Постанова

від 22.05.2024 по справі 420/29413/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/29413/23

Перша інстанція: суддя Лебедєва Г.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

27 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 23.08.2023 року № 213050034633 про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності за записом в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , дата заповнення з 15.09.1980 року: з 01.03.1986 по 01.05.1986 та з 15.02.1988 по 15.11.1989 в колгоспі ім. Калініна, з 03.09.1993 по 14.01.2008 в ПП "Ферстер" на посаді директора та призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з дати його звернення - з 15.08.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що пенсійний орган протиправно відмовив йому в призначені пенсії за віком за ч.1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з посиланням на відсутність необхідного страхового стажу. Позивач наголосив, що має достатній страховий стаж для призначення пенсії.

ГУ ПФУ в Херсонській області заперечувало проти задоволення позову, зазначаючи, що у зв`язку з відсутністю у позивача необхідного страхового стажу 30 років, відсутні законні підстави для призначення позивачу пенсії за віком за ч.1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Під час подачі заяви про призначення пенсії, ОСОБА_1 повідомлено про необхідність подачі документів, що містять інформацію щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (зазначено у заяві від 15.08.2023року), проте, позивачем відповідні довідки не надано.

ГУ ПФУ у Вінницькій області також заперечувало проти задоволення позову, зазначаючи, що під час розгляду заяви позивача та доданих документів, до страхового стажу також не зараховано періоди роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.09.1980 року з 03.09.1993 року по 14.01.2008 року в ПП Ферстер. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, приватне підприємство Ферстер, код 22736061, зареєстровано 10.12.1994 року за реєстраційним № 14991020000015610, в той час коли відповідно до записів трудової книжки, ОСОБА_1 прийнятий на посаду 03.09.1993 до моменту заснування ПП Ферстер. Засновником, директором/керівником та пізніше і ліквідатором ПП Ферстер був позивач. Обов`язок щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування покладено на страхувальника. В даному випадку, страхувальником та відповідальною особою за сплату страхових внесків, було приватне підприємство Ферстер в особі директора ОСОБА_1 , який є позивачем у даній справі. У зв`язку з тим, що страхувальником ПП Ферстер в особі директора ОСОБА_1 не сплачено страхові внески, для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 03.09.1993 року по 14.01.2008 року, законодавчих підстав немає. Оскільки, за наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж позивача склав 18 років 4 місяців 3 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 23.08.2023 року № 213050034633 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в призначені пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , період трудової діяльності за записом в трудовій книжці серії НОМЕР_1 з 03.09.1993 року по 14.01.2008 року в ПП "Ферстер".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.08.2023 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду в даній справі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.Не погодившись з прийнятим рішенням, ГУ ПФУ в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що відповідно до п.5 Порядку ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310, до трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання. За результатами розгляду доданих до заяви документів, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.09.1980 року з 01.03.1986 року по 01.05.1986 року та з 15.02.1988 року по 15.11.1989 року в колгоспі ім. Калініна, оскільки відсутня інформація щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання.

Крім того, апелянт наголосив, що у зв`язку з тим, що страхувальником ПП Ферстер в особі директора ОСОБА_1 не сплачено страхові внески, для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 03.09.1993 року по 14.01.2008 року, законодавчих підстав немає. Оскільки страховий стаж позивача становить 18 років 4 місяців 3 днів, що є менше необхідних 30 років, відсутні законні підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, у зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.

15 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком. Разом з заявою позивачем було надано паспорт, РНОКПП, диплом, військовий квиток, трудову книжку.

Органом, що приймає рішення за заявою позивача, за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

23 серпня 2023 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 213050034633 ОСОБА_1 відмовлено в призначені пенсії за віком за ч.1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років. Страховий стаж становить 18 років 4 місяці 3 дні.

До загального страхового стажу позивача не зараховано періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення з 15.09.1980 року:

- з 01.03.1986 року по 01.05.1986 року та з 15.02.1988 року по 15.11.1989 року в колгоспі ім. Калініна, оскільки відсутня інформація щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (довідка про кількість встановленого мінімуму та відпрацьованих вихододнів);

- з 03.09.1993 року по 14.01.2008 року в ПП Ферстер, оскільки згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні дані про сплату страхових внесків.

Вважаючи протиправним рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за період з 03.09.1993 року по 14.01.2008 року не є підставою для позбавлення позивача права на призначення пенсії. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а тому, навіть наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи з 03.09.1993 року по 14.01.2008 року.

