Рішення

від 29.01.2024 по справі 340/2321/22

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/2321/22

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Науменка В.В.

при секретарі судового засідання Адамчук Т.М.,

за участі:

представника позивача Квашук О.М.

представника відповідача Івашкіна О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ЕФЕКТ» (вул. Центральна, 111, с. Григорівка, Світловодський р-н., Кіровоградська обл., 27533, ЄДРПОУ 13767430) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ 43995486) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 21.01.2022 року:

№00002170705, про застосування штрафних санкцій в сумі 2 000 000,00 грн.;

№00002160705, про застосування штрафних санкцій в сумі 40 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що податковим органом за місцем фактичного провадження (здійснення) позивачем діяльності проведено фактичну перевірку вимог законодавства у сфері виробництва та обігу пального.

За наслідками перевірки податковим органом виявлено порушення абзаців 1, 4, 6 підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України в частині відсутності реєстрації акцизного складу в Системі електронного адміністрування реалізації пального, не обладнання та/або відсутності реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального в резервуарі рівнемірів-лічильників та витратомірів-лічильників.

Виявлені порушення стали підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій та винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

У зв`язку з тим, що позивач не погоджується з висновками податкового органу та застосуванням зазначених штрафних (фінансових) санкцій, ним ініційовано даний спір.

Ухвалою суду від 02.05.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 23.05.2022, сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій (т. 1 а.с. 122).

Ухвалою суду від 23.05.2022 задоволено клопотання представника позивача, провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №340/2323/22 (т. 1 а.с. 175-176).

Ухвалою від 27.10.2023 провадження у справі поновлено (т. 1 а.с. 188).

22.11.2023 від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення та заява про зміну підстав позову (т. 1 а.с. 213-220). Відповідно до змісту зазначених документів, позивач просив суд доповнити підстави позову наступними:

- порушення відповідачем процедури призначення фактичної перевірки, оскільки в наказі про призначення такої перевірки некоректно зазначено мету її проведення, а також не зазначено конкретних (фактичних) підстав для її проведення;

- невідповідність висновків податкового органу щодо повторності порушення позивачем вимог пп. 230.1.2 п. 230.1. ст. 230 ПК України в частині відсутності реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування, оскільки як первинне, так і повторне порушення виявлено в один день, навіть "повторне" було зафіксовано раніше "первинного", зазначено, що обидва штрафи застосовано фактично за одне й те ж саме правопорушення;

- зазначено про відсутність преюдиції обставин, встановлених у справі 340/2323/22, до обставин цієї справи, з посиланням на необхідність безпосереднього дослідження усіх доказів у цій справі;

- наголошено на відсутності порушень вимог ПК України в частині перевищення встановленого законом обсягу придбаного пального, оскільки, за твердженням позивача, більшу частину такого пального було розвантажено не у ємності для зберігання пального, а безпосередньо у паливні баки транспортних засобів та спеціального обладнання.

До суду представником відповідача 20.05.2022 надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просив відмовити в їх задоволені (т. 1 а.с. 138-140).

Зазначив, що податковим органом було проведено фактичну перевірку за місцем фактичного провадження (здійснення) господарської діяльності позивачем м. Світловодськ, вул. Єгорова, 77, за наслідком якої складено Акт №4440/11/11/РРО/13767430 від 20.12.2021, у якому зафіксовано порушення позивачем абзаців 1, 4, 6 пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України в частині відсутності реєстрації акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального, не обладнання та/або відсутності реєстрації в єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнемірів-лічильників та витратомірів-лічильників.

Так, зазначає, що податковим органом встановлено, що позивач протягом періоду з 01.01.2020 по 31.12.2020 отримав пального в кількості 1347864,72 л, а отже, в силу пп. 212.1.8 п. 212.1 ст. 212 ПК України вважається платником акцизного податку, тому був зобов`язаний зареєструвати акцизний склад за місцем зберігання пального та обладнати його витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, чого позивачем зроблено не було.

Наполягає, що позивачем під час проведення перевірки не надано жодних документів, на підставі яких підтверджувалось би розвантаження придбаного пального безпосередньо у паливні баки техніки, а не у ємності для зберігання пального.

