Постанова

від 17.05.2024 по справі 905/655/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2024 року м. Харків Справа № 905/655/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу позивача (вх.561Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 07.02.2024 (суддя Хабарова М.В.) у справі №905/655/23

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничо-збагачувальна фабрика «Богучарська»

про стягнення 94 585,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Придніпровська залізниця») звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничо-збагачувальна фабрика «Богучарська» (далі ТОВ «Гірничо-збагачувальна фабрика «Богучарська») про стягнення штрафу у розмірі 94 585,00 грн. за неправильне зазначення у накладній №48109623 маси вантажу у вагоні №56267685.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 07.02.2024 у справі №905/655/23 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Гірничо-збагачувальна фабрика «Богучарська» на користь АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Придніпровська залізниця» штраф у розмірі 37 834,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В основу рішення покладено висновки суду про те, що позов підлягає задоволенню за рахунок відправника - відповідача у справі, оскільки саме відповідач, як відправник, визначив масу вантажу, заповнив і підписав накладну, яка є основним перевізним документом, надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно зі ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу в розмірі 94 585,00 грн., суд першої інстанції дійшов висновку, що означений розрахунок здійснено арифметично вірно та відповідно до вимог чинного законодавства. Водночас, Господарський суд Донецької області визнав справедливою, доцільною, обґрунтованою та такою, що цілком відповідає принципу верховенства права, необхідність зменшення розміру нарахованого у даній справі штрафу до двох проїзних плат, а саме до 37 834,00 грн.

Не погодившись із означеним рішенням, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить рішення Господарського суду Донецької області від 07.02.2024 у частині відмови у задоволенні позову в сумі 56 751,00 грн. скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги просить покласти на відповідача.

На переконання апелянта, оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, допущеними судом порушеннями принципів рівності учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності та об`єктивності господарського судочинства та, як наслідок, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Позивач стверджує, що помилковим та необґрунтованим є висновок Господарського суду Донецької області про наявність підстав для застосування у спірних правовідносинах ст.233 Господарського кодексу України (далі ГК України), ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та зменшення розміру штрафу, передбаченого ст.122 Статуту залізниць України, з огляду на наступне:

- штраф відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено. У даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу;

- позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами, які несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшенню розміру заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань, кореспондує обов`язок сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ст.233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту, на підстав належних і допустимих доказів. Відповідачем не доведено наявності виняткових обставин, з якими закон пов`язує можливість зменшити розмір штрафу;

- навантаження вагонів з порушенням безпеки руху (що має місце у даному випадку) фактично загрожує безпеці руху поїздів. Тому посилання суду першої інстанції на те, що відповідачем не завдано збитків позивачу, є неналежним аргументом;

- відповідачем не доведено наявність об`єктивних причин (у тому числі наявного нестабільного фінансового стану, здійснення господарської діяльності в безпосередній близькості до території активних бойових дій), які б перешкоджали йому сплатити суму нарахованих штрафних санкцій; не надано суду документів фінансової звітності, які б відображали загальний стан матеріального становища підприємства та його активів за певний обліковий період, що давало можливість оцінити дійсне фінансове становище відповідача та встановити наявність підстав для зменшення штрафних санкцій. Стверджуючи про несправедливо великий розмір штрафу та, заявляючи клопотання про його зменшення, відповідач не надав суду першої інстанції пояснень, яка сума в даному випадку, на його думку, відповідала б критеріям справедливості.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.02.2024 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/655/23 та відкладено розгляд питання щодо можливості відкриття провадження за вищевказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів справи.

Матеріали справи 13.03.2024 надійшли на адресу суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Господарського суду Донецької області від 07.02.2024 у справі №905/655/23. Постановлено розгляд означеної апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

Через підсистему «Електронний суд» 08.04.2024 від ТОВ «Гірничо-збагачувальна фабрика «Богучарська» отримано відзив на апеляційну скаргу (у межах визначеного судом строку), за змістом якого відповідач просить рішення Господарського суду Донецької області від 07.02.2024 залишити без змін, апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Придніпровська залізниця» - залишити без задоволення.

