Рішення

від 08.02.2024 по справі 908/3499/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/166/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2024 Справа № 908/3499/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Давиденко Ірина Вікторівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВЄЛЄС-МК , (49600, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2, корп. 11, ідентифікаційний код 38753952)

до відповідача Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція, (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код ВП 19355964)

про стягнення 960 886,56 грн.

без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24.11.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. б/н від 22.11.2023 (вх. № 3844/08-07/23) Товариства з обмеженою відповідальністю ВЄЛЄС-МК до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція про стягнення 960 886,56 грн. основного боргу.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов`язань, в частині несвоєчасної оплати за поставлений позивачем товар в загальній сумі 960 886,56 грн. за Договорами поставки товару: № 408(1)20УК/53-121-01-20-09905 від 24.11.2020 на суму 703 695,60 грн. основного боргу; № 53-121-13-21-10601 від 26.08.2021 на суму 236 331,60 грн. основного боргу та № 53-121-01-21-11040 від 30.12.2021 на суму 20 859,36 грн. основного боргу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 24.11.2023 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3499/23 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 29.11.2023 вищевказану позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви до 07.12.2023 включно.

Від позивача надійшла заява про усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 29.11.2023.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3499/23, справі присвоєно номер провадження справи 19/166/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.12.2023 у справі № 908/3499/23 відповідачу запропоновано не пізніше 15 днів з дня отримання даної ухвали, подати відзив на позовну заяву. Цією ж ухвалою суду позивачу запропоновано не пізніше 5 днів з дня отримання від відповідача відзиву на позовну заяву, подати суду відповідь на відзив на позовну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду від 11.12.2023 про відкриття провадження у справі № 908/3499/23 доставлена до електронного кабінету відповідача - 11.12.2023 (о 22 год. 11 хв.), про що свідчить наявна в матеріалах справи Довідка Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа.

Відповідачем на підставі ст., ст. 165, 251 ГПК України через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС подано суду відзив на позовну заяву б/н, сформований в системі 27.12.2023 (зареєстрований за вх. № 27728/08-08/23 від 28.12.2023). У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечив, зазначивши, зокрема, про наступне. Всі документи за договором знаходяться в м. Енергодар, яке перебуває в окупації військ Російської Федерації. Сторони в договорі розмежували порядок оплати та строки оплати поставленого товару. Строк оплати вартості товару без ПДВ 60 календарних днів з моменту поставки всього товару. Оскільки строк оплати ПДВ в договорі не встановлений позивач повинен був керуватися ст. 530 ЦК України. Зауважив, що позивач неправильно визначив строки оплати поставленого товару, дійшов необґрунтованих висновків про порушення ВП ЗАЕС господарського зобов`язання зі сплати вартості товару в розмірі суми ПДВ. Позивач не надав докази в підтвердження направлення відповідачу належним чином оформлених податкових накладних. Також зазначив про те, що обмеження, впроваджені державою, прийнятих з метою захисту національних інтересів в період воєнного стану, відповідач позбавлений можливості здійснення своєчасних розрахунків з позивачем. Вважає, що в діях відповідача відсутня вина, оскільки своєчасному і належному виконанню ним грошового зобов`язання за договорами перешкоджають форс-мажорні обставини, настання яких підтверджується листом Торгово-промислової палати України № 2024/2.0-7.1 від 28.02.2022. Також, відповідач заперечив щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідно до попереднього розрахунку суми судових витрат, оскільки вважає їх неспівмірними.

Позивачем через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС подана відповідь на відзив вих. б/н сформована в системі 30.12.2023 (зареєстрований за вх. № 13/08-08/24 від 01.01.2024), відповідно до якої висловив свої заперечення проти доводів відповідача щодо звільнення від сплати вартості товару у сумі ПДВ або про не настання строку сплати суми ПДВ. Відповідачем не надано належних доказів того, що саме введеня воєнного стану стало причиною неможливості повної оплати за Договорами. Крім того, заперечив щодо доводів відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, вважає їх необґрунтованими.

08.01.2024 від позивача надійшло до суду клопотання про долучення доказів, відповідно до яких просить суд долучити до матеріалів справи 908/3499/23 акт приймання передачі юридичних послуг по Договору про надання правової допомоги № 185 від 26.09.2023 на суму 10 000 грн., рахунок на оплату № 2 від 29.12.2023 на суму 10 000 грн., платіжну інструкцію № 755 від 02.01.2024 на суму 10 000 грн.

Судом долучено до матеріалів справи клопотання про долучення доказів.

Відповідачем на підстав ст. 167 ГПК України надані Заперечення на відповідь на відзив вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 05.01.2024, (вх. № 316/08-08/24 від 08.01.2024), в яких відповідач наполягає на доводах, які наведені ним у відзиві на позовну заяву.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, сплив тридцятиденний термін, наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 08.02.2024.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція та ТОВ «ВЄЛЄС-МК» було укладено ряд Договорів поставки, на підставі яких позивачем здійснювалась поставка товарів, а саме:

- Договір поставки товару № 408(1)20УК/53-121-01-20-09905 від 24.11.2020;

- Договір поставки товару № 53-121-13-21-10601 від 26.08.2021;

- Договір поставки товару № 53-121-01-21-11040 від 30.12.2021 (надалі- Договори).

09.11.2020 між Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція (Покупець, відповідач у справі) Товариством з обмеженою відповідальністю ВЄЛЄС-МК (Постачальник, позивач у справі) був укладений Договір поставки товару № 408(1)20УК/53-121-01-20-09905 від 24.11.2020 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, загальною вартістю 4 953 777,00 грн. (з яких: 4 128 147,50 грн - обсяг постачання без ПДВ, 825 629,50 грн. сума ПДВ), найменування, кількість та вартість якого наведені у п.1.1 Договору.

Строк поставки товару: грудень 2020 року (п.1.2 Договору).

Згідно з п. 1.3 Договору, Покупець має право зменшити обсяг закупівлі товару з урахуванням фактичного обсягу своїх видатків.

Поставка товару відбувається на умовах: EXW склад вантавідправника відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010: поз.1-3 специфікації договору м. Київ, поз. 4-12 специфікації договору с. Старі Петрівці, Київська область, поз. 13 специфікації договору м. Сєвєродонецьк, Луганська область, поз. 14-25 специфікації договору м. Дніпро, Вантажоодержувач: поз. 1-4, 5 (у кількості 57,96 куб.м), 6-25 специфікації договору ЗВ ВП «Складське господарство», Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, склад; поз.5 специфікації договору у кількості 14,04 куб.м. ВП ЗАЕС м. Енергодар, вул. Промислова, 61 (п. 4.1 Договору).

В пунктах 3.2, 3.3 укладеного сторонами Договору визначено, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

За змістом п. 12.1 Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє один рік.

Між сторонами були укладені Додаткові угоди № 1, 2, 3, 4 до Договору поставки товару № 408(1)20УК/53-121-01-20-09905 від 24.11.2020.

Відповідно до Додаткової угоди № 3 від 30.09.2021 до Договору сторони домовились викласти п. 1.2 у наступній редакції: «Строк поставки товару: грудень 2020 року грудень 2021.

Також, згідно до Додаткової угоди № 3 від 30.09.2021 до Договору сторони домовились викласти п. 12.1 в наступній редакції: «Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє два роки».

17.11.2021 сторони уклали Додаткову Угоду № 4 до Договору, відповідно до якої домовились підпункт 11 пункту 1.1 Договору поставки товару викласти в узгодженій редакції, виключити підпункт 13.

Пунтком 3 Додаткової Угоди № 4 до Договору сторони домовились в пункті 1.1. договору поставки викласти в новій редакції наступні графи: «Разом 3939458,50 грн.»; «ПДВ 20%: 787 891,70 грн.»; Всього 4 727 350,20 грн.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання своїх зобов`язань за Договором здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 4 727 350,20 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковими накладними: № 27 від 30.11.2020 на суму 107 827,20 грн., № 28 від 09.12.2020 на суму 144 770,28 грн., № 30 від 10.12.2020 на суму 19 353,60 грн., № 34 від 14.12.2020 на суму 174 082,80 грн., № 36 від 21.12.2020 на суму 59 088,00 грн., № 3 від 20.01.2021 на суму 116 121,60 грн., № 4 від 28.01.2021 на суму 313 992,00 грн., № 5 від 28.01.2021 на суму 313 992,00 грн., № 37 від 20.08.2021 на суму 270 950,40 грн., № 38 від 20.08.2021 на суму 154 828,80 грн., № 43 від 29.09.2021 на суму 198 260,40 грн., № 44 від 29.09.2021 на суму 198 260,40 грн., № 48 від 27.10.2021 на суму 157 140,48 грн., № 50 від 16.11.2021 на суму 211 674,24 грн., № 51 від 02.12.2021 на суму 234 565,20 грн., № 52 від 02.12.2021 на суму 234 565,20 грн., № 53 від 02.12.2021 на суму 234 565,20 грн., № 54 від 09.12.2021 на суму 234 565,20 грн., № 55 від 09.12.2021 на суму 234 565,20 грн., № 56 від 09.12.2021 на суму 234 565,20 грн., № 57 від 09.12.2021 на суму 175 921,20 грн., № 59 від 16.12.2021 на суму 234 565,20 грн., № 60 від 16.12.2021 на суму 234 565,20 грн., № 61 від 16.12.2021 на суму 234 565,20 грн.

