Рішення

від 08.02.2024 по справі 460/25872/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 лютого 2024 року м. Рівне№460/25872/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Західметінвест" доРівненської митниці про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західметінвест» (Позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської митниці (Відповідач) в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача та скасувати Рішення про відмову у видачі сертифіката з перевезення товару.1 №UA204000/23/000212 від 12.10.2023;

- зобов`язати відповідача видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Західметінвест» сертифікат з перевезення товару EUR.1 за заявою від 10.10.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до Рівненської митниці із заявою про отримання сертифікату EUR.1 на експортну операцію на виконання договору про комерційну співпрацю від 10.08.2013 року. Позивач зазначає, що до заяви долучив належний пакет документів, які підтверджують правомірність отримання такого сертифікату відповідно до вимог Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 або EUR-MED, затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 02 березня 2021 року № 139.Відтак протиправними є дії відповідача щодо відмови у видачі позивачу сертифікати EUR-1. Позивач уважає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є не тільки визнання протиправними дій відповідача та скасування його рішення про відмову у видачі сертифіката, але і зобов`язання відповідача видати сертифікат з перевезення товару EUR.1 відповідно до заяви позивача.

У відповіді на відзив від 03.01.2024 позивач додатково зазначив, що законодавство, яке регулює відносини щодо видачі сертифіката перевезення EUR.1, передбачає «декларативний підхід» до отримання такого документа. Експортер для отримання сертифіката не зобов`язаний подавати жодні первинні чи інші документи, які засвідчують походження товару з України. У випадку необхідності перевірки походження товару, митний орган на підставіст. 47 МК Українимає право після видачі сертифіката здійснити перевірку походження товару як із власної ініціативи, та і з ініціативи митних органів країни імпортера, витребувати документи, в т.ч. первинні документи, які свідчать про походження товару, виробничі процеси, тощо. Натомість для самої видачі сертифікату (в. т.ч. ретроспективно) законодавство передбачає вичерпний перелік як документів, що їх має подати експортер, так і дій митного органу, які той зобов`язаний вчинити , вирішуючи питання про видачу чи відмову у видачі сертифікату. До переліку таких документів не належать документи, в т.ч. первинні, які підтверджують походження товару, характер виробничих процесів, ступінь переробки, документи, які передбаченіЗаконом України «Про металобрухт», тощо. Саме тому просить визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 та зобов`язати відповідача видати такий сертифікат з перевезення товару EUR.1.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, щоза наслідками розглядуподаної позивачем заяви від 11.10.2023 Рівненською митницею винесено Рішення про відмову у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.l №UA204000/23/000212 від 12.10.2023. Відповідач зазначає, що згідно з пунктом 7 розділу II Порядку передбачено, що експортер, який не є виробником товару, має право протягом трьох робочих днів після реєстрації письмової заяви про видачу сертифіката EUR.1 у підрозділі митниці подати додаткові документи (відомості) виробника товару, що підтверджують преференційне походження товару з України, на підставі яких складено декларацію. Звертаємо увагу суду, що відповідно до прибуткової накладної №790 від 28.009.2023, видаткової накладної №8 від 28.09.2023; акта приймання №790 від 28.09.2023; акта походження брухту кольорових та чорних металів №б/н від 28.09.23; платіжної інструкції №8 від 28.09.2023; рахунку на оплату №8 від 28.09.2023; договору №24.04.23-КР2 від 24.04.2023, товар «брухт чорних металів» Позивачем закуплено у юридичної особи ТОВ «Фокусмет» (код ЄДРПОУ 45290559). Відповідно до наданих Рівненській митниці документів, Позивач не є виробником даної партії металобрухту. Проте, Позивачем до Рівненської митниці було 11.10.2023 року було подана декларація виробника від 10.10.2023 року товарів, що мають преференційний статус походження, що свідчить про розбіжності між поданими товаросупровідними документами та поданою декларацію (згідно додатку 1 до наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2021 року №139 "Про затвердження Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 або EUR-MED", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.03.2021 року за №355/35977). За результатом опрацювання вказаної декларації від 10.10.2023 року крім іншого також встановлено її відмінність від форми затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2021 року №139 та внесення дописок до затвердженої форми декларації, а саме здійснено перефразування, на власний розсуд, одного із рядків бланка декларації, що кардинально змінює його суть. Крім того, за результатами аналізу документів, поданих експортером від постачальника, встановлено що ТОВ «Фокусмет», згідно акту приймання металів чорних (вторинних) від 28.09.2023 №790, зазначає джерелом походження металів чорних (вторинних), як «брухт утворився в результаті господарської діяльності на території України», відповідно до акта походження брухту кольорових та чорних металів від 28.09.2023 №б/н джерелом утворення металобрухту зазначається, що «брухт закуплений у фізичних та юридичних осіб згідно актів приймання від 04.09.2023 №7, від 20.09.2023 №9. При цьому, інформація про фізичних та юридичних осіб, у яких було придбано металобрухт згідно актів приймання від 04.09.2023 №7, від 20.09.2023 №9, Позивачем не надається в супереч затвердженій формі бланка декларації, а саме відсутні акти приймання, договори, що стосуються закупівлі підприємством ТОВ «Фокусмет» металобрухту на території України, що унеможливлює перевірку митним органом факту походження даної партії металобрухту. Крім того, у наданому до Рівненської митниці Акті приймання чорних металів №790 від 28.09.2023 року, зазначено, "Брухт утворився в результаті господарської діяльності", проте не уточнено в результаті якої саме діяльності він утворився, оскільки під даним записом наводяться визначені види діяльності, які визначені джерелами походження металів чорних. Так, відповідно до Сертифікаті якості від 10.10.2023 року, склад даної партії металобрухту є різноманітним, зокрема автомобільні диски, автомобільні рами, вали двигунів внутрішнього згорання, пружини автомобіля, шатуни двигунів внутрішнього згорання, рульові рейки автомобіля, тому враховуючи зазначене та положення чинного законодавства встановлення походження даної партії металобрухту є обов`язковою та необхідною процедурою під час видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1. Зокрема, за усним зверненням представників Експортера Рівненською митницею неодноразово надавалися консультації та роз`яснення щодо необхідності виконання положень Конвенції під час подання заяви на отримання сертифіката EUR.1 та Порядку. Також, надано неодноразові роз`яснення на адвокатські звернення та скарги. Однак, прохання митних органів щодо надання підтверджуючих документів, та документів у формі, передбаченій Порядком, під час подачі заяви та після експортером не виконувалось. Враховуючи наведене просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 04.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 25.12.2023 відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Оскільки розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, то відповідно до вимог ч. 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до умов Договору про комерційну співпрацю від 10 серпня 2023 року, укладеного зі Польською юридичною особою Компанія вторинної сировини Втурсталь Москаль, Ярош, Бжозовська повне товариство,позивач, як постачальник, зобов`язався доставити Покупцю товар на умовах DAP, 37-450 Стальова Воля, вул. Промислова, 19, Польща.

