Постанова

від 06.11.2024 по справі 460/25872/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 460/25872/23 пров. № А/857/12021/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Рівненської митниці на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року (головуючий суддя Зозуля Д.П., м. Рівне) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західметінвест» до Рівненської митниці про визнання протиправними дій та зобовґязання вчи нити дії,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західметінвест» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Рівненської митниці в якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача та скасувати Рішення про відмову у видачі сертифіката з перевезення товару.1 №UA204000/23/000212 від 12.10.2023;

- зобов`язати відповідача видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Західметінвест» сертифікат з перевезення товару EUR.1 за заявою від 10.10.2023.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Рівненської митниці про відмову у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 № UA204000/23/000212 від 12 жовтня 2023 року.

Зобов`язано відповідача видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Західметінвест» сертифікат з перевезення товару EUR.1 за заявою від 10 жовтня 2023 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Рівненська митниця оскаржила його в апеляційному порядку, просить таке скасувати і у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що ТзОВ «Західметінвест» (далі Експортер) 11.10.2023 подано до Рівненської митниці електронну заяву на видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1 (далі сертифікат) на товар «брухт чорних металів» (місце прийому A204.EUR_UA204000). Відповідно до вказаної заяви, ТОВ «Західметінвест» також, надано ряд супровідних документів, з поміж яких і декларацію виробника від 10.10.2023 року, при цьому позивач не є виробником.

Разом з тим, по суті позовних вимог та обставин прийняття спірного рішення про відмову у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 №UA204000/23/000212 від 12.10.2023 року зазначаємо наступне.

Наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2021 року №139 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.03.2021 року за №355/35977) затверджено Порядок заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 або EUR-MED".1.

Відповідно до пункту 3 розділу III Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 або EUR-MED".1, для видачі сертифіката EUR.1, експортер або його уповноважений представник має подати митниці такі документи:

-письмову або електронну заяву, що містить декларацію від експортера, за формою, визначеною Конвенцією та Угодою;

-електронну копію сертифіката EUR.1 у разі заповнення його машинописом тa (за наявності) заповнений відповідно до вимог Конвенції або Угоди бланк сертифіката EUR.1;

-декларацію постачальника (виробника), що підтверджує походження металобрухту з України за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку.

При цьому, згідно з пунктом 7 розділу II Порядку передбачено, що експортер, який не є виробником товару, має право протягом трьох робочих днів після реєстрації письмової заяви про видачу сертифіката EUR.1 у підрозділі митниці подати додаткові документи (відомості) виробника товару, що підтверджують преференційне походження товару з України, на підставі яких складено декларацію.

Звертає увагу, що відповідно до прибуткової накладної №790 від 28.009.2023, видаткової накладної №8 від 28.09.2023; акта приймання №790 від 28.09.2023; акта походження брухту кольорових та чорних металів №б/н від 28.09.23; платіжної інструкції №8 від 28.09.2023; рахунку на оплату №8 від 28.09.2023; договору №24.04.23-КР2 від 24.04.2023, товар «брухт чорних металів» Позивачем закуплено у юридичної особи ТОВ «Фокусмет» (код ЄДРПОУ 45290559). Відповідно до наданих Рівненській митниці документів, Позивач не є виробником даної партії металобрухту.

Проте, Позивачем до Рівненської митниці було 11.10.2023 року було подана декларація виробника від 10.10.2023 року товарів, що мають преференційний статус походження, що свідчить про розбіжності між поданими товаросупровідними документами та поданою декларацію (згідно додатку 1 до наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2021 року №139 «Про затвердження Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 або EUR-MED», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.03.2021 року за №355/35977).

За результатом опрацювання вказаної декларації від 10.10.2023 року крім іншого також встановлено її відмінність від форми затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2021 року №139 та внесення дописок до затвердженої форми декларації, а саме здійснено перефразування, на власний розсуд, одного із рядків бланка декларації, що кардинально змінює його суть.