Зазначені вище видаткові накладні підписані представниками Постачальника і Покупця, підписи представників скріплені печатками товариств.

На підставі вказаних поставок позивачем оформлені податкові накладні № 6 від 30.11.2020, № 1 від 09.12.2020, № 3 від 10.12.2020, № 7 від 14.12.2020, № 9 від 21.12.2020, № 3 від 20.01.2021, № 4 від 28.01.2021, № 5 від 28.01.2021, № 2 від 20.08.2021, № 3 від 20.08.2021, № 3 від 29.09.2021, № 4 від 29.09.2021, № 4 від 27.10.2021, № 2 від 16.11.2021, 1 від 02.12.2021, № 2 від 02.12.2021, № 3 від 02.12.2021, № 4 від 09.12.2021, № 5 від 09.12.2021, № 6 від 09.12.2021, № 7 від 09.12.2021, № 9 від 16.12.2021, № 10 від 16.12.2021, № 11 від 16.12.2021, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанціями (копія містяться в матеріалах справи).

Відповідач частково виконав зобов`язання щодо оплати отриманого товару, сплативши 4 023 654,60 грн, про що свідчить виписки по рахунку ТОВ «ВЄЛЄС -МК» (копія міститься в матеріалах справи).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору № 408(1)20УК/53-121-01-20-09905 від 24.11.2020 на суму 4 023 654,60 грн. є доведеним.

Відповідач факт отримання від позивача товару за вищевказаними видатковими накладними на загальну суму 4 727 350,20 грн. не заперечив.

В матеріалах справи міститься підписаний та завірений печатками сторін акт звірки взаєморозрахунків за період 09.11.2020-01.08.2023 за Договором № 408(1)20УК/53-121-01-20-09905 від 24.11.2020, з якого вбачається наявність заборгованості на користь позивача в розмірі 703 695,60 грн.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЄЛЄС МК» (Постачальник, позивач у справі) та Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція (Покупець, відповідач у справі) був укладений Договір поставки товару № 53-121-13-21-10601 від 26.08.2021 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець прийняти та сплатити товар, загальною вартістю 950 233,80 грн. (з яких: 791 861,50 грн - обсяг постачання без ПДВ, 158 372,30 грн. сума ПДВ), найменування, кількість та вартість якого наведені у п.1.1 Договору.

Строк поставки товару: вересень- грудень 2021 (п.1.2 Договору).

Згідно з п. 1.3 Договору, Покупець має право зменшити обсяг закупівлі товару з урахуванням фактичного обсягу своїх видатків.

Відповідно до п. 3.1 Договору, вартість товару за договором складає 791 861,50 грн., крім того ПДВ 20% 158 372,30 грн., загальна вартість разом 950 233,80 грн.

Поставка товару відбувається на умовах: EXW м. Дніпро відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010. Вантажоодержувач: поз. 1-4, 6-12 ЗВ ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом», Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, склад; поз.5ВП ЗАЕС ДП НАЕК «Енергатом» м. Енергодар, вул. Промислова, 69 (склад) (п. 4.1 Договору).

В пунктах 3.2, 3.3 укладеного сторонами Договору визначено, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

Відповідно до п. 12.1 Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами. Строк дії даного договору протягом 12 місяців з дати укладання.

Між сторонами були укладені Додаткові угоди № 1, 2 до Договору поставки товару № 53-121-13-21-10601 від 26.08.2021.

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 28.12.2021 до Договору сторони домовились викласти п. 1.2 у наступній редакції: «Строк поставки товару: вересень 2021- року -квітень 2022».

