Постанова

від 07.02.2024 по справі 712/7727/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року

м. Черкаси

Справа № 712/7727/23Провадження № 22-ц/821/233/24Категорія: скарга на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.

за участю секретаря: Мунтян К.С.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: адвокат Манзар Тетяна Володимирівна,

відповідачі: ОСОБА_2 ,

треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, Департамент управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвокатаМанзар ТетяниВолодимирівни наухвалу Соснівськогорайонного судум.Черкаси від22листопада2023 року (постановленупід головуваннямсудді МарцішевськоїО.М.в приміщенніСоснівськогорайонного суду м. Черкаси, повний текст ухвали виготовлено 27 листопада 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, Департамент управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації земельної ділянки та кадастрового номеру,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

28 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області. Департамент управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації земельної ділянки та кадастрового номеру.

В обґрунтування позовної заяви посилалась на те, що позивач ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 являються співвласниками житлового будинку та користувачами земельної ділянки площею 0,0569 га, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Соснівського районного суду м Черкаси від 19 лютого 2013 року, яке залишене без змін судом апеляційної та касаційної інстанції, у справі №2-112/11 позов ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Черкаської міської ради Управління Держкомзему у м. Черкаси про визнання рішення нечинним та скасування визнання державного акту на земельну ділянку недійсним, встановлення меж земельної ділянки задоволено частково.

Визнано нечинним та скасовано п.1.18 рішення Черкаської міської ради від 24.07.2008 № 4-558 стосовно передачі безоплатно у власність ОСОБА_7 земельної ділянки. Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 25 грудня 2008 року серії ЯЗ № 196163, виданий на ім`я ОСОБА_7 . В решті позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішенням Соснівського районного суду м Черкаси від 21.03.2005, яке залишене без змін судом апеляційної та касаційної інстанції, у справі № 2-105-05 за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_7 , третя особа Черкаське міське управління земельних ресурсів про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зустрічному позову про визнання права на користування земельною ділянкою та встановлення межі, визнання відмови від підпису акту про визначення та погодження меж неправомірною, позов ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_6 задоволено. Зобов`язано ОСОБА_7 знести за власний рахунок самовільно збудований гараж літ. В на земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_1 . В задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання права на користування земельною ділянкою та встановлення межі, визнання відмови від підпису акту про визначення та погодження меж неправомірною ОСОБА_7 відмовлено.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 вересня 2007 року у справі № 2-4210-2007 р позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди залишено без задоволення.

10.04.2023 вказує позивач, вона звернулася із заявою до Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради про скасування права власності та державної реєстрації на земельну ділянку відповідача на підставі рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.02.2013 у справі № 2-112/11.

Вказує, що 21.04.2023 отримала Витяг з Державного реєстру речових прав на земельну ділянку відповідача за кадастровим номером 7110136700:06:025:0010, площею 0,0289 га, де зазначено, що запис про право власності перенесено з відомостей про земельну ділянку з метою припинення.

Згідно з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.07.2023 року земельна ділянка кадастровий номер 7110136700:06:025:0010, площею 0,0289 га зареєстрована, відомості про право власності відсутні.

На її замовлення було зроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,0569 га для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код КВЦП 02 01) за адресою АДРЕСА_1 .

Вказує, що було подано заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 26 06.2023 року.

В рішенні № РВ-3200397412023 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 07.07.2023 року зазначено перетин з ділянкою 7110136700:06:025:0010; площа співпадає на 2.3083 відсотків.

13.07.2023 вона звернулася до Головного управління Держгеокадастру Черкаській області із заявою, в якій просила кадастровий номер 7110136700:06:025:0010 за адресою: АДРЕСА_2 скасувати відповідно до ч. 6 ст. 16 ЗУ «Про Державний земельний кадастр на підставі рішення Соснівського районного суду від 19 лютого 2013 року.

