Постанова

від 06.02.2024 по справі 685/508/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 685/508/21

Провадження № 22-ц/4820/278/24

Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Заворотна А.В.

розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу № 685/508/21 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 21 листопада 2023 року (суддя Самойлович А.П., повний текст судового рішення складено 21 листопада 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», третя особа Теофіпольська селищна рада, як орган опіки та піклування, про стягнення страхового відшкодування.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали, суд

в с т а н о в и в:

Звертаючись до суду із позовом в квітні 2021 року ОСОБА_1 вказувала, що 07.01.2021 на автодорозі Р-48 сполученням Білогір`я - Кам`янець-Подільський поблизу смт. Базалія Теофіпольського району Хмельницької області ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ-2109 номерний знак НОМЕР_1 , не врахувавши дорожню обстановку та не вибрав безпечної швидкості руху, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення з автомобілем Skoda Octavia номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок чого ОСОБА_2 від отриманих тілесних ушкоджень помер в приміщенні Теофіпольської ЦРЛ, а пасажирки автомобіля ВАЗ-2109: ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці пригоди, а ОСОБА_5 отримала тяжкі тілесні ушкодження та була госпіталізована.

Постановою прокурора відділу захисту інтересів дітей та протидії насильству Хмельницької обласної прокуратури від 29 квітня 2021 року кримінальне провадження № 12021240000000007 від 07 січня 2021 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з смертю підозрюваного ОСОБА_2 закрите.

Позивачка вказувала, що вона є матір`ю загиблої ОСОБА_4 та опікуном, законним представником малолітньої ОСОБА_5 , яка є малолітньою донькою загиблої. І відповідач, у якого відповідно до полісу серії АО№6919306, була застрахована цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ВАЗ-2109 номерний знак НОМЕР_1 , не виплатив їй страхове відшкодування, тому ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_5 , просила стягнути страхове відшкодування, пов`язане з заподіяною моральною шкодою в розмірі 36000 грн та страхове відшкодування, пов`язане з втратою годувальника в розмірі 216000 грн, а всього - 252000 грн.

У травні 2021 року ОСОБА_1 також звернулася до суду з позовом в інтересах малолітньої потерпілої ОСОБА_5 та зазначала, що в результаті вказаного ДТП пасажир автомобіля ВАЗ 2109 номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому нижньої третини діалізу правої стегнової кістки зі зміщенням, рани м`яких тканин в його проекції, що за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент заподіяння (завдання). Внаслідок отриманих травм, ОСОБА_5 визнано дитиною-інвалідом.

Тому позивачка просила стягнути з ПАТ «НАСК «Оранта» страхове відшкодування, пов`язане з стійкою втратою працездатності в розмірі 108000 грн та страхове відшкодування, пов`язане з заподіяною моральною шкодою в розмірі 5400 грн, а всього - 113400 грн.

Ухвалою Теофіпольського районного суду від 28 жовтня 2021 року відмовлено в затвердженні мирової угоди від 04 жовтня 2021 року між ПАТ «НАСК «ОРАНТА» та ОСОБА_1 (а.с. 71 т. 1).

24 грудня 2021 року до Теофіпольського районного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Коневалика А.В. щодо залишення позову ОСОБА_1 до ПАТ «НАСК «Оранта» про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілої залишити без розгляду (справа № 685/508/21) (а.с. 82 т. 1).

Ухвалою Теофіпольського районного суду від 29 грудня 2021 року у справі № 685/508/21 відкладено розгляд заяви позивача від 24 грудня 2021 року про залишення позову без розгляду. Змінено порядок розгляду справи на спрощене провадження з викликом учасників (а.с. 83 т. 1).

24 грудня 2021 року до Теофіпольського районного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Коневалика А.В. щодо залишення позову ОСОБА_1 до ПАТ «НАСК «Оранта» про відшкодування шкоди, завданої здоров`ю залишити без розгляду (справа № 685/741/21) (а.с.166 - 168 т. 1).

Ухвалою Теофіпольського районного суду від 29 грудня 2021 року у справі 685/741/21 відкладено розгляд заяви позивача від 24 грудня 2021 року про залишення позову без розгляду. (а.с. 170 т. 1).

