Рішення

від 02.02.2024 по справі 908/1611/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/93/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2024 справа № 908/1611/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1611/23

за позовом фізичної особи-підприємця Мирошникової Тетяни Костянтинівни ( АДРЕСА_1 )

до відповідача Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту Запоріжелектротранс (вул. Шкільна, буд. 2, м. Запоріжжя, 69095)

про стягнення 345618,14 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю АЛВС звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту Запоріжелектротранс 345618,14 грн., з яких: 48160,29 грн. 3% річних та 297457,85 грн. інфляційних втрат на підставі договору підряду на виконання будівельно-монтажних робіт від 29.07.2021 № 347.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором підряду на виконання будівельно-монтажних робіт від 29.07.2021 № 34 щодо вартості виконаних підрядних робіт. Позивач зазначав, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.12.2022 у справі № 908/1652/22 встановлено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору та факт наявності заборгованості за виконані роботи в сумі 1123065,09 грн. і за придбаний на виконання умов договору Сепаратор в сумі 84801,20 грн., що, в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України, не потребує доведення. Прострочення відповідачем грошового зобов`язання за Договором, за доводами позивача, є підставою для нарахування відповідачу 3% річних та інфляційних втрат. Посилаючись на ст.ст. 526, 527, 530, 612, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, позивач просив позов задовольнити. У позовній заяві позивач просив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2023 справу № 908/1611/23 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 22.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1611/23, присвоєно справі номер провадження 18/93/23. На підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1611/23; запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 19.06.2023, відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Від відповідача 13.06.2023 надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив, що причиною неналежного виконання ним зобов`язання по оплаті основного боргу за договором є настання форс-мажорних обставин, які підтверджені листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022. Також відповідач не погодився з наданими позивачем розрахунками 3% річних та інфляційних втрат на суму компенсації вартості Сепаратору та надав свої контррозрахунки, згідно з якими розмір 3% річних складає 32642,62 грн., а інфляційних втрат 290034,66 грн. Також у відзиві на позов відповідач просив суд розстрочити виконання судового рішення на дванадцять місяців з оплатою рівними частинами.

Позивачем 19.06.2023 надано відповідь на відзив з обґрунтуванням розрахунків 3% річних та інфляційних втрат. Позивач не погодився з доводами відповідача, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат на компенсацію вартості Сепаратора повинно починатися з моменту набрання законної сили рішенням суду у справі № 908/1652/22 - 09.02.2023, а не з моменту припинення договору підряду 01.01.2022. Позивач відзначив, що грошове зобов`язання з компенсації вартості Сепаратору виникло не на підстави прийнятого судом рішення, а на підставі п. 7.4.3 договору підряду № 347 від 29.07.2021.

В наданих суду 19.06.2023 запереченнях на заяву про розстрочення виконання судового рішення позивач вказав на відсутність доказів в обґрунтування цієї заяви. Просив у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення відмовити.

Судом 14.09.2023 отримано заяву фізичної особи-підприємця Мирошникової Тетяни Костянтинівни про заміну учасника справи № 908/1611/23.

Від позивача 14.09.2023 надійшли пояснення, в яких позивач просив заяву фізичної особи-підприємця Мирошникової Тетяни Костянтинівни про заміну учасника (позивача) у справі №908/1611/23 задовольнити.

Ухвалою суду від 29.09.2023, з метою дотримання принципу рівності сторін та процесуальних прав усіх учасників справи, а також у зв`язку із необхідністю витребування від заявника та сторін додаткових доказів, суд визнав за необхідне поновити процесуальні строки розгляду справи по суті, визначивши кінцевий строк розгляду справи не більш тридцяти днів з моменту надання сторонами витребуваних судом доказів. Заявнику та сторонам у справі запропоновано надати відповідні пояснення та докази на підтвердження надання згоди Запорізьким комунальним підприємством міського електротранспорту Запоріжелектротранс на передання ТОВ АЛВС своїх прав за договором підряду № 347 на виконання будівельно-монтажних робіт від 29.07.2021 третій стороні.

Від позивача 13.10.2023 отримано пояснення, в яких позивач просив при вирішенні питання про заміну позивача врахувати висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 05.02.219 у справі № 904/2591/18, від 10.10.2018 у справі № 916/3431/14 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15. За доводами позивача, Запорізьким комунальним підприємством міського електротранспорту Запоріжелектротранс договір № 13/09-23 відступлення права вимоги (цесії) від 13.09.2023 не оспорений, відповідного позову про визнання його недійсним з тих підстав, що ТОВ «АЛВС» не було отримано згоди комунального підприємства не подавалось. Позивач відзначив, що згідно із вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва і можливе на будь-якій стадії процесу.

Ухвалою від 29.01.2024 заяву фізичної особи-підприємця Мирошникової Тетяни Костянтинівни про заміну учасника (позивача) у справі № 908/1611/23 задоволено. Здійснено заміну учасника (позивача) у справі № 908/1611/23 з товариства з обмеженою відповідальністю АЛВС (ідентифікаційний код 343148833) на правонаступника фізичну особу-підприємця Мирошникову Тетяну Костянтинівну (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи № 908/1611/23 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя протягом травня 2023 року січня 2024 року, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у відпустці, рішення прийнято без його проголошення 02.02.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Запорізьким комунальним підприємством міського електротранспорту Запоріжелектротранс (Замовник, відповідач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю АЛВС (Підрядник) 29.07.2021 укладений договір підряду на виконання будівельно-монтажних робіт № 347 (надалі Договір).

За умовами п. 1.1. Договору Замовник доручив, а Підрядник зобов`язався виконати своїми силами якісно та у встановлений термін передбачені цим Договором будівельно-монтажні роботи відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації по об`єкту: Реконструкція частини території тролейбусного парку по вул. Складській, 13 в м. Запоріжжя для розташування автобусної стоянки. Коригування 2.

Відповідно до п. 2.1 Договору, загальний термін виконання робіт Підрядником за цим Договором передбачено Календарним графіком виконання робіт (Додаток № 2 до Договору).

Згідно із п. 2.2 Договору (з урахуванням додаткової угоди від 19.11.2021) Підрядник приступає до виконання робіт за Договором впродовж 1 (одного) робочого дня після отримання: проектно-кошторисної документації (один примірник), дозвільних документів. Термін виконання робіт становить до 30.12.2021.

У відповідності до п. 3.1. договору, загальна сума договору становить 4944752,40 грн. з ПДВ.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що оплата здійснюється наступним чином 100 % протягом 60 банківських днів з моменту підписання сторонами акту

виконаних робіт (ф-КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) на підставі виставленого рахунку Підрядником в міру виконання робіт.

Відповідно до п. 4.2 Договору, Замовник зобов`язаний підписати подані Підрядником документи, що підтверджують виконання робіт або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 10 робочих днів з дня їх одержання.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що Замовник у рамках цього Договору зобов`язується, зокрема: здійснювати фінансування робіт у порядку та в обсягах, передбачених Розділом 4 цього Договору відповідно до наданих Підрядником Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати/ Типова форма № КБ-3 (далі Довідка КБ-3), Актів приймання виконаних будівельних робіт/Типова форма № КБ-2в (надалі - Акт КБ-2в) підписаних уповноваженими представниками та надання виконавчої документації (п.п. 7.1.2.); прийняти результати Робіт за цим Договором у порядку, передбаченому чинним законодавством України (п.п. 7.1.3.).

У відповідності до п. 9.1 Договору приймання-передача закінчених робіт (об`єкта будівництва) здійснюється відповідно до вимог Загальних, умов та інших нормативних актів, які регламентують прийняття закінчених об`єктів в експлуатацію.

Розділом 12 Договору визначено форс-мажорні обставини, а саме:

- сторони не несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за даним Договором, якщо таке невиконання або неналежне виконання спричинено дією обставин непереборної сили (форс-мажор). В цьому випадку сторона, яка допустила невиконання, повинна виконати зобов`язання за даним Договором після закінчення дії обставин непереборної сили (п. 12.1.);

- сторона, що не може виконувати зобов`язання за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 10 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (п. 12.2.);

- доказом виникнення обставин непереборної сили та строком їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України чи ін. компетентним органом (п. 12.3.);

- у разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 60 днів, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати Договір (п. 12.4.).

Відповідно до п. 14.1 Договору договір набуває чинності з моменту його укладання та діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до моменту виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань (виконання робіт, фінансових, гарантійних зобов`язань).

Згідно із п. 13.3 Договору, розірвання даного Договору до закінчення строку його дії можливе за взаємної згоди сторін.

Пунктом 14.2 Договору визначено, що закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, яке мало місце під час дії Договору.

У відповідності до п. 262 Локального кошторису на будівельні роботи № 2-1-1, який підписано сторонами згідно договору підряду на виконання будівельно-монтажних робіт від 29.07.21 № 347, Підрядник повинен придбати Сепаратор коалісцентний з отстійником тип OII SL МОДЕЛЬ ОІІ. SI 10 за ціною 71500,98 грн. без ПДВ.

Відповідно до умов Договору Запорізьким комунальним підприємством міського електротранспорту Запоріжелектротранс (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю АЛВС (Підрядник) підписано:

- довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2021 року форми КБ-3 на суму 143210,40 грн.;

- акт № ЗЭТ-С13-01 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2021 року форми КБ-2в на загальну суму 143210,40 грн.;

- довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за жовтень 2021 року форми КБ-3 на суму 231270,61 грн.;

- акт № ЗЭТ-С13-02 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 року форми КБ-2в на загальну суму 231270,61 грн.;

- довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2021 року форми КБ-3 на суму 616119,35 грн.

- акт № ЗЭТ-С13-03 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2021 року форми КБ-2в на загальну суму 616119,35 грн.

Крім того, Запорізьким комунальним підприємством міського електротранспорту Запоріжелектротранс (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю КАТРАС (Виконавець) 15.07.2021 укладений договір про виконання функцій служби замовника та робіт з технічного нагляду за будівництвом № 332.

ВІдповідно до умов п. 1.1 якого Виконавець взяв на себе зобов`язання за дорученням Замовника здійснювати функції служби замовника та технічний нагляд за будівництвом (код ДК 021-2015:71240000-2 архітектурні, інженерні та планувальні послуги, 71248000-8 технічний нагляд за проектами та документацією) (Послуги), у відповідності до даного Договору та Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єкта архітектури, затв. постановою КМУ від 11.07.07 № 903, згідно з іншими нормами та правилами, встановленими чинним законодавством України.

Відповідно до п. 1.2 Договору № 332 Виконавець зобов`язався здійснювати функції служби замовника за технічний нагляд за будівництвом щодо об`єкта: Реконструкція частини території тролейбусного парку по вул. Складській, 13 в м. Запоріжжя для розташування автобусної стоянки. Коригування 2 впродовж всього терміну будівництва об`єкту. Місцезнаходження об`єкта: м. Запоріжжя, вул. Складська, 13. Вид будівництва: реконструкція.

Представником ТОВ КАТРАС (Виконавцем за Договором № 332) та ТОВ АЛВС (Підрядником) підписано акт № ЗЭТ-С13-04 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року форми КБ-2в на загальну суму 385675,13 грн.

Згідно актів приймання виконаних будівельних робіт Запорізьке комунальне підприємство міського електротранспорту Запоріжелектротранс сплатило ТОВ АЛВС за виконані роботи 253210,40 грн., а саме:

- платіжним дорученням від 07.09.2021 № 6150 у розмірі 143210,40 грн.;

- платіжним дорученням від 10.01.2022 № 3032 у розмірі 50000,00 грн.;

- платіжним дорученням від 11.01.2022 № 3062 у розмірі 30000,00 грн.;

- платіжним дорученням від 14.01.2022 № 3100 у розмірі 10000,00 грн.;

- платіжним дорученням від 14.01.2022 № 3118 у розмірі 10000,00 грн.;

- платіжним дорученням від 18.01.2022 № 3138 у розмірі 10000,00 грн.

У відповідності до рахунку-фактури від 25.10.2021 № СФ-0000005, видаткової накладної від 25.11.2021 № РН-0000694 та платіжних доручень від 01.11.2021 та від 23.11.2021 ТОВ АЛВС придбало у ТОВ Еколайн сепаратор (нафтопродуктів коалісцентний з відстійником) OIL S-10 та надбудову до сепаратора на загальну суму 94770,00 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач не оплатив вартість виконаних робіт та не компенсував вартість придбаного Сепаратора, ТОВ АЛВС звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача за договором підряду на виконання будівельно-монтажних робіт від 19.07.21 № 347 1217835,09 грн. основної заборгованості.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.12.2022 у справі №908/1652/22, позов задоволено частково. Стягнуто з Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту Запоріжелектротранс на користь товариства з обмеженою відповідальністю АЛВС 1207866,29 грн. основного боргу та 18117,74 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Посилаючись на те, що невиконання відповідачем грошового зобов`язання є триваючим порушенням, а право кредитора на нарахування компенсаційних сум на підставі ст. 625 ЦК України виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується 3-ма роками, позивачем нараховано відповідачу 48160,29 грн. 3% річних та 297457,85 грн. інфляційних втрат.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно положень ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішень суду.

Нормами статті 509 цього ж Кодексу встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Обставини дотримання відповідачем своїх зобов`язань, які випливають з договору підряду на виконання будівельно-монтажних робіт № 347 від 29.07.2021 та Закону, стали предметом дослідження Господарським судом Запорізької області у справі № 908/1652/22.

Рішенням суду, зокрема, встановлено наступне:

- ТОВ АЛВС виконані передбачені за договором підряду № 347 від 29.07.2021 роботи на зальну суму 1376275,49 грн., що підтверджено відповідними довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) та актами приймання виконаних робіт (форма КБ-2в);

- відповідач взятих на себе договірних зобов`язань належним чином не виконав, оплату за договором підряду на виконання будівельно-монтажних робіт від 29.07.21 № 347 здійснив не в повному обсязі, сплативши лише 253210,40 грн., внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість за виконані роботи в сумі 1123065,09 грн.;

- відповідно до п. 262 Локального кошторису на будівельні роботи № 2-1-1, який підписано сторонами згідно договору підряду на виконання будівельно-монтажних робіт від 29.07.21 № 347, Підрядник повинен придбати Сепаратор коалісцентний з отстійником тип OII SL МОДЕЛЬ ОІІ. SI 10 за ціною 71500,98 грн. без ПДВ;

- згідно рахунку-фактури від 25.10.2021 № СФ-0000005, видаткової накладної від 25.11.2021 № РН-0000694 та платіжних доручень від 01.11.2021 № 255 та від 23.11.2021 ТОВ АЛВС придбало у ТОВ Еколайн сепаратор (нафтопродуктів коалісцентний з відстійником) OIL SІ 10 та надбудову до сепаратора на загальну суму 94770,00 грн.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи в сумі 1123065,09 грн. та вартості Сепаратору (нафтопродуктів коалісцентний з відстійником) OIL SІ 10 в межах Локального кошторису на будівельні роботи № 2-1-1 в сумі 71500,98 грн. без ПДВ, що становить 84801,20 грн. з ПДВ, без вказаних позивачем в позовній заяві надбудов, які були останнім придбані у ТОВ Еколайн.

Факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання в розмірі 1207866,29 грн. суд визнав доведеним.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факт порушення з боку відповідача зобов`язань щодо сплати ТОВ АЛВС заборгованості за виконані роботи та вартості придбаного Сепаратора остаточно встановлено рішенням господарського суду від 14.12.2022 у справі № 908/1652/22.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов`язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов`язань. Якщо учасники зобов`язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов`язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов`язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов`язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов`язання, воно вважатиметься припиненим. Виконання, яке припиняє зобов`язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

На підставі ст. 625 ЦК України, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, позивач нарахував та заявив до стягнення 48160,29 грн. 3% річних та 297457,85 грн. інфляційних втрат.

Суд приймає до уваги, що у справі № 908/1652/22 вимоги про стягнення 3% річних за та інфляційних втрат за прострочення грошового зобов`язання не заявлялись.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Серед іншого правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/1, від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних з простроченої суми боргу, ТОВ АЛВС правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

При перевірці правильності розрахунків 3% річних та інфляційних втрат суд враховує наступне:

- відповідно до п. 4 Договору строк оплати 60 банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт (ф-КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3);

- вартість робіт за Договором згідно акту № ЗЭТ-С13-01 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2021 року форми КБ-2в на загальну суму 143210,40 грн. сплачено відповідачем платіжним дорученням від 07.09.2021 № 6150;

- довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за жовтень 2021 року форми КБ-3 та акт № ЗЭТ-С13-02 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 року форми КБ-2в на загальну суму 231270,61 грн. підписано сторонами 12.10.2021; вартість робіт за цим актом відповідачем сплачено частково, сума заборгованості становить 121270,61 грн.; граничний строк оплати за цим актом 10.01.2022;

- довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2021 року форми КБ-3 та акт № ЗЭТ-С13-03 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2021 року форми КБ-2в на загальну суму 616119,35 грн. підписано сторонами 12.11.2021; вартість робіт за цим актом відповідачем не сплачено; граничний строк оплати за цим актом 09.02.2022;

- акт № ЗЭТ-С13-04 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року форми КБ-2в на загальну суму 385675,13 грн. підписаний з боку ТОВ КАТРАС, яким здійснювались функції служби замовника та технічний нагляд за будівництвом за договором № 332 від 15.07.2021, та ТОВ АЛВС; вартість робіт за цим актом відповідачем не сплачено. Позивач зазначив, що оскільки підпису Замовника акт не містить, а цей акт має назву за грудень 2021 року, нарахування 3% річних та інфляційних втрат має здійснюватись з 01.03.2022, з чим суд не погоджується, цей акт містить дату підписання 24.02.2022, тому граничний строк оплати за цим актом 19.05.2022.

Відносно наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат за прострочення компенсації вартості Сепаратору (нафтопродуктів коалісцентний з відстійником) OIL SІ 10 в межах Локального кошторису на будівельні роботи № 2-1-1 на суму 84801,20 грн. з ПДВ, суд зазначає наступне.

Як встановлено рішенням суду у справі № 908/1652/22, відповідач повинен компенсувати ТОВ АЛВС вартість придбаного відповідно до п. 262 Локального кошторису на будівельні роботи № 2-1-1 за договором підряду на виконання будівельно-монтажних робіт від 29.07.2021 № 347 Сепаратора коалісцентного з отстійником тип OII SL МОДЕЛЬ ОІІ. SI 10 за ціною 71500,98 грн. без ПДВ, що становить 84801,20 грн. з ПДВ.

Позивач період нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення по оплаті вартості Сепаратора визначив з 01.01.2022 по 28.12.2022.

Відповідач вважає, що зобов`язання щодо компенсації вартості Сепаратора настало з моменту набрання законної сили рішенням суду у справі № 9058/1652/22 - з 09.02.2023.

Позивач, заперечуючи доводи відповідача, вказав, що зобов`язання по оплаті вартості Сепаратора виникло не на підставі рішення суду, а внаслідок неналежного виконання договору підряду № 347 від 29.07.2021. Позивач вважає, що оскільки строк дії договору підряду № 347 від 29.07.2021 до 31.12.2021 (п. 14.1 Договору), компенсація витрат Підрядника на придбання Сепаратора повинна була бути проведена до закінчення строку дії договору підряду - 31.12.2021.

Зазначені доводи позивача суд визнав хибними.

Пунктом 7.4.3 договору підряду визначено, що Підрядник у рамках цього договору має право здійснювати виконання Робіт із залученням власних коштів з обов`язковою компенсацією таких витрат Замовником при наявності підтверджуючих документів в рамках договірної ціни.

Жодних посилань на встановлення строку виконання обов`язку по оплаті вартості Сепаратора Договір не містить, тому нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат з моменту закінчення строку дії договору є необґрунтованим. В даному випадку прострочення виконання зобов`язання по оплаті компенсації вартості Сепаратора слід відраховувати з дати набрання законної сили рішенням суду 09.02.2023.

Вартість Сепаратора відповідачем компенсовано позивачу платіжним дорученням №1355 від 20.03.2023 на суму 84801,20 грн.

Враховуючи висновки суду щодо неправильного визначення періоду нарахування 3% річних з 01.01.2022 по 28.12.2022 за прострочення компенсації вартості Сепаратора OIL SІ 10 на суму 84801,20 грн. з ПДВ, та відсутність у суду повноважень виходити за межі заявлених позовних вимог, нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму 84801,20 грн. вартості компенсації Сепаратору суд визнав безпідставним.

