Рішення

від 07.02.2024 по справі 420/32919/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/32919/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся з позовною заявою до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, в якій просить:

-визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2021 та 2022 роки у загальній кількості 50 календарних днів;

-зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2021 та 2022 роки в загальній кількості 50 календарних днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення - 19 вересня 2023 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що при звільнення йому не було нараховано та невиплачено грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2021р та 2022р. яку просить стягнути на його користь.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнали та зазначили, що дійсно позивачу не нараховувалась компенсація за невикористані відпустки у 2021-2022 роках, оскільки пунктом 84 Положення № 743 передбачено, що щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу відповідного керівника (начальника) щорічна основна відпустка може надаватися за минулий рік у І кварталі наступного року за умови, що раніше її не було надано, а згідно абзацу 2 пункту 95 цього Положення, за невикористану в році звільнення відпустку особам рядового та начальницького складу, які звільняються з Державного бюро розслідувань, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Отже, для осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань чинне законодавство передбачає виплату компенсації виключно за відпустку, яка не використана в році звільнення. Вказане узгоджується з відповідними приписами Закону України «Про Національну поліцію», який передбачає відповідні соціальні гарантії для поліцейських і які за змістом частини другої статті 19 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» поширюються також на осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань. Законодавство передбачає можливість виплати компенсації за невикористану відпустку виключно у році звільнення. Саме ці положення зазначених вище нормативно-правових актів є спеціальними та підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Судом встановлені такі обставини по справі.

У період з 02.03.2021 по 13.09.2023 позивач проходив службу в ТУ ДБР у м. Миколаєві на посаді старшого слідчого ТУ ДБР у м. Миколаєві.

При звільненні ОСОБА_1 не виплачена грошова компенсація за невикористані щорічної основні та додаткової відпустки за 2021р та 2022 р. За 6 днів 2023 року невикористаної відпустки компенсація виплачена.

Відповідно до відповіді на запит адвоката, ТУ ДБР у м. Миколаєві повідомило, що за 2021 рік позивачем не використані 25 календарних днів щорічної основної відпустки та за 2022 рік - 25 календарних днів щорічної основної відпустки.

Вищезазначені обставини відповідачем не спростовуються, що дає суду підстави визнати їх доведеними.

Правовідносини, які склались між сторонами під час проходження позивачем служби на цій посаді регулюються Законом України від 15.11.1996 №504/96-ВР Про відпустки, Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про Державне бюро розслідувань», Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 743 від 05.08.2020 (далі - Положення № 743)

Закон України від 15.11.1996 №504/96-ВР Про відпустки (далі - Закон №504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток:

1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; ...

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону №504/96-ВР).

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.

Закон України від 02.07.2015 №580-VIII Про Національну поліцію (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, передбачає відповідні соціальні гарантії для поліцейських, які за змістом частини другої статті 19 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» поширюються також на осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань.

Згідно з частинами першою та другою статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Пунктом 84 Положення №743 передбачено, що щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу відповідного керівника (начальника) щорічна основна відпустка може надаватися за минулий рік у І кварталі наступного року за умови, що раніше її не було надано, а згідно абзацу 2 пункту 95 цього Положення, за невикористану в році звільнення відпустку особам рядового та начальницького складу, які звільняються з Державного бюро розслідувань, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Аналізуючи приписи вищенаведеного законодавства та враховуючи позицію Верховного Суду при розгляді аналогічної справи щодо грошової компенсації за невикористану відпуску, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Так, Верховний Суд КАС у Постанові від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19 зазначив наступне.

Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Аналізуючи наведені норми законодавства, Суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Враховуючи приписи вищенаведених законів та правову позицію Верховного Суду, суд у цій справі приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача та з цих же підстав відхиляє всі заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки відповідач помилково тлумачить положення Закону №580 та Положення №743.

Керуючись ст. 242-246 КАС України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління державного бюро розслідувань розташованого у м. Миколаєві (ЄДРПОУ 42341034) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2021 та 2022 роки у загальній кількості 50 календарних днів.

Зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві (ЄДРПОУ 42341034) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2021 та 2022 роки в загальній кількості 50 календарних днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення - 19 вересня 2023 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.Ф. Попов