодою від 22.03.2018 оцінка об`єкту нерухомості за договором оренди станом на момент закінчення терміну його дії здійснена не була, у зв`язку з чим договір був припинений з дати закінчення основного договору оренди - 11.01.2018 згідно вищенаведеного наказу та у відповідності з умовами додаткової угоди від 22.03.2018.

Крім того, відповідач зазначав, що листами від 26.06.2018 № 11-02004104 та від 24.10.2018 № 11-02-06905 він звертався до позивача та балансоутримувача та повідомляло, що відповідно до п. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", на підставі п. 1 ст. 777 Цивільного кодексу України, у зв`язку з невиконанням умов договору оренди, договір оренди припинений з 11.01.2018.

Додатково відповідач наголошував, що на час припинення дії договору оренди (січень 2018 року), діяла заборона, передбачена Законом України "Про освіту" від 05.09.2017, згідно з ч 4 ст. 80 якого об`єкти і майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за призначенням, і не за освітнім призначенням, у зв`язку з чим відповідач наказом № 66/02-Н від 24.04.2018 припинив проведення роботи по заявам на укладання та продовження терміну дії договорів оренди державного майна закладів освіти з використанням не за цільовим призначенням.

Позиція позивача викладена у відповіді на відзив

Позивач наголошує, що виконав свій обов`язок щодо страхування орендованого державного майна за договором від пошкодження, втрати та загибелі про, що свідчать сертифікати страхування, які вже наявні в матеріалах справи. В той же час, відповідно до статей 4 і 5 Закону України "Про Фонд державного майна України" та статті 32 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на відповідача покладено обов`язок здійснення контролю за виконанням умов договорів оренди та за використанням орендованого державного майна.

Оскільки, разом з відзивом на позовну заявою відповідно до статті 165 ГПК України, відповідач не надав суду, в якості доказу, жодного документу, що свідчив би про факт порушення позивачем умов договору оренди - а саме умови щодо страхування орендарем взятого в оренду майна, яке відповідач мав виявити і зафіксувати у звіті, що складається за результатами здійснення контролю. Таким чином, наведене свідчить, за весь час дії договору з боку відповідача не було зафіксовано жодного факту порушення виконання умов діючого договору оренди.

Позивач зазначає, що ПАТ «Київстар» продовжував виконувати умови спірного договору, а відповідач продовжував приймати виконання умов договору, з огляду на його "автоматичне" продовження.

Також, позивач стверджує, що в свою чергу, відповідач не виконав свого обов`язку щодо попередження про намір припинення договору, який він повинен був вчинити згідно п. 7.4 договору.

Тому позивач вважає, що прийняте відповідачем рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна № 12/02-4415-ОД є незаконним.

Позиція третьої особи

Державний вищий навчальний заклад "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" 10.01.2022 подав до суду клопотання, в якому він заперечує проти позовних вимог та просить розглянути справу без їх участі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

11.01.2012 між Регіональним відділенням Фонду держмайна України у Дніпропетровській області, правонаступником якого відповідно до наказу Фонду державного майна України № 39 від 17.01.2019 є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - орендодавець, відповідач) та Приватним акціонерним товариством «Київстар» (далі - орендар, позивач), було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-4699-ОД (далі - договір, договір оренди).

Відповідно до пункту 1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно - частину даху (далі - майно) площею 35.1 (14 ,4+20, 7) кв. м, розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського, 24а, на даху 13-ти поверхового будинку, що перебуває на балансі Придніпровської державної академії будівництва та архітектури (далі - балансоутримува), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 29.07.2011 і становить за незалежною оцінкою 158 425 грн.

Майно передається в оренду з метою розташування операторів телекомунікацій, що надають послуги з рухомого мобільного зв`язку (пункт 1.2 договору).

За умовами пунктів 2.1, 2.2 договору, орендар вступає у права строкового платного користування державним майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до пункту 3.1 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2011 року - 5 196,52 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - січень 2012 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за жовтень, листопад, грудень, січень.

За змістом пункту 3.3 договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з пунктом 3.6 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, наступного за завітним у співвідношенні:

50% - до державного бюджету за місцем реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства, у розмірі 2 598,26грн;

50% - балансоутримувачу у розмірі 2 598,26 грн.

Відповідно до пункту 3.11 договору, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання - передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Сторони встановили, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання - передачі в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у триденний термін з дати його підписання. Обов`язок щодо складання акта приймання - передавання покладається на орендаря (пункт 5.5 договору).

За умовами пункту 5.19 договору, орендар зобов`язаний письмово повідомити орендодавця, не пізніше ніж за 30 діб, про свій намір щодо закінчення, припинення або розірвання цього договору.

У разі наміру продовжити строк дії договору оренди орендар зобов`язаний не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору оренди подати орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (дозвіл пожежників, копія договору страхування державного майна, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.) (пункт 5.20 договору).

Згідно з пунктом 7.4 договору, орендодавець зобов`язаний письмово повідомити орендаря та балансоутримувача не пізніше ніж за 30 діб про свій намір щодо завершення, припинення або розірвання даного договору.

Пунктом 10.1 договору визначено, що цей договір укладено строком на один рік, що діє з 11.01.2012 по 10.01.2013 року включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом місяця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу або декларації, наданої органами державного пожежного нагляду, договір за заявою орендаря щодо продовження терміну дії, поданою відповідно до пункту 5.20, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у договорі.

Умови цього договору зберігають силу протягом усього терміну цього договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов`язань (пункт 10.2 договору).

Згідно з пунктом 10.3 договору, зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємної згоди сторін і оформлюються додатковими угодами. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Чинність цього договору припиняється, серед іншого, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України (пункт 10.9 договору).

Відповідно до пункту 10.11 договору, у разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов`язаний негайно повернути балансоутримувачу майно у стані, в якому воно було одержано, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено договором.

Взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України (пункт 10.12 договору).

Відповідно до умов договору об`єкт оренди передано орендарю в платне користування за актом приймання-передачі від 11.01.2012 (арк. с. 52 том 1).

Додатковою угодою від 16.01.2013 сторони продовжили строк дії договору шляхом викладення п. 10.1 розділу 10 договору у наступній редакції: Цей договір є пролонгованим з 11.01.2013 по 10.01.2014 включно.

Додатковою угодою від 12.03.2014 сторони продовжили строк дії договору шляхом викладення п. 10.1 розділу 10 договору у наступній редакції: Цей договір є пролонгованим з 11.01.2014 по 10.01.2015 включно.

Додатковою угодою від 13.05.2015 пункти 1.1, 3.1 та 3.6 договору викладено у наступній редакції:

«1.1. ... вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 29.01.2015 і становить за незалежною оцінкою 536 913,00грн..».

« 3.1. Орендна плата орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - грудень 2014 року - 17 897,10 грн. Орендна плата за наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за наступні місяці.

3.6. Орендна плата з перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні:

50% - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки відкриті відділеннями казначейства - у розмірі - 8948,55 грн.;

50% - балансоутримувачу у розмірі - 8948,55 грн.».

Крім того, додатковою угодою від 13.05.2015 сторони продовжили строк дії договору шляхом викладення п. 10.1 розділу 10 договору у наступній редакції: Цей договір є пролонгованим з 11.01.2015 по 10.12.2017 включно, а додатком до вказаної додаткової угоди є , зокрема, оцінка про вартість об`єкта оренди.

Додатковою угодою від 22.03.2018 сторони продовжили строк дії договору шляхом викладення п. 10.1 розділу 10 договору у наступній редакції: Термін дії договору оренди продовжено по 10.05.2018 включно.

Пунктом 2 додаткової угоди від 22.03.2018 сторони дійшли згоди, що враховуючи вимоги статті 11 та абз 2 п. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з яким вартість майна з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди, орендар приймає на себе зобов`язання:

- п. 2.1: в тижневий термін після підписання додаткової угоди укласти тристоронній договір на проведення незалежної оцінки нерухомого майна для оренди з суб`єктом оціночної діяльності та орендодавцем та сплатити послуги суб`єкту оціночної діяльності згідно договору на проведення незалежної оцінки;

- п. 2.2: після отримання позитивної рецензії на звіт з незалежної оцінки підписати додаткову угоду про внесення змін до договору оренди з урахуванням постанови КМУ від 04101995 № 786 "Про методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу", зі змінами та доповненнями, в т.ч. щодо зміни розміру орендної плати протягом 10 днів з моменту його надання орендодавцем;

- п. 2.3: у разі збільшення розміру місячної орендної плати, протягом місяця з моменту рецензування звіту з незалежної оцінки об`єкту оренди сплатити до Державного бюджету України та балансоутримувачу різницю з орендної плати , здійснивши перерахунок за період з дати продовження договору оренди цією додатковою угодою. У випадку невиплати, різниця підлягає стягненню в примусовому порядку.

Пунктом 3 додаткової угоди від 22.03.2018 сторони дійшли згоди щодо визначення умов, зазначених у пунктах 2.1, 2.2. 2.3 цієї додаткової угоди, істотними умовами договору оренди, а пунктом 4 узгоджено, що у разі невиконання орендарем своїх зобов`язань за договором про зміни орендодавець має право достроково припинити договір в односторонньому порядку, а пунктом 4.1 визначено, що у разі недосягнення сторонами істотних умов по договору оренди, договір припиниться з дати закінчення основного договору 10.01.2018.

Також, позивачем долучено до матеріалів справи:

- лист від 17.11.2017 № 25439/07 про пролонгацію договору оренди;

- лист відповідача від 26.06.2018 № 11-02004104 про припинення договору оренди та необхідність повернення майна;

- наказ відповідача від 18.06.2018 № 12/020167-НО про припинення дії договору оренди з 11.01.2018, з посиланням на п. 2 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна, п. 1 ст. 777 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 80 Закону України Про освіту від 05.09.2017;

- лист позивача від 05.04.2018 № 6801/07 про надання звіту з незалежної оцінки орендованого майна ;

- сертифікат № 1343 від 10.01.2017 до договору добровільного страхування майна № 169221/2561239-10-10-00 від 30.12.2015, сертифікат № 82 від 0201.2018 до договору добровільного страхування майна № 3951799-10-10-00/329661 від 30.12.2017, сертифікат № 7 до договору добровільного страхування загальної цивільно-правової відповідальності від 0101.2021, сертифікат № 4 від 01.01.2020 до договору добровільного страхування загальної цивільно-правової відповідальності.

24.10.2018 відповідач листом № 11-02-06905 повідомив позивача про те, що:

- ним на підставі наказу від 24.04.2018 № 66/2-Н припинено роботу по укладанню та продовженню терміну дії договорів оренди державного майна закладів освіти та установ, організацій , підприємств системи освіти;

- листом від 26.06.2018 № 11-02-04104 відповідно до п. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припинено з 11.01.2018 (повідомлення про вручення листа адресату від 13.07.2018);

- вказував на необхідність повернення орендованого майна

Приватне акціонерне товариство "Київстар" не погоджується з тим, що дія спірного договору оренди припинилася 10.05.2018 та просить визнати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 11.01.2012 № 12/02-4499-ОД, укладений між Приватним акціонерним товариством "Київстар" та Регіональним відділенням Фондом державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській області, продовженим (поновленим) на тих самих умовах і на той же строк, а саме - з 11 травня 2018 року по 10 жовтня 2018 року включно, шляхом оформлення додаткового договору про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 11.01.2012 № 12/02-4499-ОД.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, що і є причиною виникнення даного спору.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно з частиною 1 статті 13 та частиною 1 статті 14 Цивільного кодексу України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності та майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, врегульовано Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено (ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України).

27.12.2019 набрав чинності Закон України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна", який введено в дію з 01.02.2020 (далі - Закон № 157-ІХ).

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 157-ІХ, договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше:

- набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

За змістом пункту 10.1 договору (в редакції додаткової угоди від 22.03.2018) строк його дії закінчується 10.05.2018, відповідно договір оренди нерухомого майна, повинен продовжуватись відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ, який був чинний на момент закінчення його дії, обумовлений додатковою угодою від 22.03.2018 - 10.05.2018.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-ХІІ від 10.04.92, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже необхідною умовою для продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, є відсутність заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.

Відтак, у разі наміру відповідача припинити договір оренди у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, він на виконання вимог, визначених частиною 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" повинен протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору зробити про це відповідну заяву.

Наведені приписи Закону кореспондуються також і з умовами договору, зокрема: п. 7.4 договору, який обумовлює саме обов?язок орендодавця повідомити письмово орендаря не пізніше ніж за 30 діб про свій намір щодо завершення, припинення або розірвання даного договору. Тобто, на орендодавця в силу вимог як закону - приписів частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так і договору - п. 7.4 договору, покладається саме обов?язок повідомити орендаря про припинення договору або протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору або не пізніше 30 діб до такого припинення, і відповідно, повідомлення про припинення договору, мають бути оформлені у письмовому вигляді та надіслані орендарю у встановленому порядку.

В свою чергу, суд оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних доказів повідомлення відповідачем позивача про припинення дії договору, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження виконання вимог як закону - приписів частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так і договору - п. 7.4 договору, щодо повідомлення орендаря про припинення договору або протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору або не пізніше 30 діб до такого припинення, і матеріали справи таких доказів не містять.

При цьому, матеріали справи не містять і заяви орендаря про припинення договору оренди.

Крім того, суд враховує і те, що позивачем, в свою чергу, здійснювалась сплата орендних платежів з січня 2018-по серпень 2021 року, що підтверджується наданими у справу платіжними дорученнями.

Стосовно доводів відповідача про ненадання позивачем документів, необхідних для виконання звіту з незалежної експертної оцінки предмету договору, та невиконання умов п. 5.20 договору оренди, суд їх відхиляє як необґрунтовані, з огляду на наступне.

Статтею 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-ХІІ від 10.04.92 визначено, що оцінка об`єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об`єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об`єкта оренди.

Постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 03.06.2020 "Деякі питання оренди державного та комунального майна" затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, зокрема, з урахуванням особливостей передання його в оренду відповідно до Закону України від 03 жовтня 2019 року №157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна".

В підпункті 5 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України № 483 від 03.06.2020 визначено, що орендодавці не застосовують право, передбачене абзацом четвертим частини першої статті 19 Закону від 03 жовтня 2019 року №157-ІХ, (якщо орендар, який бажає продовжити договір оренди майна в порядку, встановленому частиною другою статті 18 цього Закону, не надав звіт про оцінку об`єкта оренди у визначений цим Законом строк) не здійснюють дії, передбачені абзацом другим пунктом 135 Порядку, і не відмовляють у продовженні договорів оренди, строк дії яких закінчився в період з 01.12.2019 по 01.07.2020, на підставі того, що орендар звернувся із заявою про продовження договору оренди до закінчення строку його дії, але пропустив установлений Законом строк подачі звіту про оцінку об`єкта оренди".

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду № 910/5410/19 від 15.05.2020 викладено правову позицію, зміст якої зводиться до наступного: "підстави пролонгації договорів оренди державного та комунального майна у вигляді так званої "мовчазної згоди" сторін вичерпно врегульовано положеннями ст. 764 Цивільного кодексу України, ст. 284 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а норма ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не є такою, що унеможливлює "автоматичне" продовження дії договору оренди, оскільки відповідна норма взагалі ніяким чином не регулює питання пов`язані як із закінченням дії договору оренди, так і з продовженням його дії, тобто спірні правовідносини не є предметом регулювання цієї норми матеріального права". Аналогічна правова позиція була також викладена і в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 910/2822/18.

До того ж, суд враховує і те, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено обов`язок саме позивача надати відповідні документи для проведення незалежної експертної оцінки.

Також матеріали справи містять копії: сертифікату № 1343 від 10.01.2017 до договору добровільного страхування майна № 169221/2561239-10-10-00 від 30.12.2015, сертифікату № 82 від 0201.2018 до договору добровільного страхування майна № 3951799-10-10-00/329661 від 30.12.2017, сертифікату № 7 до договору добровільного страхування загальної цивільно-правової відповідальності від 0101.2021, сертифікату № 4 від 01.01.2020 до договору добровільного страхування загальної цивільно-правової відповідальності, що свідчить про виконання позивачем, як орендарем обов`язку передбаченого ч.1 ст.10 і ч.3 ст.24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 №2269-ХІІ оскільки дата укладення договору страхування і строк дії сертифікату свідчать про те, що орендоване майно було застраховано станом на 10.05.2018 (тобто станом на момент закінчення строку оренди, обумовленого додатковою угодою від 22.03.2018), і позивач також здійснював і страхування власної цивільно правової відповідальності.

При цьому, суд враховує і те, що обов`язок орендаря щодо отримання дозволу органів пожежного нагляду на оренду станом на день укладення договору оренди було передбачено постановою Кабінету Міністрів України № 150 від 14.02.2001 «Про затвердження Порядку видачі Державною службою з надзвичайних ситуацій дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень».

Проте, Постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2013 № 440 «Про затвердження Порядку подання і реєстрації декларації відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки» постанова Кабінету Міністрів України № 150 від 14.02.2001 втратила чинність, і відповідно, дозволи на початок роботи не видаються. При цьому, суд зауважує, що сторони договору оренди не позбавлені права врегулювати питання стосовно оформлення відповідних документів у встановленому порядку, обумовленому вже чинною постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2013 № 440 «Про затвердження Порядку подання і реєстрації декларації відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки».

Крім того, доводи відповідача про те, що договір оренди є припиненим з 10.01.2018 внаслідок того, що між сторонами не було досягнуто істотних умов , обумовлених даною додатковою угодою (п. 2.1, п2.2., п. 2.3) - судом відхиляються, оскільки фактично п. 2.1, п2.2., п. 2.3 регулюють коригування вартості орендної плати, яка має визначатись на підставі вартості майна, визначеного суб`єктом оціночної діяльності. При цьому, суд наголошує, що у даному випадку, обумовлено відповідні дії не тільки позивача щодо укладення відповідної угоди з суб`єктом оціночної діяльності, адже такий договір мав укладатися тристороннім зокрема за участі балансоутримувача та відповідача.

Проте, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що саме з вини відповідача не було укладено таку угоду, з урахуванням того, що відповідні документи стосовно об`єкту оренди, як майна державної власності, наявні виключно у відповідача та балансоутримувача, і умовами додаткової угоди не передбачено надання відповідних документів оцінювачу саме позивачем.

За даних обставин суд вважає за необхідне застосувати ч. 4 ст 612 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Доводи відповідача про те що на час припинення дії договору оренди (січень 2018 року), діяла заборона , передбачена Законом України Про освіту від 05.09.2017, згідно з ч 4 ст. 80 якого об`єкти і майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за призначенням, і не за освітнім призначенням, у зв`язку з чим відповідач наказом № 66/02-Н від 24.04.2018 припинив проведення роботи по заявам на укладання та продовження терміну дії договорів оренди державного майна закладів освіти з використанням не за цільовим призначенням - судом відхиляються, з огляду на наступне.

Ч. 4 ст. 80 Закону України Про освіту визначено, що об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.

В свою чергу, відповідно до пункту 1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно - частину даху (далі - майно) площею 35.1 (14,4+20,7) кв. м, розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського, 24а, на даху 13-ти поверхового будинку, тобто в оренду позивачу не передано приміщень або інших об`єктів, які безпосередньо задіяні в учбовому процесі, адже в оренду передано частину даху, на якому не здійснюється прямо освітня діяльність Крім того, надання телекомунікаційних послуг, які забезпечуються відповідачем, не можуть бути забезпечені безпосередньо закладом освіти, проте, пов`язані із забезпеченням освітнього процесу та обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Крім того, суд також враховує і те, що наказ відповідача від 18.06.2018 № 12/020167-НО про припинення дії договору оренди з 11.01.2018, з посиланням на п. 2 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна, п. 1 ст. 777 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 80 Закону України Про освіту від 05.09.2017 - не є саме правовою підставою для припинення укладеного між сторонами договору, зокрема з дати, яка визначена відповідачем самостійно і не узгоджується з процедурою, обумовленою як договором оренди, так і відповідним законом. При цьому, відповідний наказ є саме підставою для направлення відповідачем позивачу листа про припинення договірних правовідносин, з метою дотримання порядку, встановленого договором.

Ч. 1-4 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.09.2020 у справі № 916/1423/18 зробила висновок, що «звертаючись до суду, особа наводить у позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, що не вимагає їх формулювання дослівно тими словосполученнями, які застосував законодавець у статті 16 ЦК України. Головним є змістовне наповнення обраного позивачем способу захисту, яке визначається судом з прийняттям до уваги його правових обґрунтувань. Отже, якщо позивач просить суд зобов`язати відповідача укласти договір у поданій ним редакції з посиланням на статтю 187 ГК України, то це означає звернення позивача про вступ у певні правовідносини про визнання укладеним за рішенням суду договору в редакції, наданій позивачем, що відповідає вимогам частини другої статті 16 ЦК України та частини другої статті 20 ГК України та не вимагає зміни способу захисту цивільного права позивача відповідно до статті 5 ГПК України» (§ § 43, 44 постанови).

Отже, визначення позивачем предмета спору "про зобов`язання відповідача укласти договір у певній редакції" є письмовим волевиявленням позивача щодо вступу у зобов`язальні правовідносини шляхом укладення такого договору за рішенням суду про укладення договору відповідно до статті 187 ГК України.

Звернення до суду з вимогою про визнання договору укладеним у наданій позивачем редакції перебуває в межах способу захисту "про встановлення господарських правовідносин" відповідно до абзацу 11 частини другої статті 20 та статті 187 ГК України та не вимагає застосування інших способів захисту судом, зокрема, й за ініціативою суду в порядку, визначеному частиною другою статті 5 ГПК України.

Відтак, вимогу позивача про зобов`язання укласти договір у певній редакції у випадках, які допускають вирішення таких спорів судом, слід тлумачити як вимогу про визнання укладеним такого договору в судовому порядку у запропонованій позивачем редакції, що не суперечить способам захисту, визначеним пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, та відповідає способам захисту, визначеним статтею 20 ГК України.

За наслідками розгляду такої вимоги у резолютивній частині свого рішення суд, керуючись частиною дев`ятою статті 238 ГПК України, має зробити висновки про визнання укладеним договору у запропонованій позивачем редакції, виклавши текст редакції договору, яка за висновками суду відповідає вимогам законодавства та визнається судом укладеною, чи висновки про відмову у визнанні укладеним договору у запропонованій позивачем редакції.

З урахуванням наведеного, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскільки матеріали справи не містять належних доказів повідомлення відповідачем позивача про припинення дії договору, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження виконання вимог як закону - приписів частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так і договору - п. 7.4 договору, щодо повідомлення орендаря про припинення договору або протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору або не пізніше 30 діб до такого припинення, і матеріали справи таких доказів не містять, а позивачем у встановленому законом порядку висловлено та документально підтверджено належними доказами волевиявлення щодо продовження орендних правовідносин за договором, а тому в силу п. 10.1 договору оренди (в редакції додаткової угоди від 22.03.2018), ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-ХІІ від 10.04.92, наявні підстави для продовження між сторонами орендних правовідносин шляхом визнання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-4699-ОД від 11.01.2012, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Київстар» та Регіональним відділенням Фондом державного майна України по Дніпропетровській області продовженим на тих самих умовах і на той самий строк, на який він був укладений, з урахуванням додаткової угоди від 22.03.2018, а саме з 11 травня 2018 року по 10 жовтня 2018 року включно, шляхом оформлення додаткового договору про внесення змін до договору оренди державного нерухомого майна № 12/02-4699-ОД від 11.01.2012 (із змінами) у відповідній запропонованій позивачем редакції.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на викладене, оцінивши усі наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягають задоволенню з підстав, наведених судом у даному рішенні.

Усі інші доводи, посилання та обґрунтування учасників справи судом враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду щодо спірних правовідносин учасників справи, і судом надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи, і за результатами чого ухвалюється рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про задоволення позову (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) повністю, за наведених судом підстав.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про визнання продовженим договору оренди нерухомого майна задовольнити.

Визнати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-4699-ОД від 11.01.2012 укладений між Приватним акціонерним товариством «Київстар» та Регіональним відділенням Фондом державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях продовженим на тих самих умовах і на той самий строк, на який він був укладений, а саме на 5 місяців, тобто з 11 травня 2018 року по 10 жовтня 2018 року, шляхом оформлення додаткового договору про внесення змін до договору оренди державного нерухомого майна від 11.01.2012 № 12/02-4699-ОД (із змінами) в наступній редакції:

«Договір

про внесення змін до договору оренди державного нерухомого майна від 11 січня 2012 № 12/02-4699-ОД (із змінами)

"___"

---

_____ року м. Дніпро

Ми, що нижче підписалися. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42767945, місцезнаходження якого: м. Дніпро, вул. Центральна, 6 (далі орендодавець), в особі начальника Миргородської Ганни Юріївни, яка діє на підставі Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях № 84 від 31.01.2019 р. та Приватне акціонерне товариство «Київстар» ідентифікаційний код ЄДРПОУ 21673832, місцезнаходження якого: м. Київ, вул. Дегтярівська, 53 (далі орендар), в особі провідного фахівця Бігун Сергія Олексійовича, який діє на підставі довіреності №749 від 29.09.2020р., з іншого боку, уклали даний договір про внесення змін до договору оренди державного нерухомого майна від 11 січня 2012 № 12/02-4699-ОД (із змінами) про наступне:

2. « 10.1. Абзац 3 пункту 10.1. Розділу 10. «Строк чинності, умови зміни та припинення договору» викласти в наступній редакції:

« Цей договір є продовженим з 11 травня 2018 року по 10 жовтня 2018 року включно.»

2. Цей договір про внесення змін укладено в 3-х примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу.».

Орендодавець

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях

Г. Миргородська

Орендар

Приватне акціонерне товариство «Київстар»

С. Бігун

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро, вул. Центральна,6 (ідентифікаційний код 42767945) на користь Приватного акціонерного товариства «Київстар» м. Київ, вул. Дегтярівська, 53 (ідентифікаційний код 21673832) судові витрати з сплати судового збору в розмірі 2 270 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 08.02.2024

Суддя В.І. Ярошенко