06.04.2022 між сторонами було укладено Додаткову Угоду № 2 до Договору, відповідно до якої сторони домовились пункт 1.1. договору поставки викласти в новій редакції. Пункт 3.1. Договору: викласти в новій редакції: «Вартість товару за договрорм складає 529 763,50 грн., крім тогоо ПДВ 20% 105 952,70 грн, загальна вартість разом 635 716,20 грн.». Також сторони погоди пункт 1.2. договору викласти в наступній редакції: «строк поставки: вересень 2021 грудень 2022». Пункт 12.1 Договору викладено в новій редакції: «Даний договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами. Строк дії даного договору протягом 24 місяців з дати укладання».

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання своїх зобов`язань за Договором здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 635 716,20 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковими накладними: № 40 від 31.08.2021 на суму 24 300,00 грн., № 45 від 06.10.2021 на суму 64210,20 грн., № 46 від 06.10.2021 на суму 121 500,00 грн., № 47 від 12.10.2021 на суму 27 122,40 грн., № 4 від 10.02.2022 на суму 15 960,00 грн., № 8 від 23.05.2022 на суму 254 859,60 грн., № 11 від 03.08.2022 на суму 127 764,00 грн.

Факт отримання відповідачем товарів на підставі видаткових накладних № 8 від 23.05.2022 на суму 254 859,60 грн. та № 11 від 03.08.2022 на суму 127 764,00 грн. підтверджується також довіреністю № 3/36 від 12.05.2022 та № 3/76 від 26.07.2022 на уповноваження експедитора УВТК ВП ЗАЕКС Серебрянніковою А.В. на отримання від ТОВ «Вєлєс-МК» товарно-матеріальних цінностей згідно Договору № 53-121-13-21-10601 від 26.08.2021.

На підставі вказаних поставок позивачем оформлені податкові накладні: № 5 від 31.08.2021, № 1 від 06.10.2021, № 2 від 06.10.2021, № 3 від 12.10.2021, № 3 від 10.02.2022, № 1 від 23.05.2022, № 2 від 03.08.2022, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджуються квитанціями (копія містяться в матеріалах справи).

Відповідач факт отримання від позивача товару за вищевказаними видатковими накладними на загальну суму 635 716,20 грн. не заперечив.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору № 53-121-13-21-10601 від 26.08.2021 на суму 635 716,20 грн. є доведеним.

Відповідач частково виконав зобов`язання щодо оплати отриманого товару, сплативши 399 384,60 грн, про що свідчить виписки по рахунку ТОВ «Вєлєс МК» (копія міститься в матеріалах справи).

В матеріалах справи міститься підписаний та завірений печатками сторін акт звірки взаєморозрахунків за період 13.08.2021-01.08.2023 за Договором № 53-121-13-21-10601 від 26.08.2021, з якого вбачається наявність заборгованості на користь позивача в розмірі 236 331,60 грн.

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЄЛЄС МК» (Постачальник, позивач у справі) та Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція (Покупець, відповідач у справі) був укладений Договір поставки товару № 53-121-01-21-11040 від 30.12.2021 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець прийняти та сплатити товар, загальною вартістю 3 873 750,00 грн. (з яких: 3 228 125,00 грн - обсяг постачання без ПДВ, 645 625,00 грн. сума ПДВ), найменування, кількість та вартість якого наведені у п.1.1 Договору.

Строк поставки товару: грудень 2021 квітень 2022 (п.1.2 Договору).

Згідно з п. 1.3 Договору, Покупець має право зменшити обсяг закупівлі товару з урахуванням фактичного обсягу своїх видатків.

Відповідно до п. 3.1 Договору, вартість договору становить 3 228 125,00 грн., крім того ПДВ 20% - 645 625,00 грн. Загальна вартість договору з урахуванням ПДВ становить 3 873 750,00 грн.

Поставка товару здійснюється на умовах: EXW склад вантажовідправника відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010: поз. 1-8 специфікації договору с. Старі Петрівці, Київська область, поз. 9-11 специфікації договору м. Київ, поз. 12-27 специфікації договору м. Дніпро. Вантажоодержувач- ЗВ ВП «Складське господарство», Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 122, (склад №9) (п. 4.1 Договору).

В пунктах 3.2, 3.3 укладеного сторонами Договору визначено, що оплата за товар, поставлений відповідно до п. 1.1 договору, здійснюється протягом 60 календарних днів з дати повного обсягу поставки товару, визначеного в п. 1.1 цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

Відповідно до п. 12.1 Договір вважається укладеним з дати підписання сторонами і діє 12 місяців з дати укладання.

Між сторонами були укладені Додаткові угоди № 1, 2, 3 до Договору поставки товару № 53-121-01-21-11040 від 30.12.2021.

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 29.04.2022 до Договору сторони домовились викласти п. 1.2 у наступній редакції: «Строк поставки товару: грудень 2021-грудень 2022». Сторони також домовились викласти п. 12.1 Договору поставки № 53-121-01-21-11040 від 30.12.2021, у наступній редакції: «Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами ісдіє два роки з дати укладання».

Відповідно до Додаткових угод 1, 2, 3 сторони домовились в п. 1.1 Договору виключити підпункти та п. 3.1 Договору змінювався в новій редакції.

Відповідно до Додаткової Угоди № 3 до Договору, відповідно до якої домовились пункт 1.1. договору поставки викласти в новій редакції. Пункт 3.1. Договору: викласти в новій редакції: «Вартість договору 17 382,80 грн., крім того ПДВ 20% 3476,56 грн. Загальна вартість договору з урахуванням ПДВ становить 20 859,36 грн.».

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання своїх зобов`язань за Договором здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 20 859,36 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 9 від 23.05.2022 на суму 20 859,36 грн.

На підставі вказаної поставки позивач оформив податкову накладну № 2 від 23.05.2022, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією (копія містяться в матеріалах справи).

Відповідач факт отримання від позивача товару за вищевказаною видатковою накладною на загальну суму 20 859,36 грн. не заперечив.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору № 53-121-01-21-11040 від 30.12.2021 на суму 20 859,36 грн. є доведеним.

В матеріалах справи містится підписаний та завірений печатками сторін акт звірки взаєморозрахунків за період 16.12.2021-01.08.2023 за Договором № 53-121-01-21-11040 від 30.12.2021, з якого вбачається наявність заборгованості на користь позивача в розмірі 20 859,36 грн.

Позивач звернувся до відповідача з листами (вих. № 0906/1 від 09.06.2023, № 0108/1 від 01.08.2023) з проханням погасити існуючу заборгованість за Договорами № 408(1)20УК/53-121-01-20-09905 від 24.11.2020; № 53-121-13-21-10601 від 26.08.2021 та № 53-121-01-21-11040 від 30.12.2021 про поставку товару в загальній сумі 960 886,56 грн. та направив для піписання Акти звірки.

Відповідач у відповідь на лист вих.. № 0108/1 від 01.08.2023 направив оформлені Акти звірки взаємних розрахунків.

У зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку з оплати отриманого товару за Договорами № 408(1)20УК/53-121-01-20-09905 від 24.11.2020; № 53-121-13-21-10601 від 26.08.2021 та № 53-121-01-21-11040 від 30.12.2021 про поставку товару, позивач звернувся до суду із позовом, за яким відкрито провадження у даній справі.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до приписів ст.ст. 11, 509 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним вищезазначених Договорів суду не надано.

Як зазначено судом вище, позивач на виконання своїх зобов`язань за Договорами № 408(1)20УК/53-121-01-20-09905 від 24.11.2020, № 53-121-13-21-10601 від 26.08.2021 та № 53-121-01-21-11040 від 30.12.2021 здійснив поставку товару відповідачу, що підтверджується видатковими накладними.

Відповідач факт отримання від позивача товару за видатковими накладними не заперечив.

Умовами пункту 3.2 Договорів сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Отже, враховуючи встановлений п. 3.2 Договору строк оплати, кінцевим терміном сплати за весь поставлений обсяг товару є:

-за Договором № 408(1)20УК/53-121-01-20-09905 від 24.11.2020 - 14.02.2022;

-за Договором № 53-121-13-21-10601 від 26.08.2021 03.10.2022;

-за Договором поставки товару № 53-121-01-21-11040 від 30.12.2021- 22.07.2022.

Таким чином, сторонами чітко визначений строк оплати отриманого за Договорами товару.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата отриманого товару у повному обсязі та передбачені строки не здійснена.

08.06.2023 позивач звернувся до відповідача з листом щодо оплати поставленого товару за Договорами в загальній сумі 960 886,56 грн:

-заборгованість за Договором № 408(1)20УК/53-121-01-20-09905 від 24.11.2020 становить в сумі 703 695,60 грн. з ПДВ;

-заборгованість за Договором № 53-121-13-21-10601 від 26.08.202 становить в сумі 236 331, 60 грн. з ПДВ;

-заборгованість за Договором поставки товару № 53-121-01-21-11040 від 30.12.2021 становить в сумі 20 859, 36 грн.

