Рішення

від 30.01.2024 по справі 918/1178/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/1178/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді Н.Церковної, при секретарі судового засідання І.Гусевик розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТВАРИННИЦТВО(АТ)" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЦВІТ-2012» про визнання права власності на майно та скасування арешту

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОТВАРИННИЦТВО(АТ)» (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЦВІТ-2012" (далі - Відповідач) в якому просить визнати право власності на майно та скасувати арешт.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те що Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОТВАРИННИЦТВО(АТ)» є юридичною особою, яка зареєстрована 19.04.2023 року.

Учасником ТОВ «АТ» є ТОВ «АГРО-ЦВІТ-2012» - частка в статутному капіталі - 100%, що в грошовому еквіваленті - становить 6 000 000,00 грн.

Відповідно до Акту приймання-передачі рухомого майна від 31.08.2023 року ТОВ «АГРО- ЦВІТ-2012» передало в рахунок майнового вкладу до статутного капіталу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОТВАРИННИЦТВО(АТ)» майно(поголів`я ВРХ). Загальна вартість переданого майна по зазначеному Акту складає 2 425 297,17 грн.

Рішенням учасника ТОВ «АТ» №3 від 31.08.2023 року вирішено збільшити статутний капітал ТОВ «АТ», за рахунок майнового вкладу ТОВ «ІНВЕСТБУДАГРО», зокрема нерухоме майно розташоване за адресою Житомирська обл., Радомишльський р., с/рада Великорацька, комплекс будівель та споруд №4, до складу якого входять корівники, телятник, бойня, силосні траншеї, адмінбудинок.

25 жовтня 2023 року приватним виконавцем Сідоренко Сергієм Петровичем на території, яка на праві власності належить Позивачу складено протокол про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні .№72839027. Відповідно до зазначеної постанови, приватним виконавцем описано та арештовано майно, яке належить на праві власності Позивачу, зокрема велику рогату худобу. Загальна вартість описаних об`єктів, які належить ТОВ «АТ» становить 1 363 389,47 грн.

З цієї ж постанови Позивачу стало відомо про постанову від 04.10.2023 року про накладення арешту на 194 одиниць великої рогатої худоби, яка є у власності ТОВ «АТ». Оціночна вартість зазначеного майна становить 2 272 712,97 грн. Боржником у виконавчому провадженні №72839027 є Відповідач (ТОВ «АГРО-ЦВІТ-2012»).

20 грудня 2023 року на адресу суду від Відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог.

Від Позивача 30.01.2024 року на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без його участі.

В судове засідання 30.01.2024 року представник Позивача не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчать матеріали справи.

В судове засідання 30.01.2024 року представник Відповідача не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчать матеріали справи. Про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання 30.01.2024 року не визнавалася обов`язковою суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі сторін.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 27 листопада 2023 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТВАРИННИЦТВО(АТ)» залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04 грудня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20 грудня 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20 грудня 2023 року призначено підготовче засідання на 17 січня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17 січня 2024 року відмовлено у прийнятті визнання відповідачем позову, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30 січня 2024 року.

30.01.2024 року в судовому засіданні прийнято рішення

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Як зазначено вище по тексту позивач посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОТВАРИННИЦТВО(АТ)» є юридичною особою, яка зареєстрована 19.04.2023 року. Учасником ТОВ «АТ» є ТОВ «АГРО-ЦВІТ-2012» - частка в статутному капіталі - 100%, що в грошовому еквіваленті - становить 6 000 000,00 грн.

Відповідно до Акту приймання-передачі рухомого майна від 31.08.2023 року ТОВ «АГРО- ЦВІТ-2012» передало в рахунок майнового вкладу до статутного капіталу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОТВАРИННИЦТВО(АТ)» поголів`я ВРХ в кількості 207 голів вартість якого складає 2 425 297,17 грн згідно акту.

При цьому, рішенням учасника ТОВ «АТ» №3 від 31.08.2023 року вирішено збільшити статутний капітал ТОВ «АТ», за рахунок майнового вкладу ТОВ «ІНВЕСТБУДАГРО», зокрема нерухоме майно розташоване за адресою Житомирська обл., Радомишльський р., с/рада Великорацька, комплекс будівель та споруд №4, до складу якого входять корівники, телятник, бойня, силосні траншеї, адмінбудинок. ТОВ «АТ» має на своєму балансі обладнання та механізми для ведення діяльності з розведення великої рогатої худоби та отримання молока. Таким чином, ТОВ «АГРОТВАРИННИЦТВО(АТ)» є окремим, незалежним суб`єктом господарської діяльності з власними об`єктами нерухомого та рухомого майна, який здійснює реальну господарську діяльність.

Разом з цим, 25.10.2023 року приватним виконавцем Сідоренко Сергієм Петровичем на території, яка на праві власності належить Позивачу складено протокол про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні №72839027. Відповідно до зазначеної постанови, приватним виконавцем описано та арештовано майно, яке належить на праві власності Позивачу, зокрема велику рогату худобу з ідентифікаційними номерами згідно заяви. З цієї ж постанови Позивачу стало відомо про постанову від 04.10.2023 року про накладення арешту на 194 одиниць великої рогатої худоби, яка є у власності ТОВ «АТ», саме Боржником у виконавчому провадженні №72839027 є Відповідач (ТОВ «АГРО-ЦВІТ-2012»).

Також, Позивач посилається на ч.1 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" згідно якої особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Статтею 1 протоколу №1 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, передбачено чіткі критерії визнання можливості позбавлення права власності та межі дій держави, які можуть бути визнані обґрунтованими та правовими, а саме: наведена норма виділяє такі критерії правомірності позбавлення права власності: позбавити права власності можна лише в інтересах суспільства, а підставами можуть стати норми національного законодавства (у ст. "умови, передбачені законом") чи загальні принципи міжнародного права. Подібна норма має місце і в Конституції України, в Цивільному Кодексі України та в інших нормативно-правових актах.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої особи (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льонрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Новоселецький проти України" від 11.03.2003, "Федоренко проти України" від 01.06.2006). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно дотримуватись обґрунтованості пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності, повинні дотримуватись справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

На підставі викладеного просить суд позов задовольнити.

Як зазначалось судом вище по тексту 20.12.2023 року на адресу суду від відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог. Так ухвалою суду від 17.01.2024 року зокрема відмовлено у прийнятті визнання відповідачем позову.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).

Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Положеннями ст. 320 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно ч. 1 статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини 1 статті 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб' єктів права власності.

Згідно з приписами статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Предметом розгляду даної справи є зокрима визнання право власності на велику рогату худобу згідно переліку доданому до позовної заяви.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про ідентифікацію та реєстрацію тварин" Єдиний державний реєстр тварин - електронна база даних про ідентифікованих тварин, їх власників/утримувачів, господарства, переміщення, забій, утилізацію, загибель, падіж таких тварин (п. 2); ідентифікаційні документи - документи встановленого зразка, що видаються на тварину (паспорт великої рогатої худоби, паспорт коня, реєстраційне свідоцтво свиней, реєстраційне свідоцтво овець/кіз) (п. 3); переміщення - процес, результатом якого є зміна господарства, в якому перебуває тварина, або зміна її власника/утримувача (п. 6); реєстрація - внесення до Єдиного державного реєстру тварин даних про ідентифіковану тварину, її власника/утримувача, господарство, переміщення, забій, утилізацію, загибель, падіж (п. 7).

Статтею 5 вказаного Закону передбачені певні права та обов`язки юридичних, фізичних осіб та Адміністратора Єдиного державного реєстру тварин. Так юридичні та фізичні особи, що провадять діяльність з розведення та утримання тварин, зобов`язані, зокрема, подавати для реєстрації дані про ідентифікованих тварин, господарства їх розведення та утримання, переміщення, забій, утилізацію, загибель, падіж тварин; ідентифікувати усіх тварин у господарстві; здійснювати переміщення тварин з ідентифікаційними документами; подавати дані до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, про усі переміщення тварин, надходження нових тварин у господарство, а також забій, утилізацію, падіж тварин протягом 5 робочих днів з дати таких дій або подій.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 04.12.2017 № 642 затверджено Порядок оформлення і видачі паспорта великої рогатої худоби, яким встановлює вимоги до оформлення і видачі паспорта великої рогатої худоби, визначений порядок видачі та обміну паспорта, зміст та форма бланка.

В статті 37 Закону України "Про ветеринарну медицину" визначені обов`язки осіб, які утримують тварин чи беруть участь у їх обігу, в частині охорони здоров`я тварин та забезпечення виконання ветеринарно-санітарних заходів.

На підставі викладеного Позивач мав вчинити всіх необхідних дій для реєстрації права власності оспорюваного майна (великої рогатої худоби). Попри це, Позивачем відповідних витягів суду не надано. Натомість, приватним виконавцем Сідоренком С.П. у своїх поясненнях щодо вчинення виконвчих дій в межах ВП№ 72839027 наданих суду в межах даної справи та в межах забезпечення позову до подання позовної заяви надано витяг з системи "Єдиний державний реєстр тварин" що спірне майно станом на 25.09.2023 року значиться за Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЦВІТ-2012».

Також суд, критично ставиться до доводів Позивача щодо підтверджуючих документів на право власності у вигляді рішеннь учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТВАРИННИЦТВО(АТ)" про збільшення статутного капіталу за рахунок майна Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЦВІТ-2012» та актів прийому передачі.

Так, зокрема рішенням учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТВАРИННИЦТВО(АТ)" № 3 від 31.08.2023 року вирішено внести вклад в статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТВАРИННИЦТВО(АТ)" у негрошовій формі у вигляді рухомого майна, яке належить на праві власності Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЦВІТ-2012» та затвердитит його оцінку в наступному розмірі - 6 000 000, 00 грн. Перелік рухомого майна, яке передається ТОВ «АГРО-ЦВІТ-2012» як негрошовий внесок в статутний капітал ТОВ "АГРОТВАРИННИЦТВО(АТ)" складається з поголів`я великої рогатої худоби та іншого рухомого майна. Зокрема поголів`я великої рогатої худоби в кількості 207 голів на загальну вартість 2 425 297,17 грн. (згідно залученого переліку).

Відповідно до статті 16 Закону України «Про господарські товариства» Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного (складеного) капіталу.

Збільшення статутного (складеного) капіталу може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів (оплати акцій), крім випадків, передбачених цим Законом. Зменшення статутного (складеного) капіталу при наявності заперечень кредиторів товариства не допускається. Рішення про зміну розміру статутного (складеного) капіталу товариства набирає чинності з дня внесення таких змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Попри це, Позивачем не надано суду доказів щодо внесення таких змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Окремо суд звертає увагу сторін на той факт, що у відповідності до п.6 ч.1 ст.15 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" рішення уповноваженого органу управління юридичної особи повинно бути оформлено з дотриманням вимог, встановлених законом, та відповідати законодавству.

Рішення уповноваженого органу управління юридичної особи, що подається для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, викладається у письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується засновниками (учасниками), уповноваженими ними особами або головою та секретарем загальних зборів (у разі прийняття такого рішення загальними зборами), якщо інше не передбачено законом. Рішення уповноваженого органу управління юридичної особи (крім акціонерних товариств, громадських формувань та об`єднань співвласників багатоквартирного будинку) щодо зміни керівника юридичної особи у випадках, коли для прийняття такого рішення достатньо голосів не більше 10 осіб, підписується засновниками (учасниками), уповноваженими ними особами, які голосували за таке рішення та кількості голосів яких достатньо для прийняття рішення, якщо інше не передбачено статутом юридичної особи. Справжність підписів на рішенні уповноваженого органу управління юридичної особи нотаріально засвідчується з обов`язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів, крім рішень, створених на порталі електронних сервісів або з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг та підписаних з використанням кваліфікованого електронного підпису, а також інших випадків, передбачених законом.

В котре суд зазначає, що Позивачем не надано суду а ні нотаріально оформлене рішення учасників товариства щодо збільшення статутного капіталу, а ні інших підтверджуючих документів зазначених у п. 6 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок викладений у рішенні, суду слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення-гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.Відтак, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, суд повинен враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України ).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 ГПК України).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст.78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Також, надаючи оцінку доводам сторін, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Згідно з п.3 ч. 4 ст. 238 ГПК України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominenv. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 р).

З огляду на вищевикладене, всі інші аргументи, доводи та міркування не прийняті судом до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, з огляду на їх не обґрунтованість та відсутністю обставин, які підтверджували б наявність порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся.

У відповідності до ст.129 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 145, 233,237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позову - відмовити.

2. Скасувати заходи забезпечення позову до подання позовної заяви вжиті ухвалою суду №918/1135/23 від 09.11.2023 року

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 08.01.2024 року.

Суддя Н. Церковна