Відповідно до п. 1.1.1 Договору постачальник зобов`язується поставляти товар, брухт чорних металів вторинних, згідно ДСТУ 4121-2002.

Пунктом 1.1.2 Договору передбачено, що Товар поставляється згідно інвойсу, який є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.9.1 Договору постачальник зобов`язаний надати наступну інформацію та товаросупровідні документи: дату відгрузки, митна декларація, CMR, інвойс.

ТОВ «Західметінвест» 11.10.2023 подано до Рівненської митниці електронну заяву на видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1 (далі сертифікат) на товар «брухт чорних металів» (місце прийому A204.EUR_UA204000).

Відповідно до вказаної заяви, ТОВ «Західметінвест» також, надано наступні супровідні документи: Договір поставки б/н від 10.08.2023; Додаткова угода №4 від 26.09.2023; Лист Мінстратегпром від №1.2-11.2/3453 18.08.2022; Витяг з реєстру висновків про транскордонне перевезення відходів №13897/23 від 24.08.2023; Декларація виробника від 10.10.2023; Лист роз`яснення від 05.10.2023; Рахунок-фактура № 109-01 від 10.10.2023; Довідка про основні операції технологічного процесу ТзОВ «Західметінвест» від 05.10.2023; Сертифікат якості від 10.10.2023; Висновок Патона №202310-03 від 10.10.2023; Додаток Г від 10.10.2023; Прибуткова накладна №790 від 28.09.2023; Видаткова накладна №8 від 28.09.2023; Акт приймання №790 від 28.09.2023; Акт походження брухту кольорових та чорних металів від 28.09.2023; Рахунок на оплату №8 від 28.09.2023; Платіжна інструкція №2665 від 04.10.2023; Договір купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів №2-09/23 від 01.09.2023; Видаткова накладна №8 від 28.09.2023.

