Рішення

від 07.02.2024 по справі 918/1198/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" лютого 2024 р. м. РівнеСправа № 918/1198/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ричел"

до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

про стягнення заборгованості в сумі 655 714 грн. 33 коп.

та матеріали

зустрічної позовної заяви Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ричел"

про стягнення в сумі 93 545 грн. 59 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Осадча Людмила Володимирівна (поза межами приміщення суду);

Від відповідача: Тарасюта Наталія Володимирівна (поза межами приміщення суду).

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

27 листопада 2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Ричел" (далі - позивач, відповідач за зустрічним позовом) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (далі - відповідач, позивач за зустрічним позовом) про стягнення заборгованості в сумі 655 714 грн. 33 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ст. 193 ГК України, ст. ст. 11, 512, 513, 514, 525, 516, 526, 530, 610 ЦК України, просить стягнути 514 837 грн. 27 коп. основної заборгованості, 27 065 грн. 73 коп. 3% річних та 113 811 грн. 33 коп. інфляційних втрат, за неналежне виконання договору поставки від 17 лютого 2021 року № 53-122-01-21-11581.

Як на підставу позову позивач вказує на неналежне виконання умов договору відповідачем, зокрема не проведення останнім коштів за поставлений та отриманий товар, у зв`язку з чим позов просить задоволити в повному обсязі.

Відповідач в свою чергу не погоджуючись з позовними вимогами позивача, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає наступні обставини.

Щодо наявності основної заборгованості відповідач зазначає, що даний договір поставки було укладено ще до початку військової агресії російської федерації проти України, згідно специфікації частина поставленої продукції виробництва російської федерації. У зв`язку з військовою агресією рф урядом України прийнято ряд нормативно-правових актів, спрямованих на захист інтересів України, а саме постанову від 09 квітня 2022 року № 426 "Про застосування заборони ввезення товарів з російської федерації" та постанову від 03 березня 2022 року № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації". Зважаючи на вказані обставини, відповідачем, відповідною комісією яка вивчає питання ризиків співпраці з учасниками/контрагентами в умовах воєнного стану, 20 жовтня 2022 року та 21 грудня 2022 року прийнято рішення про зупинення здійснення видаткових операцій за договором № 53-122-01-21-11581 від 17 лютого 2021 року.

Також відповідач зазначає про безпідставність розміру заявлених до стягнення 3% річних по оплаті за продукцію поставлену згідно видаткової накладної № 1573, 1576,1661, 1717, 1791, оскільки при здійсненні розрахунку зазначених компенсаційних нарахувань позивачем не враховано положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України.

Отже, на думку відповідача, позивачем порушено вимоги Податкового кодексу України невірно розраховано суми відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, підстави для стягнення коштів з відповідача за поставлений товар згідно видаткової накладних, по якій не зареєстровано податкове зобов`язання, відсутні, тому, відповідач позовні вимоги заперечує у повному обсязі та просить суд в задоволенні позову відмовити. Щодо інфляційних втрат, відповідач зазначає, що при розрахунку інфляційних втрат застосував не вірні періоди на індекси нарахування інфляції. Також, відповідач заперечу проти заявленої позивачем правничої допомоги у розмірі 50 000 грн. 00 коп.

Окрім того, Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електпрогенеруюча станція" подано зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ричел" про стягнення 93 545 грн. 59 коп., яка обґрунтована, тим що, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ричел" (відповідач за зустрічним позовом) не виконано зобов`язань визначених договором поставки № 53-122-01-21-11581 від 17 грудня 2021 року, а саме не належне виконання договору в частині строків поставки товару та не поставлення продукції на суму 101 150 грн. 31 коп., що у свою чергу на думку відповідача (позивача за зустрічним позовом) призвело до виникнення у останнього відповідно до п. 9.1. договору поставки № 53-122-01-21-11581 від 17 грудня 2021 року права нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Ричел" пені у сумі 46 217 грн. 19 коп. та штрафу у розмірі 47 328 грн. 40 коп.

