Постанова

від 08.02.2024 по справі 420/22721/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/22721/23

Перша інстанція: суддя Юхтенко Л.Р.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Турецької І. О.,

суддів Осіпова Ю. В., Скрипченка В. О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна казначейська служба України

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі ГУ ПФУ в Одеській області), а також до Пенсійного фонду України (далі ПФУ), в якому завив такі вимоги.

Так, звертаючись з вимогами до ГУ ПФУ в Одеській області, ОСОБА_1 просить:

визнати протиправними та такими, що вчинені з перевищенням повноважень, дії, які полягають у застосуванні до пенсії, яка йому призначена по інвалідності, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі Закон №2262-ХІІ), обмежень її максимальним розміром, визначеним на власний розсуд, сумою 27 991,14 грн;

зобов`язати здійснити поточну виплату пенсії по інвалідності в повному обсязі, в розмірі, перерахованому з 01.12.2023 на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» (з надбавками) в сумі 48 760,42 грн, без обмежень її граничним розміром;

зобов`язати нарахувати заборгованість у розмірі незаконно недоплаченої пенсії за період з 01.12.2022 по 01.08.2023 та з 01.08.2023, включно, до дати початку поточних виплат пенсії в перерахованому розмірі (з надбавками) в сумі 48 760,42 грн., з урахуванням раніше виплачених сум;

стягнути заборгованість з виплати пенсії за період з 01.12.2022 по 01.08.2023 в розмірі 166 154,24 грн та перерахувати її на вказаний ним спеціальний рахунок в Ощадбанку (ІВАN: НОМЕР_1 , ЄДРПОУ: 39696398. Отримувач: благодійна організація «Міжнародний благодійний фонд «Повернись живим». Призначення платежу: благодійна пожертва військовослужбовцям. Надіслати на його адресу документ про факт перерахування.

Звертаючись до ПФУ ОСОБА_1 виклав такі вимоги:

Визнати дії протиправними та такими, що вчинені з порушенням вимог пункту 3 та підпунктів 4, 6 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 року № 280 (далі Положення №280) , що полягають у фактичній підтримці застосування до призначеної, йому, пенсії, на підставі Закону №2262-ХІІ, обмежень її максимальним розміром, визначеним на власний розсуд ГУ ПФУ в Одеській області, та у вжитті неналежних заходів для забезпечення реалізації державної політики з питань пенсійного забезпечення за його скаргою від 29.03.2023 «Про невідкладне припинення неконституційних та безпідставних дій ГУ ПФУ в Одеській області, спрямованих на обмеження військової пенсії»;

зобов`язати вжити належних заходів щодо забезпечення організації і контролю за додержанням вимог законодавства при реалізації державної політики з питань пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Одеській області, своєчасної та у повному обсязі виплати пенсій та припинення протиправних дій щодо виплати в неповному обсязі його пенсії, призначеної на підстав Закону №2262-ХІІ.

Також ОСОБА_1 просить допустити негайне виконання судового рішення, в частині стягнення перерахованої йому пенсії без обмежень її граничним розміром за один місяць, а також заявляє про встановлення судового контролю виконання цього судового рішення, оскільки ГУ ПФУ в Одеській області ухилялося від негайного виконання попередніх судових рішень, винесених на його користь.

Пояснюючи обставини звернення до суду ОСОБА_1 , вказує, що перебуває на пенсійному забезпеченні в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності на підставі статті 23 Закону № 2262-ХІІ.

Позивач зазначив, що 28.03.2023 ГУ ПФУ в Одеській області здійснило перерахунок його пенсії з 01.12.2022 у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Перерахунок був проведений з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність в сумі 2093 грн.

За поясненнями позивача, за результатами перерахунку, розмір пенсії встановив 48 760,42 грн, однак до виплати, з урахуванням максимального розміру пенсії, встановлено 27 991,14 грн.

Таким чином, на його думку, відбувається щомісячна недоплата державної пенсії в розмірі 42,6 %, що складає на 01.08.2023 166 154,24 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 покликається на рішення Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018, де наголошено, що встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №355-ХІІ (далі Закон №3551- ХІІ), є одним із засобів реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551 -ХІІ, підриває довіру до держави.

У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації.

Далі, позивач зазначає, що ПФУ, нехтує вимогами Положення №280, які вимагають своєчасного забезпечення та фінансування у повному обсязі виплат пенсій, організацію та контроль за роботою територіальних органів щодо забезпечення своєчасного та в повному обсязі виплат пенсії.