Ухвалою Теофіпольського районного суду від 26 травня 2022 року цивільну справу № 685/508/21 (провадження № 2/685/12/22) за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого об`єднано в одне провадження з цивільною справою № 685/741/21 (провадження № 2/685/18/22) за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого. Визначено об`єднаній справі єдиний унікальний номер 685/508/21, провадження номер 2/685/12/22.

Ухвалою Теофіпольського районного суду від 28 червня 2022 року Теофіпольську селищну раду, як орган опіки та піклування, залучено до участі у справі як орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, для захисту прав, свобод та інтересів малолітньої позивачки ОСОБА_5 ПАТ «НАСК «ОРАНТА» впродовж десяти днів з дня вручення даної ухвали надати суду належним чином завірену копію угоди про припинення зобов`язання переданням відступного від 13 грудня 2021 року, укладеної щодо відшкодування шкоди згідно полісу № АО/6919306 від 20 січня 2020 року (а.с. 201 т.1).

Ухвалою Теофіпольського районного суду від 22 березня 2023 року заяви представника позивачки ОСОБА_6 про залишення позову без розгляду (вх. № 4640/21вх від 24 грудня 2021 року та вх. № 4641/21вх від 24 грудня 2021 року) задоволено частково. Залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, в частині стягнення шкоди в сумі 247380 грн. Продовжено розгляд справи в частині позовних вимог ОСОБА_7 до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, в сумі 118020 грн та витрат на правову допомогу.

Рішенням Теофіпольського районного суду від 22 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_5 , 118020 грн страхового відшкодування за полісом № АО/6919306 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 20 січня 2020 року, яке складається з відшкодування шкоди, заподіяної смертю матері, на утримання малолітньої дитини в сумі 69765,52 грн, відшкодування моральної шкоди, пов`язаної зі смертю матері, в сумі 11627,59 грн, відшкодування шкоди, пов`язаної з стійкою втратою працездатності, в сумі 34882,76 грн та відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілій, в сумі 1744,14 грн. Стягнуто з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_5 , 15000,00 грн витрат на правову допомогу. Стягнуто з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь держави 3654 грн судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ПАТ «НАСК «ОРАНТА» оскаржило його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує про не врахування судом першої інстанції сплату страховиком на виконання положень двох Угод про припинення зобов`язання переданням відступного від 13.12.2021 платежів в розмірі 240000 грн та 113400 грн, що підтверджує виконання Товариством зобов`язань страховика в повному обсязі та відсутність предмету позову, оскільки кошти сплачено відповідачем позивачу через представника позивача в повному обсязі.

Відповідач також звертає увагу, що на виконання умов Угод про припинення зобов`язання переданням відступного представником позивачки ОСОБА_6 подано до суду заяви щодо залишення позовних вимог без розгляду, проте судом не застосовано норму статті 257 ЦПК України та не винесено ухвалу про залишення позову без розгляду з урахуванням укладення Угод про припинення зобов`язання переданням відступного та заяви про залишення позову без розгляду.

ПАТ «НАСК «ОРАНТА» зазначає, що ним було запропоновано мирне врегулювання спору і з врахуванням наявності повноважень у представника на підписання таких та інших угод, з позивачем ОСОБА_1 укладено вказані вище угоди, які від її імені підписано представником, у зв`язку з чим кошти Відповідачем перераховано на рахунок представника позивача, оскільки тільки такі реквізити страховиком отримані в процесі мирних перемовин. Крім того, зі змісту довіреності представника вбачається наявність повноваження на перерахування йому належних позивачці коштів, тому ПАТ «НАСК «Оранта» було здійснено виплату на вказані реквізити.

З огляду на наведене, Товариство просить скасувати оскаржуване рішення та залишити позовну заяву без розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Справа розглядається в порядку частини 1 статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Положеннями частини 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржуване судове рішення - скасувати.

У відповідності до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини 1, 2, 5 стаття 263 ЦПК України).