Станом на час вирішення спору судом заборгованість відповідача перед позивачем за Договорами в загальній сумі складає 960 886 ,56 грн (703 695, 60 грн. + 236 331,60 грн. + 20859, 36 грн.), яка є не погашеною.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На день розгляду спору відповідач доказів оплати товару в повному обсязі суду не надав.

Доводи відповідача стосовно того, що умовами Договорів сторони розмежували строки сплати ПДВ за поставлений товар та вартість самого товару, тобто, вартість товару сплачується протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару всього обсягу товару, зазначеного в п. 1.1 Договору, а ПДВ сплачується після реєстрації Постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 3.3 Договору) з урахуванням приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, судом відхиляються як необґрунтовані, з огляду на таке.

Сторонами визначено у розділі 3 Договорів, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

При цьому загальна вартість товару з урахуванням ПДВ складає:

- за Договором № 408(1)20УК/53-121-01-20-09905 від 24.11.2020 складає - 4 727 350,20 грн. з ПДВ;

- за Договором № 53-121-13-21-10601 від 26.08.2021 складає - 635 716,20 грн. з ПДВ;

- за Договором поставки товару № 53-121-01-21-11040 від 30.12.2021 складає 20 859,36 грн. з ПДВ.

Отже до вартості (ціни) товару включений ПДВ.

Податок на додану вартість (ПДВ) це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем.

Таким чином, встановлений у п. 3.2 розділу 3 Договору строк оплати за товар (60 календарних днів) визначений для оплати всієї вартості поставленого товару, у тому числі ПДВ.

Зазначення у п. 3.3 розділі 3 Договорів необхідності реєстрації Постачальником податкової накладної та оплата ПДВ Покупцем після надання такої податкової накладної у своїй взаємозалежності визначає, що податкова накладна має бути подана та зареєстрована у реєстрі Постачальником, а оплата суми ПДВ здійснена Покупцем на протязі визначеного сторонами строку (60 календарних днів з дати поставки всього обсягу товару, передбаченого в п. 1.1 Договору).

Положення п. 3.3 Договорів щодо оплати Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після реєстрації Постачальника податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості товару, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню.

З матеріалів справи вбачається, що позивач дотримався обов`язку щодо складання податкової накладної, а саме склав та зареєстрував, що підтверджується податковими накладними та квитанціями.

При цьому судом враховується, що відповідно до абз. 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

В абз. 3 п. 18 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Згідно з п. 25 вказаного Порядку платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Отже, відповідно до діючих правил надсилання зареєстрованої податкової накладної контрагенту здійснюється автоматично за допомогою програмного забезпечення.

Відповідач не надав суду належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, звернення до позивача з питання відсутності у ЄРПН зареєстрованих податкових накладних та/або доказів відмови позивача у наданні на його запит інформації щодо податкових накладних.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем порушено строки проведення оплати за поставлений товар.

Враховуючи вищевикладене, заперечення відповідача не звільняють його як покупця від обов`язку здійснити повну оплату за весь поставлений позивачем товар, в тому числі суми ПДВ, у встановлений Договорами строк.

При цьому, суд враховує, що безпосередньо факт отримання товару відповідач не заперечив.

Також суд звертає увагу, що, статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Позивач, уклавши Договори поставки товару № 408(1)20УК/53-121-01-20-09905 від 24.11.2020; № 53-121-13-21-110601 від 26.08.2021; № 53-121-01-21-11040 від 30.12.2021 і передавши товар відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки, а відповідач, уклавши ці Договори, свідомо прийняв на себе зобов`язання щодо своєчасного і повного розрахунку з позивачем за отриманий товар.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата отриманого товару у передбачені строки у повному обсязі не здійснена.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений ним товар станом на час прийняття рішення в повному обсязі не погашена, суд вважає доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача основний боргу в розмірі 960 886,56 грн.

Стосовно посилань відповідача на відсутність його вини, оскільки своєчасному і належному виконанню ним грошового зобов`язання за Договорами перешкоджають форс мажорні обставини, настання яких підтверджується листом Торгово- промислової палати України № 2024/02.0-7.1 суд зауважує на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. При цьому закон звільняє від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.

Отже, визначення форс-мажору передбачає, що сам по собі воєнний стан не може бути автоматично форс-мажором, для визнання його таким обов`язково щоб він безпосередньо спричинив неможливість виконати те чи інше договірне зобов`язання.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений до 14.02.2024.

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі війська агресія Російської Федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вище наведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

Підсумовуючи викладене суд зауважує, що форс-мажор не звільняє від обов`язку виконати зобов`язання, він звільняє виключно від відповідальності за невиконання зобов`язання (неустойка у формі штрафу та пені, відшкодування збитків).

Більш того, матеріали справи свідчать, що станом на 24.02.2022 (початок військовою агресією Російської Федерації проти України) вже мало місце прострочення виконання відповідачем зобов`язань за Договором № 408(1)20УК/53-121-01-20-09905 від 24.11.2020 .

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти.

Відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме для спірних випадків невиконання господарського зобов`язання.

Також суд звертає увагу, що, введення на території України режиму воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (Товариство з обмеженою відповідальністю «Вєлєс-МК») також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому відповідачем боргу за Договорами.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн., то з цього приводу суд зазначає наступне.

В позовній заяві позивач зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу складає 14 000 грн.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1, 2 ч. 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В матеріалах справи наявна копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги позивачу серії АЕ № 1231525 від 06.10.2023 на адвоката Воронова Ю.В, та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2477 від 16.04.2012.

На підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 10 000,00 грн, позивачем додано до матеріалів справи копії Договору про надання правової допомоги № 185 від 26.09.2023), акту приймання передачі від 29.12.2023 юридичних послуг по договору про надання правової допомоги № 185 від 26.09.2023, рахунка № 2 від 29.12.2023 та платіжної інструкціі № 755 від 02.01.2024 на суму 10 000,00 грн., що підтверджує понесення (оплату) позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (клієнт) та АБ «Воронова Юрія Вікторовича» (консультант) було укладено Договір про надання правової допомоги № 185 від 26.09.2023, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, консультант зобов`язується надавати клієнту юридичні послуги, а клієнт зобов`язується своєчасно приймати та оплачувати надані в рамках даного Договору послуги (1.1 Договору).

Клієнт згідно умов договору зобов`язався своєчасно оплачувати надані консультантом послуги в розмірі та в строк погоджені між ними (п. 2.3.1 Договору).

Відповідно до п 4.1 Договору, оплата наданих консультантом послуг здійснюється на підставі виставленого рахунку на оплату.

Згідно п. 4.3 Договору сторонами погоджено наступну вартість послуг за Договором: підготовка по суті спору 10 000,00 грн.; участь в одному судовому засіданні 2 000,00 грн.

29.12.2023 позивачем та АБ «Воронова Юрія Вікторовича» складено Акт приймання передачі від 29.12.2023 юридичних послуг по договору про надання правової допомоги № 185 від 26.09.2023.

Відповідно до п. 1 Акту вбачається, що консультант надав, а клієнт прийняв та зобов`язується оплатити юридичні послуги пов`язані з підготовкою заяв по суті спору в рамках справи № 908/3499/23, що перебуває в провадженні Господарського суду Запорізької області. Вартість наданих послуг сторонами погоджено в порядку та в розмірах встановлених п. 4.3 Договору про надання правової допомоги № 185 від 26.09.2023 і складає 10 000 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто, явно завищеним. У зв`язку з цим, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно -необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач заперечив щодо заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, судом взято до уваги, що виходячи із конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Також, суд зазначає, що розмір судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється згідно з умовами договору про надання правової допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. є доведеним, підтверджений належними доказами та є співмірним, враховуючи обсяг виконаних робіт (наданих послуг), складність справи та ціну позову. Понесення таких витрат було зумовлене необхідністю звернення позивача до суду з метою захисту своїх законних прав та охоронюваних майнових інтересів внаслідок їх порушення з боку відповідача.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Викладені у відзиві заперечення відповідача є необґрунтованими та спростовуються вищенаведеними висновками суду.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція, (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВЄЛЄС-МК, (49600, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2, корп. 11, ідентифікаційний код 38753952) суму 960 886 (дев`ятсот шістдесят тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн. 56 коп. заборгованості.

3. Стягнути з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція, (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВЄЛЄС-МК , (49600, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2, корп. 11, ідентифікаційний код 38753952) суму 14 413 (чотирнадцять тисяч чотириста тринадцять) грн. 30 коп. витрат зі сплати судового збору та суму 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 08.02.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.