Крім того, суд зазначив про передчасність та протиправність відмови ГУ ПФУ у Вінницькій області в зарахуванні періодів трудової діяльності згідно записів трудової книжки з 01.03.1986 року по 01.05.1986 року та з 15.02.1988 року по 15.11.1989 року в колгоспі ім. Калініна до страхового стажу позивача. Пенсійний орган, відповідно до своїх повноважень, зобов`язаний був надати позивачеві допомогу у витребуванні необхідних документів (зокрема, довідок про кількість встановленого мінімуму та відпрацьованих вихододнів), разом з тим, відмовивши у зарахуванні спірних періодів, при призначенні позивачеві пенсії за віком, відповідачем не вчинено дій у межах наданих йому законом повноважень щодо надання позивачеві допомоги у витребуванні необхідних зазначених документів.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спеціальний Закон, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV(далі - Закон №1058-ІV), який також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулює також Закон України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-ХІІ).

Згідно із ч.1 ст.5 Закону №1058-ІV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону №1058-ІV, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 8 Закону №1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною першою статті 24 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з приписами частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до ч. 2 статті 26 Закону 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-ХІІ) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 1 зазначеного Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Таким чином, трудова книжка має містити дані щодо факту перебування особи в трудових відносинах для підтвердження наявності трудового стажу та є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Спірним питанням у межах розгляду даної справи є відсутність у ОСОБА_1 права на пенсію за віком у зв`язку із недостатнім страховим стажем.

Так, за приписами ч.1 ст.26 Закону № 1058, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

За обставинами справи, пенсійним органом визначено, що ОСОБА_1 має 18 років 4 місяці та 3 дні страхового стажу (з них до 01.01.2004 року 10 років 22 дні).

До загального страхового стажу позивача не зараховано періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення з 15.09.1980 року:

- з 01.03.1986 року по 01.05.1986 року та з 15.02.1988 року по 15.11.1989 року в колгоспі ім. Калініна, оскільки відсутня інформація щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (довідка про кількість встановленого мінімуму та відпрацьованих вихододнів);

- з 03.09.1993 року по 14.01.2008 року в ПП Ферстер, оскільки згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні дані про сплату страхових внесків.

Щодо правомірності не зарахування пенсійним органом до страхового стажу ОСОБА_1 періодів трудової діяльності з 01.03.1986 року по 01.05.1986 року та з 15.02.1988 року по 15.11.1989 року в колгоспі ім. Калініна в зв`язку із відсутністю інформації щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (довідка про кількість встановленого мінімуму та відпрацьованих вихододнів), судова колегія зазначає наступне.

Згідно п.2 постанови Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року №310 «Про трудові книжки колгоспників» (чинної на час внесення записів до трудової книжки) трудова книжка колгоспника являється основним документом про трудову діяльність членів колгоспу.

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних положень порядку № 310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Постановою №310 становлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ «членство в колгоспі», де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення , відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV «відомості про роботу» - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V «трудова участь у громадському господарстві» - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Відповідно до пункту 8 Основних положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Враховуючи вищевикладені приписи постанови № 310, колегія суддів дійшла висновку, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ані до пенсійного органу, ані до суду не надавалась трудова книжка колгоспника, з якої можливо було б встановити трудову участь позивача у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до п.3.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, орган, що призначає пенсію надає допомогу особам, що звертаються за призначенням пенсії, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.

Матеріалами справи підтверджено, що спеціалістом пенсійного органу при подачі позивачем заяви про призначення пенсії 15.08.2023 року повідомлено про необхідність надання уточнюючої довідки з колгоспу за спірні періоди (а.с.34).

Разом з тим, ані до пенсійного органу, ані до суду позивачем не надано доказів звернення за відповідною довідкою та/або відомостей про неможливість отримати відповідну довідку з колгоспу чи архіву.

Враховуючи викладене, повідомлення пенсійним органом позивача про необхідність надання уточнюючої (архівної довідки) за період роботи з 01.03.1986 року по 01.05.1986 року та з 15.02.1988 року по 15.11.1989 року в колгоспі ім. Калініна є цілком обґрунтованим та відповідає приписам чинного законодавства.

Судова колегія наголошує, що п.17, п.18 Порядку № 637 чітко встановлено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Отже, чинним законодавством передбачено певні вимоги для підтвердження стажу роботи в колгоспі, які позивачем не дотримані.

