Рішення від 08.02.2024 по справі 910/14823/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.02.2024Справа №910/14823/23

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг"

до Дочірнього підприємства "Комунальне підприємство "Маяк"

про стягнення заборгованості у розмірі 134 736,86 грн,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Дочірнього підприємства "Комунальне підприємство "Маяк" про стягнення заборгованості у розмірі 134 736,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" стверджує, що є правонаступником дебіторської заборгованості, присудженої до стягнення з Дочірнього підприємства "Комунальне підприємство "Маяк" рішеннями Господарського суду міста Києва від 28.03.2011 у справі №34/40 (у розмірі 234 840,71 грн) та від 17.03.2014 у справі №910/25909/13 (у розмірі 180 676,53 грн), як переможець електронного аукціону з продажу майна в процедурі банкрутства АТ "К.Енерго" (ідентифікаційний код 00131305">00131305), що відбувся 25.08.2021.

Позивач стверджує, що оскільки відповідачем не було сплачено присуджені до стягнення вказаними рішеннями суду суми заборгованості, то наявні правові підстави для стягнення з Дочірнього підприємства "Комунальне підприємство "Маяк" 3% річних у розмірі 18 920,26 грн та інфляційних втрат у розмірі 115 816,60 грн, нарахованих за період з 25.02.2022 по 01.09.2023.

У змісті позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" викладено орієнтовний розрахунок судових витрат, згідно якого витрати позивача складаються із сплаченого судового збору у розмірі 2 684,00 грн та витрат на правову допомогу в орієнтовному розмірі 9 400,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 відкрито провадження у справі №910/14823/23; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено сторонам строки на подання заяв по суті спору.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Вказана ухвала суду від 27.09.2023 була надіслана відповідачу 28.09.2023 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 8, та була вручена Дочірньому підприємству "Комунальне підприємство "Маяк" 03.10.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №060049123610.

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі №910/14823/23 встановлено Дочірньому підприємству "Комунальне підприємство "Маяк" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Отже, Дочірнє підприємство "Комунальне підприємство "Маяк" вправі було подати відзив на позов у строк до 18.10.2023 включно.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, відтак справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2011 у справі №34/40 задоволено позов Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (ідентифікаційний код 00131305">00131305) (після зміни організаційно-правової форми та перейменування - Акціонерне товариство "К.Енерго") та стягнуто з Дочірнього підприємства "Комунальне підприємство "Маяк" на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" борг у розмірі 187 282,18 грн, інфляційні втрати у розмірі 26 896,62 грн, 3% річних у розмірі 8 655,87 грн, пеню у розмірі 9 447,22 грн, державне мито у розмірі 2 322,82 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На виконання вказаного рішення суду було видано наказ Господарського суду міста Києва, який перебуває на виконанні Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в межах виконавчого провадження №41068219, що підтверджується інформацією із Автоматизованої системи виконавчого провадження: https://asvpweb.minjust.gov.ua, що є публічною інформацією.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 у справі №34/40 замінено стягувача Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (після перейменування - Акціонерне товариство "К.Енерго") (ідентифікаційний код 00131305">00131305) на його процесуального правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" (ідентифікаційний код 32826328) у виконавчому провадженні №41068219 з виконання рішення у справі №34/40.

Вказана ухвала суду мотивована тим, що 28.08.2021 відбувся електронний аукціон №UA-PS-2021-08-10-000016-3 з продажу майна в процедурі банкрутства Акціонерного товариства "К.Енерго", порушеної Господарським судом Донецької області у справі №905/1965/19. Переможцем даного аукціону стало Товариство з обмеженою відповідальність "Спортсервіс-СТМ".

Згідно з Актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021, Акціонерне товариство "К.Енерго" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортсервіс-СТМ" прийняло майно, що є предметом продажу на аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 по лоту 71, який відбувся 25.08.2021, а саме: право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241 900 394,18 грн.