Оскаржуване судове рішення не відповідає вказаним вимогам, адже суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини справи, допустивши порушення норм матеріального та процесуального права.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ВАЗ-21093 номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 була застраховано в ПАТ «НАСК «Оранта» на строк з 21 січня 2020 року до 20 січня 2021 року включно, згідно полісу № АО/6919306 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 20 січня 2020 року (а.с.9 т. 1).

Постановою прокурора відділу захисту інтересів дітей та протидії насильству Хмельницької обласної прокуратури Галишука О.В. від 29 квітня 2021 року про закриття кримінального провадження № 12021240000000007 від 07 січня 2021 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України встановлено, що 07 січня 2021 року близько 10 год. 30 хв. в світлу пору доби, під час ожеледиці та опадів у вигляді снігу, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ-2109 з державним номерним знаком НОМЕР_1 , ходова частина якого перебувала у несправному стані внаслідок встановлення на задню вісь автомобіля різних шин (морозостійкі і неморозостійкі; різних моделей з різними малюнками протектора) та значному експлуатаційному зношуванні протектора заднього лівого колеса, наявності тріщин на боковинах задніх коліс, чим грубо порушено вимоги п.п. 31.4.5 (а, б, г) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМ України від 10 жовтня 2001 року, не дотримуючись вимог п. 1.3 ПДР, яким передбачено обов`язок водія, як учасника дорожнього руху, знати і неухильно виконувати вимоги ПДР, рухався зі швидкістю близько 60 км/год автодорогою Р-48 сполученням Кам`янець-Подільський Білогір`я в напрямку від смт. Базалія до смт. Теофіполь за межами населеного пункту, не дотримуючись вимог п.п. 1.5, 2.3 (б, д) ПДР, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни і створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, а також загрозу життю і здоров`ю громадян, а саме діючи з необережністю, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної пригоди, продовжуючи рух за кермом вищевказаного автомобіля із зазначеною швидкістю, по своїй смузі руху, достовірно знаючи, що проїзна частина перебуває у слизькому стані, на 125 км + 600 м. вищевказаної дороги, в порушення вимог п. 12.1 ПДР не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним і, як наслідок, допустив занос автомобіля та втратив над ним контроль.

В результаті чого автомобіль ВАЗ-2109 ( НОМЕР_1 ), який перебував у некерованому стані, виїхав на зустрічний напрямок руху, де правою боковою частиною транспортного засобу зіткнувся із передньою частиною автомобіля Skoda Octavia (СВ233КР) під керуванням водія ОСОБА_8 , який рухався в зустрічному напрямку в межах своєї смуги руху.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ВАЗ-2109 ( НОМЕР_1 ) ОСОБА_2 та пасажирка ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження, які призвели до їх смерті, інша пасажирка автомобіля ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому нижньої третини діалізу правої стегнової кістки зі зміщенням, рани м`яких тканин в його проекції, що за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент заподіяння (завдання), та інші легкі тілесні ушкодження (а.с.34-38 т.1).

ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , які є батьками малолітньої потерпілої ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , померли ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 та копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 (а.с. 10-11, 13 т. 1).

Відповідно до розпорядження № 38-р від 18 лютого 2021 року «Про встановлення опіки над дитиною-сиротою ОСОБА_5 » встановлено опіку над ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та призначено ОСОБА_1 опікуном над дитиною (а.с. 14 т. 1).

Відповідно до корінця медичного висновку № 10 на дитину (підлітка) - інваліда з дитинства у віці до 18 років від 22.04.2021 форми №080/0 ОСОБА_5 визнана дитиною з інвалідністю (а.с. 128 т. 1).

В силу положень статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно положень пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Разом з тим, до відносин, що випливають із обов`язкового страхування поряд із положеннями цього Кодексу застосовуються положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі Закон № 1961-IV).

Так, в силу статті 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (стаття 23 Закону № 1961-IV).

Згідно пункту 26.1. статті 26 Закону № 1961-IV шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України.

Страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю (стаття 261 Закону № 1961-IV).

Відповідно до пункту 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (стаття 27 пункт 27.3 Закону № 1961-IV).

Згідно частини 1 статті 1200 ЦК України встановлено, що у разі смерті потерпілого, право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за; дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував (частина 2 статті 1200 ЦК України).