Унаслідок виявлення вказаних порушень відносно позивача винесено спірні податкові повідомлення-рішення, якими до позивача застосовано фінансові (штрафні) санкції.

За таких обставин, вважає спірні податкові повідомлення-рішення правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.

23.11.2023 до суду від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, зі змісту яких відповідач наполягає на раніше викладеній у відзиві позиції та зазначає про безпідставність позовних вимог. Наголошує, що відповідачем дотримано процедуру призначення та проведення перевірки позивача, посилається на пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України та відповідну судову практику, а відтак вважає доводи, викладені у заяві про зміну підстав позову, необґрунтованими (т. 2 а.с. 35-36).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, з урахуванням заяви про зміну підстав позову.

Наголосила на порушенні процедури проведення перевірки, оскільки у наказі про її призначення не було зазначено мети, з якою така перевірка мала би проводитись. Фактична мета перевірки відображена лише в акті перевірки, що, на думку представника позивача, є протиправним.

Зазначила, що підприємством не допущено повторності у частині відсутності реєстрації акцизного складу, оскільки на момент проведення спірної перевірки та виявлення такого порушення до підприємства ще не було застосовано штрафу за вчинення аналогічного порушення. Обидві перевірки здійснювались одними й тими ж самими перевіряючими, в один і той же день, але за різними адресами здійснення господарської діяльності: у м. Світловодськ та у с. Григорівка, та в обох випадках висновки перевірки є ідентичними. Обидві перевірки, відповідно до Актів, розпочались в один і той же день та час 16 грудня 2021 року о 13.00 годині, а спірна перевірка, відповідно до Акту, закінчилась о 14.00 годині 17 грудня 2021 року, тоді як інша перевірка у с. Григорівка, закінчилась о 14.15 годині 17.12.2021, тобто на 15 хвилин пізніше спірної перевірки. Отже, як зазначає позивач, порушення, які податковим органом визначені як первинні, виявлені ним на 15 хвилин пізніше ніж ті, що визначені, як повторні.

Також зазначила, що фактично податковим органом встановлено одне й те ж саме порушення, пов`язане з наслідками перевищення встановленого законом ліміту на зберігання пального реєстрація акцизних складів, що позивач розуміє саме як необхідність реєстрації одночасно усіх таких складів, а не кожного місця зберігання пального окремо, та відповідно, непроведення реєстрації кожного із місць зберігання пального не може утворювати повторність у розумінні ПК України.

Зазначила, що у справі 340/2323/22, де оскаржувались наслідки проведеної перевірки за адресою здійснення господарської діяльності с. Григорівка, апеляційний суд дійшов висновку про правомірність відповідних податкових повідомлень-рішень лише через недоведеність позивачем обставин, на які він посилався. Наголосила, що у справі, що розглядається, надано значно більший пакет документів, тому суд, у разі дослідження таких матеріалів, може прийти до інших висновків, аніж апеляційний суд у справі 340/2323/22. Таким чином, вважає, що висновки суду у справі 340/2323/22 та встановлені ним обставини не можна вважати преюдиційними під час розгляду цієї справи.

Також наголосила, що до суду надано достатньо доказів, які вказують на те, що більша частина отриманого пального заправлялась безпосередньо у паливні баки техніки, які не є ємностями для зберігання пального у розумінні ПК України, а відтак позивачем не перевищено встановлений законом ліміт на зберігання пального. До вказаних доказів представник позивача відносить листування з постачальником пального про необхідність першочергового розвантаження пального безпосередньо у паливні баки спеціальної техніки, наказ по підприємству аналогічного змісту, реєстр використання палива, тощо.

Отже, представник позивача наголосила, що позивач взагалі не був платником акцизного податку у розумінні ПК України, не мав реєструвати акцизні склади у відповідній системі та, відповідно, обладнувати їх витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, а отже спірні податкові повідомлення-рішення, на думку представника позивача, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Наголосив, що відповідач належним чином відобразив підстави проведення перевірки у наказі про її призначення, щодо пп. 80.2.2 ПК з посиланням на відповідний лист ДПС України, щодо пп. 80.2.5 з посиланням на здійснення відповідних функції податкового органу. Наголосив на наявності сталої судової практики щодо застосування пп. 80.2.5 ПК України.