Рівненською митницею прийнято рішення про відмову у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 № UA204000/23/000212 від 12 жовтня 2023 року з наступних причин: «Декларація виробника товарів, що мають преференційний статус походження від 10.10.2023 не відповідає формі, зазначеній у Додатку 1 Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката перевезення (походження) товару EUR.1, затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 02.03.2021 №139 (зі змінами), в частині зазначення виробника товару «брухт чорних металів». Враховуючи Закон України від 05.05.1999 року № 619-XIV «Про металобрухт» та лист Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 09.08.2023 № 1.2-11.1/4580 «Про надання інформації», переробка металобрухту спеціалізованими підприємствами не передбачає виготовлення готового продукту. Також, встановлено, що у поданих документах для підтвердження преференційного походження товару відповідно до вимог статей 16(3), 16(7) та 27 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правила походження та національного законодавства України наявні не всі відомості для підтвердження достовірності інформації, зазначеної в акті приймання металів промислових чорних (вторинних) від 28.09.2023 № 790.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо розгляду його заявивід 10.10.2023 та прийняттям рішення про відмову у видачі сертифіката з перевезення товару EUR. 1, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною 2статті 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Митний Кодекс Українивизначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи (даліМК України, в редакції, чинній нас виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1статті 7МК Українивстановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цьогоКодексу, законівта інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1ст.4МК України).

Пункт 14статті 544 МК Українипередбачає, що здійснюючи митну справу, митні органи виконують такі основні завдання, зокрема, проведення верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів про походження товарів з України та видача у випадках, встановлених чинними міжнародними договорами, сертифікатів походження.

Відповідно дост. 46 МК Україниу разі вивезення товарів з митної території України сертифікат про походження товару з України в тих випадках, коли він необхідний і це відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку, видається органом або організацією, уповноваженими на це відповідно до закону.

Органи, які видали сертифікат про походження товару з України, зобов`язані зберігати його копію та інші документи, на підставі яких засвідчено походження цього товару з України, не менше 1095 днів від дня його видачі.

Законом України від 08.11.2017 № 2187-VIІI «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження»передбачено приєднатися до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Конвенція), яка набирає чинності для України в перший день другого місяця після внесення Україною депозитарію Конвенції документа про приєднання.

Конвенція встановлює положення про походження товарів, що продаються згідно із відповідними угодами, укладеними між Договірними Сторонами (стаття 1 частини І Загальні положення Конвенції).

Поняття «походження товарів» і методи адміністративного співробітництва, що мають відношення до них, викладені в Доповненнях до цієї Конвенції. У Доповненні І викладено загальні правила для концепції походження товарів та методів адміністративного співробітництва. У Доповненні II викладено конкретні положення, які застосовуються між певними Договірними сторонами та відмінні від положень, зазначених у Доповненні І (ч. 2 ст. 1 Загальні положення Конвенції).

Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 15 розділу V Підтвердження походження Доповнення І Конвенції, вбачається що товари, що походять з однієї з договірних сторін, і ввозяться в інші договірні сторони, підпадають під дію цієї угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження, зокрема, сертифікат з перевезення товару ЕUR. 1, зразок якого наведений у Додатку III а.

Стаття 16 Доповнення І Конвенції визначає зокрема процедуру видачі сертифіката з перевезення товару ЕUR.1 або ЕUR-МЕD.

Сертифікат з перевезення товару ЕUR. 1 або ЕUR-МЕD має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником (ч. 1 ст. 16 Доповнення І Конвенції).

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару ЕUR. 1 або ЕUR-МЕD, а також бланк заявки, зразок якої наведений у Додатку III а і b. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і відповідно до норм національного законодавства країни експорту. Якщо ці бланки заповнюються від руки, вони повинні заповнюватися ручкою друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього графі, не залишаючи вільних рядків. Якщо графа не заповнена повністю, під останнім рядком опису проставляється горизонтальна лінія, вільне місце перекреслюється (ч. 2 ст. 16 Доповнення І Конвенції).

Експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару ЕUR. 1 або ЕUR-МЕD, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони- експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару ЕUR. 1 або ЕUR-МЕD, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції (ч. 3 ст. 16 Доповнення І Конвенції).

