Постанова

від 12.04.2024 по справі 922/5154/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2024 року м. Харків Справа № 922/5154/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Шевель О.В.,

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (вх. 585Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2024 (рішення ухвалено суддею Добрелею Н.С. 08.02.2024 у приміщенні Господарського суду Харківської області, повний текст рішення складено 08.02.2024) у справі №922/5154/23

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Харківське автотранспортне підприємство №16363"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Харківське автотранспортне підприємство №16363" на свою користь суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 23376,06 грн та сплачений судовий збір.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.02.2024 у справі №922/5154/23 (суддя Добреля Н.С.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2024 у справі №922/5154/23 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що висновки, яких дійшов суд першої інстанції, не відповідають обставинам справи, та зазначає, що відповідач, як особа відповідальна за завданий 27.10.2021 у дорожньо-транспортній пригоді збиток, має відшкодувати ПАТ "Страхова компанія "УСГ" різницю між сумою страхового відшкодування, сплаченого за договором добровільного страхування майна №28-0197-00159 від 20.05.2021, та сумою страхового відшкодування, виплаченої за полісом №ЕР206010133 у розмірі 23376,06 грн.

За твердженням позивача, ПрАТ СК "ПЗУ Україна" при виплаті позивачу страхового відшкодування у розмірі 31262,05 грн застосувало коефіцієнт фізичного зносу у відповідності до п.п. б) п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, оскільки транспортний засіб SKODA RAPID, державний номерний знак НОМЕР_1 був пошкоджений у дорожньо-транспортній пригоді 24.07.2021, і його складові були відновлені шляхом проведення ремонтних робіт. Заявник апеляційної скарги зазначає, що відновлення вказаного транспортного засобу підтверджується наявними у матеріалах справи доказами: копією заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 26.07.2021, копією акту огляду транспортного засобу від 26.07.2021, копією наряд-замовлення №3860 від 28.07.2021.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (вх. 585Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2024 у справі №922/5154/23, встановлено учасникам справи строк по 25.03.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження, попереджено, що апеляційна скарга буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.

25.03.2024 від Товариства з додатковою відповідальністю "Харківське автотранспортне підприємство №16363" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4253), у якому відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" та залишити без змін рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2024 у справі №922/5154/23.

26.03.2024 від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" надійшли пояснення (вх.№4376), у яких позивач просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2024 у справі №922/5154/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила таке.

20.02.2021 між ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик) та ТОВ "НАТУРПРОДУКТ-ВЕГА" (страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0197-00159 (далі договір), предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом.

Пунктом 8 договору визначено, що строк дії договору становить з 00 год. 00 хв. 26.05.2021 по 24 год. 00 хв. 25.05.2022.

Додатком №1 до договору визначений перелік транспортних засобів, які були застраховані за укладеним договором, зокрема, транспортний засіб SKODA RAPID, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2016 року випуску з умовами страхування: без врахування зносу при пошкодженні транспортного засобу, виплата страхового відшкодування без документів компетентних органів (не більше 2-х разів), франшиза безумовна (0% від страхової суми), страховий тариф 5,50 %.

Відповідно до п. 12.1. договору розмір страхового відшкодування визначається виходячи з прямого розміру збитків, завданих страхувальнику в результаті страхового випадку, на підставі даних огляду пошкодженого транспортного засобу та/або додаткового обладнання, документів, зазначених у Розділі 11 Частини 2 договору.

Пунктом 15.1. договору встановлено, що виплата страхового відшкодування (страхова виплата) здійснюється страховиком відповідно до умов цього договору, Правил страхування та законодавства України, на підставі страхового акту та всіх необхідних і належним чином оформлених документів, зазначених в Розділі 11 Частини 2 договору.

27.10.2021 о 09:45 год у м. Дніпро на перехресті пр. Свободи та вул. Гвардійської відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: VOLVO FH 12, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та SKODA RAPID, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

За наслідками ДТП складено протокол про адміністративне правопорушення від 27.10.2021 серії ААБ №334901.

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.01.2022 у справі №205/9767/21 визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.

28.10.2021 ТОВ "НАТУРПРОДУКТ-ВЕГА" звернулося до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Відповідно до рахунку ТОВ "ТВК "АВТОЛАЙФ ДНІПРО" №471/1 від 01.11.2021 вартість ремонту транспортного засобу SKODA RAPID, державний номерний знак НОМЕР_1 становить 54638,11 грн.

Відповідно до наряду-замовлення ТОВ "ТВК "АВТОЛАЙФ ДНІПРО" №4256 від 01.11.2021 на надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортного засобу SKODA RAPID, державний номерний знак НОМЕР_1 , загальна вартість ремонту складає 41225,00 грн.

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем на підставі страхового акту №ССКА-8031 від 09.11.2021 було виплачено страхове відшкодування на рахунок ТОВ "ТВК "АВТОЛАЙФ-ДНІПРО" в розмірі 54638,11 грн, що підтверджується платіжним дорученням №30306 від 09.11.2021 року.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу VOLVO FH 12, державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ СК "ПЗУ Україна" на підставі полісу обов`язкового страхування №ЕР/206010133.

ПрАТ СК "ПЗУ Україна" у межах страхової суми відшкодувало позивачу шкоду в розмірі 31262,05 грн, що підтверджується платіжним дорученням №00069129 від 23.12.2021.

За розрахунками позивача, сума страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з відповідача на його користь складає 23376,06 грн, що становить різницю між сумою страхового відшкодування сплаченого за договором добровільного страхування майна №28-0197-00159 від 20.05.2021 та сумою страхового відшкодування, виплаченої за полісом ЕР/206010133. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідними позовом про стягнення з відповідача на його користь 23376,06 грн.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції встановив, що позивачем в обґрунтування позову не надано доказів в підтвердження того, що сума, яка виплачена ПрАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" у розмірі 31262,05 грн була здійснена з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу, а тому суд дійшов до висновку про недоведеність позивачем обґрунтованості заявленої до стягнення різниці у розмірі 23376,06 грн.

Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, апеляційний господарський суд зазначає таке.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з положеннями статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами ст. 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 988 ЦК України встановлено обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування у встановлений договором строк.

Частиною першою статті 993 ЦК України встановлено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною першою статті 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з положеннями статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому третьою особою, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Приписами статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

У постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/77 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, зокрема, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком.

Нормами частини другої статті 1187 ЦК України визначено особливого суб`єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки слід розуміти юридичну або фізичну особу, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Втім, відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Судом першої інстанції встановлено, що транспортний засіб VOLVO FH 12, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю SKODA RAPID, державний номерний знак НОМЕР_1 , належить ТДВ "АТП 16363" та знаходився під керуванням ОСОБА_1 , який станом на момент ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення (а.с. 19-20).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, що свідчить про те, що він погоджується з обставинами та доводами, встаеновленими у оскаржуваному рішенні, зокрема, й щодо перебування транспортного засобу VOLVO FH, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, у власності ТДВ "АТП 16363" та про наявність між ОСОБА_1 та ТДВ "АТП 16363" трудових відносин станом на момент ДТП та виконання ним своїх трудових обов`язків.

Відтак, шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, який перебуває у власності роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Тож, після виплати позивачем своєму страхувальнику страхового відшкодування за шкоду, завдану 27.10.2021 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власнику SKODA RAPID, державний номерний знак НОМЕР_1 , до позивача в порядку суброгації перейшло право зворотної вимоги відшкодування збитків, яке страхувальник позивача мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0197-00159 від 20.05.2021 та статті 993 Цивільного кодексу України набуло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме - до страхової організації, якою здійснено обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності водія (власника) транспортного засобу VOLVO FH 12, державний номерний знак НОМЕР_2 , тобто, до ПрАТ СК "ПЗУ Україна".

За приписами п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом ст.28 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність.

Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.

Відповідно до положень статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Матеріали справи не містять договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР/206010133 від 22.09.2021, що позбавляє суд можливості перевірити факт встановлення цим договором франшизи та її розмір.

Відповідно до п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі Методика), відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.

Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановленні вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов`язковим.

Пунктом 7.37. Методики визначена формула розрахунку коефіцієнту фізичного зносу (ЕЗ).

Пунктами 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, встановлено, що значення Е3 приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Винятком, стосовно використання зазначених вимог є: а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний); б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм`ятин без пофарбування складової частини)); в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ; г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики; ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 до цієї Методики.

Як встановлено судом, транспортний засіб SKODA RAPID, державний номерний знак НОМЕР_1 2016 року випуску, тобто строк експлуатації зазначеного автомобіля станом на момент ДТП становив 5 років.

Позивач на підтвердження того, що застрахований транспортний засіб підпадає під критерії, визначені п.7.39. Методики разом із відповіддю на відзив (вх.№35141 від 21.12.2023, №35191 від 21.12.2023, №35513 від 25.12.2023) подав копію заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 26.07.2021, копію акту огляду транспортного засобу від 26.07.2021, копію наряд-замовлення №3860 від 28.07.2021, копію ремонтної калькуляції №ССКА-7792 від 09.08.2021.

Щодо доданих позивачем до відповіді на відзив доказів, які не були подані ним із позовною заявою, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частин другої, четвертої ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Втім, позивачем у суді першої інстанції не заявлялося про неможливість подання вказаних доказів разом із позовною заявою, так і не подавалося клопотання про поновлення строку для подання таких доказів.

Також відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно зі ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 118 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч. 2 ст. 119 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що подані позивачем без дотримання положень господарсько-процесуального законодавства докази підлягають залишенню без розгляду.

Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що посилання позивача у відповіді на відзив на ту обставину, що ПрАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" відповідно до пункту 7.39. Методики застосувало коефіцієнт фізичного зносу не підтверджено належними доказами.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України)

Крім цього, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ СК "ПЗУ Україна" здійснило виплату страхового відшкодування позивачу у розмірі 31262,05 грн, що підтверджується платіжним дорученням №00069129 від 23.12.2021 із призначенням платежу "страхове відшкодування, регрес ССКА-8031, поліс №ЕР/206010133, без пдв., дог. ЕР.206010133 від 22-09-21. #0069129".

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що ПрАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" при розрахунку страхового відшкодування застосувало коефіцієнт фізичного зносу щодо пошкодженого транспортного засобу SKODA RAPID, державний номерний знак НОМЕР_1 (зокрема, таких як страховий акт, звіт про оцінку, висновок судової автотоварознавчої експертизи чи сам розрахунок страхової виплати).

Таким чином, суд не має можливості перевірити, чи було застосовано ПрАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" коефіцієнт фізичного зносу та франшизу за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР/206010133 від 22.09.2021 при здійсненні виплати страхового відшкодування позивачу.

Колегія суддів звертає увагу, що чинне законодавство України не містить приписів щодо конкретного визначення кола осіб, які мають розраховувати коефіцієнт зносу автомобіля при визначенні суми страхового відшкодування.

При цьому, позивач не був позбавлений можливості подати розрахунок страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту такого зносу, враховуючи, що коефіцієнт фізичного зносу у залежності від років експлуатації транспортного засобу при розрахунку страхових виплат прямо передбачений вищезазначеними правовими нормами.

Тож, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано обґрунтовану оцінку поданим сторонами доказам, і тому твердження позивача про те, що сума 31262,05 грн є вартістю відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу SKODA RAPID, державний номерний знак НОМЕР_1 , не підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про недоведеність позивачем заявленої до стягнення різниці у розмірі 23376,06 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2024 у справі №922/5154/23 без змін.

З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2024 у справі №922/5154/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.В. Шевель