14.07.2023 отримала листа від Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області за № 678/0-667/6-23, в якому надано інформацію про те, що пунктом 10 статті 24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, в тому числі у разі ухвалення судовим рішенням про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

За відсутністю приписів на час ухвалення рішення Соснівським районним судом м Черкаси від 19 лютого 2013 року по справі № 2-112/11 право позивача на скасування державної реєстрації земельної ділянки, право власності, наяку вже скасовано, не було захищено.

Скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 7110136700:06:025:0010, площею 0,0289 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем ОСОБА_2 є способом захисту права позивача на спірну земельну ділянку від порушення відповідачем, за яким зареєстроване право на земельнуділянку,яка відповідачу не належить на підставі рішення Соснівського районного суду м Черкаси від 19 лютого 2013 року по справі №2-112/11.

На підставі наведеного, вказує позивач, вона змушена звертатися за захистом своїх прав до суду із вказаним позовом та просить скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 7110136700:06:025:0010 та вилучити з кадастрової карти земельну ділянку кадастровий номер 7110136700:06:025:0010, площею 0,0289 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом перенесення відомостей в архівний шар, право приватної власності, на яку визнано недійсним на підставі рішення Соснівського районного суду м Черкаси від 19 лютого 2013 року по справі № 2-112/11 та стягнути з відповідача правничу допомогу в сумі 10 000 грн та судовий збір в сумі 1 073,60 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 листопада 2023 року провадження у справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, Департамент управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації земельної ділянки та кадастрового номеру закрито та роз`яснено позивачці, що вирішення вказаних вимог віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Ухвала суду, зокрема, мотивована тим, що оскільки предмет і підстава позову в частині скасування державної реєстрації земельної ділянки7110136700:06:025:0010не стосується оскарження державної реєстрації речових прав на земельну ділянку, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, який діє як суб`єкт владних повноважень, спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Суд дійшов висновку про закриття провадження у справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України та роз`яснив, що вирішення вказаних вимог віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційнійскарзі,поданій череззасоби поштовогозв`язку 06грудня 2023року, представник ОСОБА_1 адвокат Манзар Т.В., вважаючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції такою, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, просила суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 листопада 2023 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що предметом спору є скасування запису про державну реєстрацію виділеної відповідачу ОСОБА_2 земельної ділянки, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7110136700:06:025:0010.

Відповідач в ході реалізації свого права на одержання безоплатно у власність земельної ділянки не погодила з позивачем , як суміжним землекористувачем, межі земельних ділянок, внаслідок чого відбулося їх накладення, позбавивши позивача можливості зареєструвати свою земельну ділянку з присвоєнням кадастрового номеру, тому ОСОБА_1 змушена звернутись до суду.

Вказує, що на час ухвалення Соснівським районним судом рішення від 9 лютого 2013 року у справі № 2-112/11 у Земельному Кодексі України та Законі України «Про Державний земельний кадастр» не було передбачено умови ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки.

Відповідно до чинного земельного законодавства скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припинення таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки.

За відсутності таких приписів на час ухвалення рішення Соснівським районним судом м. Черкаси від 19.02.2013 по справі № 2-112/11, право позивача на скасування державної реєстрації земельної ділянки, право власності, на яку вже скасовано, не було захищено.

Посилаючись на ч. 6 ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр», якою кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки та зміни власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. А також визначено, що державна реєстрація земельної ділянки державним кадастровим реєстратором , який здійснює таку реєстрацію, зокрема, у разі ухвалення рішення суду про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Вважає, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав на земельну ділянку є ефективним та не суперечить вимогам Закону і права підлягають захисту в порядку цивільного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України ( висновок викладений у постанові Верховного суду від 07.06.2022 у справі № 599/1466/19).

Вважає, що суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права прийшов до помилкового висновку , що предмет і підстава позову в частині скасування державної реєстрації земельної ділянки 7110136700:06:025:0010 не стосується оскарження державної реєстрації речових прав на земельну ділянку, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, який діє як суб`єкт владних повноважень, у зв`язку із чим спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

На думку скаржника, у даній справі не може вважатися виниклий між учасниками справи спір таким, що витікає із публічно-правових відносин, оскільки скасування державної реєстрації речового права на нерухоме майно є похідним від прийнятого Соснівським районним судом м. Черкаси рішення від 19.02.2013 у справі 3 2-112/11, на підставі якого право приватної власності відповідача визнано недійсним, тому вимоги позивачки мають розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Заслухавши доповідьсудді-доповідача,перевіривши законністьі обґрунтованістьухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Закриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки предмет і підстава позову в частині скасування державної реєстрації земельної ділянки7110136700:06:025:0010не стосуються оскарження державної реєстрації речових прав на земельну ділянку, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, який діє як суб`єкт владних повноважень, спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Проте, такий висновок суду не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно зіст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» уп. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів ( ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Устатті 19 ЦПК Українивизначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Таким чином, суду необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих правовідносин з їх специфічними суб`єктами та їх підпорядкованістю.

Так, відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4, 19 КАС України, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29.05.2019 (справа №826/9341/17), від 19.06.2019 (справа №802/385/18-а), від 06.11.2019 (справа №826/3731/18), неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному.

«До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень».

Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній, відповідно, зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17).

Крім того, у постанові від 05.12.2018 (справа №757/1660/17-ц) Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок, відповідно до якого«… розгляд одного спору про право на нерухоме майно або про його обтяження чи вирішення цього спору за правилами цивільного або господарського судочинства не є підставою вважати публічно-правовим і розглядати за правилами адміністративного судочинства інший спір про скасування рішення чи запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно або його обтяження, прийнятого державним реєстратором чи внесеного ним до відповідного державного реєстру на користь одного з учасників цивільної або господарської справи під час її розгляду чи після її вирішення. Ці спори залежно від суб`єктного складу теж мають розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства.».

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право, незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорене рішення, здійснено оспорений запис.

Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не погодитися із запропонованим підходом.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Тому, загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки, як вірно зазначено позивачем у апеляційній скарзі, предметом даного спору є скасування запису про державну реєстрацію виділеної відповідачу ОСОБА_2 земельної ділянки, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7110136700:06:025:0010, та є похідним від прийнятого Соснівським районним судом м. Черкаси рішення від 19 лютого 2013 року у справі 3 2-112/11.

Крім того, зі змісту позовних вимог та обставин, якими позивач їх обґрунтовує вбачається, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав позивача у сфері саме публічно-правових відносин, оскільки подання позову спрямоване на поновлення порушених, на думку позивача, майнових прав на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що у цій справі безпосередньо між позивачем та відповідачем правовідносини, які були б засновані на владно-управлінському підпорядкуванні, не виникли, а право звернення до суду та порушення своїх прав позивач пов?язує саме із порушенням майнових прав і не пов`язує із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Крім того, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц(провадження № 14-67цс20)).

Зважаючи на те, що у даній справі спір фактично пов`язаний з реалізацією цивільних прав позивача , компетентним судом для вирішення спору є суд цивільної юрисдикції.

На підставі наведеного, а також враховуючи , що спір, що виник між сторонами у даній справі, стосується цивільних (майнових) прав позивача, апеляційний суд дійшов висновку про те, що юрисдикція адміністративних судів на спірні правовідносини не поширюється та даний спір необхідно вирішувати в порядку цивільного судочинства.

Отже, суд першої інстанції належним чином не з`ясував та не надав належної правової оцінки предмету та підставам заявлених ОСОБА_1 позовних вимог та дійшов помилкового висновку про закриття провадження в справі.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (ст. 374ЦПК України).

Відповідно до положеньст.379ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали..

З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана ухвала суду є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 379,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвокатаМанзар ТетяниВолодимирівнизадовольнити.

Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 листопада 2023 року скасувати.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,треті особи:Головне управлінняДержгеокадастру уЧеркаській області,Департамент управліннясправами таюридичного забезпеченняЧеркаської міськоїради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 проскасування державноїреєстрації земельноїділянки такадастрового номеру- направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді В.Г. Бородійчук

Л.І. Василенко

/повнийтекст постановисуду виготовлений08лютого 2024 року/