Що стосується доводів позивача про заправлення більшої частини пального безпосередньо у паливні баки спеціальної техніки, зазначив, що жодних документів на підтвердження таких доводів під час перевірки не надавалось, а з`явились такі документи у справі лише у листопаді 2023 року, що ставить під сумнів їх достовірність. Такі документи не можуть бути належними та допустимими доказами у силу вимог статті 44 ПК України.

Зазначив, що факт перевищення позивачем встановленого законом ліміту у 1000000 л. щодо зберігання ним пального у звітний період встановлено судовими рішеннями у справі 340/2323/22, ці обставини є преюдиційними для справи, що розглядається.

Що стосується повторності, зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем наступного дня після винесення ППР за актом перевірки за місцем здійснення господарської діяльності у с. Григорівка, тобто на момент винесення спірних ППР до позивача вже був застосований штраф за аналогічне правопорушення. Таким чином, спірні ППР, на думку представника відповідача, винесені правомірно.

У задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані сторонами матеріали та з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «ЕФЕКТ» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань перебуває на обліку як платник податку, є платником податку на додану вартість (а.с. 6-7).

Основним видом економічної діяльності є: 42.11 Будівництво доріг і автострад.

Також судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивач використовує у своїй діяльності ємності для зберігання пального за наступними адресами: вул. Центральна, 111-Ш, с. Григорівка, Олександрійський район, Кіровоградська область; вул. Єгорова, 77, м. Світловодськ, Кіровоградська область (т. 2 а.с. 250). Зазначені ємності позивач не обладнував витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, що позивачем не заперечується.

Такі ємності позивачем використовуються на підставі відповідних ліцензій на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), отриманих за кожною адресою місця зберігання пального. Вказані адреси розташування ємностей для зберігання пального позивач не реєстрував як акцизні склади, що позивачем також не заперечується.

Придбання позивачем пального у 2020 році здійснювалось у постачальників ТОВ "ІНТЕРГАЛ" та ТОВ "Торговий дім "ТРАНЗИТ ОЙЛ".

Відповідно до даних перевірки (т. 1 а.с. 31-32), позивачем з 01.01.2020 по 31.12.2020 отримано 1347864,72 літри пального, що підтверджується даними з видаткових, товаро-транспортних накладних (а.с. 42-84), акцизних накладних, інших матеріалів справи. Така ж кількість отриманого позивачем пального відображена в Акті №4440/11/11/РРО/13767430 від 20.12.2021 (т. 1 а.с. 149-156); вказані обставини сторонами не заперечуються.

Також судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області у період часу з 13.00 години 16.12.2021 по 14.00 годину 17.12.2021 проведено фактичну перевірку позивача з питань дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства України у сфері обігу пального, за наслідками якої складено Акт №4440/11/11/РРО/13767430 від 20.12.2021 (т. 1 а.с. 149-156).

Зазначена перевірка призначена та проведена на підставі наказу ГУ ДПС в Кіровоградській області №1568-п від 14.12.2021 (т. 1 а.с. 146), підставами проведення перевірки зазначено п.п. 80.2.2. (лист ДПС України від 11.10.2021 №23046/7/99-00-07-05-03-07), п.п. 80.2.5 п. 80.2. ст. 80 ПК України.

Оглядом зазначеного Листа ДПС України від 11.10.2021 №23046/7/99-00-07-05-03-07, який міститься у матеріалах справи (т. 1 а.с. 143-145), судом встановлено, що таким листом повідомляється підпорядкованим підрозділам ДПС про суб`єктів господарювання, які не зареєстровані платниками акцизного податку та отримали протягом календарного року пальне в обсягах, що перевищують 1000 кубічних метрів, а також наголошується на необхідності здійснення заходів щодо організації контрольно-превірочної роботи (фактичних перевірок) зазначених неплатників акцизного податку.

На виконання наказу №1568-п від 14.12.2021 податковим органом виписані направлення на перевірку №2259 від 15.12.2021 та №2258 від 15.12.2021 (т. 1 а.с. 147, 148).

Згідно відміток у зазначених направленнях, такі направлення та службові посвідчення перевіряючих 16.12.2021 були пред`явлені посадовій особі позивача, якій також у цей же день о 13-00 годині вручено копію наказу про проведення фактичної перевірки №1568-п від 14.12.2021.

Згідно висновків зазначеної перевірки, викладених у п. 3.1 Акту №4440/11/11/РРО/13767430 від 20.12.2021, податковим органом встановлено наступні порушення з боку позивача:

абзаців 1, 4, 6 п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України в частині відсутності реєстрації акцизного складу у системі електронного адміністрування реалізації пального, необладнання та/або відсутності реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнемірів-лічильників та витратомірів-лічильників (т. 1 а.с. 155).

До вказаного Акту позивачем подано заперечення від 21.12.2021 за №235, у якому позивач звертав увагу податкового органу на те, що пальне використовує виключно для власного споживання, а у 2020 році за адресою: вул. Єгорова, 77, м. Світловодськ, взагалі не отримував пальне, оскільки по акцизній накладній №209 від 16.10.2020 було допущено помилку і фактично пальне було розвантажено за іншою адресою (с. Григорівка, Свідтоводського району), а за акцизною накладною №699 від 25.03.2020 усе отримане пальне (3197,92 л.) було розвантажено безпосередньо у паливний бак асфальтозмішувальної установки ДС 18537 (т. 1 а.с. 33-34).

Листом ГУ ДПС у Кіровоградській області від 14.01.2022 позивача повідомлено, що за наслідками розгляду поданих заперечень висновки, зазначені в Акті №4440/11/11/РРО/13767430 від 20.12.2021, залишаються без змін (т. 1 а.с. 35-36).

На підставі Акту №4440/11/11/РРО/13767430 від 20.12.2021 податковим органом винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

№00002170705 від 21.01.2022, яким за порушення п. "б" абзацу 6 п.п. 230.1.2. п. 230.1. ст. 230 ПК України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 2 000 000,00 грн. (т. 1 а.с. 16);

№00002160705 від 21.01.2022, яким за порушення абзацу 1, 4, пункт "а" абзацу 6 п.п. 230.1.2. п. 230.1. ст. 230 ПК України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 40 000,00 грн. (т. 1 а.с. 17).

Даних щодо оскарження в адміністративному порядку вищевказаних податкових повідомлень-рішень до Державної податкової служби України матеріали справи не містять.

Водночас, не погоджуючись з такими рішеннями податкового органу, позивачем ініційовано розгляд даної справи у Кіровоградському окружному адміністративному суді.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави призначення, обставини та порядок проведення фактичних перевірок визначено положеннями статті 80 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 80.1 статті 81 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Підпунктом 80.2.2. пункту 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Крім цього, відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка може також проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Аналіз підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами - лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими в постановах Верховного Суду від 19 жовтня 2022 у справі № 560/4883/21, від 12 серпня 2021 року у справі № 140/14625/20, від 10 квітня 2020 року у справі № 815/1978/18, від 5 листопада 2018 року у справі № 803/988/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4766/17, від 22 травня 2018 року у справі № 810/1394/16.

Як встановлено судом, матеріали справи містять наказ ГУ ДПС в Кіровоградській області №1568-п від 14.12.2021 (т. 1 а.с. 146), у якому зазначено однією з підстав проведення перевірки - здійснення контролю за дотриманням норм законодавства, у тому числі у сфері виробництва і обігу підакцизних товарів, з посиланням при цьому на п.п. 80.2.5 п. 80.2. ст. 80 ПК України, що є обставиною, яка, на думку суду, надавала право податковому органу проводити фактичну перевірку позивача.

Крім цього, в матеріалах справи міститься лист Державної податкової служби України від 11.10.2021 №23046/7/99-00-07-05-03-07, адресований, зокрема головним управлінням ДПС в областях щодо доцільності здійснення фактичних перевірок суб`єктів господарювання, за відповідним списком, які не зареєстровані платниками акцизного податку та отримали протягом календарного року пальне в обсягах, що перевищують 1000 кубічних метрів, що, на думку суду, доводить правомірність визначення у наказі №1568-п від 14.12.2021 підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, як підстави проведення перевірки.

