Рішення

від 07.02.2024 по справі 905/655/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2024 Справа №905/655/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Хабарової М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничо-збагачувальна фабрика

«Богучарська»

про стягнення 94 585,00 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничо-збагачувальна фабрика «Богучарська» штрафу у розмірі 94 585,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем здійснено перевезення вантажу у вагоні №56267685 за накладною №48109623. На проміжній станції залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено розбіжності між фактичною масою вантажу у вагоні №56267685 та відомостями, зазначеними у накладній, про що складено комерційний акт №450003/341 від 19.12.2022, у зв`язку з чим позивачем нарахований штраф за невірне зазначення у накладній маси вантажу у розмірі 94585,00 грн, який він просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.06.2023 відкрито провадження у справі №905/655/23; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

21.06.2023 через підсистему «Електронний Суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечив з посиланням на те, що комерційний акт №450003/341 від 19.12.2022 складено з порушенням Правил складання актів, оскільки з акту неможливо встановити хто саме з працівників здійснював особисту перевірку маси вантажу, а також тому, що акт підписано АРВ Кузьміч Т.І. всупереч тому, що даної посади немає в п. 10 Правил складання актів, яким чітко передбачено перелік посад, що підписують комерційний акт. Крім того, відповідач зазначив, що маса вантажу у спірному вагоні №56267685 була ним визначена на вагонних вагах (150 т) заводських №11022, які придатні для зважування вантажу, а тому маса вантажу могла відрізнятися лише у випадку розкрадання вантажу у період його перебування протягом 7 діб на залізничній дорозі. Разом з тим, відповідач зазначив, що має сумніви щодо справності залізничних ваг яким проводилося контрольне зважування, оскільки на станції вантажоодержувача Черкаси за складеним комерційним актом, було виявлено невідповідність даних, зазначених у цьому акті під час контрольного зважування, а саме: різниця складала 414 кг (не 3500 кг, як зазначено у комерційному акті, а 3086 кг). До того ж, відповідач зазначив, що не бачив наслідків порушення маркування вагону, наслідків розкрадання вантажу, бо фотоматеріали залізницею не були йому надані. Разом з тим, відповідач зазначив, що вагонним вагам Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничо-збагачувальна фабрика «Богучарська» (150 т), заводський №110222, на яких відповідачем була визначена маса вантажу, 10.10.2022 проведено профілактичне обслуговування ФОП Луценко Ю.В. згідно з актом від 10.10.2022, про що зроблено запис у технічному паспорті. Також, ваговласнику надані робочі еталони ВПВ №19992882, похибка ваг складає: 2т-25т(4е). 25т-100т (12е), контрольне число відсутнє, згідно з відміткою у технічному паспорті, ваги повірені 10.10.2022, для зважування вантажу, який перевозиться залізницею, придатні. При цьому, відповідач зазначив, що до позовної заяви не додано копію оперативного повідомлення про факт зважування вагону на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, не додано копію документа про повідомлення вантажоодержувача про здійснення контрольного зважування вагону та про наявність розбіжностей у масі вантажу.

27.09.2023 через підсистему «Електронний Суд» від позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

29.09.2023 через підсистему «Електронний Суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній з твердженнями відповідача, викладеними у відзиві, не погоджується та зазначає, що комерційний акт №450003/341 від 19.12.2022 складений у відповідності до вимог Правил складання актів, адже згідно з наказом начальника станції Нижньодніпровськ-Вузол №76 від 07.02.2022 «Щодо призначення відповідальних працівників станції були уповноваженими особами на підписання від імені залізниці комерційних актів», зокрема, агент з розшуку ОСОБА_1 , приймальник поїздів ОСОБА_2 мають право підписання від імені залізниці комерційні акти. Разом з ти, позивач зазначив, що повноваження заступника начальника станції Лобова В.Т. на підписання комерційних актів прямо передбачене п. 10 Правил складання актів. При цьому, позивач зазначив, що відповідно до п. 12 Правил складання актів, на станції призначення Черкаси Одеської залізниці при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не було виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станцією в розділі «Є» комерційного акта попутної станції вноситься відмітка такого змісту: «Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено». Позивач зазначає, що така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаними у п. 10 цих Правил. Як стверджує позивача, по станції Черкаси відмітка в розділі Є засвідчена працівниками станції, повноваження яких в розумінні п. 10 Правил складання актів відповідають, на підтвердження чого останнім долучено копії посадових інструкцій. Водночас, позивач заперечив проти тверджень відповідача щодо несправності вагів на станції Нижньодніпровськ-Вузол на котрих проводилось контрольне зважування та інших міркувань щодо проведення контрольного зважування вагону №56267685, оскільки вважає, що вони не містять якихось посилань на порушення нормативних актів, а свідчать лише про думку відповідача, спростуванням чого є додані документи до позовної заяви, а саме технічний паспорт на ваги. До того ж, позивачем додано технічний паспорт на ваги по станції Черкаси разом з результатами переваження вагону №56267685 та повідомлення на станцію призначення. Крім того, позивач зазначив, що твердження відповідача стосовно того, що по станції Черкаси під час контрольного зважування виявлено різницю в 414 кг, а не 3500 кг, не підтверджується жодним документом, та спростовується матеріалами справи.

Позивач у відповіді на відзив просить суд поновити строк на подачу відповіді на відзив, у зв`язку з тим, що про подачу відзиву на позов йому стало відомо після отримання доступу до ознайомлення з матеріалами справи, та раніше уповноважений працівник по даній справі не мав можливості ознайомитися з матеріалами справи раніше, у зв`язку з воєнним станом та обмеженням відвідуванням робочого місяця внаслідок багаточисленних обстрілів м. Запоріжжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч.ч. 1, 2 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій. Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

З метою повного, всебічного та об`єктивного вирішення спору, для з`ясування усіх обставин справи, враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування у даній справі та обставини, що не дали змогу позивачу в межах встановленого судом строку скористатись своїм правом на відповідь на відзив, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача та поновлення строку для подання відповіді на відзив, а відповідь на відзив, відповідно, підлягає прийняттю судом.

25.10.2023 через підсистему «Електронний Суд» від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд визнати причини неподання заперечень на відповідь на відзив у встановлений судом строк поважними та з метою надання додаткового часу для уточнення питань по суті, підготовки і подання заперечень на відповідь на відзив, відкласти їх подання на один місяць. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається та продовження строку дії воєнного стану в Україні, виїзд працівників документами до закінчення воєнного стану у більш безпечні міста внаслідок евакуації Донецької області.

14.11.2023 через підсистему «Електронний Суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній позовні вимоги вважає необґрунтовними, безпідставними, повністю заперечує проти нарахування та стягнення штрафу у сумі 94585,00 грн та наполягає на аргументах, викладених ним у відзиві на позовну заяву. Відповідач зазначив також, що невідповідність маси вантажу, що була зафіксована на станції Нижньодніпровськ-Вузол - це наслідки розкрадання вантажу, бо факти крадіжки вугілля з відправлених ним вагонів носять систематичний характер, що на думку відповідача підтверджується відкритими кримінальними провадженнями. Крім того, відповідач просить суд зменшити суму штрафу у разі встановлення факту невірності зазначення відповідачем маси вантажу у вагоні №56267685 за спірним перевезенням та задоволення позову, враховуючи той факт, що виробничі потужності Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничо-збагачувальна фабрика «Богучарська» розташовані на території Донецької області (за 40 км від Авдіївки), де ведуться бойові дії, та при цьому збагачувальна фабрика функціонує, забезпечуючи роботою багато родин даного регіону і робить вагомий внесок у забезпечення сталого функціонування енергетичної системи країни в умовах військового стану.

Відповідно до ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема є: змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.

Статтею 11 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно із ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За приписом ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо.

Згідно із ст. 13 Господарського процесуального кодексу України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, зобов`язаний забезпечувати дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом задля прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, яке буде відповідати завданням господарського судочинства.

З метою повного, всебічного та об`єктивного вирішення спору, для з`ясування усіх обставин справи, з метою надання можливості учасникам справи скористатись своїми процесуальними правами, задля дотримання принципів рівності та змагальності сторін, враховуючи, що доступ до правосуддя має бути не лише фактичним, але і реальним, суд вважає за доцільне поновити строк відповідачу на подання заперечень на відповідь на відзив та прийняти до розгляду подані відповідачем заперечення на відповідь на відзив.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд Донецької області

ВСТАНОВИВ:

12.12.2022 зі станції Гродовка Донецької залізниці Товариством з обмеженою відповідальністю «Гірничо-збагачувальна фабрика «Богучарська» (вантажовідправник) на адресу вантажоотримувача Приватного акціонерного товариства «ЧЕРКАСЬКЕ ХІМВОЛОКНО» на станцію Черкаси Одеської залізниці у вагоні №56267685 за залізничною накладною на групу вагонів №48109623 відвантажено вантаж: концентрат вугільний (насипом).

При оформленні зазначеної залізничної накладної відповідачем зазначено масу вантажу у вагоні №56267685: нетто - 69000 кг, тара - 22200 кг. В накладній також зазначено, що масу визначено на вагонних вагах 150-тонних заводський №110222 вантажовідправником.

19.12.2022 на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці складено акт загальної форми №2190т, відповідно до якого вагон №56267685 відчеплено від групи на ваги.

19.12.2022 на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці складено акт загальної форми №1030, відповідно до якого комісією у складі: заступника начальника станції - Лобов В.Т., прийомоздавальник - ОСОБА_2 , АРВ - Кузміч Т.І., була проведена перевірка маси вантажу у вагоні №56267685. Фактична маса вантажу склала 87700 кг, тара вагона з ПД 22200 кг, маса нетто за ПД 69000 кг, фактична маса вантажу нетто 65500 кг, що менше документа на 3500 кг. Навантаження вище бортів на 20 см, трапацевидно, маркування поперечними бороздами, поглиблень немає, маркування не порушено.

На станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці був складений комерційний акт №450003/341 від 19.12.2022, відповідно до якого 19.12.2022 проводилося контрольне зважування вагону №56267685, що прибув за відправкою, вказаною на звороті цього акту. За документами значиться вантаж «Концентрат вугільний, Г (Г2)0-100», насипом, у твердому стані, навантаження вище бортів 100 мм, маркування шляхом нанесення поперечних смуг катком, вага брутто - не вказана, тара - 22200 кг, вага нетто - 6900 кг. При зважування вагону в статичному режимі у присутності заступника начальника станції - Лобова, АРВ - Кузміч, прийомоздавальника Здор, на справних вагонних 150 тн електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол заводський №032, що пройшли держповірку 27.09.2022 виявилось вага брутто - 87700 кг, тара за документом - 22200 кг, вага нетто - 65500 кг, що менше ваги вказаної в документі на 3500 кг. Навантаження вантажу вище бортів на 20 см, трапецевидне, поверхня вантажу маркована поперечними бороздами, поглиблень не має, маркування не порушене. Вагон без торцевих дверей, розташовані люки з обох сторін закриті, течі вантажу немає, в технічному відношенні вагон справний. Завідуючого вантажним двором за штатним розкладом немає.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Згідно з п. 10 Правил складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Тобто приписи п.10 Правил складання актів на виконання ст.129 Статуту залізниць є імперативними щодо суб`єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак, зазначена норма не виключає можливості залучення до складення комерційного акта й інших працівників залізниці, поряд з особами, підписи яких є обов`язковим реквізитами комерційного акта.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2018 у справі №910/3930/17, від 18.06.2018 у справі №910/11397/17 та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2018 у справі №916/2450/17, від 21.08.2019 у справі №905/2360/18.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 64 та ч. 3 ст. 65 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов`язків між працівниками підприємства.

Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акта.

Дану правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.11.2018 у справі №916/2450/17, від 21.05.2018 у справі №916/2001/17, від 23.06.2018 у справі №916/1993/17.

