Рішення

від 08.02.2024 по справі 922/5154/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2024 р.м. ХарківСправа № 922/5154/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" до Товариство з додатковою відповідальністю "ХАРКІВСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМТСВО №16363" простягнення коштів

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ "СК "УСГ" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТДВ "АТП 16363", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 23.376,06 грн та сплачений судовий збір.

Позовні вимогу обґрунтовані тим, що відповідач, як особа відповідальна за завдану їхнім працівником шкоду, повинен відшкодувати позивачу різницю між сумою виплаченого страхового відшкодування за договором добровільного страхування та сумою страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.12.2023 з урахуванням малозначності справи №922/5154/23 в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

15.12.2023 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №34559/23), в якому вважає, що позовна заява є безпідставною, необґрунтованою, бездоказовою та такою, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що цивільна відповідальність відповідача, як власника наземного транспортного засобу, була застрахована відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, якщо згідно із Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Страхова сума за шкоду завдану майну третіх осіб внаслідок ДТП становить за укладений відповідачем договором становила 130.000,00 грн, а тому відсутні підстави для стягнення різниці між сумою виплаченого страхового відшкодування за договором добровільного страхування та сумою страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

21.12.2023 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №35141/23), в якій не погоджується з наведеними у відзиві заперечення відповідача та зазначає, що різниця між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків. А отже, відповідач, як особа відповідальна за завданий збиток, повинен відшкодувати позивачу різницю між сумою страхового відшкодування сплаченого за договором добровільного страхування та сумою страхового відшкодування виплаченому за полісом.

Правом на подання заперечень відповідач не скористався.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розгляну за наявними матеріалами справи.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.

Між ПрАТ "СК "УСГ" (страховик) та ТОВ "НАТУРПРОДУКТ-ВЕГА" (страхувальник) був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті від 20.05.2021 №28-0197-00159. Предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим ТЗ. Додатком №1 визначений перелік ТЗ, які були застраховані за укладеним Договором.

27.10.2021 о 09:45 год. у м. Дніпро на перехресті пр. Свободи та вул. Гвардійській, відбулася ДТП за участю транспортних засобів: VOLVO FH 12, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та SKODA RAPID, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , про що свідчить Протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №334901.

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.01.2022 у справі №205/9767/21 визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.

28.10.2021 страхувальник ТОВ "НАТУРПРОДУКТ-ВЕГА" звернувся до позивача ПрАТ "СК "УСГ" із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

ТОВ "ТВК "АФТОЛАЙФ ДНІПРО" був виставлений ТОВ "НАТУРПРОДУКТ-ВЕГА" рахунок від 01.11.2021 №471/1 згідно з яким вартість відновлювального ремонту автомобіля SKODA RAPID, державний номерний знак НОМЕР_2 , становила 54.638,11 грн.

Позивач склав Страховий акт від 09.11.2021 №ССКА-8031 згідно з яким пошкодження транспортного засобу SKODA RAPID, державний номерний знак НОМЕР_2 , визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 54.638,11 грн. Також позивачем був складений розрахунок суми страхового відшкодування від 09.11.2021.

На підставі складеного Страхового акту від 09.11.2021 №ССКА-8031 позивач ПрАТ "СК "УСГ" сплатив суму страхового відшкодування в розмірі 54.638,11 грн на рахунок ТОВ "ТВК "АФТОЛАЙФ ДНІПРО".

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу VOLVO FH 12, державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" згідно з полісом №206010133.

Платіжним дорученням від 23.12.2021 №00069129 ПрАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" перерахувало на рахунок позивача ПрАТ "СК "УСГ" страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 31.262,05 грн.

Позивач зазначає, що оскільки сума завданих збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди перевищила суму виплаченого ПрАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" страхового відшкодування, наявні правові підстав для стягнення з відповідача, чиїм працівником ОСОБА_1 було завдано шкоди, різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 та статті 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед особою, якій завдано збитки (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому зобов`язання не припиняються, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора): замість особи, якій завдано збитки, прав кредитора набуває страховик.

Перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) до страховика в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією (аналогічну правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №910/2603/17).

Судом встановлено, що виплата страхового відшкодування в розмірі 54.638,11грн була здійснена позивачем у зв`язку зі страховою подією та у повній відповідності до умов Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті від 20.05.2021 №28-0197-00159.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що транспортний засіб VOLVO FH 12, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю SKODA RAPID, державний номерний знак НОМЕР_2 , належить ТДВ "АТП 16363" та знаходився під керуванням ОСОБА_1 , який станом на момент ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення ( арк. спр. 19-20).

Статтею 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З аналізу наведених норм права вбачається, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є саме законний володілець джерела підвищеної небезпеки.

Відтак, шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 165 ГПК України відзив повинен містити, зокрема, заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права. Натомість, у відзиві на позовну заяву відповідачем не спростовано твердження позивача про наявність між ОСОБА_1 та ТДВ "АТП 16363" трудових відносин станом на момент ДТП, як і не спростовано того, що автомобіль VOLVO FH 12, державний номерний знак НОМЕР_1 , не перебував у володінні останнього.

Вина особи, яка керувала автомобілем VOLVO FH 12, державний номерний знак НОМЕР_1 , встановлена у судовому порядку та повинна бути відшкодована ТДВ "АТП 16363", як роботодавцем винної у вчиненні ДТП особи.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу VOLVO FH 12, державний номерний знак НОМЕР_1 , станом на дату ДТП була застрахована у ПрАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" відповідно до полісу №206010133.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

У силу приписів статей 22, 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у спорах, пов`язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними.

Тобто, ПрАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА", як страховик винної у ДТП особи, зобов`язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у даному випадку - позивачу) в обсязі, визначеному Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.

Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність встановлено статтею 1194 ЦК України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, ПрАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків (аналогічну позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №910/3650/16, постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/9396/17).

У постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі №6-691цс15 зроблено висновок, який у подальшому підтримано й Верховним Судом у постанові від 22.04.2021 у справі №759/7787/18, про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення від 09.11.2021 №30306, згідно з яким ПрАТ "СК "УСГ" сплатило ТОВ "ТВК "АВТОЛАЙФ-ДНІПРО" страхове відшкодування 54.638,11 грн згідно зі страховим актом від 09.11.2021 №ССКА-8031.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Частиною четвертою статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Позивачем не зазначено причин (з наданням відповідних доказів) щодо сплати йому ПрАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" лише 31.262,05 грн, замість сплачених 54.638,11 грн.

Суд зазначає, що відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092).

Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов`язковим.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України)

Крім цього, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Згідно зі статтями 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд зазначає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що виплата ПрАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" страхового відшкодування в розмірі 31.262,05 грн була здійснена останнім з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу SKODA RAPID, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Матеріали справи не містять висновків судової автотоварознавчої експертизи стосовно визначення вартості матеріального збитку та відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля SKODA RAPID, державний номерний знак НОМЕР_2 , або доказів, які б свідчили чи підтверджували б про те, що ПрАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" (страховик відповідача) застосував коефіцієнт фізичного зносу щодо пошкодженого автомобіля (страховий акт, звіт про оцінку, висновок судової автотоварознавчої експертизи ) чи розрахунку страхової виплати. А посилання позивача у відповіді на відзив на ту обставину, що ПрАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" відповідно до пункту 7.39. Методики застосувало коефіцієнт фізичного зносу також не підтверджено жодним доказом.

Таким чином, твердження позивача про те, що саме сума 31.262,05 грн. є вартістю відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу не підтверджено відповідними доказами.

Крім того, позивачем не надано доказів того, що ПрАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" сплатила 31.262,05 грн. саме з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу, оскільки в призначені платежу у платіжному доручені № 00069129 від 23.12.2021 року зазначено: страхове відшкодування , регрес ССКА-8031, поліс №ЕР/206010133.

Під час розгляду справи позивачем не було подано до суду доказів, якими підтверджується розмір коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу SKODA RAPID, державний номерний знак НОМЕР_2 , визначений у відповідності до Методики, у зв`язку з чим, у суду відсутні будь-які можливості щодо визначення дійсного розміру зазначеної позивачем суми різниці невиплаченої суми.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене те, що позивачем в обґрунтування позову не надано доказів в підтвердження того, що сума яка виплачена ПрАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" у розмірі 31.262,05 грн була здійснена з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем обґрунтованості заявленої до стягнення різниці у розмірі 23376,06 грн., у зв`язку з чим в задоволені позову слід відмовити.

Частиною четвертою статті 129 ГПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Таким чином, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "08" лютого 2024 р.

СуддяН.С. Добреля