Крім того, за результатами аналізу документів, поданих експортером від постачальника, встановлено що ТОВ «Фокусмет», згідно акту приймання металів чорних (вторинних) від 28.09.2023 №790, зазначає джерелом походження металів чорних (вторинних), як «брухт утворився в результаті господарської діяльності на території України», відповідно до акта походження брухту кольорових та чорних металів від 28.09.2023 №б/н джерелом утворення металобрухту зазначається, що «брухт закуплений у фізичних та юридичних осіб згідно актів приймання від 04.09.2023 №7, від 20.09.2023 №9.

При цьому, інформація про фізичних та юридичних осіб, у яких було придбано металобрухт згідно актів приймання від 04.09.2023 №7, від 20.09.2023 №9, Позивачем не надається в супереч затвердженій формі бланка декларації, а саме відсутні акти приймання, договори, що стосуються закупівлі підприємством ТОВ «Фокусмет» металобрухту на території України, що унеможливлює перевірку митним органом факту походження даної партії металобрухту.

Крім того, у наданому до Рівненської митниці Акті приймання чорних металів №790 від 28.09.2023 року, зазначено, «Брухт утворився в результаті господарської діяльності», проте не уточнено в результаті якої саме діяльності він утворився, оскільки під даним записом наводяться визначені види діяльності, які визначені джерелами походження металів чорних.

Так, відповідно до Сертифікаті якості від 10.10.2023 року, склад даної партії металобрухту є різноманітним, зокрема автомобільні диски, автомобільні рами, вали двигунів внутрішнього згорання, пружини автомобіля, шатуни двигунів внутрішнього згорання, рульові рейки автомобіля, тому враховуючи зазначене та положення чинного законодавства встановлення походження даної партії металобрухту є обов`язковою та необхідною процедурою під час видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1.

Зокрема, за усним зверненням представників Експортера Рівненською митницею неодноразово надавалися консультації та роз`яснення щодо необхідності виконання положень Конвенції під час подання заяви на отримання сертифіката EUR.1 та Порядку. Також, надано неодноразові роз`яснення на адвокатські звернення та скарги. Однак, прохання митних органів щодо надання підтверджуючих документів, та документів у формі, передбаченій Порядком, під час подачі заяви та після Експортером не виконувалось.

Зважаючи на зазначені факти, та спираючись на пп. 3, 7 статті 16 Доповнення І до Регіональної конвенції про Пан-Євро-Середземноморські преференційні правила походження, норм Порядку, Закону, посадовою особою управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД винесено Рішення про відмову у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 №UA204000/23/000212 від 12.10.2023.

Рішення про відмову у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 не перешкоджає подачі нової заяви на видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1 експортером за умови виконання вимог Регіональної конвенції про Пан-Євро- Середземноморські преференційні правила походження та Порядку видачі сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 або EUR-MED.

Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода) визначено такі вимоги для застосування тарифних преференцій зі сплатою знижених ставок вивізного мита при експорті з України до країн ЄC:

-металобрухт має бути українського походження відповідно до правил походження, викладених у Протоколі I до Угоди (стаття 26 Глави 1 «Національний режим тa доступ товарів нa ринки» Розділу IV «Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею Угоди);

-преференційний режим застосовується лише до металобрухту, транспортованого безпосередньо між Європейським Союзом тa Україною (стаття 12 Доповнення І). |

Відповідно до підпунктів (h) та (і) пункту 1 статті 4 Доповнення І металобрухт набуває походження з України за таких умов:

-вироби, що були у вжитку, зібрані там та придатні виключно для відновлення сировинних матеріалів;

-відходи та брухт, одержані в результаті виробничих операцій на території країни.

Відповідно до статті 16(7) Доповнення І митні органи, які видають сертифікат з перевезення товару EUR.1 (далі - сертифікат EUR.1), повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також для виконання інших умов цієї Конвенції. Для цих цілей вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть доцільними.

Порядок заповнення та видачі митницею сертифіката EUR.1 затверджено наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2021 №139 «Про затвердження Порядку заповнення тa видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 або EUR-MED» (із змінами і доповненнями) (далі - Порядок).