Суд не приймає доводи представника позивача щодо некоректного зазначення мети проведення перевірки, що, на думку останнього свідчить про незаконність проведення перевірки.

Так, представником позивача не наведено суду жодної норми закону, яка би регламентувала визначення такого реквізиту у наказі про призначення перевірки, як мета перевірки; не зазначено і норми закону, яка би передбачала наслідки недотримання відповідачем таких дій.

Фактично представник позивача у своїх доводах підміняє поняття "підстава перевірки" визначенням "мета перевірки", що вочевидь не є тотожними поняттями.

Підпунктами 1-4 пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадові особи податкового органу, приступаючи 16.12.2021 до проведення фактичної перевірки позивача, пред`явили останньому направлення на проведення такої перевірки, службові посвідчення, а також надали копію наказу про проведення перевірки, який містив, серед іншого, встановлені законом підстави для проведення такої перевірки.

За таких обставин, суд не знаходить в діях відповідача порушень вимог чинного законодавства щодо порядку призначення та проведення фактичної перевірки позивача, що мала місце з 16 по 17 грудня 2021 року.

Що стосується виявлених зазначеною фактичною перевіркою порушень, суд встановив наступне.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР), зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Частиною першою статті 15 Закону № 481/95-ВР визначено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Підпунктом 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, серед іншого:

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

Підпункт 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначає, що реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Згідно підпункту 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу;

Відповідно до підпункту 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 ПК України, платником акцизного податку є, зокрема, особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне або спирт етиловий.

Особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового, що передбачено п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України.

Відповідно до п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Аналіз зазначених норм закону, з огляду на фактичні обставини справи, встановлені судом, надає можливість прийти до висновку, що вирішальною обставиною, яка підлягає доказуванню у цій справі, є те, чи були ємності для зберігання пального, які використовувались позивачем упродовж 2020 року, акцизними складами у розумінні ПК України.

Адже, саме наявність у суб`єкта господарювання акцизного складу обумовлює обов`язок його реєстрації в установленому законом порядку, обладнання його рівнемірами-лічильниками та витратомірами-лічильниками, а також вимагає необхідність реєстрації такого суб`єкта платником акцизного податку до початку реалізації пального.

Таким чином, усі виявлені податковим органом під час проведення фактичної перевірки порушення безпосередньо пов`язані саме з тим, що на думку податкового органу, позивач з моменту перевищення ним обсягу отриманого пального у 1000 кубічних метрів, вважався розпорядником акцизного складу, а відтак мав у відповідності до пп. 230.1.2 п. 230.1. ст. 230 КП України зареєструвати усі місця зберігання пального як акцизні склади та обладнати їх рівнемірами-лічильниками та витратомірами-лічильниками.

Водночас, позивач наполягає на тому, що з отриманого ним у 2020 році обсягу пального більша частина була розвантажена безпосередньо у баки транспортних засобів та спеціальної техніки, що не повинно враховуватись до загальної кількості отриманого пального у розумінні пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України, а решта, у кількості, що не перевищує 1000 кубічних метрів, розвантажено у ємності для зберігання пального.

Аналіз змісту пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України свідчить про те, що не є акцизним складом паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої.

Отже, обсяг пального, що заправлений у паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої не враховується до обсягу отриманого пального в ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального у розумінні вказаної норми.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.07.2022 у справі 420/14724/20.

Водночас, судом не встановлено жодного належного, допустимого та достовірного доказу на підтвердження зазначеної позиції позивача.

Суд звертає увагу, що ні у позовній заяві, ні у заяві про зміну підстав позову, не конкретизовано, яку саме кількість пального було злито у резервуари, а яку до паливних баків техніки. Позивачем лише наведено дані про те, що згідно технічного регламенту асфальтозмішувальної установки, остання протягом звітного періоду мала б витратити 449510 літрів дизельного пального. При цьому позивач зазначає також і про заправлення іншої техніки безпосередньо до паливного баку, не наводячи при цьому жодних конкретних обсягів заправленого пального.