Як вбачається з матеріалів справи, комерційний акт №450003/341 від 19.12.2022 підписано: заступником начальника станції - Лобовим В.Т., прийомоздавальником вантажу та багажу - Здор Ю.Ю., агентом з розшуку вантажу та багажу Кузьміч Т.І. Крім того, у вказаному акті зазначено, що завідуючого вантажним двором за штатним розкладом немає.

Позивачем на підтвердження повноважень працівників залізниці на підписання комерційного акту подано до матеріалів позовної заяви: наказ начальника станції Нижньодніпровськ-Вузол №76 від 07.02.2022 «Про призначення відповідальних осіб, які мають право підписувати комерційні акти»; посадову інструкцію заступника начальника станції, затверджену першим заступником начальника Дніпровської дирекції залізничних перевезень Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» від 26.09.2022; робочу інструкцію агента з розшуку вантажів та багажу ОСОБА_3 , затверджену начальником станції Нижньодніпровськ-Вузол від 15.03.2019; робочу інструкцію прийомоздавальника вантажу та багажу ОСОБА_2 , затверджену начальником станції Нижньодніпровськ-Вузол від 15.03.2019.

Згідно наказу №76 від 07.02.2022 начальника станції Нижньодніпровськ-Вузол «Про призначення відповідальних осіб, які мають право підписувати комерційні акти» вбачається, що прийомоздавальник вантажу та багажу - ОСОБА_2 та агент з розшуку вантажу та багажу - ОСОБА_1 , призначені відповідальними особами, які має право підпису комерційних актів замість начальника вантажного району, завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи.

Посилання відповідача з приводу неможливості встановити хто саме з працівників залізниці здійснював особисту перевірку маси вантажу судом відхиляється, оскільки у розділі «Д» комерційного акту №450003/341 від 19.12.2022 чітко зазначено в присутності яких працівників залізниці проводилося контрольне зважування вагону №56267685, а саме: заступником начальника станції - ОСОБА_4 , прийомоздавальником вантажу та багажу - ОСОБА_2 , агентом з розшуку вантажу та багажу - ОСОБА_1 підписи яких і містяться на комерційному акті №450003/341 від 19.12.2022.

Водночас, доводи відповідача стосовно того, що акт підписано агентом з розшуку вантажу та багажу ОСОБА_1 всупереч тому, що даної посади немає в п. 10 Правил складання актів, також відхиляються судом, оскільки, як зазначалось, вище даний працівник залізниці згідно наказу №76 від 07.02.2022 начальника станції Нижньодніпровськ-Вузол «Про призначення відповідальних осіб, які мають право підписувати комерційні акти» був наділений правом підпису комерційного акту, у зв`язку з відсутністю на станції Нижньодніпровськ-Вузол по штатному розпису таких посад, як начальник вантажного району, завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи та задля дотримання п. 10 Правил складання актів.

Разом з тим, комерційний акт попутної станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці №450003/341 від 19.12.2022 зареєстровано на станції призначення Черкаси Одеської залізниці під №450003/341/4, відповідно до п.62 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності, затвердженої наказом №147-Ц від 04.06.2003 Укрзалізниці.

Враховуючи положення п.12 Правил складання актів, станцією призначення Черкаси Одеської залізниці в розділі «Є» комерційного акту №450003/341/4 зроблено відмітку «Під час перевірки вантажу різниці проти цього акта не виявлено».

З огляду на наведене, приймаючи до уваги зміст п.10 Правил складання актів, суд дійшов висновку, що комерційний акт комерційний акт №450003/341 від 19.12.2022 підписаний особами, повноваження яких підтверджені належним чином.

В той же час, як зазначалось, зважування маси вантажу у вагоні №56267685 на попутній станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці здійснювалось на 150 т вагонних вагах цієї станції.

Пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. До розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об`єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом-виробником цистерни). За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов`язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом №442 від 31.07.2012р. Міністерства інфраструктури України та інших нормативно-правових актів.

Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, визначено, що ЗВВТ, які перебувають у власності як залізниць, так і організацій, які не належать до сфери управління Укрзалізниці (сторонні організації), підлягають обліку залізницями.

Узяття на облік ЗВВТ здійснюється за письмовим зверненням власника ЗВВТ до начальника дирекції з наданням завірених власником копій: експлуатаційної документації; методики повірки, атестованої згідно з вимогами Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»; свідоцтва про повірку (якщо це передбачено методикою повірки) або державну метрологічну атестацію ЗВВТ, виданого згідно з ДСТУ 2708:2006 «Метрологія. Повірка засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення» або ДСТУ 3215-95 «Державна система забезпечення єдності вимірювань. Метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення»; переліку вантажів, маса яких буде визначатися на ЗВВТ; висновку за результатами діагностичного обстеження ЗВВТ (у разі потреби).

Якщо ЗВВТ відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, вони беруться на облік ревізором вагового господарства дирекції, який відповідно до вимог п.2.2 розділу 2 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом №411 від 20.12.1996 Міністерства транспорту України (далі - ПТЕ), оформлює технічний паспорт засобу ваговимірювальної (технічний паспорт ЗВВТ) згідно з додатком 1 до цієї Інструкції. У технічному паспорті ЗВВТ робиться запис про повірку або державну метрологічну атестацію, вказується нормована похибка для різних режимів зважування згідно з вимогами п.1.9 розділу I цієї Інструкції, зазначається можливість зважування небезпечних вантажів згідно з наданими документами та робиться запис про придатність ЗВВТ для зважування відповідних вантажів, що перевозяться залізничним транспортом. У технічному паспорті електронних ЗВВТ записуються також заводські номери датчиків, вагопроцесора, у разі потреби - контрольне число фіскальної реєстрації регулювання ЗВВТ, зазначене в експлуатаційних документах виробника ЗВВТ, яке визначає його технічний стан. Технічний паспорт ЗВВТ надається начальнику станції, на якій будуть оформлятися перевізні документи за результатами зважування на цих ЗВВТ. Технічні паспорти ЗВВТ повинні зберігатися в місці, визначеному розпорядчим документом начальника станції, який забезпечує їх схоронність. На прохання власника ЗВВТ йому може бути надано копію технічного паспорта ЗВВТ. Технічні паспорти ЗВВТ, які зберігаються у начальника станції, є документами, згідно з якими розглядаються претензії, пов`язані з визначенням маси вантажу.

Відповідно до технічного паспорту на вагонні ваги №032 станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці міжповірочний інтервал ЗВВТ - 12 місяців, інтервал між оглядами-перевірками ЗВВТ - 6 місяці. Повірка ваг проводилась 27.09.2022, про що свідчить відповідний запис у технічному паспорті ваг.

Позивачем також надано належним чином засвідчену копію виписки з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах з даними про результати проведеної перевірки маси вантажу у спірному вагоні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що станом на дату складання комерційного акту №450003/341 від 19.12.2022 засіб вимірювальної техніки був повірений як того вимагають норми чинного законодавства.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи копію технічного паспорту на вагонні ваги №64 станції Черкаси Одеської залізниці (станції призначення) відповідно до якого, вагам проведено огляд-перевірку -17.11.2022, про що свідчить відповідний запис у технічному паспорті ваг.

Відповідачем також надано до суду копію технічного паспорту на вагонні ваги №0966 станції Гродовка Донецької залізниці власником якого є відповідач, згідно даних якого міжповірочний інтервал ЗВВТ - 1 раз в 12 місяців, інтервал між оглядами-перевірками ЗВВТ - 1 раз в 6 місяці. Повірка ваг проводилась 28.05.2021, огляд-перевірка 29.11.2021, профілактичне обслуговування 10.10.2022, про що свідчить відповідні записи у технічному паспорті ваг.

Крім того, судом враховано, що постановою Кабінету Міністрів України №412 від 05.04.2022 «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану» вирішено установити, що позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях.