Для видачі сертифіката EUR.1 експортер або його уповноважений представник відповідно до пункту 3 розділу III Порядку має подати митниці такі документи:

-письмову або електронну заяву, що містить декларацію від експортера, за формою, визначеною Конвенцією та Угодою;

-електронну копію сертифіката EUR.1 у разі заповнення його машинописом тa (за наявності) заповнений відповідно до вимог Конвенції або Угоди бланк сертифіката EUR.1;

-декларацію постачальника (виробника), що підтверджує походження металобрухту з України за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку.

Також згідно з пунктом 7 розділу II Порядку передбачено, що експортер,який не є виробником товару, має право протягом трьох робочих днів після реєстрації письмової заяви про видачу сертифіката EUR.1 у підрозділі митниці подати додаткові документи (відомості) виробника товару, що підтверджують преференційне походження товару з України, на підставі яких складено декларацію.

3 урахуванням вимог статті 4 Закону України від 05 травня 1999 року №619-ХІМ «Про металобрухт» (зі змінами і доповненнями) (далі Закон №619-XIV) разом із письмовою або електронною заявою можуть подаватися:

-документи, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, та акти приймання металобрухту від суб`єктів господарювання, які є обов`язковими відповідно до Закону №619-XIV, та/або

-акт приймання металобрухту від суб`єктів господарювання та/або фізичних осіб, та/ або технологічна (схема) інструкція та/або довідка виробника про основні операції технологічного процесу, в результаті якого утворюються відходи чорних і кольорових металів, та/або інші документи, що підтверджують виконання підпунктів «h» та «і» пункту 1 статті 4 Доповнення; а також, у разі придбання експортером в Україні відходів та брухту чорних і кольорових металів: видаткові накладні/касові ордери або видаткові відомості тощо.

Якщо металобрухт утворений за результатом списання основних засобів, то для підтвердження походження такого товару при видачі сертифіката EUR.1 можуть подаватися:

-акт списання (форму нe затверджено, обов`язково включає назву підприємства, від імені якого складено документ, дату складання, найменування основних засобів, що списується, причину списання, склад комісії по списанню основних засобів, висновок комісії);

-акт оприбуткування (форму не затверджено, обов`язково включає номер і дату документу, назву підприємства, від імені якого складено документ, склад, номенклатуру, кількість, ціну і масу оприбуткованого брухту, посади осіб, відповідальних за проведення і правильність оформлення господарської операції та їх особисті підписи).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив таку залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до умов Договору про комерційну співпрацю від 10 серпня 2023 року, укладеного зі Польською юридичною особою Компанія вторинної сировини Втурсталь Москаль, Ярош, Бжозовська повне товариство, позивач, як постачальник, зобов`язався доставити Покупцю товар на умовах DAP, 37-450 Стальова Воля, вул. Промислова, 19, Польща.

Відповідно до п. 1.1.1 Договору постачальник зобов`язується поставляти товар, брухт чорних металів вторинних, згідно ДСТУ 4121-2002.

Пунктом 1.1.2 Договору передбачено, що Товар поставляється згідно інвойсу, який є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.9.1 Договору постачальник зобов`язаний надати наступну інформацію та товаросупровідні документи: дату відгрузки, митна декларація, CMR, інвойс.

ТОВ «Західметінвест» 11.10.2023 подано до Рівненської митниці електронну заяву на видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1 (далі сертифікат) на товар «брухт чорних металів» (місце прийому A204.EUR_UA204000).

Відповідно до вказаної заяви, ТОВ «Західметінвест» також, надано наступні супровідні документи: Договір поставки б/н від 10.08.2023; Додаткова угода №4 від 26.09.2023; Лист Мінстратегпром від №1.2-11.2/3453 18.08.2022; Витяг з реєстру висновків про транскордонне перевезення відходів №13897/23 від 24.08.2023; Декларація виробника від 10.10.2023; Лист роз`яснення від 05.10.2023; Рахунок-фактура № 109-01 від 10.10.2023; Довідка про основні операції технологічного процесу ТзОВ «Західметінвест» від 05.10.2023; Сертифікат якості від 10.10.2023; Висновок Патона №202310-03 від 10.10.2023; Додаток Г від 10.10.2023; Прибуткова накладна №790 від 28.09.2023; Видаткова накладна №8 від 28.09.2023; Акт приймання №790 від 28.09.2023; Акт походження брухту кольорових та чорних металів від 28.09.2023; Рахунок на оплату №8 від 28.09.2023; Платіжна інструкція №2665 від 04.10.2023; Договір купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів №2-09/23 від 01.09.2023; Видаткова накладна №8 від 28.09.2023.

Рівненською митницею прийнято рішення про відмову у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 № UA204000/23/000212 від 12 жовтня 2023 року з наступних причин: «Декларація виробника товарів, що мають преференційний статус походження від 10.10.2023 не відповідає формі, зазначеній у Додатку 1 Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката перевезення (походження) товару EUR.1, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2021 №139 (зі змінами), в частині зазначення виробника товару «брухт чорних металів». Враховуючи Закон України від 05.05.1999 року № 619-XIV «Про металобрухт» та лист Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 09.08.2023 № 1.2-11.1/4580 «Про надання інформації», переробка металобрухту спеціалізованими підприємствами не передбачає виготовлення готового продукту. Також, встановлено, що у поданих документах для підтвердження преференційного походження товару відповідно до вимог статей 16(3), 16(7) та 27 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правила походження та національного законодавства України наявні не всі відомості для підтвердження достовірності інформації, зазначеної в акті приймання металів промислових чорних (вторинних) від 28.09.2023 № 790.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що частиною 1статті 7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1ст.4 МК України).

Пункт 14 статті 544 МК України передбачає, що здійснюючи митну справу, митні органи виконують такі основні завдання, зокрема, проведення верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів про походження товарів з України та видача у випадках, встановлених чинними міжнародними договорами, сертифікатів походження.

Відповідно до ст. 46 МК України у разі вивезення товарів з митної території України сертифікат про походження товару з України в тих випадках, коли він необхідний і це відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку, видається органом або організацією, уповноваженими на це відповідно до закону.

Органи, які видали сертифікат про походження товару з України, зобов`язані зберігати його копію та інші документи, на підставі яких засвідчено походження цього товару з України, не менше 1095 днів від дня його видачі.

Законом України від 08.11.2017 № 2187-VIІI «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження» передбачено приєднатися до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Конвенція), яка набирає чинності для України в перший день другого місяця після внесення Україною депозитарію Конвенції документа про приєднання.

Конвенція встановлює положення про походження товарів, що продаються згідно із відповідними угодами, укладеними між Договірними Сторонами (стаття 1 частини І Загальні положення Конвенції).

Поняття «походження товарів» і методи адміністративного співробітництва, що мають відношення до них, викладені в Доповненнях до цієї Конвенції. У Доповненні І викладено загальні правила для концепції походження товарів та методів адміністративного співробітництва. У Доповненні II викладено конкретні положення, які застосовуються між певними Договірними сторонами та відмінні від положень, зазначених у Доповненні І (ч. 2 ст. 1 Загальні положення Конвенції).

Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 15 розділу V Підтвердження походження Доповнення І Конвенції, вбачається що товари, що походять з однієї з договірних сторін, і ввозяться в інші договірні сторони, підпадають під дію цієї угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження, зокрема, сертифікат з перевезення товару ЕUR. 1, зразок якого наведений у Додатку III а.

Стаття 16 Доповнення І Конвенції визначає зокрема процедуру видачі сертифіката з перевезення товару ЕUR.1 або ЕUR-МЕD.

Сертифікат з перевезення товару ЕUR. 1 або ЕUR-МЕD має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником (ч. 1 ст. 16 Доповнення І Конвенції).

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару ЕUR. 1 або ЕUR-МЕD, а також бланк заявки, зразок якої наведений у Додатку III а і b. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і відповідно до норм національного законодавства країни експорту. Якщо ці бланки заповнюються від руки, вони повинні заповнюватися ручкою друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього графі, не залишаючи вільних рядків. Якщо графа не заповнена повністю, під останнім рядком опису проставляється горизонтальна лінія, вільне місце перекреслюється (ч. 2 ст. 16 Доповнення І Конвенції).

Експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару ЕUR. 1 або ЕUR-МЕD, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони- експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару ЕUR. 1 або ЕUR-МЕD, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції (ч. 3 ст. 16 Доповнення І Конвенції).

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Доповнення І Конвенції без обмеження розуміння пункту 5 сертифікат з перевезення товару ЕUR. 1 має бути виданий митними органами договірної сторони-експортера в наступних випадках, зокрема: (а) якщо товари експортуються з однієї з договірних сторін відповідно до статті 3(1) до однієї з інших договірних сторін відповідно до статті 3(1) та (і) відповідні товари можуть вважатися такими, що походять з договірної сторони-експортера, з договірної сторони-імпортера чи однієї з інших договірних сторін відповідно до статті 3(1), з якими застосовується кумуляція, без застосування кумуляції з матеріалами, що походять з однієї з договірних сторін відповідно до статті 3 (2), та виконують інші вимоги цієї конвенції; (b) якщо товари експортуються з однієї з договірних сторін відповідно до статті 3(1) до однієї з договірних сторін відповідно до статті 3(2) чи з однієї з договірних сторін відповідно до статті 3(2) до однієї з договірних сторін відповідно до статті 3(1) та (і) відповідні товари можуть вважатися такими, що походять з договірної сторони-експортера, з договірної сторони-імпортера, без застосування кумуляції з матеріалами, що походять з однієї з інших договірних сторін, та виконують інші вимоги цієї Конвенції..; (с) якщо товари експортуються з однієї з договірних сторін відповідно до статті 3(2) до однієї з договірних сторін відповідно до статті 3(2) та (і) відповідні товари можуть вважатися такими, що походять з договірної сторони-експортера, чи з договірної сторони-імпортера, без застосування кумуляції з матеріалами, що походять з однієї з договірних сторін, та виконують інші вимоги цієї Конвенції.

Частиною 7 ст. 16 Доповнення І Конвенції передбачено, що митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару ЕІЖ.1 або ЕІЖ-МЕО, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також для виконання інших умов цієї Конвенції. Для цих цілей вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть доцільними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї Статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена графа, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 розділу II Визначення поняття «Походження товарів» доповнення І Конвенції до товарів, які цілком вироблені в певній країні, відповідно до наступних товарів, які повинні вважатися цілком виробленими в договірній стороні, коли вони експортуються в іншу договірну сторону відносяться зокрема (і) відходи та брухт одержані в результаті виробничих операцій на території країни; (b) вироби, що були у вжитку, зібрані там та придбані виключно для відновлення сировинних матеріалів, включаючи використані шини, придатні лише їхнього для відновлення або використання для відходів.

Порядок заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару ЕUR. 1 або ЕUR-МЕD передбачений наказом Міністерства фінансів України №139 від 02.03.2021р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.03.2021р. за № 355/35977 (далі - Наказ №139).

Відповідно до п. 3 розділу І Наказу № 139 сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 (далі - сертифікат EUR.1) - оригінал паперового документа, що підтверджує статус преференційного походження товару(ів), форму та бланк якого наведено у додатках до Конвенції та Угод.

Згідно вимог п. 3 розділу III Наказу № 139 для отримання сертифіката EUR.1 або EUR-MED експортер має подати структурному підрозділу митниці, на який покладено функції з видачі сертифіката, такі документи:

письмову або електронну заяву, що містить декларацію від експортера (далі - заява), за формою, визначеною Конвенцією та Угодами;

електронну копію сертифіката EUR.1 або EUR-MED у разі заповнення його машинописом та (за наявності) заповнений відповідно до вимог Конвенції або Угод бланк сертифіката EUR.1 або EUR-MED;

оригінал сертифіката EUR.1 або EUR-MED, не прийнятого з технічних причин митними органами країни імпорту, у разі видачі митницею після експорту (реекспорту) на його заміну сертифіката EUR.1 або EUR-MED відповідно до розділу IV цього Порядку;