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Доповнення І Конвенції без обмеження розуміння пункту 5 сертифікат з перевезення товару ЕUR. 1 має бути виданий митними органами договірної сторони-експортера в наступних випадках, зокрема: (а) якщо товари експортуються з однієї з договірних сторін відповідно до статті 3(1) до однієї з інших договірних сторін відповідно до статті 3(1) та (і) відповідні товари можуть вважатися такими, що походять з договірної сторони-експортера, з договірної сторони-імпортера чи однієї з інших договірних сторін відповідно до статті 3(1), з якими застосовується кумуляція, без застосування кумуляції з матеріалами, що походять з однієї з договірних сторін відповідно до статті 3 (2), та виконують інші вимоги цієї конвенції; (b) якщо товари експортуються з однієї з договірних сторін відповідно до статті 3(1) до однієї з договірних сторін відповідно до статті 3(2) чи з однієї з договірних сторін відповідно до статті 3(2) до однієї з договірних сторін відповідно до статті 3(1) та (і) відповідні товари можуть вважатися такими, що походять з договірної сторони-експортера, з договірної сторони-імпортера, без застосування кумуляції з матеріалами, що походять з однієї з інших договірних сторін, та виконують інші вимоги цієї Конвенції..; (с) якщо товари експортуються з однієї з договірних сторін відповідно до статті 3(2) до однієї з договірних сторін відповідно до статті 3(2) та (і) відповідні товари можуть вважатися такими, що походять з договірної сторони-експортера, чи з договірної сторони-імпортера, без застосування кумуляції з матеріалами, що походять з однієї з договірних сторін, та виконують інші вимоги цієї Конвенції.

Частиною 7 ст. 16 Доповнення І Конвенції передбачено, що м , ? ? EUR.1 EUR-MED, , ? . - - , . ? ? , ? 2 . , , , , ? ?.

27 Доповнення І Конвенції , 16(3) 21(5), ? ? , , EUR.1 EUR-MED, EUR-MED , ? ? ?, , , :

(1) , ? ? ? , ?, , ;

(2) , ? ? , ? ? , ? ? ;

(3) , ? ? , ? ? , ? ? ?;

(4) ? EUR.1 EUR-MED, EUR-MED, , ;

(5) ? , 11, , ? ?.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 розділу II Визначення поняття «Походження товарів» доповнення І Конвенції до товарів, які цілком вироблені в певній країні, відповідно до наступних товарів, які повинні вважатися цілком виробленими в договірній стороні, коли вони експортуються в іншу договірну сторону відносяться зокрема (і) відходи та брухт одержані в результаті виробничих операцій на території країни; (b) вироби, що були у вжитку, зібрані там та придбані виключно для відновлення сировинних матеріалів, включаючи використані шини, придатні лише їхнього для відновлення або використання для відходів.

Порядок заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару ЕUR. 1 або ЕUR-МЕD передбаченийнаказом Міністерства фінансів України №139 від 02.03.2021р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.03.2021р. за № 355/35977 (далі - Наказ №139).

Відповідно до п. 3 розділу І Наказу № 139 сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 (далі - сертифікат EUR.1) - оригінал паперового документа, що підтверджує статус преференційного походження товару(ів), форму та бланк якого наведено у додатках до Конвенції та Угод.

Згідно вимог п. 3 розділу III Наказу № 139 для отримання сертифіката EUR.1 або EUR-MED експортер має подати структурному підрозділу митниці, на який покладено функції з видачі сертифіката, такі документи:

письмову або електронну заяву, що містить декларацію від експортера (далі - заява), за формою, визначеноюКонвенцієюта Угодами;

електронну копію сертифіката EUR.1 або EUR-MED у разі заповнення його машинописом та (за наявності) заповнений відповідно до вимог Конвенції або Угод бланк сертифіката EUR.1 або EUR-MED;

оригінал сертифіката EUR.1 або EUR-MED, не прийнятого з технічних причин митними органами країни імпорту, у разі видачі митницею після експорту (реекспорту) на його заміну сертифіката EUR.1 або EUR-MED відповідно до розділу IV цього Порядку;

декларацію постачальника (виробника) товарів, що мають преференційний статус походження (додаток 1), та/або декларацію постачальника (виробника) товарів, що не мають преференційного статусу походження (додаток 2), та/або довгострокову декларацію постачальника (виробника) товарів, що мають преференційний статус походження (додаток 3), та/або довгострокову декларацію постачальника (виробника) товарів, що не мають преференційного статусу походження (додаток 4) (далі - декларація), що підтверджують преференційне походження товарів з України відповідно до правил визначення преференційного походження, встановленихКонвенцієюта Угодами, та/або їх електронні (скановані) копії.