Також суд звертає увагу, що позивачем при розрахунках 3% річних та інфляційних втрат при визначенні підсумкових сум допущено арифметичну помилку, підсумок 3% річних складає 34900,89 грн., а інфляційних втрат 310717,25 грн., а не 48160,29 грн. та 297457,85 грн. відповідно, як вказав позивач у прохальній частині позову. Загальний розмір нарахованих позивачем компенсаційних сум, вказаних у розрахунках та у позові, співпадає.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних, суд встановив наступне:

- за актом № ЗЭТ-С13-02 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 року за заявлений позивачем період з 06.01.2022 по 28.12.2022, суд визнав правильним період прострочення з 11.01.2022 по 28.12.2022, тому виходячи із простроченої суми заборгованості 121270,61 грн., сума 3% річних складає 3508,54 грн. (49,84 грн. 3% річних нараховані безпідставно);

- за актом № ЗЭТ-С13-03 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2021 року за заявлений позивачем період з 08.02.2022 по 28.12.2022, суд визнав правильним період прострочення з 10.02.2022 по 28.12.2022, тому виходячи із простроченої суми заборгованості 616119,35 грн., сума 3% річних складає 16306,06 грн. (101,28 грн. 3% річних нараховані безпідставно);

- за актом № ЗЭТ-С13-04 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року за заявлений позивачем період з 01.03.2022 по 28.12.2022, суд визнав правильним період прострочення з 20.05.2022 по 28.12.2022, тому виходячи із простроченої суми заборгованості 385675,13 грн., сума 3% річних складає 7068,95 грн. (2535,95 грн. 3% річних нараховані необґрунтовано);

- останню суму заборгованості в розмірі 437866,29 грн. сплачено відповідачем 20.03.2023, тому позивачем нараховано 3% річних за період з 01.01.2023 по 19.03.2023; суд визнав правильним нарахування за період з 02.01.2023 (перший робочий день після вихідного) по 19.03.2023, за який сума 3% річних складає 2771,15 грн. (35,99 грн. 3% річних нараховані необґрунтовано).

Таким чином, суд визнав, що вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 29654,70 грн. В решті вимоги (вказаної у позові) про стягнення 3% річних (18505,59 грн.) суд відмовляє через необґрунтованість.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз`яснення:

- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;

- якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;

- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат, суд встановив наступне:

- за актом № ЗЭТ-С13-02 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 року за заявлений позивачем період з 06.01.2022 по 28.12.2022, суд визнав правильним період прострочення з 11.01.2022 по 28.12.2022, за який, виходячи із простроченої суми заборгованості 121270,61 грн., сума інфляційних втрат складає 32257,98 грн., як і визначено позивачем;

- за актом № ЗЭТ-С13-03 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2021 року за заявлених позивачем період з 08.02.2022 по 28.12.2022, суд визнав правильним період прострочення з 11.01.2022 по 28.12.2022, за який, виходячи із простроченої суми заборгованості 616119,35 грн., сума інфляційних втрат складає 153897,52 грн., як і визначено позивачем;

- за актом № ЗЭТ-С13-04 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року за заявлених позивачем період з 01.03.2022 по 28.12.2022, суд визнав правильним період прострочення з 20.05.2022 по 28.12.2022, тому виходячи із простроченої суми заборгованості 385675,13 грн., сума інфляційних втрат складає 43088,48 грн. (45656,75 грн. інфляційних втрат нараховані необґрунтовано);

- останню суму заборгованості в розмірі 437866,29 грн. сплачено відповідачем 20.03.2023, тому позивачем нараховані інфляційні втрати за період з 01.01.2023 по 19.03.2023; суд визнав правильним нарахування за період з 02.01.2023 (перший робочий день після вихідного) по 19.03.2023, за який сума інфляційних втрат складає 13259,40 грн., як і визначено позивачем.

Таким чином, суд визнав, що вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 242507,32 грн. В решті вимоги (вказаної у позові) про стягнення інфляційних втрат (54950,53 грн.) суд відмовляє через необґрунтованість.