Відповідно до частини 3 статті 1200 ЦК України особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника та інших доходів.

Встановивши, що на момент ДТП 07.01.2021, ПАТ «НАСК «ОРАНТА» було страховиком цивільно-правової відповідальності володільця автомобіля марки ВАЗ21093 номерний знак НОМЕР_1 , суд першої інстанції вірно виходив з того, що зазначений страховик взяв на себе обов`язок у межах страхової суми відповідати за шкоду, спричинену стійкою втратою працездатності в розмірі 108000 грн (6000 грн (мінімальна заробітна плата на 2021 рік) х 18 місяців)) і моральної шкоди у зв`язку із каліцтвом, завданої малолітній ОСОБА_5 , як потерпілій особі в розмірі 5400 грн (108000 грн х 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю) та за шкоду, спричинену малолітній ОСОБА_5 втратою годувальника розмірі 216000 грн (6000 грн (мінімальна заробітна плата на 2021 рік) х 36 місяців)) і моральної шкоди, заподіяної смертю матері, як утриманцю потерпілої ОСОБА_4 , яка загинула внаслідок ДПТ 36000 грн ((6000 грн (мінімальна заробітна плата на 2021 рік) х 12 мінімальних заробітних плат) / 2).

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та стягуючи з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь позивачки 118020 грн страхового відшкодування, що складається з: 69765,52 грн - шкода малолітній ОСОБА_5 в зв`язку із втратою годувальника, 11627,59 грн - моральна шкода малолітній ОСОБА_5 , пов`язаної зі смертю матері, 34882,76 грн - шкода малолітній ОСОБА_5 в зв`язку з стійкою втратою працездатності та 1744,14 грн - моральна шкода малолітній ОСОБА_5 , заподіяної ушкодженням здоров`я, суд першої інстанції помилково не врахував наявність Угод про припинення зобов`язання переданням відступного від 13.12.2021, що укладені між ПАТ «НАСК «ОРАНТА» і ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв адвокат Коневалик А.В. і платіжних доручень №66994 від 23.12.2021 та №66993 від 23.12.2021.

Так, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) зазначено, що «правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя стаття 215 ЦК України)».

Встановлено, що 13 грудня 2021 року між ПАТ «НАСК «ОРАНТА» з однієї сторони, і ОСОБА_1 (законний представник ОСОБА_5 ) в особі адвоката Коневалика А.В., який діє на підставі ордеру про надання правової допомоги, з іншої сторони, з метою врегулювання страхового випадку (дорожньо-транспортна пригода), що мав місце 07 січня 2021 року за участю забезпеченого транспортного засобу «ВАЗ 2109», д.н.з. НОМЕР_1 , керуючись статтею 600 ЦК України («Припинення зобов`язання переданням відступного») було укладено дві Угоди про припинення зобов`язання переданням відступного (а.с. 221, 223 т.1).

І предметом зазначених Угод є:

- встановлення сторонами, що загальна сума страхового відшкодування - стійкої втрати працездатності та моральної шкоди, що сплачуються Страховиком по судовій справі № 685/741/21 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про стягнення страхового відшкодування за полісом № АО/6919306 за страховою подією, що мала місце 07 січня 2021 року за участю забезпеченого транспортного засобу «ВАЗ 2109», д.н.з. НОМЕР_1 , який під керуванням ОСОБА_2 здійснив зіткнення з автомобілем «Skoda Oktavia», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого пасажир автомобіля «ВАЗ 2109», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_5 отримала важкі тілесні ушкодження, становить 113 400,00 грн 00 коп., з яких: 108 000 - шкода пов`язана із стійкою втратою працездатності ОСОБА_5 , 5400 - моральна шкода, завдана ОСОБА_5 , відповідно до ст. 23 та ст. 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (п. 1);

