Ухвала

від 05.02.2024 по справі 910/4478/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/4478/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А.А. (головуючий), Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023

у справі № 910/4478/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАК ХАУС"

про стягнення 623 387,15 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" 16.01.2024 звернулось до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою в якій просить, скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 (повний текст постанови складено 20.12.2023) та рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі №910/4478/23, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Крім того, в касаційній скарзі ставиться питання про поновлення строку на подання касаційної скарги та прийняття її до розгляду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №910/4478/23 визначено колегію суддів у складі: - Ємця А.А., головуючий, Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.

Як убачається з матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень, у березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАК ХАУС" про стягнення заборгованості за договором № SC/AF-008705 від 06.03.2018 на транспортно-експедиторське обслуговування у розмірі 623 387,15 грн, з яких: 445 734,66 грн основного боргу, 37 613,17 грн інфляційних втрат, 8 538,66 грн трьох відсотків річних та 131 500,66 грн пені.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "ДСВ Логістика" посилається на неналежне виконання ТОВ "МАК ХАУС" своїх зобов`язань за Договором № SC/AF-008705 від 06.03.2018 на транспортно-експедиторське обслуговування, в частині оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажу замовника у контейнері №NYKU3749033 за маршрутом Корея - Туреччина (Стамбул) - п/п Дьяково - м. Київ.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі № 910/4478/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Мотивуючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що саме з вини позивача вантаж не було доставлено до порту Одеси (Україна) - 31.01.2022, а 04.03.2022 вантаж опинився у порту Стамбул, що призвело до усіх подальших витрат сторонами, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту настання у відповідача обов`язку із сплати позивачу плати за зберігання контейнерів та демереджу на підставі договору. Оскільки місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення основної суми боргу, відтак визнав також відсутніми підстави для задоволення позову в частині стягнення інфляційних у розмірі 37 613,17 грн 8 538,66 грн трьох відсотків річних та 131 500,66 грн пені за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі №910/4478/23 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі №910/4478/23 залишено без змін.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Пунктом 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Отже, перелік випадків для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведений у пункті 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.

Згідно з частинами третьою та п`ятою статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи; для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 установлено у розмірі 2 684 грн.

У пункті 1 частини 1 стстатті 163 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у даній справі є вимога про стягнення заборгованості у розмірі 623 387,15 грн, що загалом менше ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на час подання позову у 2023 році (2 684 грн х 500 = 1 342 000 грн).

Верховний Суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьою статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

Передбачені підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки не є тотожними з поняттям підстав касаційного оскарження, які передбачені пунктами 1- 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Проте, наводячи такі обґрунтування скаржник не враховав, що у справі з ціною позову до п`ятиста прожиткових мінімумів для працездатних осіб вона може бути підставою для відкриття касаційного провадження лише за умови, що наявними будуть і, вже наведені вище,передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України умови, які даватимуть суду право вважати судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму такими, що підлягають касаційному оскарженню.

Обґрунтовуючи виключні випадки у відповідності до вимог частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України для відкриття касаційного провадження за його касаційною скаргою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа №910/4478/23 має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, а також становить значний суспільний інтерес (підпункти «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України).

Мотивуючи наявність випадків, що підпадають під дію підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК, скаржник зазначає, що в межах даної справи розглядаються правовідносини транспортного експедирування, на які в тому числі, вплинув початок повномасштабного вторгнення та необхідність несення додаткових витрат, пов`язаних з цим (адже вантаж не зміг після року прибути до порту Одеси). Такий випадок є непоодиноким, а тому для суб`єктів господарювання, особливо у сфері перевезень, важливо, щоб суди сформували справедливу єдину правозастосовчу практику щодо подібних випадків, оскільки вони не є звичайними і типовими, а вирішення спору має відбуватися із детальним аналізом поведінки сторін, їх добросовісності та із урахуванням непередбачуваної обставини - воєнного стану, блокування українських портів тощо.

Проте, належних обґрунтувань наявності випадків, передбаченої підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за якої Суд міг би визнати, судові рішення у справі №910/4478/23 підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга не містить.

Разом з тим, фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики може мати спірне правове питання, яке тривалий час неоднаково вирішується судами. При цьому, скаржник не наводить жодних аргументів, які б свідчили про неоднозначність правозастосовчої практики саме у питанні застосування норм, зазначених ним у касаційній скарзі нормативних актів. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.

Саме лише посилання на випадок, зазначений у підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не свідчить про наявність належних обґрунтувань, за яких судові рішення у цій справі підлягають касаційному оскарженню.

Обґрунтовуючи випадок касаційного оскарження, передбачений підпунктом "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що оскільки даний спір може вплинути на подальшу господарську діяльність компанії і поведінку контрагентів, які на підставі судових рішень у даній справі будуть також намагатися без жодних правових підстав покласти витрати на скаржника і не відшкодовувати їх всупереч положенням договору, а також, що несправедливим для позивача буде створення негативної судової практики без повного дослідження всіх обставин і перевірки законності рішень судом найвищої інстанції, а відтак, дана справа має важливе, виняткове значення для позивача, адже за результатом її вирішення позивач має сформувати законний порядок дій у разі виникнення подібних ситуацій з контрагентами в майбутньому.

Розглянувши наведені підстави, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обставин для відкриття касаційного провадження, оскільки посилання скаржника на те, що справа №910/4478/23 має виняткове значення для скаржника та становить значний суспільний інтерес визнаються необґрунтованими, оскільки вищевказані доводи зводяться до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій і в цілому до заперечення результату розгляду справи, що не може свідчити про значний суспільний інтерес та винятковість справи для скаржника

Верховний Суд зазначає, що тягар доказування наявності випадків передбачених підпунктами «а» - «г» пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Інших випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за яких Суд міг би визнати, що оскаржене судове рішення у справі № 910/4478/23 підлягає касаційному оскарженню, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" не наводить.

Використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "виняткове значення", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Таким чином, подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають підпункти «а» - «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Верховному Суду переглянути, як "суду права", дану категорію справ.

Колегія суддів відзначає, що незгода скаржника із рішенням суду апеляційної інстанції не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні судового рішення, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

За змістом статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої статті 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами.

На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на відсутність належного обґрунтування обставин, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі №910/4478/23 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика", розгляд клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі №910/4478/23 колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі №910/4478/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ємець

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова