Постанова

від 08.02.2024 по справі 440/905/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 р. Справа № 440/905/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2023, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/905/23

за позовом Дачно-будівельного обслуговуючого кооперативу "Тенісний"

до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Дачно-будівельний обслуговуючий кооператив "Тенісний" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення позачергової ХІХ сесії Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 8 скликання від 13.01.2023 в частині відмови Дачно-будівельному обслуговуючому кооперативу "Тенісний" в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,21 га для будівництва одноквартирних (літніх будинків для тимчасового проживання), по вулиці Флотській,3 у місті Кременчуці;

- зобов`язати Кременчуцьку міську раду Кременчуцького району Полтавської області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,21 га для будівництва одноквартирних (літніх будинків для тимчасового проживання), по вулиці Флотській,3 у місті Кременчуці.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення позачергової ХІХ сесії Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 8 скликання від 13.01.2023 «Про надання та відмову в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині відмови Дачно-будівельному обслуговуючому кооперативу "Тенісний" в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,21 га, по вулиці Флотській,3 у місті Кременчуці.

Зобов`язано Кременчуцьку міську раду Кременчуцького району Полтавської області повторно розглянути заяву Дачно-будівельного обслуговуючого кооперативу "Тенісний" від 10.11.2022 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,21 га для будівництва і обслуговування будівель тимчасового проживання по вулиці Флотській, 3 у місті Кременчуці, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області ( площа Перемоги, буд. 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 24388300) на користь Дачно-будівельного обслуговуючого кооперативу "Тенісний" (вул. Флотська, б.3, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 43059450) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5368,00 грн (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) гривень.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Так, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що бажане місце розташування земельної ділянки є землями загального користування з визначеним статусом - землі рекреаційного призначення згідно рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 31.08.2010 «Про затвердження матеріалів інвентаризації земельних ділянок під цілісними парками, скверами та зеленими зонами в місті Кременчуці», а тому відведення даної земельної ділянки є неправомірним та безпідствним.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 10.08.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для колективного дачного будівництва.

До вищенаведеної заяви позивачем додано: копію виписки з ЄДР; копію Статуту; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки; копію договору купівлі-продажу; копію технічного паспорту БТІ.

Рішенням восьмої сесії Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області восьмого скликання від 28.09.2021 "Про надання та відмову в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", зокрема, згідно з пунктом 6 відмовлено в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ДБОК "Тенісний" орієнтовною площею 4,2100 га для завершення будівництва об`єкту незавершеного будівництва спортивного-оздоровчого комплексу на території парку "Комсомольський" (код КВЦПЗ Е 07.02) по вулиці Флотській, 3 у місті Кременчуці, у зв`язку з тим, що бажане місце розташування земельної ділянки є землями загального користування - парком "Студентський" з визначеним статусом - землі рекреаційного призначення згідно з рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 31.08.2010 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земельних ділянок під цілісними парками, скверами та зеленими зонами в місті Кременчуці".

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся до суду з позовом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 у справі №440/18584/21 позов Дачно-будівельного обслуговуючого кооперативу "Тенісний" до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення восьмої сесії Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області восьмого скликання від 28.09.2021 "Про надання та відмову в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" у частині відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Дачно-будівельному обслуговуючого кооперативу "Тенісний" орієнтовною площею 4,21 га для завершення будівництва об`єкту незавершеного будівництва - спортивно-оздоровчого комплексу на території парку "Комсомольський" (код КВЦПЗ Е 07.02) по вулиці Флотській, 3 у місті Кременчуці. Зобов`язано Кременчуцьку міську раду Кременчуцького району Полтавської області повторно розглянути заяву Дачно-будівельного обслуговуючого кооперативу "Тенісний" від 10.08.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,21 га для завершення будівництва об`єкту незавершеного будівництва - спортивно-оздоровчого комплексу на території парку "Комсомольський" (код КВЦПЗ Е 07.02) по АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

10.11.2022 позивач повторно звернувся з заявою до відповідача, про те, на виконання рішення відповідачем за результатами повторного розгляду заяви позивача прийнято рішення позачергової ХІХ сесії Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 8 скликання від 13.01.2023 про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,21 га для будівництва і обслуговування будівель тимчасового проживання (коду виду цільового призначення земельної ділянки розділ 02 підрозділ 02.04) з метою будівництва житла для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб по АДРЕСА_1 , у зв`язку з:

- невідповідністю місця розташування об`єкта затверджений містобудівній документації, відповідно до якої дана земельна ділянка відноситься до ландшафтно-рекреаційної зони Р-3 зона озеленення загального користування (міські парки, сквери, бульвари, набережні (парк Студентський»), де переважними та супутніми видами використання цієї зони не передбачено розміщення будівель тимчасового проживання);

- забороною передачі земельних ділянок комунальної власності для розміщення об`єктів для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб фізичним і юридичним особам на інших речових правах (окрім виконавчих органів сільських селищних, міських рад на праві постійного користування) відповідно до абзацу дев`ятого підпункту 4 пункту 27 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України.