Пунктом 6 розділу III Наказу № 139 передбачено, що посадова особа митниці перед видачею сертифіката EUR.1 або EUR-MED перевіряє наявність документів, зазначених у пункті 3 цього розділу, та їх відповідність вимогам Конвенції або Угод, зокрема, наявності відомостей, що містяться в деклараціях, для підтвердження преференційного походження товару(ів) з України, зазначеного(их) у сертифікаті EUR.1 або EUR-MED.

Згідно з п. 7 розділу III Наказу №139 Рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката EUR.1 або EUR-MED на товари приймається у найкоротший строк, але не більше восьми робочих годин після реєстрації письмової заяви у підрозділі митниці, на який покладено функції з видачі сертифіката EUR.1 або EUR-MED.

У разі подання письмової заяви експортером, яким при попередніх поставках заявлялись для отримання сертифіката EUR.1 або EUR-MED недостовірні документи (відомості) про преференційне походження товару з України, та/або експортером, який не є виробником товару, на який законодавством встановлено митно-тарифні заходи регулювання зовнішньоекономічної діяльності або кількісні обмеження (квоти), або інші заходи економічного або торговельного характеру, рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката EUR.1 або EUR-MED приймається у найкоротший строк, але не більше десяти робочих днів після реєстрації письмової заяви у підрозділі митниці, на який покладено функції з видачі сертифіката EUR.1 або EUR-MED.

Експортер, який не є виробником товару, має право протягом трьох робочих днів після реєстрації письмової заяви про видачу сертифіката EUR.1 або EUR-MED у підрозділі митниці подати додаткові документи (відомості) виробника товару, що підтверджують преференційне походження товару(ів) з України, на підставі яких складено декларацію(ї).

Пунктом 1 Розділу IV Наказу №139 передбачено, що Сертифікат EUR.1 або EUR-MED може бути видано після експорту (реекспорту) відповідної партії товару(ів), якщо експортер разом із документами, зазначеними впунктах 3,7розділу III цього Порядку, додатково надає митниці інформацію про те, що сертифікат:

не було видано на момент здійснення експорту товару(ів) через помилки або через особливі обставини, або

видано, але митні органи країни імпорту не прийняли його з технічних причин.

Згідно із пунктом 2 Розділу IV Наказу №139 у заяві експортера про видачу сертифіката EUR.1 або EUR-MED після здійснення експорту (реекспорту) товару(ів) має бути зазначено номер і дату митної декларації, оформленої на відповідну партію товару(ів).

Пунктом 3 Розділу IV Наказу №139 передбачено, що посадова особа митниці перевіряє, чи всі дані, зазначені в сертифікаті EUR.1 або EUR-MED та заяві експортера про видачу сертифіката, відповідають даним митниці щодо експорту (реекспорту) відповідної партії товару(ів). Посадова особа митниці видає сертифікат EUR.1 або EUR-MED чи приймає рішення про відмову у видачі сертифіката EUR.1 або EUR-MED у строк, встановлений пунктом 7 розділу III цього Порядку.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ТОВ «Західметінвест» звернулося до Рівненської митниці із заявою про видачу сертифікату перевезення товару з України за формою EUR.1з метою експорту відповідної партії товару від 11.10.2023 для видачі сертифіката EUR.1.

Рішенням№UA204000/23/000212 від 12.10.2023 Рівненська митниця відмовилаТОВ «Західметінвест» у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1

Стосовно усіх зауважень відповідача в оскаржуваному рішенні, з якими не погоджується позивач, судом встановлено наступне.

Стосовно зауваження, що враховуючи Закон України від 05.05.1999 року № 619-XIV «Про металобрухт» та лист Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 09.08.2023 № 1.2-11.1/4580 «Про надання інформації», переробка металобрухту спеціалізованими підприємствами не передбачає виготовлення готового продукту, суд враховує наступне.

Так, відповідно до п. а ч. 1 ст. 1 Розділу І Доповнення І Конвенції "" ?- ? , .

« ?» спеціалізовані підприємства - суб`єкти господарювання всіх форм власності, що здійснюють заготівлю та/або переробку (надають послуги з переробки) металобрухту, відповідають вимогам цього Закону, у тому числі мають власну або орендовану ділянку з твердим покриттям, площа якої визначається суб`єктом господарювання з урахуванням його виробничих потреб.

З долучених до матеріалів справи письмових доказів, судом встановлено, що ТОВ «Західметінвест» є спеціалізованим підприємством у розумінні Закону України «Про металобрухт».

Разом з тим, відповідно до ст. 9 Закону України «Про металобрухт» протягом 9 років з дня набрання чинностіЗаконом України"Про ставки вивізного (експортного) мита на брухт легованих чорних металів, брухт кольорових металів та напівфабрикати з їх використанням" експорт (вивезення) товарів, зазначених у статті 1 зазначеного Закону, здійснюється тільки спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, на яких виготовлені такі товари, за наявності експортного сертифіката якості.

« » , ? спеціалізовані металургійні переробні підприємства - підприємства, що здійснюють заготівлю, переробку (надають послуги з переробки) та металургійну переробку металобрухту, відповідають вимогам цього Закону, мають власне або орендоване виробниче, технологічне обладнання (у тому числі піч), лабораторію для визначення відповідного хімічного складу продукції, які забезпечують технологію металургійної переробки металобрухту, контроль технологічного процесу та якості отриманої продукції.

З системного аналізу вказаним норм права, судом встановлено, що у разі експорту товарів зазначених у ст. 1 Закону України «Про металобрухт», виробником вказаних товарів є саме спеціалізовані металургійні переробні підприємства, яким, відповідно до долучених матеріалів справи, позивач не є.

Разом з тим, вказана неточність не може бути розцінена судом, як підстава для відмови у видачі сертифікату, оскільки позивач згідно Договору про комерційну співпрацю від 10 серпня 2023 року є постачальником вказаних товарів, що також передбачає подання декларації відповідної форми.

Стосовно зауваження, що у поданих документах для підтвердження преференційного походження товару відповідно до вимог статей 16(3), 16(7) та 27 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правила походження та національного законодавства України наявні не всі відомості для підтвердження достовірності інформації, зазначеної в акті приймання металів промислових чорних (вторинних) від 28.09.2023 № 790, суд враховує наступне.

Відповідно до приписівст. 4 Закону України «Про металобрухт», приймання металобрухту від суб`єктів господарювання оформлюється актом приймання, в якому зазначаються найменування та ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) та місцезнаходження з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Порядок приймання, зберігання і методи випробувань металобрухту чорних та кольорових металів встановлюються відповідно до вимог законодавства. Оформлення документів, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, та актів приймання металобрухту є обов`язковим. Ці документи повинні знаходитися у власника металобрухту та зберігатися протягом одного року.

На підтвердження набуття позивачем права власності на брухт та відходи, відповідно до приписівст. 4 Закону України «Про металобрухт», відповідачу було надано разом із заявою від 11.10.2023: Договір поставки б/н від 10.08.2023; Додаткова угода №4 від 26.09.2023; Лист Мінстратегпром від №1.2-11.2/3453 18.08.2022; Витяг з реєстру висновків про транскордонне перевезення відходів №13897/23 від 24.08.2023; Декларація виробника від 10.10.2023; Лист роз`яснення від 05.10.2023; Рахунок-фактура № 109-01 від 10.10.2023; Довідка про основні операції технологічного процесу ТзОВ «Західметінвест» від 05.10.2023; Сертифікат якості від 10.10.2023; Висновок про хімічний склад брухту чорних металів виду 13 №202310-03 від 10.10.2023; Додаток Г від 10.10.2023; Прибуткова накладна №790 від 28.09.2023; Видаткова накладна №8 від 28.09.2023; Акт приймання №790 від 28.09.2023; Акт походження брухту кольорових та чорних металів від 28.09.2023; Рахунок на оплату №8 від 28.09.2023; Платіжна інструкція №2665 від 04.10.2023; Договір купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів №2-09/23 від 01.09.2023; Видаткова накладна №8 від 28.09.2023.

З вищенаведеного слідує, що позивачем були виконані вимогиЗакону України «Про металобрухт», про що свідчить перелік супровідних документів, зазначений у заяві від 11.10.2023.

Вищенаведене свідчить про повноту та належність наданих документів до Рівненської митниці в підтвердження походження брухту та відходів, у тому числі акт приймання-передачі від суб`єкта господарської діяльності, тощо.