Також, керуючись Положенням про головні управління ПФУ в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Правління ПФУ від 22.12.2014 №28-2 (далі Положення 28-2), ОСОБА_1 наголошує, що ГУ ПФУ в Одеській області, відповідно до покладних на нього завдань, забезпечує своєчасну та в повному обсязі виплату пенсій, здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсії військовослужбовцям.

Резюмуючи викладене, позивач заявляє, що обмеження розміру, перерахованої з 01.12.2022 пенсії, є перевищенням повноважень, яке цілеспрямовано здійснюється посадовими особами ГУ ПФУ в Одеській області, всупереч офіційної державної політики.

Переходячи до обґрунтувань вимог щодо протиправності обмеження максимальним розміром його пенсії, позивач покликався на рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, де визнано таким, що не відповідають Конституції України положення частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою було встановлено таке обмеження.

При цьому, ОСОБА_1 звертає увагу, що положення статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі Закон №3668-VI), дублюють зміст частини 7 статті 43 Закону № 2262-ХІІ, а відтак суб`єкт владних повноважень, у спірних правовідносинах, повинен надати перевагу найбільш сприятливому для позивача підходу та застосовувати Закон №2262-ХІІ, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 у справі № 7-рп/2016.

На переконання позивача, заборгованість пенсійних виплат, яка є предметом даного позову, виникла через колізію правових норм Закону №2262-ХІІ, з урахуванням рішення КСУ від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Закону № 3668-УІ, у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Суд визнав протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.12.2022, при здійсненні перерахунку, на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (з 01.12.2022) та з 01.03.2023, при здійсненні перерахунку пенсії, на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (з 01.12.2022) з урахуванням індексації основної суми нарахованої пенсії (далі ОСНП) 2022 та ОСНП 2023.

Суд зобов`язав ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром з 01.12.2022 на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (з 01.12.2022) та з 01.03.2023 на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (з 01.12.2022) з урахуванням індексації ОСНП 2022 та ОСНП 2023, а також з урахуванням здійснених виплат.

У задоволенні вимог до ГУ ПФУ в Одеській області про зобов`язання здійснити поточну виплату пенсії по інвалідності в сумі 48 760, 42 грн, про зобов`язання нарахувати заборгованість в розмірі незаконно недоплаченої пенсії за період з 01.12.2022 по 01.08.2023 та з 01.08.2023, включно, до дати початку поточних виплат пенсії, а також про стягнення заборгованості в сумі 166 154.24 грн, суд відмовив.

Також, суд першої інстанції відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ПФУ про визнання протиправними дій та обов`язку вжити заходів, за його скаргою від 29.03.2023 «Про невідкладне припинення неконституційних та безпідставних дій ГУ ПФУ в Одеській області, спрямованих на обмеження військової пенсії».

Вирішуючи справу та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із такого.

Установивши, що ГУ ПФУ в Одеській області здійснило позивачеві, на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з 01.12. 2022 перерахунок пенсії, розмір якої становив 48 760, 42 грн, а виплату провело, з урахуванням її максимального розміру в сумі 27 991,14 грн, суд визнав це протиправним, покликаючись на пункт 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.

Як зазначив суд, положення частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ визнані, наведеним рішенням, неконституційними, втратили чинність з дня його ухвалення.

Аналізуючи доводи сторін про те, що залишалась чинною норма статті 2 Закону №3668-VI, яка дублює положення частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ та містить посилання на цю статтю, в тому числі щодо призначення пенсії, відповідно до Закону №2262-ХІІІ, суд указав, що рішення Конституційного Суду від 20.12.2016 № 7-рп/2016 ухвалено пізніше ніж Закон №3668-VI, а відтак має пряму дію в часі та має застосовуватися до спірних правовідносин, які виникли після його ухвалення.

Далі, суд першої інстанції установивши, що, 01.03.2023, ГУ ПФУ в Одеській області здійснило нарахування ОСОБА_1 пенсійних виплат в сумі 50 260,42 грн, а до виплати вважало 27 991,14 грн, дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та зобов`язати здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2023, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації ОСНП 2022 та ОСНП 2023.

Відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення з ГУ ПФУ в Одеській області заборгованості з виплати пенсії за період з 01.12.2022 по 01.08.2023 в розмірі 166 154,24 грн та її перерахування на вказаний ним спеціальний рахунок в Ощадбанку, суд першої інстанції встановив відсутність нарахування ГУ ПФУ в Одеській області такої заборгованості та дійшов висновку, на час вирішення даного спору, такі вимоги є безпідставними.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, адресованих ПФУ, про визнання дій такими, що вчинені з порушенням вимог пункту 3 та підпунктів 4, 6 пункту 4 Положення № 280 стосовно обмеження пенсії максимальним розміром та про обов`язок вжити належних заходів для забезпечення реалізації державної політики з питань пенсійного забезпечення за скаргою від 29.03.2023 ОСОБА_1 «Про невідкладне припинення неконституційних та безпідставних дій ГУ ПФУ в Одеській області, спрямованих на обмеження військової пенсії» суд указав таке.

На його думку, відповідно до підпункту 7 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2, Головні управління, відповідно до покладених завдань, здійснюють призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом №2262-ХІІ та відповідно до пунктів 9, 13 Порядку виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від16.12.2020 № 1279, виплата і доставка пенсій, грошової допомоги проводиться за відомостями на виплату пенсій, грошової допомоги. Уповноважені органи, якими є Головні управління Пенсійного фонду України в області, м. Києві, передають виплатні та звітні документи представникам уповноваженої організації у порядку, визначеному в договорі, або надсилають поштовими відправленнями.

Пунктом 2, згаданого вище Порядку №1279, встановлено, що уповноваженою організацією є організація, що здійснює виплату і доставку пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України та згідно із законодавством має право надавати такі послуги, уповноважений орган - Головне управління Пенсійного фонду України в області, м. Києві, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення місцевої держадміністрації, виконавчий орган сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, центр з нарахування та здійснення соціальних виплат.

За таких обставин та такого правового регулювання, суд першої інстанції дійшов висновку, що саме на ГУ ПФУ в Одеській області покладений обов`язок призначати пенсію, її перераховувати та виплачувати, що виключає відповідальність ПФУ.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим у відповідній частині, ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі, просить його скасувати в частині об`єднання перших трьох позовних вимог у дві, зі зміною формулювання; об`єднання двох різних вимог за призначенням інтервалів нарахування заборгованості у третій позовній вимозі в одну, відмови у зверненні судового рішення до негайного виконання.

Отже, позивач просить ухвалити нове рішення яким:

визнати протиправними та такими, що вчинені з перевищенням повноважень, дії ГУ ПФУ в Одеській області, які полягають у застосуванні до пенсії, яка йому призначена по інвалідності, на підставі Закону №2262-ХІІ, обмежень її максимальним розміром, визначеним на власний розсуд сумою 27 991,14 грн;

зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити поточну виплату пенсії по інвалідності в повному обсязі, в розмірі, перерахованому з 01.12.2023 на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» та довідки від 28.12.2020 №ЮО92867 про грошове забезпечення станом на 29.01.2020 (з надбавками) в сумі 48 760,42 грн, без обмежень її граничним розміром;

визнати протиправною та такою, що вчиняється з перевищенням повноважень бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області, яка полягає у невиплаті пенсії по інвалідності, призначеної на підставі Закону №2262-ХІІ у повному обсязі, в розмірі перерахованому з 01.12.2022 на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік»;

зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити нарахування суми заборгованості (доплати) в розмірі незаконно недоплаченої пенсії за період з 01.12.2022 по 01.08.2023 та з 01.08.2023 по дату початку виплат пенсії в перерахованому розмірі (з надбавками) 48 760,42 грн, з урахуванням фактично виплачених сум;

допустити негайне виконання судового рішення в частині виплати нарахованого ГУ ПФУ в Одеській області розміру пенсії (з надбавками) 48 760, 42 грн за один місяць та встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

Підставами для ухвалення нового рішення, ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки діям та бездіяльності відповідачів щодо застосування до грудня 2022 року «законних обмежень до пенсії» та не зобов`язав указаних суб`єктів виконати свої обов`язки, а також вимоги статей 63, 51 Закону №2262-ХІІ та здійснити поточну виплату пенсії по інвалідності у повному (перерахованому з 01.12.2022) обсязі без обмеження граничним розміром.

Отже, на думку скаржника, суд не врахував, що відповідачі можуть і в подальшому утримувати від пенсії понад 42%, що викликає необхідність подальших звернень до суду за захистом від свавілля виконавчої влади.

До того ж, ОСОБА_1 наполягає, що підставами його позову є не тільки свавілля ГУ ПФУ в Одеській області, а також і ПФУ, яке саме з 25.04.2023 є відповідальним за наведене триваюче беззаконня, яке творить, щодо його пенсії, ГУ ПФУ в Одеській області.

Указуючи на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, скаржник, зокрема, зазначив про невстановлення судом факту, що обмеження пенсії, яке було передбачено частиною 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ та статтею 2 Закону №3668-VI не підлягало застосуванню до його пенсії, яка була призначена в 1988 році, згідно статті 58 Конституції України та частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI, а відтак фактичне обмеження його пенсії свавілля ГУ ПФУ в Одеській області.

Далі, ОСОБА_1 указує на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав. На думку скаржника, суд вийшовши за межі заявлених ним вимог та зобов`язавши ГУ ПФУ в Одеській області провести перерахунок та виплату його пенсії без обмежень з 01.03.2023, не врахував, що надані позивачем матеріали пенсійної справи не є належними та допустимим доказами, оскільки не підписані працівниками та належно не завірені даним територіальним структурним підрозділом. За таких умов, як вважає скаржник, ставиться під сумнів обґрунтованість виходу суду першої інстанції за межі позову.

Обґрунтовуючи обраний спосіб захисту порушеного права, ОСОБА_1 зазначає, що для відновлення його порушеного права на своєчасне одержання пенсії, суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту, а саме: виконати вимоги Закону №2262-ХІІ та здійснити позивачеві виплату перерахованого з 01.12.2022 розміру пенсії. Як зазначає скаржник, з урахуванням цього висновку, сформульовані позовні вимоги та клопотання про допуск рішення до негайного виконання.

ГУ ПФУ в Одеській області та ПФУ не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляцію.

Ураховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_2 від 28.02.2019.

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи інвалідом війни, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_3 .

ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності на підставі Закону № 2262-ХІІ.

28.03.2023 ГУ ПФУ в Одеській області, у зв`язку з підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», здійснило ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01.12.2022.

Матеріалами пенсійної справи підтверджено, що нарахована пенсія (з надбавками) складала 48 760,42 грн, проте до виплати пенсіонеру, з урахуванням максимального розміру, належало 27 991,14 грн.

ОСОБА_1 неодноразово звертався до ГУ ПФУ в Одеській області та до ПФУ із заявами про поновлення його порушеного права, але такі заяви були залишені без задоволення.

Зокрема, звернувшись 14.03.2023 із заявою до ГУ ПФУ в Одеській області про невідкладне припинення неконституційних та безпідставних дій, спрямованих на обмеження військової пенсії, ОСОБА_1 зазначив, що з листопада 2022 року продовжує отримувати пенсію, яка обмежена її максимальним розміром в сумі 27 991,41 грн.

У відповідь ОСОБА_1 отримав листа, де, зокрема, зазначається, про проведення перерахунку пенсії, за рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2022 у справі №420/26298/21, яким було зобов`язано з 01.02.2020 провести перерахунок позивачу без обмеження максимального розміру. На зазначену судом дату, як пояснило ГУ ПФУ в Одеській області, розмір пенсії становить 27 991,14 грн.

До того ж, ОСОБА_1 звертався із заявою до ПФУ, але листом від 25.04.2023 №16240-15160/Х-03-2800/23 йому було повідомлено, оскільки судові рішення виконуються органами пенсійного фонду в межах повноважень.

Наявний в матеріалах пенсійної справи також перерахунок пенсії позивача, починаючи з 01.03.2023 та з 01.04.2023, де зазначений загальний розмір пенсії (з надбавками) в сумі 50 260,42 грн, проте до виплати 27 991,14 грн.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.

Як свідчить аналіз судового рішення, суд першої інстанції підтвердив право позивача на отримання пенсії без обмеження її мінімальним розміром з 01.12.2022, тобто з моменту прийняття рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, відповідно до якого були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Себто, позовні вимоги ОСОБА_1 були в цій частині задоволені і судове рішення щодо цього не оскаржується.

Водночас, на думку ОСОБА_1 , суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, припустився процесуальних помилок, про які згадувалося вище, що дає підстави для його скасування, у відповідній частині, та ухвалення, у скасованій частині нового рішення про задоволення вимог, які він виклав в апеляції.

Досліджуючи наведене колегія суддів установила таке.

Частини 1- 4 статті 242 КАС України унормовують, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Пункти 2-4 частини 2 статті 245 КАС України встановлюють, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Стаття 246 КАС України встановлює зміст судового рішення та, зокрема, передбачає, що в описовій частині рішення зазначаються: стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У мотивувальній частині рішення, у тому числі зазначаються:

мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову;

чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку;

норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування;

норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Аналіз наведених вище процесуальних норм та зміст рішення суду першої інстанції свідчить про дотримання судом першої інстанції вимог щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Відповідаючи на довід скаржника, що суд першої інстанції скоротив зміст його вимог, а саме три вимоги об`єднав у дві, колегія суддів установила таке.

Головною метою подання позову ОСОБА_1 є поновлення його права на отримання пенсії без обмеження її максимальним розміром з 01.12.2023, а також нарахування та стягнення заборгованості, яка утворилася у зв`язку з тим що пенсійні виплати проводилися в неналежному розмірі.

Формулюючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 просив визнати протиправними та такими, що вчинені з перевищення повноважень дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо обмеження його пенсії по інвалідності максимальним розміром.

Суд першої інстанції, задовольняючи такі вимоги, визнав протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.12.2022 при здійсненні перерахунку його пенсії на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (з 01.12.2022).

На думку ОСОБА_1 , виклавши таким чином резолютивну частину рішення, суд змінив предмет, обсяг і зміст позовних вимог.

На його переконання, суд першої інстанції повинен був визнати протиправними та такими, що вчинені з перевищенням повноважень, дії, які полягають у застосуванні до пенсії, яка йому призначена по інвалідності, на підставі Закону №2262-ХІІ, обмежень її максимальним розміром, визначеним на власний розсуд сумою 27 991,14 грн.

Колегія суддів не погоджується з такою правовою позицією скаржника, адже, як уже мовилося вище, повноваження суду, в разі задоволення позову складаються з того, що він може визнати дії суб`єкта владних повноважень протиправними.

Такі законодавчі вимоги, на думку суду апеляційної інстанції, встановлені у зв`язку з тим, що протиправна діяльність стає такою, коли суб`єкти правовідносин виходять за межі, встановлені чинним законом. Для органів державної влади такий вихід означає вчинення будь-якої дії, що суперечить тій чи іншій нормі законодавства, або ж вчинення дії, яка законодавством взагалі не передбачена.

Себто, термін протиправність включає в себе, у тому числі, вчинення дій з перевищенням повноважень, на власний розсуд.

Далі, у резолютивній частині апеляції, скаржник просив зобов`язати здійснити йому поточну виплату пенсії по інвалідності в повному обсязі, в розмірі, перерахованому з 01.12.2023 на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» та довідки від 28.12.2020 №ЮО92867 про грошове забезпечення станом на 29.01.2020 (з надбавками) в сумі 48 760,42 грн, без обмежень її граничним розміром.

Дослідивши цю вимогу, колегія суддів установила, що заявляючи позовні вимоги, позивач не вказував на довідку від 28.12.2020 №ЮО92867 про грошове забезпечення станом на 29.01.2020.

Що стосується доводу скаржника про незазначення судом першої інстанції в резолютивній частині рішення обов`язку виплатити з 01.12.2022, саме поточної пенсії (з надбавками) в сумі 48 760,42 грн, без обмежень її граничним розміром, суд апеляційної інстанції вважає, що встановлення розміру пенсії, за результатами перерахунку, відноситься до дискреційних повноважень Пенсійного фонду.

У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Оцінюючи довід скаржника, що ГУ ПФУ в Одеській області, фактично встановило розмір його пенсії (з надбавками) з 01.12.2022 в сумі 48 760,42 грн, а тому у суду були підстави зобов`язати його негайно виплатити, колегія суддів указує таке.

Дійсно, з матеріалів пенсійної справи вбачається, що в результаті перерахунку пенсія ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з 01.12.2022 складається з суми 48 760,42 грн.

Варто уваги, що суд першої інстанції не перевіряв правильність перерахунку пенсії ОСОБА_1 без обмежень, адже це не входило до предмету позову.

Наведені обставини, на думку колегії суддів, позбавляють суд права, зобов`язувати ГУ ПФУ в Одеській області виплачувати пенсійні виплати в конкретній сумі.