декларацію постачальника (виробника) товарів, що мають преференційний статус походження (додаток 1), та/або декларацію постачальника (виробника) товарів, що не мають преференційного статусу походження (додаток 2), та/або довгострокову декларацію постачальника (виробника) товарів, що мають преференційний статус походження (додаток 3), та/або довгострокову декларацію постачальника (виробника) товарів, що не мають преференційного статусу походження (додаток 4) (далі - декларація), що підтверджують преференційне походження товарів з України відповідно до правил визначення преференційного походження, встановлених Конвенцією та Угодами, та/або їх електронні (скановані) копії.

Пунктом 6 розділу III Наказу № 139 передбачено, що посадова особа митниці перед видачею сертифіката EUR.1 або EUR-MED перевіряє наявність документів, зазначених у пункті 3 цього розділу, та їх відповідність вимогам Конвенції або Угод, зокрема, наявності відомостей, що містяться в деклараціях, для підтвердження преференційного походження товару(ів) з України, зазначеного(их) у сертифікаті EUR.1 або EUR-MED.

Згідно з п. 7 розділу III Наказу №139 Рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката EUR.1 або EUR-MED на товари приймається у найкоротший строк, але не більше восьми робочих годин після реєстрації письмової заяви у підрозділі митниці, на який покладено функції з видачі сертифіката EUR.1 або EUR-MED.

У разі подання письмової заяви експортером, яким при попередніх поставках заявлялись для отримання сертифіката EUR.1 або EUR-MED недостовірні документи (відомості) про преференційне походження товару з України, та/або експортером, який не є виробником товару, на який законодавством встановлено митно-тарифні заходи регулювання зовнішньоекономічної діяльності або кількісні обмеження (квоти), або інші заходи економічного або торговельного характеру, рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката EUR.1 або EUR-MED приймається у найкоротший строк, але не більше десяти робочих днів після реєстрації письмової заяви у підрозділі митниці, на який покладено функції з видачі сертифіката EUR.1 або EUR-MED.

Експортер, який не є виробником товару, має право протягом трьох робочих днів після реєстрації письмової заяви про видачу сертифіката EUR.1 або EUR-MED у підрозділі митниці подати додаткові документи (відомості) виробника товару, що підтверджують преференційне походження товару(ів) з України, на підставі яких складено декларацію(ї).

Пунктом 1 Розділу IV Наказу №139 передбачено, що Сертифікат EUR.1 або EUR-MED може бути видано після експорту (реекспорту) відповідної партії товару(ів), якщо експортер разом із документами, зазначеними в пунктах 3, 7 розділу III цього Порядку, додатково надає митниці інформацію про те, що сертифікат:

не було видано на момент здійснення експорту товару(ів) через помилки або через особливі обставини, або

видано, але митні органи країни імпорту не прийняли його з технічних причин.

Згідно із пунктом 2 Розділу IV Наказу №139 у заяві експортера про видачу сертифіката EUR.1 або EUR-MED після здійснення експорту (реекспорту) товару(ів) має бути зазначено номер і дату митної декларації, оформленої на відповідну партію товару(ів).

Пунктом 3 Розділу IV Наказу №139 передбачено, що посадова особа митниці перевіряє, чи всі дані, зазначені в сертифікаті EUR.1 або EUR-MED та заяві експортера про видачу сертифіката, відповідають даним митниці щодо експорту (реекспорту) відповідної партії товару(ів). Посадова особа митниці видає сертифікат EUR.1 або EUR-MED чи приймає рішення про відмову у видачі сертифіката EUR.1 або EUR-MED у строк, встановлений пунктом 7 розділу III цього Порядку.

Як уже зазначалось вище ТОВ «Західметінвест» звернулося до Рівненської митниці із заявою про видачу сертифікату перевезення товару з України за формою EUR.1 з метою експорту відповідної партії товару від 11.10.2023 для видачі сертифіката EUR.1.

Рішенням №UA204000/23/000212 від 12.10.2023 Рівненська митниця відмовила ТОВ «Західметінвест» у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1

Стосовно усіх зауважень відповідача в оскаржуваному рішенні, з якими не погоджується позивач, судом першої інстанції, у даній спірній ситуації зґясовано наступне.

Стосовно зауваження, що враховуючи Закон України від 05.05.1999 року № 619-XIV «Про металобрухт» та лист Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 09.08.2023 № 1.2-11.1/4580 «Про надання інформації», переробка металобрухту спеціалізованими підприємствами не передбачає виготовлення готового продукту, суд врахував наступне.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 1 Розділу І Доповнення І Конвенції спеціалізовані підприємства - суб`єкти господарювання всіх форм власності, що здійснюють заготівлю та/або переробку (надають послуги з переробки) металобрухту, відповідають вимогам цього Закону, у тому числі мають власну або орендовану ділянку з твердим покриттям, площа якої визначається суб`єктом господарювання з урахуванням його виробничих потреб.

З цього приводу судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Західметінвест» є спеціалізованим підприємством у розумінні Закону України «Про металобрухт».

Разом з тим, відповідно до ст. 9 Закону України «Про металобрухт» протягом 9 років з дня набрання чинності Законом України "Про ставки вивізного (експортного) мита на брухт легованих чорних металів, брухт кольорових металів та напівфабрикати з їх використанням" експорт (вивезення) товарів, зазначених у статті 1 зазначеного Закону, здійснюється тільки спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, на яких виготовлені такі товари, за наявності експортного сертифіката якості.

Спеціалізовані металургійні переробні підприємства - підприємства, що здійснюють заготівлю, переробку (надають послуги з переробки) та металургійну переробку металобрухту, відповідають вимогам цього Закону, мають власне або орендоване виробниче, технологічне обладнання (у тому числі піч), лабораторію для визначення відповідного хімічного складу продукції, які забезпечують технологію металургійної переробки металобрухту, контроль технологічного процесу та якості отриманої продукції.

З огляду на вказане суд слушно зауважив, що у разі експорту товарів зазначених у ст. 1 Закону України «Про металобрухт», виробником вказаних товарів є саме спеціалізовані металургійні переробні підприємства, яким, відповідно до долучених матеріалів справи, позивач не є. Разом з тим, вказана неточність не може бути, як підстава для відмови у видачі сертифікату, оскільки позивач згідно Договору про комерційну співпрацю від 10 серпня 2023 року є постачальником вказаних товарів, що також передбачає подання декларації відповідної форми.

Щодо зауваження, що у поданих документах для підтвердження преференційного походження товару відповідно до вимог статей 16(3), 16(7) та 27 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правила походження та національного законодавства України наявні не всі відомості для підтвердження достовірності інформації, зазначеної в акті приймання металів промислових чорних (вторинних) від 28.09.2023 № 790, то суд першої інстанції вірно зауважив наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про металобрухт», приймання металобрухту від суб`єктів господарювання оформлюється актом приймання, в якому зазначаються найменування та ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) та місцезнаходження з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Порядок приймання, зберігання і методи випробувань металобрухту чорних та кольорових металів встановлюються відповідно до вимог законодавства. Оформлення документів, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, та актів приймання металобрухту є обов`язковим. Ці документи повинні знаходитися у власника металобрухту та зберігатися протягом одного року.

Судом зґясовано, що на підтвердження набуття позивачем права власності на брухт та відходи, відповідно до приписів ст. 4 Закону України «Про металобрухт», відповідачу було надано разом із заявою від 11.10.2023: Договір поставки б/н від 10.08.2023; Додаткова угода №4 від 26.09.2023; Лист Мінстратегпром від №1.2-11.2/3453 18.08.2022; Витяг з реєстру висновків про транскордонне перевезення відходів №13897/23 від 24.08.2023; Декларація виробника від 10.10.2023; Лист роз`яснення від 05.10.2023; Рахунок-фактура № 109-01 від 10.10.2023; Довідка про основні операції технологічного процесу ТзОВ «Західметінвест» від 05.10.2023; Сертифікат якості від 10.10.2023; Висновок про хімічний склад брухту чорних металів виду 13 №202310-03 від 10.10.2023; Додаток Г від 10.10.2023; Прибуткова накладна №790 від 28.09.2023; Видаткова накладна №8 від 28.09.2023; Акт приймання №790 від 28.09.2023; Акт походження брухту кольорових та чорних металів від 28.09.2023; Рахунок на оплату №8 від 28.09.2023; Платіжна інструкція №2665 від 04.10.2023; Договір купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів №2-09/23 від 01.09.2023; Видаткова накладна №8 від 28.09.2023.