Більш того, в матеріалах справи відсутні відомості щодо вчинення позивачем або його представником дій, направлених на отримання відомостей для підтвердження виконання позивачем встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві за період роботи з 01.03.1986 року по 01.05.1986 року та з 15.02.1988 року по 15.11.1989 року в колгоспі ім. Калініна.

Враховуючи, що позивачем не надано трудової книжки колгоспника встановлено зразка, уточнюючих довідок про за період роботи з 01.03.1986 року по 01.05.1986 року та з 15.02.1988 року по 15.11.1989 року в колгоспі ім. Калініна щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання, ГУ ПФУ в Вінницькій області вірно відмовило позивачу у зарахуванні зазначеного періоду до страхового стажу.

Щодо правомірності не зарахування пенсійним органом до страхового стажу ОСОБА_1 періодів трудової діяльності з 03.09.1993 року по 14.01.2008 року в ПП Ферстер у зв`язку із тим, що згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні дані про сплату страхових внесків, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 40 цього Закону для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Дійсно, у Верховному Суді вже склалась стала судова практика з питання зарахування до страхового стажу періодів, за які відсутні дані про сплату страхових внесків.

Так, зокрема, у постанові по справі № 340/1454/21 від 11.10.2023 року Верховний Суд дійшов висновку, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.

Разом з тим, як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань засновником, директором/керівником та пізніше і ліквідатором ПП "Ферстер" (код ЄДРПОУ 22736061) був позивач ОСОБА_2 , адреса реєстрації ОСОБА_1 та юридична адреса ПП «Ферстер» однакові - АДРЕСА_1 .

В даному випадку, у пенсійного органу наявні всі законні підстави для висновку, що саме позивач і був тим страхувальником, який не сплачував за себе страхові внески.

Жодних пояснень та доказів на спростування таких висновків пенсійного органу позивачем не надано, а тому ГУ ПФУ у Вінницькій області дійшов вірного висновку щодо відмови у зарахуванні періоду роботи позивача у ПП «Ферстер».

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону № 1058, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Статтею 24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Трудовий стаж (загальний)- це періоди офіційної трудової діяльності, що підтверджуються записами в трудовій книжці.

Основною відмінністю страхового стажу від трудового є те, що наявність стажу прямо пов`язана зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, тобто з 01 січня 2004 року до страхового стажу зараховуються лише ті періоди, протягом яких сплачувалися страхові внески, і в розмірах пропорційних сплаченим внескам.

Періоди трудової діяльності до 1 січня 2004 року, які зараховуються до страхового стажу, визначені законодавством, яке діяло до прийняття Закону №1058, а саме ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, визначено періоди трудової діяльності до 01.01.2004, які зараховуються до страхового стажу.

Зокрема, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах.

До стажу роботи зараховується будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

На виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794, від 08.06.1998 № 832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998 2000 років.

Починаючи з 01.07.2002 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період

роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку (пункт 3 постанови № 794).

З урахуванням зазначених норм, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов`язковим.

Враховуючи вищезазначене, при підтвердженні страхового стажу, зокрема, у період з

01.07.2000 по 31.12.2003 за даними трудової книжки, потрібно звіряти такі дані з відомостями персоніфікованого обліку. За відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період після липня 2000 року до січня 2004 року, записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки, проведеної, в тому числі за заявою власника трудової книжки.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно даних індивідуальних відомостей з 01.07.2000 по 2009 рік з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомості про дохід та сплату позивачем страхових внесків відсутні.

Позивач не надав додаткових документів для підтвердження стажу роботи в ПП «Ферстер» та не звертався до пенсійного органу із заявами щодо допомоги у зібранні підтверджуючих стаж документів.

Крім того, як вірно зазначає апелянт, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, приватне підприємство "Ферстер", код 22736061, зареєстровано 10.12.1994 за реєстраційним № 14991020000015610, в той час коли відповідно до записів трудової книжки, ОСОБА_1 прийнятий на посаду "03.09.1993", тобто більш ніж за рік до моменту заснування ПП "Ферстер", що є не логічним.

Позивач з цього приводу не надав жодних пояснень та документів ані до пенсійного органу, ані до суду.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що ГУ ПФУ у Вінницькій області вірно відмовив ОСОБА_1 у зарахуванні спірного страхового стажу та, як наслідок, обґрунтовано відмовив позивачу у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного стажу на момент звернення.

Суд першої інстанції на наведені обставини уваги не звернув, надав невірну правову оцінку обставинам справи, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 01 листопада 2023 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року скасувати та прийняти постанову про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя:К.В.Кравченко