В подальшому, товариством з обмеженою відповідальністю АЛВС та фізичною особою підприємцем Мирошниковою Тетяною Костянтинівною 13.09.2023 укладений договір № 13/09-23 відступлення права вимоги (цесії), згідно якого первісний кредитор (ТОВ АЛВС) передав новому кредиторові (ФОП Мирониковій Т.К.), а новий кредитор прийняв право вимоги, що належить первісному кредиторові, і став кредитором по відношенню до Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту Запоріжелектротранс за вимогами про стягнення 297457,85 грн. інфляційних втрат, 48160,29 грн. 3% річних від простроченого грошового зобов`язання, яке виникло на підставі ст. 625 ЦК України внаслідок неналежного виконання боржником зобов`язань за договором підряду № 347 від 29.07.2021, що підтверджується рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1652/22.

В ухвалі від 29.01.2024 у справі № 1611/23 суд визнав, що укладення 13.09.2023 ТОВ АЛВС та ФОП Мирошниковою Т.К. договору № 13/09-23 відступлення права вимоги (цесії) не суперечить нормам чинного законодавства, а єдиним кредитором за вимогами про стягнення 297457,85 грн. інфляційних втрат, 48160,29 грн. 3% річних від простроченого зобов`язання, а також суми судового збору в розмірі 5184,28 грн., що є предметом спору у справі №908/1611/23, стала ФОП Мирошникова Тетяна Костянтинівна.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про звільнення його від відповідальності за неналежне виконання грошового зобов`язання за Договором, що встановлено рішенням господарського суду, не надав.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 29654,70 грн. 3% річних та 242507,32 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову (18505,59 грн. 3% річних та 54950,53 грн. інфляційних втрат) суд відмовляє через необґрунтованість.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 4082,44 грн. судового збору.

Відповідач у відзиві на позов просив суд надати розстрочку виконання рішення суду на дванадцять місяців з оплатою рівними частинами.

Розглянувши клопотання Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту Запоріжелектротранс, проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Пунктом 2 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Положенням ч. 3 ст. 331 ГПК України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України).

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини повинна бути здійснена судом за правилами ст. 86 ГПК України.

При вирішенні питання про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, суд виходить з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому, при прийнятті рішення про надання розстрочки та відстрочки суд має враховувати, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

В обґрунтування заяви про надання розстрочки виконання судового рішення відповідач вказує на те, що причиною неналежного виконання зобов`язання щодо оплати основного боргу за договором є настання форс-мажорних обставин, які підтверджуються наступним. Торгово-промисловою палатою України на своєму офіційному сайті листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.22 засвідчені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення. На підставі п. 14 рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.02.2022 №110, починаючи з 25.02.2022 до окремого розпорядження, підприємство «Запоріжелектротранс» здійснює перевезення пасажирів на безоплатній основі у міському муніципальному електричному транспорті (трамваї та тролейбуси на міських пасажирських маршрутах), а перевезення муніципальними автобусами на міських пасажирських маршрутах з 25.02.2022 взагалі не здійснювалося, так як всі автобуси знаходилися в резерві на випадок евакуації. Розпорядженням Запорізького міського голови №68р від 02.03.2022 підприємству «Запоріжелектротранс» встановлений обов`язок надавати у розпорядження (використання, користування) військових частин, підрозділів територіальної оборони та інших автобуси та інший рухомий склад для забезпечення транспортування громадян та військовослужбовців, виконання робіт відповідно до мобілізаційного завдання, інших потреб оборони. З самого початку військової агресії, колони муніципальних автобусів виконували систематичні рейси по евакуації населення з міст Маріуполь, Мангуш, Бердянськ, Мелітополь та ін. до міста Запоріжжя. Також, муніципальні автобуси задіяні як пункти обігріву для мешканців, будівлі яких зазнали руйнувань від ворожих ракетних атак. Разом з тим, з 14.06.2022, на підставі п. 4.1 наказу по підприємству «Запоріжелектротранс» від 13.06.2022 № 90, відновлено автобусний маршрут № 39 з випуском лише 10 одиниць автобусів. Відповідач відзначив, що джерелом оплати платежів за договорами є власні доходи підприємства «Запоріжелектротранс», які на теперішній час підприємство не отримує в повному обсязі у зв`язку з вищенаведеним, що в свою чергу є причино-наслідковим зв`язком невиконання підприємством зобов`язання по сплаті заборгованості за Договором. Наведені обставини відповідач вважає надзвичайними, невідворотними та об`єктивними, які не залежали від його волі, суттєво ускладнили роботу підприємства та унеможливили належне виконання ним своїх зобов`язань за договором. Також відповідач вказав, що з 29.12.2022, не чекаючи набрання законної сили рішення Господарського суду Запорізької області по справі № 908/1652/22, підприємство щоденно здійснювало часткове погашення по мірі отримання виручки від перевезень пасажирів автобусами, за період з 29.12.2022 по 20.03.2023 відповідачем сплачено на користь позивача 1123065,09 грн.

Відповідачем на підтвердження своїх доводів надано до матеріалів справи: рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.02.22 № 110 Про вжиття додаткових заходів у м. Запоріжжі у зв`язку із введенням воєнного стану у Україні; розпорядження міського голови № 68р від 02.03.2022 «Про здійснення заходів правового режиму воєнного стану», розпорядження голови обласної державної адміністрації № 205 від 29.04.2022 «Про виділення автотранспорту», рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 08.06.2022 № 210 Про внесення змін до рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.02.2022 № 110; звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за І квартал 2023 року; лист Торгово-промислової палати України від 28.02.22 № 2024/02.0-7.1.

Згідно з частиною 2 статті 141 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. При цьому закон звільняє від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.

Отже, визначення форс-мажору передбачає, що сам по собі воєнний стан не може бути автоматично форс-мажором, для визнання його таким обов`язково щоб він безпосередньо спричинив неможливість виконати те чи інше договірне зобов`язання.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Наразі строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений до 14.02.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Керуючись вищевказаною нормою, Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин. З метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований Всім кого це стосується, Торгово-промислова палата України (на підставі ст.ст. 14, 141 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

ТПП України 13.05.2022 опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

З огляду на це, абстрактний та загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією РФ проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Також суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія Російської Федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вище наведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21.

Відповідачем не надано доказів дотримання обумовленого Договором порядку повідомлення позивача про виникнення форс-мажору та, як наслідок, неможливість виконання зобов`язання по оплаті вартості виконаних робіт та придбаного Сепаратору, з моменту початку збройної агресії Російської Федерації проти України.

Відповідач не повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за Договором, та про отримання відповідних підтверджуючих документів.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати статутну діяльність та набувати кошти. Суд зазначає, що введення воєнного стану негативним чином впливає на можливість ведення господарської діяльності багатьма суб`єктами господарювання, зокрема, не лише відповідача (боржника), але й позивача (стягувача).

Боржник (заявник) не надав достатніх доказів на підтвердження винятковості обставин та в обґрунтування неможливості одночасного виконання рішення суду по даній справі.

З урахуванням викладеного, проаналізувавши доводи заявника щодо розстрочення виконання судового рішення та надані в їх обґрунтування докази, суд не вбачає підстав для розстрочення виконання рішення суду в даній справі.

Суд зазначає, що безпідставне надання розстрочки виконання судового рішення без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів сторін, позбавляє стягувача можливості захистити свої права та отримати задоволення своїх грошових вимог у процедурі примусового виконання судового рішення.

При цьому, судом враховано, що позивач і відповідач є суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики.

Наведені відповідачем доводи не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для розстрочки виконання рішення суду в розумінні ст.ст. 73, 74, 76, 77, 331 ГПК України та не доводять неможливість виконання рішення суду у даній справі.

Нестабільний фінансовий стан відповідача не є підставою для звільнення його від обов`язку належного виконання зобов`язань перед позивачем та не робить неможливим виконання рішення суду. Тому посилання заявника на важкий фінансовий стан не є достатньою підставою для розстрочки виконання судового рішення.

При цьому судом враховується, що при вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 331 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення у даній справі.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту Запоріжелектротранс (вул. Шкільна, буд. 2, м. Запоріжжя, 69095; ідентифікаційний код 03328379) на користь фізичної особи-підприємця Мирошникової Тетяни Костянтинівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 29654,70 грн. (двадцять дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят чотири грн. 70 коп.) 3% річних, 242507,32 грн. (двісті сорок дві тисячі п`ятсот сім грн. 32 коп.) інфляційних втрат та 4082,44 грн. (чотири тисячі вісімдесят дві грн. 44 коп.) судового збору. Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 07.02.2024.

Суддя В.В. Левкут