Відтак суд першої інстанції правильно зазначив, що позивачем були виконані вимоги Закону України «Про металобрухт», про що свідчить перелік супровідних документів, зазначений у заяві від 11.10.2023.

Вищенаведене свідчить про повноту та належність наданих документів до Рівненської митниці в підтвердження походження брухту та відходів, у тому числі акт приймання-передачі від суб`єкта господарської діяльності, тощо.

Щодо зауваження того, що позивачем не дотримано форми та змісту документів затверджених наказом МФУ від 02.03.2021 №139, а саме декларації виробника товарів, що мають преференційний статус походження, то суд першої інстанції вірно врахував наступне.

Розділ ІХ Наказу №139 містить загальні вимоги до заяви та декларації(й).

Так, відповідно до п. 6, п. 7 розділу ІХ Наказу № 139, декларація(ї) виготовляється (ються) машинописом на папері формату А-4 або на інвойсі, накладній або іншому комерційному документі, до якого додається декларація, та заповнюється українською мовою або друкованими літерами від руки чорнилами чорного або синього кольору. Декларацію постачальника (виробника) товарів, що мають преференційний статус походження (додаток 1), та декларацію постачальника (виробника) товарів, що не мають преференційного статусу походження (додаток 2), складають експортери та/або постачальники (виробники).

Відповідно до п. 10 розділу ІХ Наказу № 139, декларація постачальника (виробника) має бути власноруч підписана експортером або постачальником (виробником), що її склав, проте експортер або постачальник (виробник) не має підписувати декларації, якщо він склав її в електронній формі та надав митниці письмове зобов`язання, що він відповідає за всі декларації, у яких він зазначений, як за підписані ним власноруч.

При цьому, форма рішення про відмову у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 затверджена Наказом №139 (Додаток 5), яка визначає необхідність зазначення причин відмови у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 з посиланням на статті Угоди та Порядку.

Аналіз спірного рішення відповідача свідчить про відсутність жодних посилань на статті Угоди та Порядку №139. При цьому, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Враховуючи те, що оскаржуване рішення контролюючого органу є правовим актом індивідуальної дії, суд першої інстанції правильно вказав на невідповідність такого рішення критеріям чіткості та зрозумілості, що породжує їх неоднозначні трактування, які, у свою чергу, перешкоджають позивачу своєчасно і повністю виконати власні обов`язки та скористатися своїми правами.

Оскілки, зазначена в оскаржуваному рішенні підстава для відмови у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 щодо недотримання позивачем форми та змісту документів затверджених наказом МФУ від 02.03.2021 №139, а саме декларації виробника товарів, що мають преференційний статус походження, без обґрунтування в чому саме полягає таке недотримання форми і змісту, то суд першої інстанції вірно вважав таку необґрунтованою і вказує на формальні причини відмови за формою, а не за суттю.

Надаючи оцінку вимозі позивача про зобов`язання відповідача видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Західметінвест» сертифікат з перевезення товару EUR.1, суд першої інстанції вірно врахував, що згідно із Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Проте, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), вбачається, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

За вище наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд першої інстанції підставно вважав, що позовні вимоги в частині зобов`язання Рівненської митниці видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Західметінвест» сертифікат з перевезення товару EUR.1 на експортну операцію також підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну Рівненської митниці - залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі №460/25872/24 -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. А. Пліш судді А. Р. Курилець О. І. Мікула