Рішення

від 07.02.2024 по справі 420/29413/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/29413/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 23.08.2023 року № 213050034633 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в призначені пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області:

зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , періоди трудової діяльності за записом в трудовій книжці серії НОМЕР_2 , дата заповнення з 15.09.1980 року: з 01.03.1986 по 01.05.1986 та з 15.02.1988 по 15.11.1989 в колгоспі ім. Калініна, з 03.09.1993 по 14.01.2008 в ПП "Ферстер" на посаді директора;

призначити та виплачувати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком з дати його звернення - з 15.08.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15.08.2023 року позивач звернувся з заявою про призначення пенсії за віком до Головного Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області та надав паспорт, РНОКПП, диплом, військовий квиток, трудову книжку. Органом, що приймає рішення за заявою позивача, за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. 23.08.2023 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 213050034633 відмовлено в призначені пенсії за віком за ч.1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу з підстав не зарахування періодів трудової діяльності за записом в трудовій книжці серії НОМЕР_2 дата заповнення з 15.09.1980 року: з 01.03.1986 року по 01.05.1986 року та з 15.02.1988 року по 15.11.1989 року в колгоспі ім. Калініна, оскільки відсутня інформація щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (довідка про кількість встановленого мінімуму та відпрацьованих вихододнів), 03.09.1993 року по 14.01.2008 року в ПП "Ферстер", оскільки згідно з даними індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні дані про сплату страхових внесків. Позивач вважає рішення про відмову в призначення йому пенсії протиправним, а тому звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою від 01.11.2023 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/29413/23 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.

21.11.2023 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заперечуючи проти позову, відповідач 1 послався на те, що у серпні 2023 року, позивач, звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058. Відповідно до принципу екстериторіальності вищезазначену заяву розглянуто відповідачем 2 та прийнято рішення №213050034633 від 23.08.2023 року про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058, у зв`язку з відсутністю і необхідного страхового стажу 30 років. Тому відповідачем 1 по відношенню до позивача жодних протиправних дій чи бездіяльності не допущено. З огляду на це, Управління не є належним відповідачем у даній справі.

Також, відповідач 1 зазначає, що за результатами розгляду доданих до заяви документів, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_2 від 15.09.1980 року з 01.03.1986 року по 01.05.1986 року та з 15.02.1988 року по 15.11.1989 року в колгоспі ім. Калініна, оскільки відсутня інформація щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання. Однак під час подачі заяви про призначення пенсії, ОСОБА_1 повідомлено про необхідність подачі документів, що містять інформацію щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (зазначено у заяві від 15.08.2023року). Проте, позивачем відповідні довідки не надано.

Крім того, відповідач 1 вказує, що під час розгляду заяви позивача та доданих документів, до страхового стажу також не зараховано періоди роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_2 від 15.09.1980 року з 03.09.1993 року по 14.01.2008 року в ПП Ферстер. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, приватне підприємство Ферстер, код 22736061, зареєстровано 10.12.1994 року за реєстраційним № 14991020000015610, в той час коли відповідно до записів трудової книжки, ОСОБА_1 прийнятий на посаду 03.09.1993 до моменту заснування ПП Ферстер. Засновником, директором/керівником та пізніше і ліквідатором ПП Ферстер був позивач (відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та-громадських формувань помилково - зазначено ОСОБА_2 , проте інформація про юридичну адресу ПП Ферстер та адреса реєстрації ОСОБА_1 , однакові АДРЕСА_1 ). Обов`язок щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування покладено на страхувальника. В даному випадку, страхувальником та відповідальною особою за сплату страхових внесків, було приватне підприємство Ферстер в особі директора ОСОБА_1 , який є позивачем у даній справі. У зв`язку з тим, що страхувальником ПП Ферстер в особі директора ОСОБА_1 , не сплачено страхові внески, для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 03.09.1993 року по 14.01.2008 року, законодавчих підстав немає. Оскільки, за наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж позивача склав 18 років 4 місяців 3 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058.

24.11.2023 року та 27.11.2023 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача 2 надійшли відзиви на позовну заяву аналогічного змісту, в яких він просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заперечуючи проти позову, відповідач 2 послався на те, що ОСОБА_1 15.08.2023 року звернувся до територіальних органів пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Вказана заява за принципом екстериторіальності розглядалась Головним управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. За результатом розгляду документів до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи: - з 01.03.1986 року по 01.05.1986 року та з 15.02.1988 року по 15.11.1989 року в колгоспі, оскільки відсутня інформація про встановлений мінімум трудової участі в колгоспі та фактично відпрацьовані позивачем вихододні; - з 03.09.1993 року по 14.01.2008 року в ПП "Ферстер", оскільки згідно з даними індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні дані про сплату страхових внесків.

Відповідач 2 вказує, що в обґрунтування своїх вимог щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи з 03.09.1993 року по 14.01.2008 року позивач посилається на те, що він не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві. Відповідач 2 не погоджується з таким твердженням позивача та зазначає, що сам позивач і був тим страхувальником, який мав здійснювати і ніс відповідальність за своєчасне нарахування та сплату страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи, оскільки відповідно до записів трудової книжки від 15.09.1980 НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 03.09.1993 року по 14.01.2008 року працював на посаді директора в ПП "Ферстер".

Відповідач 2 зазначає, що загалом страховий стаж ОСОБА_1 склав 18 років 4 місяці 3 дні, чого недостатньо для призначення пенсії за віком в 60 років. Виходячи із зазначеного, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято правомірне та обґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії від 23.08.2023 року з огляду на відсутність необхідної тривалості страхового стажу.

Також, відповідач 2 зазначає, що прийняти рішення про призначення пенсії, належать до функцій і виключної компетенції Пенсійного фонду України (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження останнього та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

15.08.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком. Разом з заявою позивачем було надано паспорт, РНОКПП, диплом, військовий квиток, трудову книжку.

Органом, що приймає рішення за заявою позивача, за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

23.08.2023 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 213050034633 ОСОБА_1 відмовлено в призначені пенсії за віком за ч.1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж становить 18 років 4 місяці 3 дні. Також, вказаним рішенням за наданими документами до загального страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 , дата заповнення з 15.09.1980 року: з 01.03.1986 року по 01.05.1986 року та з 15.02.1988 року по 15.11.1989 року в колгоспі ім. Калініна, оскільки відсутня інформація щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (довідка про кількість встановленого мінімуму та відпрацьованих вихододнів); з 03.09.1993 року по 14.01.2008 року в ПП Ферстер, оскільки згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні дані про сплату страхових внесків.

Не погоджуючись із вказаних рішенням позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ), Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п.а ч.1 ст.3 Закону №1788-ХІІ право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів (далі іменуються - підприємства та організації, якщо не обумовлено інше), - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч.1 ст.44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV встановлено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Згідно з частиною 5 статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Порядок прийняття та оформлення документів для призначення пенсії за віком врегульовано "Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Згідно пункту 1.8 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія, днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через веб-портал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача веб-порталу або засобу Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на веб-порталі або засобами Порталу Дія.

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон).

Умови призначення пенсії за віком наведені у статті 26 розділу ІІІ ("Пенсії за віком у солідарній системі") Закону №1058-IV.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (ч. 4 ст. 26 Закону №1058-ІV).

Як установлено судом, по досягненню 60 років, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до відповідача щодо призначення йому пенсії за віком за наявності страхового стажу не менше 30 років.

Згідно позиції відповідача, у позивача відсутній необхідний страховий стаж не менше 30 років (в наявності страховий стаж 18 років 4 місяці 3 дні).

До загального страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 , дата заповнення з 15.09.1980 року:

- з 01.03.1986 року по 01.05.1986 року та з 15.02.1988 року по 15.11.1989 року в колгоспі ім. Калініна, оскільки відсутня інформація щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (довідка про кількість встановленого мінімуму та відпрацьованих вихододнів);

- з 03.09.1993 року по 14.01.2008 року в ПП Ферстер, оскільки згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні дані про сплату страхових внесків.

Перевіряючи правомірність не зарахування означених періодів до загального страхового стажу позивача, суд зазначає наступне.

Згідно ст.1 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч.3 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно із ч. 2 ст. 17 Закону № 1058-ІV страхувальник зобов`язаний: вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та зберігати ці дані протягом п`яти років після припинення їх сплати на паперових носіях та в електронному вигляді; подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

У відповідності до ст. 20 Закону № 1058-ІV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Так, відповідно до ст. 106 Закону № 1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

До набрання чинності Закону №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), відповідно до статті 56 якого до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, при цьому зараховується робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Згідно зі статтею 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. (ст.62 Закону №1788-ХІІ).

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Як вбачається із матеріалів справи, що згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 , дата заповнення з 15.09.1980 року на ім`я ОСОБА_1 у період з 03.09.1993 року по 14.01.2008 року він працював в ПП Ферстер на посаді директора.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Суд зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання ПП Ферстер обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за період з 03.09.1993 року по 14.01.2008 року не є підставою для позбавлення позивача права на призначення пенсії.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а тому, навіть наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи з 03.09.1993 року по 14.01.2008 року.

Щодо незарахування періодів трудової діяльності згідно записів трудової книжки з 01.03.1986 року по 01.05.1986 року та з 15.02.1988 року по 15.11.1989 року в колгоспі ім. Калініна, у зв`язку з відсутністю інформації щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (довідка про кількість встановленого мінімуму та відпрацьованих вихододнів), суд зазначає наступне.

Статтею 62 Закону № 1788-XII та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі Порядок №637) передбачено, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи.

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

На підставі пункту 2.3 Інструкції №58, до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження.

За змістом пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Аналогічні норми були закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року №162 (далі Інструкція №162), яка діяла під час оформлення трудової книжки позивача.

В Основних положеннях про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 14.03.1975 № 310 містились наступні вимоги (мовою оригіналу):

« 1. Трудовая книжка колхозника является основным документом о трудовой деятельности членов колхозов.

2. Трудовые книжки ведутся на всех членов колхозов с момента принятия их в члены колхоза.

5. В трудовую книжку колхозника вносятся: сведения о колхознике: фамилия, имя, отчество, дата рождения, образование, профессия, специальность; сведения о членстве в колхозе: прием в члены колхоза, прекращение членства в колхозе; сведения о работе: назначение на работу, перевод на другую работу, прекращение работы; сведения о трудовом участии: принятый в колхозе годовой минимум трудового участия в общественном хозяйстве, его выполнение; сведения о награждениях и поощрениях: награждения орденами и медалями, присвоение почетных званий, награждения и поощрения за успехи в работе, предусмотренные уставом и правилами внутреннего распорядка колхоза, другие поощрения в соответствии с действующим законодательством; сведения об открытиях, на которые выданы дипломы, об использованных изобретениях и рационализаторских предложениях и о выплаченных в связи с этим вознаграждениях.

6. Все записи в трудовой книжке заверяются во всех разделах за время работы в колхозе подписью председателя колхоза или специально уполномоченного правлением колхоза лица и печатью.

13. Ответственность за организацию работ по ведению, учету, хранению и выдаче трудовых книжек возлагается на председателя колхоза. Ответственность за своевременное и правильное заполнение трудовых книжек, за их учет, хранение и выдачу несет специально уполномоченное правлением колхоза лицо.».

Відповідно до пункту 2 Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка; обов`язок належного оформлення записів у трудові книжці покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб. Необхідність підтверджувати періоди роботи іншими документами для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Суд зазначає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

В трудовій книжці серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 міститься такі записи, зокрема, (мовою оригіналу):

- №5: 01.03.1986 принят в члены колхоза им. Калинина Голопристанского р-на Херсонской обл. агрономном компл. бр. № 3 (пр №4 от 01.03.86г.);

- №6: 01.05.1986 уволен из членов колхоза в связи с уходом в ряди Советской Армии (пр № 8 от 01.05.1986г.);

- №7:15.02.1988 принят в члены колхоза им. Калинина Голопристанского р-на Херсонской обл. агрономном (пр №2 15.02.88);

- №8:15.11.1989 уволен из членов колхоза имени Калинина Голопристанского района Херсонской области согласно поданого заявления (проток № 13 от 24.10.1989 г.).

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина 3 статті 44 Закону №1058-IV).

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач-2 не був позбавлений права перевірити інформацію, яка зазначена у трудовій книжці, як того вимагає частина 3 статті 44 Закону №1058-IV.

Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1) право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відповідно до п.3.3 Порядку №22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію надає допомогу особам, що звертаються за призначенням пенсії, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.

Тобто, пенсійний орган, відповідно до своїх повноважень, зобов`язаний був надати позивачеві допомогу у витребуванні необхідних документів (зокрема, довідок про кількість встановленого мінімуму та відпрацьованих вихододнів), разом з тим, відмовивши у зарахуванні спірних періодів, при призначенні позивачеві пенсії за віком, відповідачем 2 не було вчинено дій у межах наданих йому законом повноважень щодо надання позивачеві допомогу у витребуванні необхідних зазначених документів, таких доказів матеріали справи не містять, а відповідачами суду не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку про передчасність та протиправність відмови відповідача 2 в зарахуванні періодів трудової діяльності згідно записів трудової книжки з 01.03.1986 року по 01.05.1986 року та з 15.02.1988 року по 15.11.1989 року в колгоспі ім. Калініна.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 23.08.2023 року № 213050034633 протиправним та таким, що належить до скасування.

Суд враховує, що в даному випадку заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, за результатом якої прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, яке оскаржується в рамках даної справи.

Головним управління Пенсійного фонду України в Херсонській області не приймалось рішення по суті заяви позивача про призначення пенсії, відтак відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області і саме його рішення оскаржується в судовому порядку, відтак на останнє має бути покладено й обов`язок відновлення порушених прав позивача.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, з метою повного та ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу позивача період трудової діяльності за записом в трудовій книжці серії НОМЕР_2 з 03.09.1993 року по 14.01.2008 року в ПП "Ферстер".

Суд зазначає, що висновки про зарахування спірного періоду трудової діяльності з 01.03.1986 року по 01.05.1986 року та з 15.02.1988 року по 15.11.1989 року в колгоспі ім. Калініна до страхового стажу позивача можуть бути зроблені відповідачем 2 лише після повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії з дотриманням вимог чинного законодавства та висновків суду.

Крім того, суд зауважує, що оскільки призначення розміру пенсії та з урахуванням висновків суду стосовно зарахування конкретного періоду трудової діяльності позивача, зроблених в ході вирішення цієї справи, належить до дискреційних повноважень відповідача 2, суд не вбачає підстав для втручання у дискреційні повноваження відповідача на теперішньому етапі їх реалізації.

В такому випадку належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.08.2023 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду в даній справі.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача належать до задоволення частково.

Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки саме Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області було відмовлено в призначенні пенсії, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, 73036, код ЄДРПОУ 21295057), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ 13322403), про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 23.08.2023 року № 213050034633 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в призначені пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , період трудової діяльності за записом в трудовій книжці серії НОМЕР_2 з 03.09.1993 року по 14.01.2008 року в ПП "Ферстер".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.08.2023 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду в даній справі.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 07.02.2024 року.

Суддя Г. В. Лебедєва