Вважаючи протиправними дії Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, які полягають у відмові надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,21 га для будівництва і обслуговування будівель тимчасового проживання (коду виду цільового призначення земельної ділянки розділ 02 підрозділ 02.04) з метою будівництва житла для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб, та вважаючи наявними правові підстави для задоволення вимог зобов`язального характеру, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, яким було відмовлено у наданні дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не дотримався вимог ЗК України, у зв`язку з чим це рішення є необґрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню, а належним і ефективним способом повного захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути в установленому законом порядку заяву Дачно-будівельного обслуговуючого кооперативу "Тенісний" від 10.11.2022 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,21 га для будівництва і обслуговування будівель тимчасового проживання по АДРЕСА_1 , та відповідно до вимог ст.118 ЗК України прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі земельних ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ч. 2 ст. 4 Земельного кодексу України, завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Статтею 12 ЗК України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України)

Згідно з частиною першою статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Таким чином, вирішенню питання про передачу земельної ділянки юридичній особі в користування передує виготовлення ним (у дослідженому судом випадку) технічної документації на підставі попередньо отриманого дозволу органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Дослідивши рішення ХІХ сесії восьмого скликання Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 13.01.2023 "Про надання та відмову в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", суд встановив, що підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є те, що бажане місце розташування земельної ділянки є землями загального користування - парком "Студентський" з визначеним статусом - землі рекреаційного призначення згідно з рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 31.08.2010 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земельних ділянок під цілісними парками, скверами та зеленими зонами в місті Кременчуці".

Відповідно до статті 50 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент подання заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки) до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Згідно з статтею 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Статтею 52 Земельного кодексу України встановлено, що землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Землі загального користування дачного кооперативу безоплатно передаються йому у власність за клопотанням вищого органу управління кооперативу до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі документації із землеустрою, за якою здійснювалося формування земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). До земель загального користування дачного кооперативу належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування.

На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. На таких землях (крім земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельних ділянок, зайнятих об`єктами фізичної культури і спорту, інших аналогічних об`єктів) допускається будівництво відповідно до чинної містобудівної документації об`єктів житлового та громадського призначення, що не порушують режим використання земель рекреаційного призначення. Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 у справі №440/18584/21 позов Дачно-будівельного обслуговуючого кооперативу "Тенісний" до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення восьмої сесії Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області восьмого скликання від 28.09.2021 "Про надання та відмову в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" у частині відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Дачно-будівельному обслуговуючого кооперативу "Тенісний" орієнтовною площею 4,21 га для завершення будівництва об`єкту незавершеного будівництва - спортивно-оздоровчого комплексу на території парку "Комсомольський" (код КВЦПЗ Е 07.02) по вулиці Флотській, 3 у місті Кременчуці. Зобов`язано Кременчуцьку міську раду Кременчуцького району Полтавської області повторно розглянути заяву Дачно-будівельного обслуговуючого кооперативу "Тенісний" від 10.08.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,21 га для завершення будівництва об`єкту незавершеного будівництва - спортивно-оздоровчого комплексу на території парку "Комсомольський" (код КВЦПЗ Е 07.02) по АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Суд першої інстанції при розгляді справи №440/18584/21 досліджував підставу відмови відповідача у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, те, що бажане місце розташування земельної ділянки є землями загального користування парком «Студентський» з визначеним статусом землі рекреаційного призначення.

Позивач зазначав, що земельна ділянка, орієнтовною площею 4,2 га, стосовно якої позивач прохав надати дозвіл на розробку проекту, не входить до території парку "Студентський", не є землями рекреації, а навіть якщо б і було землями рекреації, використання для закінчення будівництва комплексу не заборонено законодавством.

Надав суду відповідні докази, а саме документи які вказують на те, що земельна ділянка на яку претендує позивач не входить до території парку «Студентський», не належить до земель рекреаційного призначення.

Колегія суддів наголошує, що судом першої інстаниції розглянуті докази та встановлено, що рішення восьмої сесії Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області восьмого скликання від 28.09.2021 "Про надання та відмову в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" у частині відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Дачно-будівельному обслуговуючого кооперативу "Тенісний" орієнтовною площею 4,21 га прийнято без врахування обставин зазначених позивачем та зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,21 га, з урахуванням висновків суду.

При розгляді повторно заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,21 га відповідач повторно відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на підставі що бажане місце розташування земельної ділянки є землями загального користування парком «Студентський» з визначеним статусом землі рекреаційного призначення, без розгляду у повному обсязі всіх наданих позивачем документів, що стосуються цієї земельної ділянки, а також вказав на заборону передачі земельних ділянок комунальної власності для розміщення об`єктів для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб фізичним і юридичним особам на інших речових правах (окрім виконавчих органів сільських селищних, міських рад на праві постійного користування) відповідно до абзацу дев`ятого підпункту 4 пункту 27 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що із заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вбачається, що ДБК "Тенісний" прохало надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем при розгляді повторно заяви позивача, прийнято рішення без повного та всебічного дослідження обставин, без з`ясування мети отримання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Судова колегія звертає увагу на те, що зі змісту спірного рішення не можливо встановити, чи були враховані під час його прийняття зазначені доводи позивача та чи надавалась їм вмотивована оцінка.

При цьому, суд зауважує, що рішення суб`єкта владних повноважень про відмову у наданні дозволу на розробку землевпорядної документації має ґрунтуватись на повному та всебічному дослідженні обставин, а також містити посилання на усі підстави для надання такої відмови.

Такий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а, що враховується судом на підставі частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що відповідач повинен діяти відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом". Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб`єктом.

При цьому, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Нормами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, у таких справах суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів перед судом, що оскаржуване рішення прийнято ним на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.03.2019 у справі № 2040/6320/18.

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач не реалізував своїх повноважень відповідно до закону, оскільки не надав оцінки поданим документам, прийнявши рішення про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без наведення вмотивованих доводів з огляду на всі наявні документи.

Судова колегія вважає за необхідне наголосити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що належним та достатнім способом захисту позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 10.11.2022 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,21 га для будівництва і обслуговування будівель тимчасового проживання по АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду.

На підставі вище викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав.

Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 по справі № 440/905/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк