Постанова

від 09.10.2024 по справі 420/32919/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/32919/23

Перша інстанція суддя Попов В.Ф.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідачаЯковлєва О.В.,

суддівЄщенка О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, а саме:

- визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2021 та 2022 роки, загальною кількістю 50 календарних днів;

- зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2021 та 2022 роки в загальній кількості 50 календарних днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення - 19 вересня 2023 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги відповідача обґрунтовано тим, що у межах спірних правовідносин апелянтом у повному обсязі, а також у відповідності до вимог чинного законодавства, обраховано розмір компенсації за невикористані дні відпустки та визначено кількість невикористаних днів відпустки.

При цьому, апелянт наголошує, що положеннями ЗУ «Про Національну поліцію» та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами, якими регулюється проходження служби в ДБР, чітко врегульовано питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки особам, які звільняються зі служби, а саме встановлено, що виплата грошової компенсації за невикористані дні відпустки передбачена виключно за невикористані дні в році звільнення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 02 березня 2021 року по 13 вересня 2023 року позивач проходив службу в ТУ ДБР у м. Миколаєві на посаді старшого слідчого ТУ ДБР у м. Миколаєві.

При звільненні ОСОБА_1 не виплачено грошової компенсації за невикористані дні щорічної основні та додаткової відпустки за 2021 рік та 2022 рік.

При цьому, на запит позивача ТУ ДБР у м. Миколаєві повідомило, що за 2021 рік позивачем не використано 25 календарних днів щорічної основної відпустки та за 2022 рік - 25 календарних днів.

В свою чергу, бажаючи отримати грошову компенсацію за невикористані дні відпустки, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як позивач має право на отримання спірної грошової компенсації, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, Закон України «Про Державне бюро розслідувань» визначає правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань.

Згідно ч. 2 ст. 19 ЗУ «Про Державне бюро розслідувань», особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 20 ЗУ «Про Державне бюро розслідувань», на осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань поширюються умови грошового забезпечення, передбачені для працівників Національної поліції, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови оплати праці працівників Державного бюро розслідувань, які є державними службовцями, визначаються законодавством про державну службу з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Умови оплати праці осіб, які працюють у Державному бюро розслідувань за трудовими договорами, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 1 ст. 92 ЗУ «Про Національну поліцію» (в редакції на момент звільнення), поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Згідно ч. 1 ст. 93 ЗУ «Про Національну поліцію», тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.

Частиною 7 вказаної статті встановлено, що чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року.

Частиною 10 вказаної статті встановлено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Частиною 11 вказаної статті встановлено, що відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції.

За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

При цьому, Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2020 року № 743 (далі Положення № 743).

Згідно п. 84 Положення № 743, щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу відповідного керівника (начальника) щорічна основна відпустка може надаватися за минулий рік у I кварталі наступного року за умови, що раніше її не було надано.

Щорічна основна відпустка на прохання особи рядового та начальницького складу може бути поділена на частини за умови, що основна її частина становить 14 календарних днів.

Згідно п. 95 Положення № 743, у разі звільнення особи рядового та начальницького складу із служби у зв`язку із закінченням строку контракту невикористана нею щорічна основна відпустка за її бажанням може надаватися їй тоді, коли час цієї відпустки повністю або частково перевищує строк дії контракту. В такому разі строк дії зазначеного контракту продовжується до закінчення відпустки.

За невикористану в році звільнення відпустку особам рядового та начальницького складу, які звільняються з Державного бюро розслідувань, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Колегією суддів встановлено, що на підставі наказу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві № 182-ос/дск від 13 вересня 2023 року позивача звільнено зі служби в Державному бюро розслідувань з 19 вересня 2023 року за угодою сторін.

При цьому, як встановлено судом першої інстанції, позивачу не виплачено компенсації за невикористані 50 діб відпустки за 2021 та 2022 роки.

Між тим, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що йому протиправно не виплачено компенсації за усі невикористані дні щорічної відпустки, а не лише за невикористані дні щорічної відпустки у році його звільнення з поліції.

В свою чергу, в апеляційній скарзі суб`єкта владних повноважень зазначається, що ЗУ «Про Національну Поліцію» та Положенням № 743 чітко врегульовано питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки особам рядового та начальницького складу Національної поліції та Державного бюро розслідувань, які звільняються зі служби, а саме встановлено, що виплата грошової компенсації за невикористані дні відпустки передбачена виключно за невикористані в році звільнення дні.

Між тим, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги суб`єкта владних повноважень, з огляду на наступне.

Так, із системного аналізу вищевикладених норм ЗУ «Про Національну Поліцію» вбачається, що за бажанням поліцейського, він може використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Тобто, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, особа має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), не використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Вказані норми аналогічним чином поширюються і на осіб рядового та начальницького складу Національної поліції та Державного бюро розслідувань.

Крім того, можливість використання відпустки за минулий календарний рік передбачена також п. 84 Положення № 743.

Отже, у випадку звільнення осіб рядового та начальницького складу Національної поліції та Державного бюро розслідувань, відповідним особам має виплачуватись компенсація за всі невикористані ними дні відпустки.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року (справа № 160/10875/19).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Між тим, судом першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допущено, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року - без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. ЯковлєвСудді О.В. Єщенко А.В. Крусян