Отже, зазначаючи про неперевищення встановленого обсягу пального, розвантаженого у ємності для його зберігання, позивач свою позицію обґрунтовує не наданням до суду належних та допустимих доказів, а лише припущеннями та власними запевненнями у дотриманні вимог чинного законодавства.

Також суд зазначає, що позивачем 22.11.2023 разом із заявою про зміну підстав позову, та у засіданні 23.11.2023, надано документи, які, на думку позивача, підтверджують позицію останнього щодо розвантаження придбаного пального безпосередньо до паливних баків техніки, а саме:

наказ позивача №2-01/20-ПММ від 08.01.2020 "про затвердження порядку приймання паливно-мастильних матеріалів та порядок їх видачі у 2020 році" (т. 1 а.с. 238),

лист позивача на адресу ТОВ "Торговий дім "Інтергал" від 10.01.2020 №ЮР-10/01/20-еф (т. 1 а.с. 240), та лист-відповідь зазначеного контрагента від 13.01.2020 №01-04 (т. 1 а.с. 241) щодо першочергового розвантаження пального безпосередньо до паливних баків змішувальної установки, спеціальної техніки та вантажного автотранспорту;

наказ позивача №2403/05/20 від 24.03.2020 "щодо забезпечення проведення щорічного технічного огляду ТЗ" (т. 1 а.с. 246);

документ з назвою "реєстр заправок техніки за адресою Світловодськ, вул. Єгорова, 77" (т. 1 а.с. 249);

документ з назвою "реєстр використання палива по днях поставки" (т. 2 а.с. 1-8, 28);

акти списання пального (т. 2 а.с. 9-23);

та інші документи.

Надаючи оцінку зазначеним документам, суд виходить з наступного

Пунктом 44.6 статті 44 ПК України визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до абзаців 1-3 пункту 44.7 статті 44 ПК України, у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Відповідно до частини першої пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Цьому обов`язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи (в тому числі, засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) їх копії), що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункту 85.4 статті 85 ПК.

Отже, обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які відомості стосовно надання зазначених документів до податкового органу під час проведення спірної перевірки у порядку та строки, визначені п. 44.6, 44.7 статті 44 ПК України. Ні Акт перевірки (т. 1 а.с. 29-32), ні заперечення до акту перевірки (т. 1 а.с. 33-34) не містять жодних посилань на надання позивачем зазначених документів чи відповідних пояснень.

Отже суд приходить до висновку, що позивач під час проведення спірної перевірки взагалі не інформував податковий орган про ті обставини, на які посилається у позовній заяві розвантаження більшої частини пального безпосередньо у паливні баки техніки, та відповідно і не надавав доказів наявності таких обставин.

З огляду на викладене, суд не може брати до уваги документи, надані до суду платником податків на підтвердження доводів про неправомірність прийнятого щодо нього за результатами перевірки рішення, які не були надані під час перевірки або протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, оскільки ці документи не відповідають вимозі щодо допустимості доказів у адміністративній справі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 02.02.2021 у справі 826/13307/17.

Крім цього, вказані документи складені у довільній формі, без підтвердження жодними первинними бухгалтерськими документами; окремі документи, які складені нібито у 2020 році, містять посилання у тексті на 2023 рік (зокрема наказ №2403/05/20 від 24.03.2020, т. 1 а.с. 246), що додатково ставить під сумнів їх достовірність та дату й час їх складення.

Таким чином, суд не приймає документи, надані представником позивача 22.11.2023 разом з заявою про зміну підстав позову та безпосередньо під час судового засідання 23.11.2023, у якості належних, допустимих та достовірних доказів.

Суд також зазначає, що відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 27.07.2023, справа 340/2323/22, встановлено, що ПП "ЕФЕКТ" упродовж 2020 року отримало пального у загальній кількості 1347864,72 літри (без урахування палива котельного та без обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки у місцях роздрібної торгівлі паливом), яке перебувало у ПП "ЕФЕКТ" за місцями зберігання: по АДРЕСА_1 у кількості 1316614,72 л., а також по вул. Єгорова, 77 у м. Світловодськ, Кіровоградської області у кількості 31250 літрів.