Відповідно до відомостей з протоколу №1/2021 від 14.09.2021 загальних зборів учасників Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортсервіс-СТМ" змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" стверджує, що станом на дату звернення до суду із позовом в межах справи №910/14823/23 рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2011 у справі №34/40 залишилось не виконаним, а заборгованість за ним складає 234 840,71 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 у справі №910/25909/13 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (після перейменування - Акціонерне товариство "К.Енерго") задоволено повністю. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Комунальне підприємство "Маяк" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 155 194,89 грн; 3% річних у сумі 13 220,81 грн; інфляційну складову боргу у сумі 4 451,85 грн; пеню у сумі 4 266,30 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 3 542,68 грн.

04.04.2014 на виконання вказаного рішення суду було видано відповідний наказ Господарського суду міста Києва, який перебуває на виконанні Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в межах виконавчого провадження №49412600, що підтверджується інформацією із Автоматизованої системи виконавчого провадження: https://asvpweb.minjust.gov.ua, що є публічною інформацією.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 замінено стягувача - Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (ідентифікаційний код 0131305) (після перейменування - Акціонерне товариство "К.Енерго") на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортсервіс-СМТ" (після перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг") у виконавчому провадженні №49412600 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/25909/13, виданого 04.04.2014, про стягнення з Дочірнього підприємства "Комунальне підприємство "Маяк" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" заборгованості за спожиту теплову енергію у сумі 155 194,89 грн; 3% річних у сумі 13 220,81 грн; інфляційних втрат у сумі 4 451,85 грн; пені у сумі 4 266,30 грн та витрат по сплаті судового збору у сумі 3 542,68 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" стверджує, що станом на дату звернення до суду із позовом в межах справи №910/14823/23 рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 у справі №910/25909/13 залишилось не виконаним, а заборгованість за ним складає 180 676,53 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із твердженнями позивача про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 18 920,26 грн та інфляційних втрат у розмірі 115 816,60 грн, нарахованих на загальну суму боргу, присуджену до стягнення з Дочірнього підприємства "Комунальне підприємство "Маяк" рішеннями суду від 28.03.2011 у справі №34/40 та від 17.03.2014 у справі №910/25909/13, - 415 517,24 грн за період з 25.02.2022 по 01.09.2023.

У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Частинами 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/9823/17.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі, в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

При цьому, суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 в справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.11.1999 в справі "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Христов проти України" від 19.02.2009 та "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).

Так, остаточними судовим рішенням - рішеннями Господарського суду міста Києва від 28.03.2011 у справі №34/40 та від 17.03.2014 у справі №910/25909/13 встановлено факти наявності у Дочірнього підприємства "Комунальне підприємство "Маяк" обов`язку сплатити на користь Акціонерного товариства "К.Енерго", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг", борг з оплати спожитої теплової енергії у загальній сумі 342 477,07 грн, інфляційні втрати у загальній сумі 31 348,47 грн, 3% річних у загальній сумі 21 876,68 грн, пені у загальному розмірі 13 713,52 та судові витрат у загальній сумі 6 101,50 грн, а відтак дані обставини мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи заявлений позивачем період для нарахування інфляційних втрат та 3% річних - з 25.02.2022 по 01.09.2023, то для вирішення даної справи відсутня необхідність для визначення настання строку виконання за кожним із присуджених рішенням суду до стягнення видом платежу, а достатнім є встановлення факту, що Дочірнє підприємство "Комунальне підприємство "Маяк" є таким, що прострочило виконання своїх грошових зобов`язань у вказаний період.

Відповідно, враховуючи приписи пункту 9 частини 2 статті 129, частини 1 статті 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України, у Дочірнього підприємства "Комунальне підприємство "Маяк" виник обов`язок виконати рішення суду від 28.03.2011 у справі №34/40 та від 17.03.2014 у справі №910/25909/13 на наступний день від дня набрання такими рішеннями законної сили (з огляду на приписи ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України та ст. 253 Цивільного кодексу України).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" стверджує, а відповідач не скористався своїм правом на спростування таких тверджень, що станом на дату його звернення до суду із даним позовом (19.09.2023) Дочірнім підприємством "Комунальне підприємство "Маяк" не виконано (в тому числі частково) рішень суду від 28.03.2011 у справі №34/40 та від 17.03.2014 у справі №910/25909/13, а відтак суд приходить до висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання вказаних рішень суду у період з 25.02.2022 по 01.09.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

З аналізу наведеної норми вбачається, що за своєю суттю зобов`язання складається із права вимоги кредитора та обов`язку виконання такої вимоги боржником. При цьому, є неможливим існування права вимоги без кореспондуючого такій вимозі обов`язку виконання.

Лише існування одночасно як права вимоги так і обов`язку виконання такої вимоги становить собою суть зобов`язання.

Частиною 3 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

За змістом ст.ст. 524, 533-535 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора (правова позиція Верховного Суду України у постанові від 06.06.2012 у справі №6-49цс12).

Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №910/8399/17, від 03.09.2018 у справі №910/5811/16.

Тотожної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц та від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц, а також такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №910/11965/16, від 20.11.2018 у справі №910/23457/17, від 31.01.2018 у справі №910/8399/17, від 03.09.2018 у справі №910/5811/16, від 15.03.2018 у справі №910/9978/15, від 31.07.2019 у справі №910/3692/18 та постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 №6-49цс12.

Отже, грошовим є будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

За рішеннями Господарського суду міста Києва від 28.03.2011 у справі №34/40 та від 17.03.2014 у справі №910/25909/13 у Дочірнього підприємства "Комунальне підприємство "Маяк" існував обов`язок сплатити, а у стягувача право вимагати (яке було набуде Товариством з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг") від відповідача сплатити кошти з оплати спожитої теплової енергії у загальній сумі 342 477,07 грн, інфляційні втрати у загальній сумі 31 348,47 грн, 3% річних у загальній сумі 21 876,68 грн, пені у загальному розмірі 13 713,52 та судові витрат у загальній сумі 6 101,50 грн.

Таким чином, оскільки зобов`язання Дочірнього підприємства "Комунальне підприємство "Маяк" перед Акціонерним товариством "К.Енерго", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг", було виражене в у грошових одиницях, то у відповідача було грошове зобов`язання, виконання якого він прострочив.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 Цивільного кодексу України. Відтак, дія ст. 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення. Тому, у разі прострочення виконання зобов`язання нараховуються 3% річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15, від 01.10.2014 № 6-113цс14 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 у справі № 14-16цс18.

Отже, зважаючи на юридичну природу цих правовідносин між сторонами як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (така правова позиція викладена також Верховним Судом України у справі №910/17078/15 (3-610гс16), а також Верховним Судом у постанові від 15.03.2018 у справі №910/9978/15).

З огляду на те, що Дочірнє підприємство "Комунальне підприємство "Маяк" порушило грошове зобов`язання, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг", як правонаступника Акціонерного товариства "К.Енерго", виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.

Встановлення законодавцем права кредитора на одержання коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зумовлене специфічним видом такого як грошові кошти, якому незалежно від факторів природного середовища (форс-мажорним обставинам) притаманна властивість знецінюватись в більшій мірі ніж всім іншим видам майна (нерухомості, дорогоцінним металам, автомобілям тощо).

А тому, норми ст. 625 Цивільного кодексу України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило б загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).

Тому, оскільки застосування індексу інфляції до суми боргу фактично має на меті одержання кредитором того, на що він розраховував одержати у разі належного виконання боржником грошового зобов`язання, то стягнення 3% річних є тою мірою відповідальності, яку боржник зобов`язаний понести за неналежне виконання свого грошового зобов`язання.

Отже, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України №6-49цс12 від 06.06.2012, №6-38цс11 від 24.10.2011, постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 11.05.2018 у справі № 922/3087/17).

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 09.11.2016 у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) за змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Судом також враховано, що як приписи ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, так і Цивільного кодексу України в цілому не містять визначення поняття "сума боргу", на яку підлягають нарахуванню 3% річних та інфляційних втрат.

Однак із системного аналізу положень Цивільного кодексу України вбачається, що законодавцем у цивільному законі розмежовуються поняття "основна сума боргу" та "борг". До прикладу:

- ч. 2 ст. 124 Цивільного кодексу України - учасник повного товариства відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли ці борги до чи після його вступу в товариство.

- ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України - поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки;

- ч. 1 ст. 534 Цивільного кодексу України - встановлює наступну черговість виконання грошового зобов`язання у разі недостатності суми проведеного платежу: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу;

- ст. 537 Цивільного кодексу України - виконання зобов`язання внесенням боргу в депозит нотаріуса, нотаріальної контори або на рахунок ескроу;

- ст. 605 Цивільного кодексу України - зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Із аналізу наведених приписів законодавства вбачається, що до основної суми боргу не включаються проценти, натомість борг включає в себе проценти, інфляційні втрати та неустойку, оскільки боржник може сплатити як основну суму боргу, так і проценти, інфляційні втрати та неустойку шляхом внесенням коштів в депозит нотаріуса, а також останні можуть бути прощені кредитором разом із основною сумою боргу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що поняття "борг" та "основна сума боргу" співвідносяться ціле і частина. Тобто борг може складатись з основної суми боргу, процентів, інфляційних втрат, неустойки тощо.

Отже, оскільки інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання та є складовими боргу, то у разі прострочення виконання грошового зобов`язання в частині сплати присуджених до стягнення 3% річних і інфляційних втрат, є правомірним нарахування 3% річних і інфляційних втрат на присуджені до стягнення суми 3% річних і інфляційних втрат згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон", з врахуванням визначеної позивачем дати, з якої починається нарахування, - 25.02.2022 та визначеної позивачем дати, до якої підлягає нарахування, - 01.09.2023, суд прийшов до висновку про правомірність стягнення з Дочірнього підприємства "Комунальне підприємство "Маяк" інфляційних втрат у розмірі 108 377,92 грн та 3% річних у розмірі 18 920,26 грн.

В іншій частині заявлені інфляційні втрати у розмірі 7 438,68 грн розраховані невірно, у зв`язку з неврахуванням позивачем дефляції, яка мала місце у серпні 2023 року (індекс інфляції складав 98,60).

Так, Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону).

Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №910/21124/20, від 09.11.2022 у справі №904/5899/21, від 23.05.2023 у справі №910/5932/22.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях, тобто станом на 19.09.2023, інфляційна складова за серпень 2023 року була обчислена Держстатом, і відповідна інформація в офіційних періодичних виданнях була наявна, а тому 19.09.2023, звертаючись до суду із даним позовом та заявляючи періодом нарахування інфляційних втрат з 25.02.2022 по 01.09.2023, позивач міг та повинен був включити індекс інфляції за серпень 2023 року до відповідного розрахунку.

За таких обставин позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" підлягає частковому задоволенню, а з Дочірнього підприємства "Комунальне підприємство "Маяк" підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 108 377,92 грн та 3% річних у розмірі 18 920,26 грн.

Щодо розподілу між сторонами судового збору.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

В поданій до суду шляхом формування в системі "Електронний суд" позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" заявлено вимогу майнового характеру - про стягнення з коштів у загальному розмірі 134 736,86 грн.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб становить 2 684,00 грн.

Отже, за подання до господарського суду даної позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" повинне було сплатити судовий збір у розмірі 2 147,20 грн (2 684,00 грн х 0,8).

В той же час, Товариством з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" за звернення до Господарського суду міста Києва із майновою вимогою про стягнення з коштів у загальному розмірі 134 736,86 грн сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті №8 від 19.09.2023.

Тобто позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 536,80 грн.

Суд з метою економії процесуального часу та матеріальних ресурсів, вбачає за необхідне відразу повернути позивачу з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого судового збору - 536,80 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, судом розподіляється між сторонами судовий збір, який підлягав сплаті позивачем при звернення до господарського суду з даним позовом - 2 147,20 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 14, 74, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Комунальне підприємство "Маяк" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 8; ідентифікаційний код 23168794) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13; ідентифікаційний код 32826328) 3% річних у розмірі 18 920 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот двадцять) грн 26 коп., інфляційні втрати у розмірі 108 377 (сто вісім тисяч триста сімдесят сім) грн 92 коп. та судовий збір у розмірі 2 028 (дві тисячі двадцять вісім) грн 66 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13; ідентифікаційний код 32826328) надмірно сплачений судовий у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп., сплачений за платіжною інструкцією в національній валюті №8 від 19.09.2023. Видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 08.02.2024.

Суддя Р.В. Бойко