Ухвала

від 02.02.2024 по справі 278/1089/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №278/1089/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2024 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О М., за участю секретаря судового засідання Мороз К. Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення суду в цивільній справі за позовом Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області до ОСОБА_1 про визнання договорів купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництвом та земельної ділянки недійсними та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про стягнення заборгованості за договорами купівлі-продажу, третя особа на стороні органу місцевого самоврядування без самостійних вимог щодо предмету спору - Житомирська місцева прокуратура, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , через свого представника, звернувся до суду із вище вказаною заявою, в якій, з урахуванням уточненого клопотання від 01.02.2024 року, просить:

змінити порядок виконання рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2020 року у справі №278/1089/20, зазначивши наступне: "Стягнути з Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області (с. Оліївка Житомирського району Житомирської області, вул. Леоніда Ступницького, 68, код ЄДРПОУ 04348409) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість за договором купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 19.12.2019 року та договором купівлі-продажу земельної ділянки від 19.12.2019 року у розмірі 16 395 485 (шістнадцять мільйонів триста дев`яносто п`ять тисяч чотириста вісімдесят п`ять) гривень шляхом списання коштів з бюджету Оліївської сільської територіальної громади".

В обґрунтування заяви зазначено наступне.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2020 року у справі №278/1089/20 відмовлено в задоволенні позовних вимог Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання договорів купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва і земельної ділянки недійсними та задоволено зустрічний позов ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами купівлі-продажу.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 05.04.2021 апеляційні скарги заступника керівника Житомирської обласної прокуратури, Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області залишено без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21.12.2020 - без змін.

Постановою Верховного Суду від 15.08.2022 касаційну скаргу Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області залишено без задоволення. Касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури залишено без задоволення. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21.12.2020 та постанову Житомирського апеляційного суду від 05.04.2021 залишено без змін

Для примусового виконання рішення суду позивачу було видано виконавчій лист, який з 06.09.2022 перебуває на виконанні в Управлінні Державної казначейської служби України у Житомирському районі Житомирської області (далі орган Казначейства).

Всього боржником на виконання рішення суду за весь період здійснення стягнення перераховано лише 161448,55 грн, натомість у частині 16 234 036,45 грн рішення суду є невиконаним.

Разом з тим згідно з додатків до рішення боржника «Про бюджет Оліївської сільської територіальної громади на 2024 рік» вбачається, що на стягнення заборгованості за договором купівлі - продажу об`єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки до кінця 2024 року виділено 108 484,00 грн, у той час, як на інші інвестиційні проекти боржником виділено більше 74 000 000 грн (додаток 3 в системі «Електронний суд»).

Вказане стало можливим, бо боржник - Оліївська сільська рада Житомирського району Житомирської області має можливість здійснювати всі свої незахищені видатки через інших розпорядників та виконавців бюджету Оліївської сільської територіальної громади, які є окремими юридичними особами, що унеможливлює зупинку органом Казначейства платежів за їх платіжними дорученнями (додаток 4 в системі «Електронний суд»).

З огляду на вищезазначені обставини сума грошових коштів, що є заборгованістю за договором купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 19.12.2019 року та договором купівлі-продажу земельної ділянки від 19.12.2019 року, які набула у власність Оліївська сільська територіальна громада, як покупець об`єкта нерухомості, не може бути перерахована позивачу шляхом її списання з рахунку відповідача, оскільки такі кошти відсутні на рахунку відповідача, наданому ним органу Казначейства.

Списати вказані кошти безпосередньо з бюджету Оліївської сільської територіальної громади неможливо, оскільки у резолютивній частині судового рішення вказана конкретна юридична особа - Оліївська сільська рада Житомирського району Житомирської області, яка на засіданні сесії самостійно визначила, що з усього бюджету територіальної громади на погашення заборгованості у розмірі 16395485,00 грн у 2022-2023 роках виділила 161 448,55 грн, а у 2024 році - 108 484,00 грн.

Таким чином, боржник всупереч приписам пункту 31 Порядку № 845 не вживає заходів для встановлення асигнувань, не здійснює інших дій, спрямованих на виконання судового рішення до кінця бюджетного періоду, оскільки не виконав його до кінця 2022, 2023 бюджетних років, не виконає у 2024 бюджетному році, а з огляду на динаміку погашення заборгованості, остаточне рішення суду не буде виконано навіть протягом наступних 160-ти років.

Відповідно, відсутність добровільного фінансування виконання рішення суду з боку Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області та відсутність законодавчо встановленого порядку примусового виконання рішення суду істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

А тому стягувач змушений звернутися до Суду із заявою про зміну порядку виконання рішення суду таким чином, щоб стягнення заборгованості здійснювалося органом Казначейства з усього бюджету Оліївської сільської територіальної громади, а не з конкретної юридичної особи.

Ухвалою від 17.01.2024 року суддя Татуйко Є. О. задовольнив заяву про самовідвід у згаданій справі (а.с. 7-8).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 17.01.2024 року заява була розподілена судді Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О. М. (а.с. 10-11).

Ухвалою суду від 22.01.2024 року (а.с. 28) призначено заяву до розгляду.

Житомирською окружною прокуратурою подано письмові заперечення, у яких зазначають, що підстав для задоволення заяви про встановлення або заміну способу та порядку виконання судового рішення відсутні, відтак, просять відмовити в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 .

Представником заявника на заперечення Житомирської окружної прокуратури подано клопотання (заперечення), у якому зважаючи на встановлений законодавцем порядок виконання судових рішень про стягнення коштів шляхом безспірного списання з рахунків боржника та вимоги процесуального закону до змісту резолютивної частини рішення у такому спорі, вважає за можливе змінити порядок виконання рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21.12.2020 шляхом списання заборгованості Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області за рахунок коштів бюджету Оліївської сільської територіальної громади.

У судових засіданнях представники ОСОБА_1 адвокати Евін А.К. та Мартинюк Д. В. подану заяву підтримали та просили задовольнити у повному обсязі, оскільки Оліївська сільська рада не виконує рішення суду. Зазначили, що ресурсне забезпечення програми бюджету боржника унеможливлює (не забезпечує) в повній мірі виконання рішення до кінця дії бюджету на кожний із року фінансового.

Просили також задовольнити клопотання про постановлення окремої ухвали щодо бездіяльності керівництва Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області - секретаря ради у частині невиконання рішення суду.

ОСОБА_1 просив суд задовольнити вимоги заяви.

Представник Оліївської сільської ради адвокат Рудик В. Р. просив відмовити у задоволенні заяви у повному обсязі, оскільки вважає, що заявник намагається залучити у якості боржників інших юридичних осіб, засновником яких є Оліївська сільська рада. Вважає, що заявниками обрано неефективний спосіб захисту.

Щодо постановлення окремої ухвали зазначив, що рішення про використання бюджетних коштів приймається колегіально на сесії, відтак, секретар не є одноосібною особою, яка має відповідати за дії колегіального органу.

У судовому засіданні прокурор Костишин О. Д. також просив відмовити у задоволенні заяви, оскільки аналогічна за змістом заява вже розглядалась, а саме - щодо виконання рішення за кошти, які виділено для фінансування інших юридичних осіб - розпорядників бюджетних коштів Оліївської сільської територіальної громади. Зазначив, що саме територіальна громада своїх рахунків не має; саме у юридичної особи сільської ради наявні такі рахунки.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 21.12.2020 року (т. 3, а.с. 181-186, справа № 278/1089/20, провадження № 2/278/665/20) відмовив у задоволенні первісного позову; зустрічний позов задоволено: стягнуто з Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість за договором купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 19.12.2019 року та договором купівлі-продажу земельної ділянки від 19.12.2019 року у розмірі 16395485,00 грн; стягнуто з Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 судові витрати за розгляд даної справи в розмірі 10510,00 грн.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 05.04.2021 року апеляційні скарги заступника керівника Житомирської обласної прокуратури, Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області залишено без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21.12.2020 року - без змін (т. 4 а.с. 81-83, справа № 278/1089/20, провадження № 2/278/665/20).

Постановою Верховного Суду від 15.08.2022 року касаційну скаргу Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області залишено без задоволення. Касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури залишено без задоволення. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 квітня 2021 року залишено без змін (т. 4, а.с. 239-249, справа № 278/1089/20, провадження № 2/278/665/20).

Для примусового виконання рішення суду позивачу було видано виконавчі листи.

З відповіді органу Казначейства №02-08/56 від 10.01.2024 (додаток 1 в системі «Електронний суд») вбачається, що з метою виконання вищевказаного виконавчого листа органом Казначейства вживались заходи, передбачені Порядком № 845, щодо безспірного списання коштів з боржника - Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, а саме: відповідно до пункту 29 Порядку № 845, боржнику неодноразово направлялися запити для встановлення даних, визначення коду програмної класифікації видатків та кредитування, коду економічної класифікації видатків бюджету або рахунків, з яких необхідно проводити списання коштів.

Згідно з підпунктом 1 пункту 5 Порядку № 845, орган Казначейства листом №02-08/669 від 25.05.2023 повідомив Житомирський районний суд Житомирської області, що ресурсне забезпечення Програми боржника унеможливлює (не забезпечує) в повній мірі виконання виконавчого документа (додаток 2 в системі «Електронний суд»).

Відповідно до ч. 1 ст.435ЦПК України суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача чи виконавця (у випадках встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб його виконання.

Згідно із ч. 3 ст. 435 ЦПК Українипідставою для зміни способу виконання є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим судом способом.

Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIIIрішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженим постановою КабінетуМіністрів Українивід 03.08.2011№845 (далі Порядок № 845).

Абзацом 2 п. 2 Порядку № 845 передбачено, що боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Згідно з п. 24 Порядку № 845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку. Якщо боржник обслуговується централізованою бухгалтерією, зазначені документи подаються до органу Казначейства, в якому відкрито рахунки відповідної бюджетної установи, при якій створена така централізована бухгалтерія (далі - централізоване обслуговування боржника).

За змістом п. 26 Порядку № 845 безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

Пунктом 26 Порядку № 845 визначено, що орган Казначейства здійснює безспірне списання коштів, що обліковуються на рахунку бюджетної установи, яка здійснює централізоване обслуговування боржника, у межах відповідних бюджетних асигнувань з урахуванням положень пункту 25 цього Порядку.

При цьому відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 31.10.2018 у справі №905/2087/17, Держказначейство не є ані органом примусового виконання судових рішень, ані учасником, зокрема, стороною виконавчого провадження, і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а є встановленою Порядком особою, що, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.

Отже, процедура списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) є законодавчо визначеною.

Разом з тим, суд зазначає, що процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення не передбачає зміну судового рішення по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення та захисту порушеного права у визначений раніше спосіб. Тобто, у такому разі слід відрізняти способи захисту цивільного права, передбачені ст. 16 ЦК України, та способи і порядок виконання рішення суду.

Суди касаційної інстанції неодноразово вказували, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке стосується виконавчого провадження. Спосіб означає визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено статтею 16 Цивільного кодексу України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений (постанова Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 523/16632/15-ц, постанова Касаційного цивільного суду від 06 червня 2018 року у справі №522/21465/15).

Для зміни способу виконання суднового рішення необхідним є з`ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті (постанова Верховного Суду України від 25.11.2015 у справі №6-1829цс15, постанова Касаційного господарського суду від 11 квітня 2018 року у справі №904/1478/15).

Отже, відповідно до заяви від 16.01.2024, стягувач фактично просить змінити резолютивну частину судового рішення, що підлягає виконанню, шляхом визначення нового способу захисту його прав - стягнення з місцевого бюджету коштів на виконання договору купівлі-продажу, що є недопустимим.

Водночас, такий спосіб захисту прав не передбачений ні ст. 16 ЦК України, ні іншими законодавчими актами.

Виконання даного рішення здійснюється та має здійснюватися в порядку, визначеному Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011№845(далі Порядок №845).

Згідно п. 1 Порядку, цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Пунктом 3 Порядку визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Водночас, зі змісту даного порядку випливає, що такі рішення мають виконуватися за процедурою визначеною для безспірного списання коштів з рахунків боржника, якою наразі і керуються органи Казначейства при примусовому виконанні даного рішення.

Отже, задоволення даної заяви не матиме наслідком зміни порядку виконання судового рішення.

Крім того, суд не може перебирати на себе повноваження інших органів влади. А у випадку задоволення даної заяви, на глибоке переконання суду, відбудеться саме такі дії, оскільки прйняття рішення щодо фінансування певних напрямків територіальної громади належить лише компетентним органам останньої, які встановлені законодавством.

Аналіз змісту ст. 435 ЦПК України свідчить про те, що підставами для зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення є виключно ті, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вказані обставини повинні бути чітко встановлені та підтвердженні відповідними доказами.

На рівні судів касаційної інстанції неодноразово застосовувалася наступна позиція: "поняття "спосіб і порядок" виконання суднового рішення мають спеціальне значення, яку стосується виконавчого провадження, означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Спосіб виконання суднового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено статтею 16 Цивільного кодексу України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений" (постанова Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 523/16632/15-ц, постанова Касаційного цивільного суду від 06 червня 2018 року у справі №522/21465/15).

Для зміни способу виконання суднового рішення необхідним є з`ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючиспосіб виконаннясуднового рішення,суд неможе змінюватиостаннє посуті (постанова Верховного суду України від 25.11.2015 у справі №6-1829цс15, постанова Касаційного господарського суду від 11 квітня 2018 року у справі №904/1478/15).

Відповідно до заяви представника ОСОБА_1 та наданих суду доказів, відповідне рішення виконується в Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджених постановою КМУ від 03.08.2011 №845 шляхом списання коштів за бюджетною програмою «Про забезпечення виконання Оліївською сільською радою судових рішень та пов`язаних із ними стягнень на 2023-2027 роки».

Впродовж 2022-2023 років на виконання рішення суду у даній справі здійснювалося стягнення заборгованості із відповідного рахунку Програми, що свідчить про те, що наразі рішення суду виконується і його виконання є можливим.

Пунктом 25 Порядку № 845 передбачено, що у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.

Окрім того, як зазначено у листі Державної казначейської служби від 03.07.2023 управління в чергове листом від 01.06.2023 №02-09/711 направило боржнику запит відповідно до пункту 29 Порядку №845, з проханням повідомити коди класифікації видатків бюджету і рахунок (рахунки), за якими необхідно здійснити безспірне списання коштів, згідно виконавчого документа, за кодом економічної класифікації видатків 2800 «Інші поточні видатки», а у випадках визначення іншого коду економічної класифікації видатків, повідомити коди класифікації видатків бюджету (КПКВК та КЕКВ) і рахунок (рахунки), за якими необхідно здійснити безспірне списання коштів з відповідним обґрунтуванням.

У відповідь на запити Управління, боржник зазначив обґрунтування та вказав КПК 0117321 «Будівництво освітніх установ та закладів», КЕКВ 3122 «Капітальне будівництво (придбання) інших об`єктів».

Згідно платіжної інструкції від 02.06.2023 №1 в призначенні якої вказано: «0117321,3122; стягнення заборгованості (придбання незавершеного будівництва, земельної ділянки) за позовом ОСОБА_1 (інд.код НОМЕР_1 ), рішення Житомирського районного суду Житомирської області Справа № 278/1089/20 від 01.07.2021р;;.» здійснено стягнення коштів, в межах наявного фінансування, в сумі 82562,00 грн.

Отже, боржником для виконання рішення суду у даній справі визначено і додаткові рахунки та видатки, з яких може відбуватися списання коштів, що і було здійснено Казначейством.

Враховуючи викладене, підстава для зміни способу чи порядку виконання рішення суду відсутня за наведених обставин відстуня.

Як уже було зазначено Житомирським апеляційним судом у постанові від 16.11.2023 у даній справі «посилання заявника на те, що виконання рішення суду є неможливим без зміни порядку і способу такого виконання, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення підлягають задоволенню лише у виняткових випадках, які суд визнає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Звертаючись до суду з позовом, позивач самостійно обрав спосіб захисту порушеного права, який і був предметом розгляду, а заява про зміну порядку і способу виконання рішення зводиться до зміни змісту рішення суду та способу захисту, передбаченогостаттею 16 ЦК України».

Також, варто вказати, що у постанові Верховного Суду від 24 липня 2023 року у справі №420/6671/18 зазначено, що стягнення з суб`єкта владних повноважень (територіального органу Пенсійного фонду України) коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб`єкта владних повноважень, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанести шкоду необмеженій кількості осіб.

З огляду на викладене, враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування Державою витрат по виплаті пенсії, Суд дійшов висновку про безпідставність аргументів державного виконавця, наведених в його заяві про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду у цій справі.

Верховний Суд погодився з тим, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості по пенсії не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У той же час, у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Суд наголосив, що зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право позивача на отримання сум заборгованості по пенсії, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Щодо постановлення судом окремої ухвали

Вивчивши доводи клопотання представника позивача щодо постановлення окремої ухвали, суд приходить до наступного.

Відповідно дост. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Окрема ухвала суду це процесуальне судове рішення, якою суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону і причини та умови, що сприяли вчиненню порушення.

Отже, підставою для постановлення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення.

Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для окремої ухвали немає.

Згідно ч. 5 ст. 262 ЦПК України, в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення.

Частиною 3статті 262 ЦПК Українивизначено, що суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення.

При цьому, окрема ухвала, як форма реагування на виявлені порушення вимог законодавства та інструмент для їх усунення, має бути законною і обґрунтованою, відповідати вимогам судового рішення (частини перша-третястатті 263 ЦПК України). Окрема ухвала повинна бути належно мотивованою і може бути постановлена тільки на підставі перевірених у суді доказів.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19) вказано, що "постановлення окремої ухвали є процесуальною дією суду, вчинення якої не залежить від наявності клопотань учасників справи. Суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки і їхній діяльності під час вирішення спору".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2018 року у справі № 761/32388/13-ц (провадження № 61-3251св18) зазначено, що "при вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком".

Аналогічний правовий висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 755/15473/20.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 262 ЦПК України не встановлено процесуального обов`язку суду постановляти окрему ухвалу.

Постановлення окремої ухвали є правом суду у разі встановлення судом підстав для окремої ухвали.

Ініціатором у заявленому клопотанні, на переконання суду, не наведено достатніх підстав та аргументів для постановлення окремої ухвали.

Однак суд вважає за необхідне наголосити на наступному.

Основними засадами судочинства є, зокрема: обов`язковість судового рішення (п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Згідно ст.129-1Конституції Українисудові рішенняє обов`язковимидо виконанняна всійтериторії України.Держава забезпечуєвиконання судовогорішення увизначеному закономпорядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно доположень ст.18ЦПК Українисудові рішення,що набрализаконної сили,обов`язкові длявсіх органівдержавної владиі органівмісцевого самоврядування,підприємств,установ,організацій,посадових числужбових осібта громадяні підлягаютьвиконанню навсій територіїУкраїни,а увипадках,встановлених міжнароднимидоговорами,згода наобов`язковість якихнадана ВерховноюРадою України,-і заїї межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Крім того, згідно ст. 431 ЦПК України позивач, на користь якого було задоволено позов та ухвалено рішення про задоволення позовних вимог, вправі звернути вищезгадане судове рішення до виконання.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, Оліївською сільською радою Житомирського району Житомирської області мають здійснюватися всі заходи, спрямовані на виконання рішення суду, що набуло законної сили.

На підставі вище викладеного та керуючись ст. 258-260, 435 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 прозміну способута порядкувиконання рішеннясуду вцивільній справіза позовомОліївської сільськоїради Житомирськогорайону Житомирськоїобласті до ОСОБА_1 провизнання договорівкупівлі-продажуоб`єктунезавершеного будівництвомта земельноїділянки недійснимита зазустрічним позовом ОСОБА_1 доОліївської сільськоїради Житомирськогорайону Житомирськоїобласті простягнення заборгованостіза договорамикупівлі-продажу,третя особана стороніоргану місцевогосамоврядування безсамостійних вимогщодо предметуспору -Житомирська місцевапрокуратура -відмовити повністю.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в разі пропуску строку з поважних причин. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено та підписано 08.02.2024 року.

Суддя О. М. Дубовік