Зважаючи на вищевикладені обставини, відповідач за зустрічним позовом позовів вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі.

Не погоджуючись із поданим зустрічним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ричел" подало до суду заперечення які обґрунтовані наступними обставинами.

Відповідач за зустрічним позовом зазначає, що визнає факт прострочення поставки в порушення умов договору та не до поставки товару. Також, відповідач за зустрічним позовом частково визнає позовні вимоги в частині стягнення з останнього штрафу у розмірі 24 000 грн. 00 коп., решту зустрічних позовних вимог заперечує.

В судовому засіданні 07 лютого 2024 року представник позивача первісні позовні вимоги підтримав у повному обсязі (з врахування заяви про збільшення розміру позовних вимог) та з підстав наведених у позовній заяві. Окрім того представник позивача просив суд відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви.

В судовому засіданні 07 лютого 2027 року представник відповідача заперечив проти задоволення первісних позовних вимог та підтримав подану зустрічну позовну заяву.

Заяви та клопотання у справі.

14 грудня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача в порядку ст. 165 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечує.

14 грудня 2023 року до Господарського суду Рівненської області Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" подано зустрічну позовну заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ричел" про стягнення в сумі 93 545 грн. 59 коп.

01 січня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від позивача в порядку ст. 166 ГПК України надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій останній спростовує аргументи відповідача наведені у відзиві.

01 січня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від позивача в порядку ст. 165 ГПК України надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечує

01 січня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача в порядку ст. 166 ГПК України надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.

03 січня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшла заява про зміну підстави позову.

Щодо розгляду заяви про зміну підстави позову, суд зазначає, що позивач просив суд залишити вказану заяву без розгляду, тому суд відповідно до ч. 5 ст. 226 ГПК України залишає заяву про зміну предмету позову без розгляду.

01 січня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

08 січня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшли додаткові пояснення.

10 січня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

Судом встановлено, що вказана заява відповідає вимогам ст. 170 ГПК України.

Відповідно до частини 1, 2, 5, 6 ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі. Суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Суд зазначає, що заява подана в передбачений ГПК України строк, тому, суд приймає подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог.

26 січня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про заміну сторони.

Вказане клопотання аргументоване тим, що позивач звернувся з позовом до суду як Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Разом з тим, 29 грудня 2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1420 "Про утворення акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Пунктом 3 вказаної постанови передбачено, що товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства. Відокремлені підрозділи державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).

Державна реєстрація змін була проведена 11 січня 2024 року, таким чином з 11 січня 2024 року акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" стало правонаступником прав та обов`язків ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Щодо вказаного клопотання суд відзначає наступне.

Згідно з положеннями статті 52 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

З врахуванням наведеного, суд робить висновок про задоволення клопотання про залучення до участі у справі правонаступника. А тому суд вважає за необхідне замінити відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" його правонаступником - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28 листопада 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/1198/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ричел" до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" про стягнення заборгованості в сумі 655 714 грн. 33 коп., визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 27 грудня 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15 грудня 2023 року, зокрема: прийнято зустрічну позовну заяву Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ричел" про стягнення в сумі 93 545 грн. 59 коп.; зустрічний позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 918/1198/23.

В судовому засіданні 27 грудня 2023 року оголошено перерву до 03 січня 2024 року.

В судовому засіданні 03 січня 2024 року оголошено перерву до 10 січня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10 січня 2024 року закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви у справі № 918/1198/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ричел" до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" про стягнення заборгованості в сумі 655 714 грн. 33 коп. та матеріали зустрічної позовної заяви Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ричел" про стягнення в сумі 93 545 грн. 59 коп. та призначено розгляд справи № 918/1198/23 до судового розгляду по суті на 15 січня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15 січня 2024 року відкладено розгляд справи 918/923/23 по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 07 лютого 2024 року.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

17 лютого 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Ричел" (далі - постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електпрогенеруюча станція" (далі - замовник) укладено договір поставки № 53-122-01-21-11581 (далі - договір).

В порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник, в свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (додаток № 1 до договору) (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору загальна сума договору (вартість продукції) становить 761 999 грн. 88 коп. Кількість продукції та ціна за одиницю продукції вказана у специфікації № 1(додаток № 1) до даного договору (п. 2.3. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору сторонами погоджено, що продукція поставляється постачальником в строк по 20 грудня 2021 рокую

Кількість та асортимент продукції визначається специфікацією до даного договору (п. 4.1. договору).

Оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вихідного контролю продукції для ВП Компанії" за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію. (п. 6.1. договору).

Постачальник зобов`язується скласти належним чином оформлену податкову накладну зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) протягом терміну встановленого п. 201.10 ПКУ (п. 6.4. договору)

Відповідно до п. 9.1. договору у випадку порушення строків поставки постачальник зобов`язується сплатити замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками. Строк дії даного договору - по 30 червня 2022 року, а в частині виконання гарантійних зобов`язань постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків.

На виконання зобов`язань за договором позивач здійснював поставки товару, що підтверджується видатковою накладною № 1563 від 17 грудня 2021 року, № 1565 від 17 грудня 2021 року, № 1573 від 23 грудня 2021 року, № 1576 від 24 грудня 2021 року, № 1661 від 15 квітня 2022 року, № 1717 від 15 червня 2022 року, № 1791 від 23 серпня 2022 року на загальну суму 660 849 грн. 57 коп.

Однак, в порушення договірних зобов`язань, вартість поставленого за видатковими накладними товару, відповідачем в повному обсязі не сплачена.

Загальний розмір заборгованості за договором станом на день подання позовної заяви складає 514 837 грн. 27 коп.

Окрім того, на підставі ст. 625 ЦК України зважаючи на вказані вище прострочення у розрахунках за поставлений товар, позивач нарахував відповідачу 27 065 грн. 73 коп. 3% річних та 129 564 грн. 30 коп. інфляційних втрат (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Враховуючи викладені обставини та прострочення у розрахунках за договором, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за порушення строків проведення оплати за поставлений товар та відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Наведені обставини стали причиною звернення позивачем (за первісним позовом) з позовом та є предметом спору у даній справі.

Окрім того, дослідивши матеріали зустрічної позовної заяви, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов зустрічний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

17 лютого 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Ричел" (далі - постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електпрогенеруюча станція" (далі - замовник) укладено договір поставки № 53-122-01-21-11581 (далі - договір).

Пунктом 3.1. договору встановлено, що продукція поставляється на умовах DDP згідно Інкотермс-2010, місце поставки та вантажоодержувач - 34400, місто Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом".

Відповідно пункту 8.4. договору датою поставки є дата підписання видаткової накладної вантажоодержувачем продукції, тобто дата фактичної передачі продукції Вантажоодержувачу в місці поставки.

В порушення взятих на себе зобов`язань за договором, поставка продукції здійснена частково та з простроченням, а саме за видатковими накладними від 17 грудня 2021 року № 1565 та від 17 грудня 2021 № 1563 поставка відбулася 23 грудня 2021 року, тобто із простроченням на 2 дні; за видатковими накладними від 23 грудня 2021 року № 1573 та від 24 грудня 2021 року № 1576 поставка відбулася 28 грудня 2021 року, тобто із простроченням на 7 днів; за видаткового накладною від 15 квітня 2022 року № 1661 поставка відбулася 19 квітня 2022 року, тобто із простроченням на 119 днів; за видатковою накладною від 15 червня 2022 року № 1717 поставка відбулася 17 червня 2022 року, тобто із простроченням на 178 днів; видатковою накладною від 23 серпня 2022 року № 1791 поставка відбулася 25 серпня 2022 року, тобто із простроченням на 184 дні.

Зобов`язання постачальника щодо поставки продукції на суму 101 150 грн. 31 коп. не виконано.

Пунктом 9.1 договору поставки передбачено обов`язок Постачальника сплатити Замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості непоставленої (недопоставлено) продукції за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад тридцять днів додатково сплатити штраф в розмірі 7 % вказаної вартості.

Зважаючи на вказані вище прострочення по поставці продукції, позивачем за зустрічною позовною на підставі умов договору нараховано відповідачу за зустрічною позовною заявою 46 217 грн. 19 коп. пені та 47 328 грн. 40 коп. штрафу, які просить стягнути з останнього.

Джерела права й акти їх застосування.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору поставки.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України)

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76-78 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення і висновок суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд зазначає наступне.

Аргументуючи позовні вимоги позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки від 17 лютого 2021 року № 53-122-01-21-11581.

В якості доказів вказаних обставини суду надано наступні докази, а саме: копію договору поставки № 53-122-01-21-11581 від 17 грудня 2021 року; копії видаткових накладних № 1563 від 17 грудня 2021 року, № 1565 від 17 грудня 2021 року, № 1573 від 23 грудня 2021 року, № 1576 від 24 грудня 2021 року, № 1661 від 15 квітня 2022 року, № 1717 від 15 червня 2022 року, № 1791 від 23 серпня 2022 року. з ярликами на виготовлену продукцію; копію платіжної інструкції № 10885 від 07 серпня 2022 року; копію платіжної інструкції № 12446 від 17 жовтня 2022 року; копію платіжної інструкції № 10883 від 07 вересня 2022 року; копію платіжної інструкції № 10884 від 07 вересня 2022 року; копію платіжної інструкції № 10933 від 07 вересня 2022 року.

На підставі вказаних доказів судом встановлено, а саме: факт виникнення між сторонами договірних відносин з поставки товару; факт передачі позивачем товару відповідачу; факт отримання відповідачем товару; факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань по оплаті за поставлений товар.

Згідно до розрахунку заборгованості станом час звернення позивачем з позовом до суду заборгованість відповідача перед останнім за поставку товару становить 514 837 грн. 27 коп.

Вказані обставини відповідачем не спростовано.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 27 065 грн. 73 коп. 3% річних та 129 564 грн. 30 коп. інфляційних втрат за неналежне виконання зобов`язання по платі за поставлений товар, суд зазначає наступне.

Суд здійснивши власний розрахунок за допомогою системи комплексного інформаційного забезпечення LIGA 360 встановив, що позивачем не вірно нараховано суму 3% річних, у зв`язку з неврахуванням позивачем норм ч. 5 ст. 254 ЦК України.

З нарахованою позивачем сумою інфляційних втрат суд погоджується.

Отже, зважаючи на викладене, до стягнення з відповідача підлягає наступна відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, а саме 26 996 грн. 99 коп. 3% річних та 129 564 грн. 30 коп. інфляційних втрат.

З правовою позицією позивача, суд погоджується.

Щодо правової позиції відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідач посилається як на правомірну підставу невиконання умов договору та відмову в оплаті за поставлений товар на не виключення з Договору позицій товару у специфікації № 43, 75, 79, які були продукцією виробництва російської федерації та через прийняте рішення комісією ДП "НАЕК "Енергоатом" про зупинення здійснення видаткових операцій за договором, через ризик потрапляння відповідача під фінансовий моніторинг та ймовірність, ризику відмови від проведення такої фінансової операції з можливим подальшим повідомленням відповідних органів про спробу їх здійснення.

Суд вказану позицію відповідача оцінює критично зважаючи на таке.

Щодо не виключення з договору позицій товару у специфікації № 43, 75, 79, які були продукцією виробництва російської федерації. Як вбачається з матеріалів справи позивач двічі у письмовій формі звертався до відповідача щодо зменшення обсягу закупівлі за даним договором на позиції товару у специфікації № 43, 75, 79 з підстав відсутності можливості заміни даного товару та існування заборони ввезення товарів з російської федерації, згідно постанови КМУ від 09 квітня 2022 року № 426 "Про застосування заборон ввезення товарів з російської федерації". Дане підтверджується листом № 08/5 від 08 квітня 2022 року та листом № 11/5 від 11 квітня 2022 року. Відповідач у свою чергу відмовився зменшувати обсяг закупівлі за даним договором та вилучити з задач поставки позиції товару у специфікації № 43, 75, 79 про що вносити відповідні зміни до договору, без повідомлення причин своєї відмови.