- встановлення сторонами, що загальна сума страхового відшкодування - відшкодування втрати годувальника та моральної шкоди, які сплачуються Страховиком по судовій справі № 685/508/21 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про стягнення страхового відшкодування за полісом №АО/6919306 за страховою подією, що мала місце 07 січня 2021 року за участю забезпеченого транспортного засобу «ВАЗ 2109», д.н.з. НОМЕР_1 , який під керуванням ОСОБА_2 здійснив зіткнення з автомобілем «Skoda Oktavia», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого пасажир автомобіля «ВАЗ 2109», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці пригоди, становить 240 000,00 грн, з яких: 216000, 00 - шкода пов`язана із втратою годувальника ОСОБА_5 , 12000,00 - моральна шкода, завдана ОСОБА_5 та 12000,00 - моральна шкода, завдана ОСОБА_1 , відповідно до ст. 24 та ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (п.1);

- узгодження сторонами, що: після сплати Страховиком законному представнику Потерпілої особи суми, передбаченої пунктом 1 цієї Угоди, на наступні банківські реквізити: отримувач: ОСОБА_9 , банк отримувача: ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 325570, розрахунковий рахунок: НОМЕР_6 , СКР № 1195881100, ІПН отримувача 3172309433 до 25.12.2021р., Сторони вважають припиненими зобов`язання: щодо відшкодування ОСОБА_5 стійкої втрати працездатності та моральної шкоди, яка обрахована з розміру відшкодування стійкої втрати працездатності; щодо відшкодування годувальника та моральної шкоди, пов`язаної із смертю ОСОБА_4 (п. 3).

А відповідно до довіреності від 09.03.2021 слідує, що ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_9 представляти її інтереси та інтереси її підопічної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по факту події, що мала місце 07.01.2021 на автодорозі поблизу смт. Базалія, Теофіпольського району, Хмельницької області в результаті якої загинула гр. ОСОБА_4 , відповідно до якої, крім іншого, представнику надано право на ініціювання та отримання належної їй грошової компенсації за спричинену шкоду (в тому числі й при примусовому стягненні такої компенсації органами ДВС або приватними виконавцями), без обмежень у їх розмірі для подальшої передачі або перерахування їх (його) їй (а.с. 19 т. 1).

З огляду на наведене та враховуючи презумпцію Угод про припинення зобов`язання переданням відступного від 13.12.2021 і відсутність будь - яких заперечень ОСОБА_1 та Теофіпольської селищної ради, як органу опіки та піклування, як представників малолітньої ОСОБА_5 щодо виконання ПАТ «НАСК «ОРАНТА» зобов`язань по полісу № АО/6919306 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 20.01.2020 по страховому випадку, що мав місце 07.01.2021, апеляційний суд вважає, що у районного суду були відсутні підстави для стягнення саме із відповідача 118020 грн страхового відшкодування.

Адже, копіями платіжних доручень №66993 від 23.12.2021 і №66994 від 23.12.2021 (а.с. 222, 224 т. 1) підтверджено факт перерахування ПАТ «НАСК «ОРАНТА» 23.12.2021 отримувачу ОСОБА_9 відповідно 240000 грн та 113400 грн на виконання Угод про припинення зобов`язання переданням відступного від 13.12.2021 згідно договору ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_7 .

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення саме із ПАТ «НАСК «ОРАНТА» 118020 грн страхового відшкодування.

А отже, оскаржуване судове рішення підлягає до скасування з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

І доводи апеляційної скарги про порушення районним судом норм матеріального та процесуального права при ухвалення оскаржуваного судового рішення є обґрунтованими.

Разом з тим, такими, що не підлягають до задоволення є вимоги ПАТ «НАСК «ОРАНТА», що викладені в апеляційній скарзі, про залишення позовних вимог ОСОБА_1 без розгляду через відсутність спору, адже норми статті 257 ЦПК України не містять такої підстави для залишення позову без розгляду, як відсутність предмета спору.

Згідно частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки апеляційна скарга ПАТ «НАСК «ОРАНТА» підлягає до часткового задоволення та враховуючи, що позивачка ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_5 на підставі пункту 14 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, тому слід компенсувати ПАТ «НАСК «ОРАНТА» 885,15 грн судового збору (1770,30 грн /2).

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» задовольнити частково.

Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 21 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В позові ОСОБА_1 відмовити.

Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (ЄДРПОУ 00034186, вул. Здолбунівська, 7Д, м. Київ) компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України 885,15 грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 07 лютого 2024 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Талалай