Таким чином, враховуючи, що воєнний стан не припинено та не скасовано, суд приймає до уваги чинність результатів вагонних ваг відповідача станом на дату розгляду справи.

Суд зазначає, що зважування залізницею проводилось безпосередньо в процесі перевезення вантажу, а тому проведення зважування відповідачем до відправлення вантажу не спростовує факту того, що маса вантажу могла змінюватися до моменту його відправлення.

До того ж, відповідачем не надано доказів, які б викликали сумнів у достовірності показів засобу вагомірювальної техніки позивача.

Разом з тим, доводи відповідача з приводу того, що на станції вантажоодержувача Черкаси за складеним комерційним актом, було виявлено невідповідність даних, зазначених у цьому акті під час контрольного зважування, а саме: різниця складала 414 кг (не 3500 кг, як зазначено у комерційному акті, а 3086 кг), судом також не приймаються до уваги, адже не підтверджені відповідачем жодними доказами.

Посилання відповідача щодо ненадання залізницею фотоматеріалів, з яких би вбачалося порушення маркування чи розкрадання вантажу також судом відхиляються, оскільки позивачем не надано відповідних доказів звернення до залізниці, протилежного матеріали справи не містять.

При цьому, відповідачем всупереч вимог ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України не доведено, а судом не встановлено наявності обставин оскарження відправником, які відображені у комерційному акті.

Водночас, неповідомлення відповідача про виявлену недостачу вантажу не спростовує встановлено факту в комерційному акті №450003/341 від 19.12.2022 невідповідності між фактичною кількістю вантажу зазначеною в перевізному документі відправника.

Пунктом 1.1. р. 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084, а також ст.23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п.2.1 та п.2.2, графи «Маса вантажу, визначена відправником, кг» та «Спосіб визначення маси» заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст.37 Статуту та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до накладної №48109623 за спірним перевезенням підтвердив своїм підписом представник відправника.

Крім того, судом не беруться до уваги доводи відповідача стосовно того, що по станції Черкаси під час контрольного зважування виявлено різницю в 414 кг, а не 3500 кг, оскільки всупереч вимог ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України відповідачем вказаного не доведено жодними доказами та матеріалами справи не встановлено.

Відповідно до Порядку оформлення, розслідування та обліку незбережених перевезень вантажів, затверджених наказом Укрзалізниці від 21.09.2005 за №306-ц, як розкрадання та нестача вантажу визнаються, зокрема: сліди пошкодження, розкривання люків, дверей вагонів і тари вантажних місць; проломи стін, підлоги, покрівлі складу, через які могла бути здійснена крадіжка; наявність ознак крадіжки вантажу, що перевозиться у відкритих вагонах (виїмки, порушення маркування та інше (п. 1.2).

Наявними матеріалами справи підтверджується відсутність слідів доступу до вантажу, відсутність виїмок, заглиблень у спірному вагоні та будь-яких слідів розкрадання та втрати вантажу під час слідування вагону.

За наведеного суд відхиляє твердження відповідача щодо можливості його розкрадання у період перебування протягом 7 діб на залізничній дорозі.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що час слідування вантажу за спірним перевезенням не є предметом розгляду справи, а тому не досліджується судом в даній справі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Статтею 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Водночас, встановлена даною нормою відповідальність вантажовідправника за неправильність даних накладною не ставиться в залежність від факту прийняття перевізником товару за такою накладною.

Суд звертає увагу на те, що підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

За приписами вказаної норми, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається, в тому числі для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Аналогічне положення закріплено в п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000.

Згідно з ч. 1 ст. 118 Статуту залізниць України за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Провізна плата за перевезення вантажу у вагоні №56267685 зазначена у накладній №48109623 та складає 18917,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суд не надав.

Доказів на підтвердження відсутності вини вантажовідправника у невідповідності відомостей, зазначених у перевізному документі, фактичній масі вагону, відповідачем суду також не надано.

Оскільки саме відповідач, як відправник, визначив масу вантажу, заповнив і підписав накладну, яка є основним перевізним документом, надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно зі ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то позов підлягає задоволенню за рахунок відправника - відповідача у справі.

