Постанова

від 08.02.2024 по справі 520/3263/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 р. Справа № 520/3263/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2023, головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., м. Харків, по справі № 520/3263/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "МАРК"

до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "МАРК" (далі-ТОВ "КОМПАНІЯ "МАРК") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області (далі- відповідач), в якій просив:

-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00225950707 та №00225980707 від 21 жовтня 2021 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2023 по справі № 520/3263/22 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "МАРК" задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомленнярішення Головного управління ДПС у Харківській області №00225950707 та №00225980707 від 21 жовтня 2021 року.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області як відокремлений підрозділ ДПС України (вул.Пушкінська, буд.46, м.Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "МАРК" (вул.Чернишевська, буд.90, кв.19, м.Харків,61023, код ЄДРПОУ43979507) сплачений судовий збір в розмірі 5702 (п`ять тисяч сімсот дві) гривні 66 копійок.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2023 по справі № 520/3263/22 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є правомірними.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що справа судом першої інстанції розглянута за правилами спрощеного провадження, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, яка відноситься до незначної складності, не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Основним видом діяльності позивача - Товариства з обмеженою відповідальність "КОМПАНІЯ "МАРК" є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20). Додатковими видами діяльності є: надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів (код КВЕД 77.11); надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у (код КВЕД 77.39).

У період з 30.08.2021 р. по 03.09.2021 р. фахівцями контролюючого органу було проведено позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, у податковій декларації з податку на додану вартість від 14.07.2021р. № 9192167789.

10.09.2021 року фахівцями ГУ ДПС у Харківській області складено Акт перевірки №15640/20-40-07-07-09/43979507, в якому зафіксовано порушення податкового законодавства з боку позивача, що стосуються податкового періоду - червень 2021р. (по податковій декларації від`ємного значення з ПДВ), а саме:

- п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, оскільки ним занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, яке сплачується до Державного бюджету (р.18) за червень 2021р. на суму 27499 грн.;

- п.198.5 ст.198, п.200.1 п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки ним завищено суму ПДВ, яка полягає бюджетному відшкодуванню (р.20.2.1) за червень 2021 р. на суму 276643 грн.

На підставі висновків Акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №00225950707, згідно якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку по податковій декларації з ПДВ за червень 2021 року у розмірі 276 643,00 грн., та нараховано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 69 160,75 грн. у зв`язку з встановленим порушенням п.198.5 ст.198, п.200.1., п.200.4 ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України;

- №00225980707, згідно якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 27 499,00 грн. та нараховано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 6 874,75 грн., у зв`язку з встановленим порушенням п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України.

ТОВ "КОМПАНІЯ "МАРК" оскаржило вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДПС України , яка рішенням про результати розгляду скарги від 20.01.2022 р. №1025/6/99-00-06-01-03-06 залишила скаргу без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 21.10.2021 р. №00225950707, №00225980707 без змін.

Не погодившись з наведеним, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом оскарження у справі є податкове повідомлення рішення від 21.10.2021 року №00225950707, згідно якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку по податковій декларації з ПДВ за червень 2021 року у розмірі 276 643,00 грн., та нараховано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 69 160,75 грн. та №00225980707, згідно якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 27 499,00 грн. та нараховано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 6 874,75 грн.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів перевіряючи податкові повідомлення рішення №00225950707 та №00225980707 від 21 жовтня 2021 року на відповідність наведеним вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а також подані сторонами по справі докази, приходить до висновку, що вказані рішення прийнято необґрунтовано, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп. 4.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність доказів сплати вартості товарів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

З матеріалів справи встановлено, що 11.05.2021 року між ТОВ «БАВАРІЯ МОТОРС» (продавець) та ТОВ «Компанія «МАРК» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №БМВ000136.

Відповідно до вказаного контракту ТОВ «БАВАРІЯ МОТОРС» передає, а ТОВ «Компанія «МАРК» приймає легковий автомобіль BMW 430i Coupe. Загальна вартість товару складає 1 653 860,00 грн.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано платіжне доручення №1 від 06.05.2021р. на суму 1 653 860,00 грн., в т.ч.20% ПДВ 275643,33 грн.

Також, в матеріалах справи міститься податкова накладна №19 від 06.05.2021 року на суму 1 653 860,00 грн., в т.ч. ПДВ 275 643,33 грн.

Вказаний автомобіль був оприбуткован на баланс ТОВ «Компанія «МАРК» як основний засіб згідно з актом-приймання-передачі №21-117 від 11.05.2021 року та акту введення в експлуатацію б/н від 11.05.2021 року. (Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів» (форма №ОЗ-1) .

Вказане контролюючим органом не заперечується.

В подальшому, між ТОВ «Компанія «МАРК» (орендодавець) та Товарно-сировинній біржі "Сумська ресурсна біржа" (орендар) укладено договір оренди транспортного засобу від 27.05.2021р. № 01/05-2021.

Пунктом 1.1 вказаного договору передбачено, що орендодавець зобов`язується передати орендарю в тимчасове оплатне користування транспортний засіб вказаний в п.1.2 цього договору, а орендар зобов`язується прийняти його в тимчасове оплатне користування.

Предметом оренди є транспортний засіб: автомобіль BMW 430i Coupe/G22, тип: легковий, рік випуску 2021, державний реєстраційний № НОМЕР_1 . (п.1.2 вказаного договору)

Згідно до п.1.3 Договору, транспортний засіб належить орендодавцю на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу №БМВ000136 від 27.05.2021р.

Також, 02.01.2021 року між ТОВ «Компанія «МАРК» (наймодавець) та між ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Акцент-буд» (наймач) укладено договір прокату автомобіля №06/001-нм.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору, наймач зобов`язується зробити повну оплату за весь термін прокату автомобіля та по його закінчення повернути наймодавцю автомобіль вчасно, у межах строку визначеного в п.6.1 цього договору.

Також, згідно до акту перевірки від 10.09.2021 №15640/20-40-07-07-09/43979507 встановлено, що ТОВ «Компанія «МАРК» було укладено з ТОВ "ВЕСТ КАРД" (постачальник) договір від 03.06.2021р. № 040416-03062021-ПК12450 щодо поставки товарів (палива) партіями з використанням паливних карток.

Враховуючи вказане, автомобіль BMW 430i Coupe/G22 державний реєстраційний № НОМЕР_1 використовувався ТОВ «Компанія «МАРК» для передачі замовникам в платне користування відповідно договорів оренди та прокату, що відповідає видам господарської діяльності позивача, що зазначені в реєстраційних документах, а саме «77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів»

Зазначені первинні документи підтверджують придбання легкового автомобіля BMW 430i Coupe державний реєстраційний № НОМЕР_1 в розпорядження позивача та подальше його використання, а саме передання в оренду та в прокат на умовах договорів.

Доводів про те, що первинні документи позивача є дефектними або містять неправдиву, недостовірну інформацію податковим органом в апеляційній скарзі не наведено.

Щодо посилання апелянта, що кінцевим бенефіціарним власником ТОВАРНО-СИРОВИННА БІРЖА «СУМСЬКА РЕСУРСНА БІРЖА» є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), який в свою чергу є кінцевим бенефіціарним власником та посадовою особою (директором, головним бухгалтером) ТОВ «КОМПАНІЯ «МАРК», колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пункту 30 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.

Кінцевим бенефіціарним власником для юридичних осіб є будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння).

Між тим, законом не встановлено заборону щодо укладання договорів у випадку, якщо кінцевим бенефіціарним власником є одна і та сама особа. Вказані обставини, не можуть свідчати про не реальність господарської операції, а саме про передачу контрагенту в оренду транспортного засобу.

Крім того, згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Щодо посилань відповідача, що відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за ІІ квартал 2021 року від 13.07.2021 за №9189154317 - кількість штатних працівників 1 особа, сума нарахованого доходу склала 6 000 грн., а тому на ТОВАРНО-СИРОВИННІЙ БІРЖІ «СУМСЬКА РЕСУРСНА БІРЖА» працює лише одна особа та на балансі підприємства є вже легковий автомобіль, інші працівники які могли користуватись орендованим легковим автомобілем на підприємстві відсутні, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно до висновку Верховного Суду, який висловлений, зокрема, в постановах від 12 жовтня 2023 у справі по 640/18535/18, від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 140/1845/19 відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А тому, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 07.04.2020 по справі №820/2665/16, які суд, з урахуванням приписів ч.5 ст. 242 КАС України, враховує при вирішенні спірних правовідносин.

Також, надана відповідачем узагальнена податкова інформація по Товарно-сировинній біржі "Сумська ресурсна біржа", не є належним доказом неможливості проведення вказаним товариством господарської діяльності, оскільки така інформація складена виключно на підставі даних інформаційних баз контролюючих органів без аналізу жодного первинного документу господарюючих суб`єктів.

Аналогічна правова позиція вказана у постанові Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 160/25972/21.

Отже, суд апеляційної інстанції не може покласти в основу судового рішення документи та обґрунтування контролюючого органу щодо обставин нереальності господарських операцій, оскільки такі ґрунтуються виключно на припущеннях і у своїй сукупності не можуть беззаперечно підтверджувати такі обставини.

Процес аналізу інформаційних баз даних ДПС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Щодо посилань апелянта, що податкова накладна від 01.06.2021 №1 на надання послуг оренди легкового автомобіля BMW 430i Coupe/G22 виписана ТОВ «КОМПАНІЯ «МАРК» на адресу ТОВАРНО-СИРОВИННА БІРЖА «СУМСЬКА РЕСУРСНА БІРЖА» має статус відмовлено за рішенням Комісії «Скаргу не задоволено» та згідно з даними ЄРПН по ТОВАРНО-СИРОВИННА БІРЖА «СУМСЬКА РЕСУРСНА БІРЖА» взагалі у 2021 році не здійснювала придбання бензину, колегія суддів зазначає наступне.

З акту перевірки від 10.09.2021 №15640/20-40-07-07-09/43979507 вбачається, що вказана накладна була зупинена по операції з оренди транспортного засобу, а не факту придбання легкового автомобіля BMW 430i Coupe/G22 та палива.

При цьому, податкові зобов`язання по податкових повідомленняхрішеннях були нараховані податковим органом за операціями з придбання автомобіля та палива, а не з оренди вказаного автомобіля.

Суми податку на додану вартість сформовані за податковою накладною №19 від 06.05.2021, виписаною ТОВ "Баварія Моторс" на адресу позивача за травень 2021 року на суму 1 653 860 грн., в тому числі ПДВ 275 643, 33 грн. за фактом придбання позивачем легкового автомобіля BMW 430i Coupe/G22 та вказана накладна належним чином зареєстрована в ЄРПН, що апелянтом не заперечується.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.90 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що надані підприємством копії первинних документів по господарським операціям у перевіряємий період за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, та не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Доводів про те, що первинні документи і податкова звітність позивача є дефектними або містять неправдиву, недостовірну інформацію податковим органом в апеляційній скарзі не наведено.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2023 по справі № 520/3263/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко О.М. Мінаєва