При цьому за коротким змістом відзиву відповідач заперечує проти тверджень скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального права під час ухвалення рішення та зазначає наступне:

- стягнення штрафу у заявленому позивачем розмірі не відповідатиме критерію співмірності;

- а ні ЦК України, а ні ГК України, які є законами України, не встановлена неможливість зменшення неустойки, розмір якої передбачений актами цивільного законодавства, зокрема, постановами Кабінету Міністрів України. Статут залізниць затверджений саме постановою Кабінету Міністрів України, тому є підзаконним актом у порівнянні з кодексами, які мають вищу юридичну силу;

- наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

У контексті приписів ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.2). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

12.12.2022 зі станції Гродовка Донецької залізниці ТОВ Гірничо-збагачувальна фабрика Богучарська (вантажовідправник) на адресу вантажоотримувача Приватного акціонерного товариства Черкаське Хімволокно на станцію Черкаси Одеської залізниці у вагоні №56267685 за залізничною накладною на групу вагонів №48109623 відвантажено вантаж: концентрат вугільний (насипом).

Відповідачем при оформленні названої залізничної накладної вказано масу вантажу у вагоні №56267685: нетто 69 000 кг, тара 22 200 кг.

У накладній міститься інформація, що масу визначено на вагонних вагах 150-тонних заводський №110222 вантажовідправником (спосіб визначення маси).

19.12.2022 на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці складено акт загальної форми №3190т, відповідно до якого вагон №56267685 відчеплено від групи на ваги.

Крім того 19.12.2022 на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці складено акт загальної форми №1030, відповідно до якого комісією у складі: заступник начальника станції - Лобов В.Т., прийомоздавальник - Здор Ю.Ю., АРВ - Кузміч Т.І., була проведена перевірка маси вантажу у вагоні №56267685. Фактична маса брутто вагону склала 87 700 кг, тара вагона з ПД 22 200 кг, маса вантажу нетто за ПД 69 000 кг, фактична маса вантажу нетто 65 500 кг, що менше документа на 3 500 кг. Навантаження вище бортів на 20 см, трапецевидне, маркування поперечними борознами, поглиблень немає, маркування не порушене.

19.12.2022 на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці складений комерційний акт №450003/341, згідно з яким 19.12.2022 проводилося контрольне зважування вагону №56267685, що прибув за відправкою, вказаною на звороті цього акту. За документом значиться вантаж Концентрат вугільний, Г (Г2)0-100, насипом, у твердому стані, навантаження вище бортів 100 мм, маркування шляхом нанесення поперечних смуг катком, вага брутто - не вказана, тара 22 200 кг, вага нетто 69 000 кг. При зважуванні вагону в статичному режимі у присутності заступника начальника станції - Лобова, АРВ - Кузміч, прийомоздавальника Здор, на справних вагонних 150т електронно-тензометричних вагах ст.Нижньодніпровськ-Вузол заводський №032, що пройшли держповірку 27.09.2022, виявилось: вага брутто 87 700 кг, тара за документом 22 200 кг, вага нетто 65 500 кг, що менше ваги вказаної в документі на 3 500 кг. Навантаження вантажу вище бортів на 20 см, трапецевидне, поверхня вантажу маркована поперечними борознами, поглиблень немає, маркування не порушене. Вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті, течі вантажу немає, у технічному відношенні вагон справний. Завідуючого вантажним двором за штатним розкладом немає.

Комерційний акт попутної станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці №450003/341 від 19.12.2022 зареєстровано на станції призначення Черкаси Одеської залізниці під №450003/341/4.

Станцією призначення Черкаси Одеської залізниці в розділі Є комерційного акту №450003/341/4 зроблено відмітку Під час перевірки вантажу різниці проти цього акта не виявлено.

Неправильне зазначення ТОВ Гірничо-збагачувальна фабрика Богучарська у накладній №48109623 маси вантажу у вагоні №56267685 стало підставою звернення АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Придніпровська залізниця» з розглядуваним позовом до суду про стяггнення штрафу.

Судова колегія враховує наступне.

Відповідно до ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення (ч.1). Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ч.2).

Згідно з положеннями ст.909 ЦК України (ст.307 ГК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачу), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч.1). Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі (ч.2). Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч.3). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу (ч.4).

Статтею 920 ЦК України врегульовано, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України (далі Статут).

У контексті приписів ст.6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статтею 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Згідно з п.1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.

Відповідно до ст.37 Статуту під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника.

У розглядуваному випадку правильність внесених відомостей до накладної №48109623 за спірним перевезенням підтвердив своїм підписом представник відправника (відповідача).

Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до ст.24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей у накладній є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Так, згідно зі ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002.

Відповідно до п.10 Правил складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Як убачається з матеріалів справи, комерційний акт №450003/341 від 19.12.2022 підписано: заступником начальника станції - Лобовим В.Т., прийомоздавальником вантажу та багажу - Здор Ю.Ю., агентом з розшуку вантажу та багажу Кузьміч Т.І. Крім того, у вказаному акті зазначено, що завідуючого вантажним двором за штатним розкладом немає.

На підставі аналізу наявних у матеріалах справи документів, зокрема наданих позивачем документів на підтвердження повноважень працівників залізниці на підписання комерційного акту, приймаючи до уваги норми Статуту залізниць України та положення п.10 Правил складання актів, Господарський суд Донецької області дійшов висновку, що комерційний акт №450003/341 від 19.12.2022 підписаний повноважними особами та за своєю формою і змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому є належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу. Означені висновки суду за змістом апеляційної скарги не оспорюються.

Згідно зі ст.122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до п.5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Відповідно до ст.118 Статуту за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Як убачається зі змісту накладної №48109623, провізна плата за перевезення вантажу у вагоні №56267685 складає 18 917,00 грн.

Позивачем за неправильно зазначену відповідачем у залізничній накладній №48109623 масу вантажу у вагоні №56267685 нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 94 585,00 грн.

Господарським судом Донецької області перевірено наданий позивачем розрахунок штрафу та зроблено висновок про його арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства. Означені висновки за змістом апеляційної скарги не оспорюються.

Водночас, враховуючи обставини справи та заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу у разі встановлення наявності підстав для задоволення позовних вимог, керуючись положеннями ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення розміру нарахованого у даній справі штрафу до двох проїзних плат, а саме до 37 834,00 грн.

На переконання апелянта помилковим та необґрунтованим є висновок Господарського суду Донецької області про наявність підстав для застосування у спірних правовідносинах ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України та зменшення розміру штрафу, передбаченого ст.122 Статуту залізниць України.

Надаючи оцінку означеним доводам скаржника, судова колегія враховує наступне.

Предметом стягнення в розглядуваній справі є штраф, застосований відповідно до статей 118, 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998.

Нормами ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України передбачено право суду при прийнятті рішення на зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

Так, статтею 551 ЦК України унормовано, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно (ч.1). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч.2). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3).

Відповідно до положень ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ч.1). Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2).

За змістом апеляційної скарги позивач наголошує на тому, що штраф відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено; у даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу.

Водночас, з аналізу вищенаведених положень ГК України та ЦК України вбачається можливість зменшення штрафних санкцій, як погоджених умовами договору, так і встановлених законом. При цьому жоден із означених Кодексів, які є законами України, не встановлює неможливість зменшення неустойки, розмір якої передбачений актами цивільного законодавства, зокрема постановами Кабінету Міністрів України.

Враховуючи означене, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що за наявності можливості зменшення штрафних санкцій, застосованих відповідно до закону, існує можливість зменшення штрафних санкцій, застосованих відповідно до підзаконного нормативного акту.

Статутом залізниць України не врегульоване питання зменшення розміру штрафу на відміну від ЦК України та ГК України, які є законами та мають вищу юридичну силу порівняно зі Статутом, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України.

Встановлення розміру штрафу за неправильно зазначену масу вантажу Статутом залізниць України (а не договором) не позбавляє суд права зменшити розмір нарахованого штрафу за наявності передбачених законодавством підстав.

В апеляційній скарзі позивач посилається на висновки Верховного суду у справах №906/434/17 та від 05.02.2019 у справі №914/2339/17 від 12.02.2018 щодо можливості застосування ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України у спірних правовідносинах .

Судова колегія не погоджується із вказаними доводами апелянта, оскільки вказані висновки зроблені за наявності у справах різних істотних обставин, підтверджених/непідтверджених належними та допустимими доказами, у залежності від яких і були постановлені відповідні судові рішення.

Водночас, враховуючи рівність суб`єктів господарської діяльності та принцип справедливості, враховуючи існування між сторонами договірних відносин, суд вважає за необхідне звернути увагу на численні висновки Верховного Суду щодо наявності у суду повноважень з вирішення питання щодо зменшення штрафних санкцій, які застосовуються до перевізника (залізничної дороги) на підставі положень Статуту залізниць України.

Так, Верховний Суд у постановах від 05.04.2018 у справі №905/1180/17, від 11.09.2018 у справі №905/64/18, від 13.03.2018 у справі №905/1243/17, від 13.02.2018 у справі №905/725/17, від 26.03.2020 у справі №916/2154/19, від 30.03.2023 у справі №904/934/22, від 06.06.2023 у справі №904/1289/22, від 22.06.2023 у справі №904/822/22, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про можливість зменшення розміру штрафу, передбаченого Статутом залізниць України, на підставі ст.551 ЦК України та ст.233ГК України.

Незважаючи на те, що до перевізника та до вантажовідправника застосовуються штрафні санкції за різні порушення, які передбачені різними статтями Статуту залізниць України, єдиним в цьому випадку є те, що штрафні санкції передбачені саме Статутом залізниць України.

Суд апеляційної інстанції враховує, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Водночас, на переконання судової колегії, застосування штрафу у п`ятикратному розмірі від провізної плати має надмірно стимулюючу функцію для недопущення порушень і сприяння безпеці руху на залізниці, яка є стратегічним об`єктом (адже збитки, спричинені можливими аваріями, відшкодовуються незалежно від сплати штрафу).

Як убачається з аналізу ст.ст.118, 120 Статуту залізниць України, означеним нормативно-правовим актом передбачено однаковий розмір штрафу як за порушення, які можуть призвести до аварії на залізниці, так і за порушення, які не можуть призвести до аварій на залізниці.

Посилання апелянта на те, що навантаження вагонів з порушенням безпеки руху, що мало місце у даному випадку, фактично загрожує безпеці руху поїздів, не можуть бути прийняті до уваги судом апеляційної інстанції. Східний апеляційний господарський суд вважає, що неправильне зазначення в накладній відомостей щодо маси вантажу, яке у розглядуваному випадку мало вигляд у зазначенні більшої маси вантажу, ніж фактично завантажено (недовантаження), можна віднести до порушень, які не можуть призвести до аварії на залізниці. Таке порушення жодним чином не впливає на правильну та безпечну організацію руху залізничного транспорту.

У цьому аспекті суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду Донецької області про те, що відсутня легітимна мета та розумність застосування штрафу у п`ятикратному розмірі від провізної плати за визначені ст.122 Статуту порушення, які не можуть призвести до аварії на залізниці.

Крім того судова колегія зауважує, що на підставі аналізу змісту розміщених на сайті Укрзалізниці тарифних умов на перевезення можна дійти висновку, що плата за послуги з перевезення вантажів для вантажовідправників за загальним правилом перебуває у прямо-пропорційному відношенні із масою вантажу (чим більше маса тим більше розмір плати за його перевезення). Отже, якщо вантажовідправник помилково вказав (і оплатив) у залізничній накладній масу більшу, ніж фактично було завантажено у вагон, то він хоча і формально порушив ст.122 Статуту залізниць України, але з іншого боку частково не використав оплачену послугу.

Враховуючи недоведеність умисно недобросовісних дій відправника з метою заподіяння шкоди залізниці, застосування такого розміру штрафної санкції не відповідає ступеню порушення та очевидно є надмірним тягарем для учасника у сфері перевезення залізничним транспортом. Тобто, стягнення штрафу у заявленому розмірі не відповідатиме критерію співмірності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (у розглядуваному випадку штрафу), яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тощо.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

За приписами ч.1 ст.73, ч.1 ст.74, ч.1 ст.77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку виняткових обставин та врегульованого розміру можливого зменшення неустойки, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки, та розмір такого зменшення. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (911/2223/20) та від 04.06.2019 у справі №904/3551/18.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України), а також принципах господарського судочинства відповідно до ст.2 ГПК України. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.11.2023 у справі №910/1269/23.

Під час розгляду справи Господарським судом Донецької області за змістом заперечень на відповідь на відзив відповідач зазначив, що здійснює господарську діяльність з переробки та постачання кам`яного вугілля підприємствам, що в переважній більшості здійснюють виробництво електричної та теплової енергії по всій Україні. Виробничі потужності ТОВ Гірничо-збагачувальна фабрика Богучарська розташовані на території Донецької області (за 40км від Авдіївки), де ведуться бойові дії. При цьому підприємство відповідача функціонує, забезпечуючи роботою багато родин даного регіону, та робить вагомий внесок у забезпечення сталого функціонування енергетичної системи країни в умовах воєнного стану.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що місцем знаходження відповідача є м.Покровськ Донецької області.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 (зі змінами відповідно до наказу №254 від 22.09.2023), територія Покровської міської територіальної громади включена до територій можливих бойових дій з 24.02.2022, а територія Авдіївської міської територіальної громади включена до переліку територій, де ведуться активні бойові дії, дата початку - 24.02.2022.

З огляду на введення в Україні воєнного стану та приймаючи до уваги знаходження виробничих потужностей відповідача поряд з територією, де ведуться активні бойові дії, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що означені обставини є перешкодою для повноцінного ведення відповідачем господарської діяльності та впливають на його фінансовий стан.

Враховуючи означене, судова колегія відхиляє посилання скаржника на те, що відповідачем не доведено наявність об`єктивних причин, у тому числі здійснення господарської діяльності в безпосередній близькості до території активних бойових дій, які б перешкоджали йому сплатити суму нарахованих штрафних санкцій.

Крім того, як вірно зауважено відповідачем, стягнення штрафу у заявленому позивачем розмірі не відповідає засадам добросовісності, розумності та справедливості, зокрема через те, що позивачу не було завдано ніяких збитків.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що завданням неустойки є сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки.

Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Категорії "значно" та "надмірно", які використовуються у ст.551 ЦК України та у ст.233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20.

Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Подібний висновок міститься в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі №7-рп/2013.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією зі сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду.

Виходячи із засад справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права та з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, з огляду на функцію, що виконує неустойка, яка водночас не є каральною санкцією, та необхідність у дотриманні розумного балансу інтересів сторін спору під час вирішення питання щодо застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення штрафу, враховуючи відсутність доказів завдання позивачу та іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок допущених відповідачем порушень, а також те, що фактична маса вантажу у вагоні №56267685 була меншою, ніж маса, зазначена у накладній (мало місце недовантаження та, відповідно, підвищеного навантаження на рухомий склад не було), Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновками Господарського суду Донецької області про можливість зменшення розміру нарахованого у розглядуваній справі штрафу до двох проїзних плат, а саме до 37 834,00 грн., що, з урахуванням обставин справи, є адекватною мірою відповідальності за допущене відповідачем порушення і проявом балансу між інтересами сторін у справі та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення.

Слід зазначити, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У цій справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків Господарського суду Донецької області.

Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) у даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог у порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 07.02.2024 у справі №905/655/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 17.05.2024.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.О. Радіонова