Ймовірність потрапляння відповідача під фінансовий моніторинг та ймовірність, на його думку, високого ризику відмови від проведення такої фінансової операції з можливим подальшим повідомленням відповідних органів про спробу їх здійснення не є належною та правовою обставиною, що дає законні підстави не виконувати умови договору та не оплачувати вартість поставленого товару.

Єдиною підставою звільнення від відповідальності за часткове, або повне невиконання зобов`язань по Договору є обставини, що не залежали від волі сторін, які сторона не могла передбачити і застерегти розумними мірами (непереборна сила), згідно п. 11.1. договору.

Отже, за наведених вище підстав, посипання відповідача, як на правомірну підставу невиконання умов договору та відмову в оплаті за поставлений товар, через не виключення з договору позицій товару у специфікації № 43,75,79, які були продукцією виробництва російської федерації, як наслідок ймовірності потрапляння Відповідача під фінансовий моніторинг та ймовірність, на його думку, високого ризику відмови від проведення такої фінансової операції з можливим подальшим повідомленням відповідних органів про спробу їх здійснення є необґрунтованим.

Щодо рішення прийнятого комісією ДП "НАЕК "Енергоатом" про зупинення здійснення видаткових операцій за договором, суд зазначає, що комісія ДП "НАЕК "Енергоатом" не є компетентним органом, у розумінні діючого законодавства, що уповноважений визначати наявність дії обставин непереборної сили, видавати відповідні сертифікати, рішення, тощо що спрямовані на невиконання та/або часткове невиконання умов договору чи звільнення від виконання умов договору чи його зупинення на певний строк.

Суд зазначає, що посилання відповідача на рішення комісії ДП "НАЕК "Енергоатом" про зупинення здійснення видаткових операцій за договором, як на підставу виправдання порушення зобов`язань за цим договором є безпідставним, адже договором не передбачений порядок зупинення або скасування зобов`язань за рішеннями комісій сторони відповідача.

Окрім того, суд наголошує, що поставлений позивачем товар на суму 514 837 грн. 27 коп. прийнятий відповідачем без зауважень, про що свідчать наявні у матеріалах справи ярлики на придатну продукцію, тому, між сторонами відбулися господарські правовідносини. з виконання договірних відносин.

Жодних доказів які свідчать про намагання відповідача повернути товар у зв`язку із його походженням, матеріали справи не містять.

Також, відповідач не конкретизує який саме отриманий товар (на суму 514 837 грн. 27 коп.) має походження рф.

Отже, вказана правова позиція відповідача не підтверджена нормативною базою, не доведена належними та допустимими доказами в розумінні ст. 73-77 ГПК України, тому суд останню не приймає.

Що стосується позиції відповідача щодо невірного обрахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат, судом вказана позиція врахована вище.

Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ричел" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електпрогенеруюча станція" в частині стягнення 514 837 грн. 27 коп. основного боргу, 26 996 грн. 99 коп. 3% річних та 129 564 грн. 30 коп. інфляційних втрат, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити.

Щодо зустрічної позовної заяви, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що матеріалами справи стверджено факт порушення взятого відповідачем за зустрічним позовом на себе зобов`язання щодо вчасної поставки продукції, а саме відповідно до накладних від 17 грудня 2021 року № 1565 та від 17 грудня 2021 № 1563 поставка відбулася 23 грудня 2021 року, тобто із простроченням на 2 дні; за видатковими накладними від 23 грудня 2021 року № 1573 та від 24 грудня 2021 року № 1576 поставка відбулася 28 грудня 2021 року, тобто із простроченням на 7 днів; за видаткового накладною від 15 квітня 2022 року № 1661 поставка відбулася 19 квітня 2022 року, тобто із простроченням на 119 днів; за видатковою накладною від 15 червня 2022 року № 1717 поставка відбулася 17 червня 2022 року, тобто із простроченням на 178 днів; видатковою накладною від 23 серпня 2022 року № 1791 поставка відбулася 25 серпня 2022 року, тобто із простроченням на 184 дні.

Окрім того, зобов`язання постачальника щодо поставки продукції на суму 101 150 грн. 31 коп. не виконано.

Вказані обставини відповідачем за зустрічним позовом не спростовано. Окрім того, відповідачем за зустрічним позовом не заперечується факт неналежного виконання зобов`язання в частині вчасної доставки товару, окрім того відповідач за зустрічним позов частково визнав останній на суму 24 000 грн. 00 коп.

Суд здійснивши власний розрахунок за допомогою системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА: ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що позивачем за зустрічним позов вірно нараховано суму пені та штрафу.

Зважаючи на вказані вище прострочення по поставці продукції, позивачем за зустрічною позовною на підставі умов договору нараховано правомірно нараховано відповідачу за зустрічною позовною заявою 46 217 грн. 19 коп. пені та 47 328 грн. 40 коп. штрафу.

Суд, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача за зустрічним позовом, тому, останній слід задоволити у повному обсязі.

З приводу оцінки усього обсягу заперечень відповідача та відповідача за зустрічним позовом, котрі наведені у процесуальних заявах по суті спору, суд зазначає, що у справі Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland", заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Водночас, статтю 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89). Таким чином, у судовому вердикті має надаватись першочергово саме правова оцінка доводів сторін. Отже, обґрунтованість рішення залежить від особливостей кожної справи, фактичних та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", "Серявін та інші проти України", "Ruiz Torija v. Spain" тощо).

Порушені права та інтереси позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Дана справа, яка пов`язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Отже у первісному позові, невиконання відповідачем зобов`язання в укладених з позивачем правочину порушило інтереси останнього, які полягають у несвоєчасному оплаті за поставлений товар та обумовлює настання передбачених цим правочином та законом правових наслідків у вигляді стягнення суми відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, відтак позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом.

Щодо зустрічної позовної заяви, суд зазначає, що позивачем за зустрічним позовом доведено порушеного права, що у свою чергу обумовлено настання передбачених законом правових наслідків у вигляді стягнення з відповідача за зустрічним позовом штрафних санкцій.

Судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем за первісним позовом по справі у якості судових витрат заявлено сплату судового збору в розмірі 10 072 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, та враховуючи, що в результаті неправильних дій відповідача, який не сплатив відповідачу обумовлені договором кошти у встановлений строк, що призвело до необхідності позивачу звертатись до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 10 070 грн. 97 коп. покладає на відповідача за первісним позовом, решта судового збору у зв`язку частковим задоволення позову в сумі 01 грн. 03 коп. покладається на позивача за зустрічним позовом.

Щодо сплаченого судового збору у розмірі 2 684 грн. 00 коп. за подання зустрічної позовної заяви, згідно статті 129 ГПК України останній покладається на відповідача за зустрічним позовом у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задоволити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, м. Вараш, код. 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ричел" (04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 8, код. 38258663) 514 837 (п`ятсот чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять сім) грн. 27 коп. основного боргу, 129 564 (сто двадцять дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят чотири) грн. 30 коп. інфляційних втрат, 26 996 (двадцять шість тисяч дев`ятсот дев`яносто шість) грн. 68 коп. 3% річних та 10 070 (десять тисяч сімдесят) грн. 97 коп. судового збору.

3. В частині стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ричел" 68 грн. 74 коп. 3% річних - відмовити.

4. Зустрічний позов задоволити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ричел" (04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 8, код. 38258663) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, м. Вараш, код. 05425046) 46 217 (сорок шість тисяч двісті сімнадцять) грн. 19 коп. пені, 47 328 (сорок сім тисяч триста двадцять вісім) грн. 40 коп. штрафу та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

6. Видати накази після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08 лютого 2024 року.

Суддя Войтюк В.Р.