Понад те, як випливає з рішення суду першої інстанції, перерахунок повинен бути проведений не тільки без обмежень максимальним розміром, а також з проведенням індексації ОСНП 2022 та ОСНП 2023.

До того ж, як випливає з рішення суду першої інстанції, суд, з метою захисту прав ОСОБА_1 , вийшов за межі заявлених ним вимог та зобов`язав здійснити, останньому, перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром з 01.03.2023, на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням індексації ОСНП 2022 та ОСНП 2023, а також з урахуванням здійснених виплат.

ОСОБА_1 з цим не погоджується, оскільки матеріали пенсійної справи, де містився проведений перерахунок з 01.03.2023, з відповідними обмеженнями пенсійних виплат, не підписаний працівником ГУ ПФУ в Одеській області та не завірений печаткою.

Водночас, суд апеляційної інстанції цілком погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог задля ефективного захисту прав позивача, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У суду немає сумнівів в достовірності документів, що містяться в пенсійній справі ОСОБА_1 , які були надані на запит суду.

Колегія суддів відзначає, що позивач, покликаючись на недостовірність наведеного перерахунку, не наводить інші суми пенсійних виплат, які ГУ ПФУ в Одеській області мало намір виплатити йому в березні 2023 року.

Досліджуючи вимоги скаржника про те, що суд апеляційної інстанції повинен визнати протиправною та такою, що вчиняється з перевищенням повноважень, бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області, яка полягає у невиплаті пенсії по інвалідності, призначеної на підставі Закону №2262-ХІІ у повному обсязі, в розмірі перерахованому з 01.12.2022, на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», колегія суддів заявляє, що така позовна вимога не була заявлена позивачем в суді першої інстанції.

Відповідно до частини 5 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Також, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про передчасність вимог щодо стягнення з ГУ ПФУ в Одеській області заборгованості зі сплати пенсійних виплат 48 760,42 грн. Як правильно зазначив суд, розмір пенсії ОСОБА_1 , без обмеження її максимальним розміром, йому не нараховувався та виплачувався, а тому відсутні підстави для стягнення заборгованості, яка утворилася в результаті обмежень пенсійних виплат.

Є, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , аргументи що ПФУ свавільно виконує свої обов`язки, що виразилося у неприйнятті вмотивованого рішення щодо розгляду його скарги на протиправні дії ГУ ПФУ в Одеській області.

Поряд з цим, колегія суддів не розглядає вказані аргументи, адже рішення суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову стосовно протиправності дій ПФУ, ОСОБА_1 не оскаржувалося.

Переходячи до вимоги скаржника про негайне виконання рішення в частині виплати нарахованої, йому, пенсії (з надбавками) в сумі 48 760,42 грн за один місяць, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду, в тому числі, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Поряд з цим, в даній справі, позивачу відмовлено у стягненні відповідних сум пенсії, рішення суду першої інстанції носить зобов`язальний, для суб`єкта владних повноважень, характер, а відтак відсутні підстави для застосування згаданої норми.

Що стосується встановлення судового контролю за виконанням рішення суду першої інстанції, колегія суддів установила таке.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачений статтею 382 КАС України.

Відповідно до частини першої загаданої процесуальної норми суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Як випливає з матеріалів справи, на виконанні у ГУ ПФУ в Одеській області знаходилася низка судових рішень, де були задоволені позови ОСОБА_1 про перерахунок пенсії, зокрема, у справах №420/8543/20, №420/5682/21 та №420/26298/21.

Наведені рішення, в частині здійснення перерахунку, виконувалися ГУ ПФУ в Одеській області своєчасно, але заборгованість, яка утворювалася у зв`язку з проведеним перерахунком, даним органом не погашалася з посиланням на відсутність фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів, що здійснюються за рахунок Державного бюджету України, передбачаються у складі бюджетної програми за КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень.

Отже, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що ГУ ПФУ в Одеській області буде ухилятися від виконання судового рішення, яке носить зобов`язальний характер стосовно перерахунку пенсії, а відтак ОСОБА_1 слід відмовити у встановленні судового контролю.

Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.

Розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України не передбачений.

Керуючись статтями 308, 311, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя Ю. В. Осіпов

суддя В. О. Скрипченко

Повне судове рішення складено 08.02.2024.