Рішення

від 24.01.2024 по справі 909/794/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.01.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/794/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., при секретарі судового засідання Андріїв Л. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СУ-531", вул. Січових Стрільців, буд. 23, оф. 604, м. Івано-Франківськ, 76018

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про стягнення безпідставно збережених грошових коштів в сумі 1415000 грн,

за участі:

від позивача: не з`явилися

від відповідача: не з`явилися

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "СУ-531" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів в сумі 1415000 грн.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою від 18.09.2023 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "СУ-531" до суду надійшли: заява про забезпечення позову від 20.09.2023 (вх.№13726/23 від 21.09.2023); повідомлення по справі від 02.11.2023 (вх.№16056/23 від 06.11.2023); клопотання про розгляд справи без участі представника від 11.12.2023 (вх.№17784/23 від 11.12.2023); клопотання про розгляд справи без участі представника від 24.01.2024 (вх.№1315/24 від 24.01.2024).

Від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до суду надійшло: клопотання про відкладення підготовчого засідання та витребування доказів від 19.10.2023 (вх.№12179/23 від 19.10.2023); клопотання про відкладення розгляду справи від 06.11.2023 (вх.№16078/23 від 07.11.2023); пояснення по справі від 20.11.2023 (вх.№16802/23 від 21.11.2023); клопотання про розгляд справи без участі представника від 11.12.2023 (вх.№ 17783/23 від 11.12.2023).

Ухвалою суду від 22.09.2023 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СУ-531" про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою суду від 19.10.2023 клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про витребування доказів від 19.10.2023 (вх.№12179/23 від 19.10.2023) задоволено. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "СУ-531" належним чином засвідчені копії накладних №03/02-2021 від 03.02.2021, № 02/02-2021 від 02.02.2021 та договору оренди нежитлових приміщень.

В судовому засіданні 11.12.2023 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 24.01.2024 розгляд справи по суті завершено, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що згідно платіжного доручення №319 від 09.11.2022, позивачем перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 1415000 грн з призначенням платежу "За ТМЦ зг.накл.03/02-2021 від 03.02.21р., 02/02-2021 від 02.02.21р., за оренду нежитл.прим.зг.дог. Без ПДВ". Вказані грошові кошти є помилково перерахованими, тобто безпідставно набутими відповідачем. Відповідач зобов`язаний повернути позивачу безпідставно збережені у себе грошові кошти згідно ст. 1212 ЦК України, однак ухиляється від виконання свого обов`язку.

Позиція відповідача.

Позовні вимоги заперечує з підстав, наведених у поясненні по справі. Зазначає про те, здійснюючи спірний платіж, ТОВ "СУ-531" самостійно визначило його призначення, вказавши у платіжному дорученні № 319 від 09.11.2022 призначення платежу, а саме: "За ТМЦ зг.накл.03/02-2021 від 03.02.2021, 02/02-2021 від 02.02.2021, за оренду нежитл.прим.зг.дог. Без ПДВ". Отже, між сторонами мали місце договірні правовідносини, а тому, перерахунок коштів відбувся з правових підстав, а саме, як оплата за оренду згідно договору та на підставі накладних. Позивач не надав доказів щодо причин помилки перерахування грошового переказу відповідачу.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Згідно платіжного доручення №319 від 09.11.2022, Товариство з обмеженою відповідальністю "СУ-531" перерахувало фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1415000 грн з призначенням платежу "За ТМЦ зг.накл.03/02-2021 від 03.02.21р., 02/02-2021 від 02.02.21р., за оренду нежитл.прим.зг.дог. Без ПДВ".

Як зазначає позивач, вказані грошові кошти перераховані відповідачу платіжним дорученням №319 від 09.11.2022 є помилково перерахованими.

07.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "СУ-531" звернулось до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з письмовою вимогою про повернення безпідставно збережених грошових коштів протягом семи днів з часу надіслання вимоги.

Відповідач залишив вимогу позивача без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 1415000 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновок суду.

За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа чи суб`єкт господарювання має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного та господарського законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Так, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Відтак, задля застосування до спірних правовідносин у справі ст. 1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для перерахування заявлених до стягнення грошових коштів.

За приписами ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належність доказів по суті - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Частиною 1 статті 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач посилається на наявність між сторонами договірних правовідносин, однак не надає жодних доказів наявності таких правовідносин та доказів, які б підтверджували факт вчинення відповідачем дій з виконання зобов`язань (поставка товару, надання послуг оренди тощо) на суму 1415000 грн, стягнення якої є предметом спору.

Ухвалою суду від 19.10.2023 клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про витребування доказів від 19.10.2023 (вх.№12179/23 від 19.10.2023) задоволено. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "СУ-531" належним чином засвідчені копії накладних №03/02-2021 від 03.02.2021, № 02/02-2021 від 02.02.2021 та договору оренди нежитлових приміщень.

Згідно інформації наданої Товариством з обмеженою відповідальністю "СУ-531" у повідомленні по справі від 02.11.2023 (вх.№16056/23 від 06.11.2023) на виконання вимог ухвали суду від 19.10.2023, позивач зазначає про неможливість надання витребуваних судом доказів у зв`язку з їх відсутністю.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За загальним правилом обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору.

Проте, всупереч вищенаведеному, відповідачем будь-яких доказів наявності між сторонами договірних правовідносин не надано, обставин стосовно наявності правової підстави для перерахування спірних коштів не доведено.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та відсутність у матеріалах справи доказів існування між сторонами договірних відносин, які б свідчили про наявність правових підстав для перерахування заявлених до стягнення грошових коштів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Судові витрати.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СУ-531" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів в сумі 1415000 грн - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СУ-531", вул. Січових Стрільців, буд. 23, оф. 604, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 34624266) 1415000 (один мільйон чотириста п`ятнадцять тисяч) грн безпідставно збережених грошових коштів, 21225 (двадцять одну тисячу двісті двадцять п`ять) грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.02.2024

Суддя Неверовська Л. М.