Позивачем, за неправильно зазначену у залізничній накладній №48109623 масу вантажу у вагоні №56267685, нарахований відповідачу штраф відповідачу в розмірі 94585,00 грн.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок штрафу, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок здійснено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім того, відповідач у запереченнях на відповідь на відзив просить суд зменшити розмір штрафу у разі встановлення факту невірності зазначення відповідачем маси вантажу у вагоні №56267685 за спірним перевезенням та задоволення позову.

Як встановлено матеріалами справи, предметом розгляду є штраф, застосований відповідно до ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457.

В той же час, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 551 Цивільного кодексу України передбачено, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України передбачена можливість зменшення штрафних санкцій, як застосованих згідно умов договору, так і визначених законом.

Здійснивши аналіз наведених норм, суд зазначає, що ані Цивільний кодекс України, ані Господарський кодекс України, які є законами України, не встановлена неможливість зменшення неустойки, розмір якої передбачений актами цивільного законодавства, зокрема Постановами Кабінету Міністрів України.

За наведеного, суд вважає, що за наявності можливості зменшення штрафних санкцій, застосованих відповідно до закону, існує можливість і зменшення штрафних санкцій, застосованих відповідно до підзаконного нормативного акту.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №910/16925/18.

Встановлення розміру штрафу за неправильно зазначену масу вантажу Статутом залізниць України, а не договором, не позбавляє суд права зменшити розмір нарахованого штрафу, за наявності підстав передбачених законодавством.

Статутом не врегульоване питання зменшення розміру штрафу на відміну від законів Цивільного та Господарського кодексів України, які мають вищу юридичну силу порівняно із Статутом залізниць України, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України.

При цьому, відсутність можливості зменшення розміру штрафу, передбаченого законодавством, та його стягнення без врахування судом конкретних обставин справи, зокрема, характеру вчиненого порушення, негативних наслідків (в тому числі і можливих), та їх співмірності з розміром штрафних санкцій, може призвести до ситуації коли за різні по характеру та наслідкам правопорушення судом може бути стягнений один і той самий розмір штрафу, що, в свою чергу, не сприятиме виконанню завдання господарського судочинства щодо справедливого вирішення справи судом.

Системний аналіз Статуту залізниць України свідчить, що ним передбачена відповідальність для обох учасників перевезення.

При цьому, максимальна відповідальність (в частині штрафів) залізниці становить 30% провізної плати та стягується за затримку доставки вантажу на більш ніж 4 дні.

Відповідальність (в частині штрафів) відправника врегульована по іншому - 500% провізної плати у випадках, визначених п. п. 118, 122 Статуту залізниць України, 200% у випадках, передбачених п. п. 36, 97 Статуту залізниць України.

Застосування п`ятикратного штрафу від провізної плати в першу чергу має дуже стимулюючу функцію для недопущення порушень і сприяння безпеці руху на залізниці, яка є стратегічним об`єктом (адже збитки, спричинені можливими аваріями відшкодовуються незалежно від сплати штрафу).

Однак, суд вважає, що неправильно зазначені в накладній відомості щодо маси (в частині зазначення в перевізному документі більшого розміру, ніж фактично завантажено), кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача можна віднести до порушень, які НЕ можуть призвести до аварії на залізниці. Статутом залізниць України передбачений однаковий розмір штрафу як за порушення, які можуть призвести до аварії на залізниці, так і за порушення, які не можуть призвести до аварій на залізниці.

Зазначення в накладній маси (в частині зазначення в перевізному документі більшого розміру, ніж фактично завантажено) (так зване недовантаження) та кількість місць, безвідносно від маси вантажу, ніяким чином не впливають на правильну та безпечну організацію руху залізничного транспорту.

Відтак, суд приходить до висновку, що відсутня легітимна мета та розумність застосування п`ятикратного штрафу від провізної плати за визначені п. 122 Статуту залізниці України порушення, які не можуть призвести до аварії на залізниці.

Враховуюче вищенаведене, суд вважає, що відповідальність, за недоведеністю умисно недобросовісних дій відправника з метою заподіяння шкоди залізниці, не може мати наслідком стягнення ще п`яти провізних плат, понад одну, яку залізниця вже одержала. Застосування такого розміру штрафної санкції не відповідає ступеню порушення та очевидно є надмірним тягарем для учасника у сфері перевезення залізничним транспортом.

Отже, стягнення штрафу у заявленому розмірі не відповідатиме критерію співмірності.

Враховуючи рівність суб`єктів господарської діяльності та принцип справедливості, враховуючи існування між сторонами договірних відносин, суд вважає за необхідне звернути увагу на численні висновки Верховного Суду щодо наявності у суду повноважень з вирішення питання щодо зменшення штрафних санкцій, які застосовуються до перевізника (залізничної дороги) на підставі положень Статуту залізниць України (зокрема, постанова Верховного Суду від 06.09.2019 у справі № 910/16925/18).

Незважаючи на те, що до перевізника та до вантажовідправника застосовуються штрафні санкції за різні порушення, які передбачені різними статтями Статуту залізниць України, єдиним в цьому випадку є те, що штрафні санкції передбачені саме Статутом залізниць України.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність у суду повноважень на зменшення штрафу, який передбачений Статутом залізниць України, з урахуванням доведення стороною згідно з приписами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України того, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Суд також зазначає, що в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При реалізації права на зменшення розміру неустойки судом враховуються певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість такого випадку. При цьому, саме на відповідача покладається обов`язок довести винятковість конкретного випадку та надати відповідні належні та допустимі докази на підтвердження цього.

Суд також враховує правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 у справі №1-12/2013, згідно з якою, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати на нього непомірним тягарем і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Разом з тим, суд зауважує на тому, що позивач є також господарюючим суб`єктом, як і відповідач, та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

Підприємництвом, за положеннями ст. 42 Господарського кодексу України, є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Так, відповідач послався, зокрема, на те, що виробничі потужності Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничо-збагачувальна фабрика «Богучарська» розташован на території Донецької області (за 40 км від Авдіївки), де ведуться бойові дії, та при цьому збагачувальна фабрика функціонує, забезпечуючи роботою багато родин даного регіону і робить вагомий внесок у забезпечення сталого функціонування енергетичної системи країни в умовах військового стану.

Разом з тим, судом встановлено, що місцем знаходження відповідача є: м.Покровськ, Донецька обл.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 (зі змінами відповідно до Наказу №254 від 22.09.2023), територія Покровської міської територіальна громада включена до територій виникнення можливих бойових дій з 24.02.2022, а територія Авдіївської міської територіальної громади включена до переліку територій, де ведуться активні бойові дії, дата початку - 24.02.2022.

Враховуючи військовий стан в Україні, а також знаходження виробничих потужності відповідача поряд з територією де ведуться активні бойові дії, суд вважає, що дані обставини є перешкодою в повноцінному веденні відповідачем своєї господарської діяльності та впливають на його фінансовий стан.

Беручи до уваги клопотання відповідача про зменшення штрафу та те, що, фактична маса вантажу у вагоні №56267685 була меншою, ніж маса, зазначена у накладній, мало місце недовантаження, а отже підвищеного навантаження на рухомий склад не було. З огляду на те, що допущене відповідачем порушення не спричинило збитків для залізниці та інших учасників господарських відносин, навантаження у вагоні не перевищувало його вантажопідйомність, господарський суд враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) вважає справедливою, доцільною, обґрунтованою та такою, що цілком відповідає принципу верховенства права, необхідність зменшення розміру нарахованого у даній справі штрафу до двох проїзних плат, а саме до 37834,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, в п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 роз`яснено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, а тому судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничо-збагачувальна фабрика «Богучарська» (85302, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Центральна, 138, ідентифікаційний код 43278110) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця,5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49602, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 108, ідентифікаційний код 40081237) штраф у розмірі 37 834 (тридцять сім тисяч вісімсот тридцять чотири) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.В. Хабарова