Крім того, стосовно зауваження того, що позивачем не дотримано форми та змісту документів затвердженихнаказом МФУ від 02.03.2021 №139, а саме декларації виробника товарів, що мають преференційний статус походження, суд враховує наступне.

Розділ ІХ Наказу №139 містить загальні вимоги до заяви та декларації(й).

Так, відповідно до п. 6, п. 7 розділу ІХ Наказу № 139, декларація(ї) виготовляється (ються) машинописом на папері формату А-4 або на інвойсі, накладній або іншому комерційному документі, до якого додається декларація, та заповнюється українською мовою або друкованими літерами від руки чорнилами чорного або синього кольору. Декларацію постачальника (виробника) товарів, що мають преференційний статус походження (додаток 1), та декларацію постачальника (виробника) товарів, що не мають преференційного статусу походження (додаток 2), складають експортери та/або постачальники (виробники).

Відповідно до п. 10 розділу ІХ Наказу № 139, декларація постачальника (виробника) має бути власноруч підписана експортером або постачальником (виробником), що її склав, проте експортер або постачальник (виробник) не має підписувати декларації, якщо він склав її в електронній формі та надав митниці письмове зобов`язання, що він відповідає за всі декларації, у яких він зазначений, як за підписані ним власноруч.

Водночас, форма рішення про відмову у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 затверджена Наказом №139 (Додаток 5), яка визначає необхідність зазначення причин відмови у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 з посиланням на статті Угоди та Порядку.

Детальний аналіз спірного рішення відповідача вказує на відсутність жодних посилань на статті Угоди та Порядку №139.

При цьому, суд відзначає, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Враховуючи те, що оскаржуване рішення контролюючого органу є правовим актом індивідуальної дії, суд констатує невідповідність такого рішення критеріям чіткості та зрозумілості, що породжує їх неоднозначні трактування, які, у свою чергу, перешкоджають позивачу своєчасно і повністю виконати власні обов`язки та скористатися своїми правами.

Відтак, зазначена в оскаржуваному рішенні підстава для відмови у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 щодо недотримання позивачем форми та змісту документів затвердженихнаказом МФУ від 02.03.2021 №139, а саме декларації виробника товарів, що мають преференційний статус походження, без обґрунтування в чому саме полягає таке недотримання форми і змісту, є необґрунтованою і вказує на формальні причини відмови за формою, а не за суттю, чим порушено законні права та інтереси позивача.

Що стосується вимог позивача про зобов`язання відповідача видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Західметінвест» сертифікат з перевезення товару EUR.1, суд зазначає наступне.

Згідно із Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до частини четвертоїстатті 245 КАС Україниу випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною 3статті 2 КАС Україникритеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Проте, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), вбачається, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі "Брайєн проти Об`єднаного Королівства" (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі "Путтер проти Болгарії" (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Волохи проти України" при наданні оцінки повноваженням державним органам суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. Європейський Суд дійшов до висновку, що втручання не може розглядатися як таке, що було здійснене "згідно із законом", оскільки законодавство України не визначає з достатньою чіткістю межі та умови здійснення органами влади своїх дискреційних повноважень у певній сфері та не передбачає достатніх гарантій захисту від свавілля з боку правоохоронних органів.

Видача сертифіката є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого сертифіката без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про неможливість суб`єкта владних повноважень видати сертифікати з перевезення товару EUR.1, ретроспективно, з урахуванням позиції суду відносно протиправності доводів відповідача щодо неподання позивачем документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифікату.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд уважає, що і позовні вимоги в частині зобов`язання Рівненської митниці видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Західметінвест» сертифікат з перевезення товару EUR.1 на експортну операцію, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Відповідно до вимог ч. 1, п. 3 ч. 2ст. 245 КАС Українипри вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 2684,00 грн., що сплачена згідно платіжної інструкції № 2734 від 02.11.2023.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Західметінвест» до Рівненської митниці про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про відмову у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 № UA204000/23/000212 від 12 жовтня 2023 року.

Зобов`язати Рівненську митницю видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Західметінвест» сертифікат з перевезення товару EUR.1 за заявою від 10 жовтня 2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західметінвест» 2684,00 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 08 лютого 2024 року

Учасники справи:

Позивач - ТОВ "Західметінвест" (майдан Незалежності, 3,м. Рівне,Рівненська обл., Рівненський р-н,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 35495088)

Відповідач - Рівненська митниця Держмитслужби (вул. Соборна, 104,м. Рівне,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)

Суддя Д.П. Зозуля