Також судом у вказаній справі встановлено, що ПП "ЕФЕКТ", після отримання у 2020 році обсягів пального, що перевищують 1000000 літрів у межах календарного року, вважалось розпорядником акцизного складу та відповідно до п. "б" абз. 2 пп. 230.1.1 ст. 230 ПК України було зобов`язано здійснити реєстрацію такого складу за місцем зберігання пального, у тому числі за адресою: вул. Єгорова, 77 у м. Світловодськ, Кіровоградської області, а також обладнати такий склад витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Постанова ТААС у справі 340/2323/22 відповідно до ч. 1 ст. 325 КАС України набрала законної сили 27.07.2023.

Отже, наведені вище обставини, встановлені судом у справі 340/2323/22, у якій брали участь ті ж самі особи, що й у даній справі, суд вважає такими, що не потребують доказування у справі, що розглядається.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання відповідачем доводів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність його рішень, дій чи бездіяльності, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Разом з тим, надаючи оцінку доводам позивача щодо безпідставного застосування відповідачем повторності під час застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п. "б" абзацу 6 пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п. "б" абзацу 6 пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Відповідно до пункту 128-1.2 статті 128-1 ПК України, відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000000 гривень (абзац 2 зазначеного пункту). Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2000000 гривень (абзац 4 зазначеного пункту).

Застосовуючи до позивача штраф, передбачений абз. 4 п. 128-1.2 статті 128-1 ПК України у сумі 2000000 грн., відповідач виходив з того, що на момент винесення спірного ППР (№00002170705 від 21.01.2022) до позивача вже було застосовано штраф за таке саме порушення (відсутність реєстрації акцизного складу по вул. Центральній, 111-Ш у с. Григорівка, Світловодського району Кіровоградської області) згідно ППР №00002090705 від 20.01.2022.

Суд вважає таке застосування відповідачем норм Податкового кодексу України помилковим.

Зокрема, наведені вище норми ПК України за своїм змістом дозволяють дійти висновку, що відповідальність за абз. 4 п. 128-1.2 ст. 128 ПК України (у вигляді штрафу у розмірі 2000000 грн.) настає лише у випадку, коли платником податку вчиняється передбачене п. "б" абзацу 6 пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України правопорушення після застосування до нього штрафу за аналогічне правопорушення.

У даному випадку таке правопорушення вчинено позивачем у 2020 році, тобто раніше накладеного штрафу за аналогічне правопорушення, оскільки такий штраф накладено лише 20.01.2022 року.

Суд також враховує доводи позивача про те, що фактично обидва порушення в частині відсутності реєстрації акцизних складів як по вул. Центральній, 111-Ш у с. Григорівка, Світловодського району Кіровоградської області, так і по вул. Єгорова, 77 у м. Світловодськ, Кіровоградської області, було виявлено в один і той самий час у період проведення двох одночасних фактичних перевірок за кожним з місць здійснення господарської діяльності за вказаними адресами, що мало місце з 16 по 17 грудня 2021 року; такі порушення є наслідком одного й того ж самого факту перевищення позивачем встановленого законом ліміту у 1000 кубічних метрів отриманого пального за календарний (2020) рік.

За таких обставин, суд вважає помилковим застосування відповідачем штрафу до позивача за відсутність реєстрації акцизного складу по вул. Єгорова, 77 у м. Світловодськ, Кіровоградської області саме на підставі абз. 4 п. 128-1.2 ст. 128 ПК України, а не на підставі абз. 2 п. 128-1.2 ст. 128 ПК України, що у свою чергу свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення від 21.01.2022 №00002170705 та є підставою для його скасування.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено позовні вимоги на суму 2040000 грн., з яких задоволено на 2000000 грн., що становить 98%.

При зверненні до суду позивачем понесено судові витрати зі сплати судового збору в сумі 24810 грн.

Доказів понесення сторонами інших судових витрат до суду не надано.

Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 24313,80 грн. (24810 грн х 98%), за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «ЕФЕКТ» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене ГУ ДПС у Кіровоградській області 21.01.2022 №00002170705.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути на користь Приватного підприємства «ЕФЕКТ» (ЄДРПОУ 13767430) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 24313,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 08 лютого 2024 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО