Постанова

від 07.02.2024 по справі 580/5750/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/5750/23 Суддя (судді) першої інстанції: Олексій РІДЗЕЛЬ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

Суддів Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Черкаської митниці на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Поліфасад" до Черкаської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація Поліфасад" (далі- позивач) звернулося до суду з позовом до Черкаської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про визначення митної вартості товарів від 20.02.2023 №902000/2023/000002/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 20.02.2023 №UA902020/2023/000041.

Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 22 вересня 2023 року позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як убачається з матеріалів справи, 14.07.2018 позивач уклав з компанією Jiang Yin Chen Lan Plastic Products Co., Ltd., Китай, контракт № 65, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує ПВХ плівку, з вмістом пластифікатора (DOP) 8%+/-1% та ламінат високого тиску (HPL) виробника «Jiang Yin Chen Lan Plastic Products Co. Ltd». Kитай відповідно до інвойсів, які є невід`ємною частиною даного контракту.

У п. 7.2 розділу 7 контракту передбачено, що оплата за товар здійснюється шляхом 100% суми вказаної в комерційному інвойсі на протязі 180 календарних днів від дати випуску коносаменту.

Згідно інвойсу № CL22A144 від 21.12.2022 загальна вартість партії товару склала 27 604,80 доларів США. Країна походження - Китай (продавець є виробником товару).

Умови поставки CFR - Гданськ, Польща. Страхування вантажу не проводилось.

Товар було доставлено у порт Гданську згідно коносаменту №SZX221258521 (контейнер ТСKU 236892).

20.02.2023 на адресу ТОВ «Корпорація Поліфасад» у зону прибуття Черкаської митниці надійшов вантаж за інвойсом №CL22A144 від 21.12.2022 (CMR б/н від 14.02.2023 із відміткою Черкаської митниці).

Цього ж дня представником позивача декларантом ТОВ «БРОКЕР - УКРАЇНА» (договір № 10/342 від 08.07.2021) ОСОБА_1 було подано митну декларацію №23UA902020201374U7 та документи, що підтверджують митну вартість товарів та метод її визначення за ціною договору відповідно до п.1 ст. 58 Митного кодексу України, а саме: сертифікат якості (Quality Certificate) б/н від 21.12.2022; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) CL22A144 від 21.12.2022; автотранспортна накладна (CMR) б/н від 14.02.2023; супровідний транспортний документ MRN 23PL321050NS5PRAU3 від 14.02.2023; декларація про походження товару (Declaration of origin) комерційний інвойс №CL22A144; банківський платіжний документ, що стосується товару SWIFT № 221 від 14.11.2022 про сплату 50 000,00 доларів США; рахунок-фактура №111 від 14.02.2023 про надання транспортних послуг на суму 39 500,00 грн.; рахунок на транспортно-експедиційні послуги ТОВ «Євро Форвардінг» №629 від 16.02.2023 на суму 46 300,00 грн; документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка про транспортні витрати ФОП ОСОБА_1 № 8 від 14.02.2023; прайс-лист б/н від 03.06.2022; комерційну пропозицію б/н від 03.06.2022; додаткове узгодження №1 від 15.05.2019 до контракту № 65 від 14.07.2018; додаткове узгодження №11 від 01.06.2022 до контракту № 65 від 14.07.2018; додаткове узгодження №12 від 02.01.2023 до контракту № 65 від 14.07.2018; додаткове узгодження №13 від 16.01.2023 до контракту № 65 від 14.07.2018; додаткове узгодження №2 від 01.08.2019 до контракту №65 від 14.07.2018; додаткове узгодження №4 від 15.07.2020 до контракту № 65 від 14.07.2018; додаткове узгодження №4/1 від 20.08.2020 до контракту №65 від 14.07.2018; додаткове узгодження №5 від 01.09.2020 до контракту № 65 від 14.07.2018; додаткове узгодження №6 від 10.09.2020 до контракту № 65 від 14.07.2018; додаткове узгодження №7 від 11.05.2021 до контракту № 65 від 14.07.2018; додаткове узгодження №8 від 01.11.2021 до контракту № 65 від 14.07.2018; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 65 від 14.07.2018; договір про надання послуг митного брокера №10/342 від 08.07.2021; договір про перевезення №DH211122 з ТОВ «Євро Форвардінг» про транспортно-експедиторське обслуговування від 21.11.2022; договір-заявка про перевезення б/н від 13.02.2023; каталог продукції від 04.09.2020; лист виробника (продавця) №310720/11 від 31.07.2020; лист ТОВ «Корпорація Поліфасад» від 29/07 від 29.07.2020; копія митної декларації країни відправлення 223120220004276880.

У графі 22 електронної митної декларації №23UA902020201374U7 заявлена митна вартість у розмірі 27604,80 доларів США.

20.02.2023 декларантом отримано повідомлення від митниці в якому позивачу запропоновано визначити митну вартість товару за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів використовуючи наявну у митниці інформацію».

Позивач повідомив митний орган про незгоду із запропонованою митницею митною вартістю, відсутність можливості надати додаткові документи, про відсутність у декларанта інформації щодо вартості ідентичних або подібних товарів.

20.02.2023 позивач отримав карту відмови №UA902020/2023/000041 в прийнятті митної декларації.

Підставою для відмови слугувало наступне:

-в наданих декларантом документах відповідно до умов, зазначених у частині другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- обраний декларантом метод не відповідає умовам зазначеним в статті 58 глави 9 Митного кодексу України. Застосування методу визначення митної вартості зі ціною угоди неможливо. На підставі п.3 частини 6 статті 54 Митного кодексу України митниця відмовляє у митному оформленні товару».

20.02.2023 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA902000/2023/000002/2, а саме митна вартість товару була визначена за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів відповідно до ст.60 Митного Кодексу України та становить 1,80 доларів США/кг.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями про коригування митної вартості та карткою відмови у прийнятті митної декларації, позивач звернувся в суд з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 23, 24 ч. 1 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Статтями 49, 50 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. (ч. 1, 2 ст. 51 МК України).

Згідно ч.1 - 3 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1 - 2 статті 58 МК України визначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 "Резервний метод" МК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно ч. 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 - 3 ст. 54 МК України).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1, 2 ст. 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Судом встановлено, що позивачем до митного оформлення, було подано пакет документів, передбачених частиною другою статті 53 МК України, а саме: сертифікат якості (Quality Certificate) б/н від 21.12.2022; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) CL22A144 від 21.12.2022; автотранспортна накладна (CMR) б/н від 14.02.2023; супровідний транспортний документ MRN 23PL321050NS5PRAU3 від 14.02.2023; декларація про походження товару (Declaration of origin) комерційний інвойс №CL22A144; банківський платіжний документ, що стосується товару SWIFT № 221 від 14.11.2022 про сплату 50 000,00 доларів США; рахунок-фактура №111 від 14.02.2023 про надання транспортних послуг на суму 39 500,00 грн.; рахунок на транспортно-експедиційні послуги ТОВ «Євро Форвардінг» №629 від 16.02.2023 на суму 46 300,00 грн; документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка про транспортні витрати ФОП ОСОБА_1 № 8 від 14.02.2023; прайс-лист б/н від 03.06.2022; комерційну пропозицію б/н від 03.06.2022; додаткове узгодження №1 від 15.05.2019 до контракту № 65 від 14.07.2018; додаткове узгодження №11 від 01.06.2022 до контракту № 65 від 14.07.2018; додаткове узгодження №12 від 02.01.2023 до контракту № 65 від 14.07.2018; додаткове узгодження №13 від 16.01.2023 до контракту № 65 від 14.07.2018; додаткове узгодження №2 від 01.08.2019 до контракту №65 від 14.07.2018; додаткове узгодження №4 від 15.07.2020 до контракту № 65 від 14.07.2018; додаткове узгодження №4/1 від 20.08.2020 до контракту №65 від 14.07.2018; додаткове узгодження №5 від 01.09.2020 до контракту № 65 від 14.07.2018; додаткове узгодження №6 від 10.09.2020 до контракту № 65 від 14.07.2018; додаткове узгодження №7 від 11.05.2021 до контракту № 65 від 14.07.2018; додаткове узгодження №8 від 01.11.2021 до контракту № 65 від 14.07.2018; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 65 від 14.07.2018; договір про надання послуг митного брокера №10/342 від 08.07.2021; договір про перевезення №DH211122 з ТОВ «Євро Форвардінг» про транспортно-експедиторське обслуговування від 21.11.2022; договір-заявка про перевезення б/н від 13.02.2023; каталог продукції від 04.09.2020; лист виробника (продавця) №310720/11 від 31.07.2020; лист ТОВ «Корпорація Поліфасад» від 29/07 від 29.07.2020; копія митної декларації країни відправлення 223120220004276880.

У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості контролюючий орган зазначив, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару, відповідно до статті 53 Митного кодексу України (далі - Кодекс), містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, у рішенні зазначено, що в наданому банківському платіжному документі від 14.11.2022 №221, а саме в графі 70 міститься посилання лише на контракт від 14.07.2018 №265. Зазначена в банківському платіжному документі сума оплати у розмірі 50000 дол. США не відповідають умовам оплати. В зв`язку з зазначеним наданий до митного оформлення банківський документ не можливо ідентифікувати як документ що стосується оплати оцінюваного товару.

Колегія суддів вважає вказані висновки митного органу необґрунтованими з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи до митного органу було надано банківський платіжний документ, що стосується товару SWIFT №221 від 14.11.2022 про сплату 50000,00 доларів США за товар по контракту №65 від 14.07.2018.

У графі призначення платежу в SWIFT № 221 від 14.11.2022 параграф 70 зазначено: передоплата за плівку ПВХ (PVC film) за контрактом № 65 від 14.07.2018.

В свою чергу у комерційному інвойсі CL22A144 від 21.12.2022 зазначено номер контракту № 65 від 14.07.2018, та зазначено контейнер суму в розмірі 12 674,32 доларів США.

Оскільки дата платіжного документу SWIFT № 221 від 14.11.2022 передує даті поставки товару, то позивач довів, що оплатив поставлену партію товару в повному обсязі.

Також колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта про ненадання позивачем документів, що підтверджують сплату транспортно-експедиційних послуг, відомостей про вартість транспортування товарів до ввезення на митну території України, документів що підтверджують витрати на навантаження, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно договору про транспортно-експедиторське обслуговування № DN211122 від 21.11.2022 ТОВ «Євро Форвардінг» здійснило комплекс транспортно-експедиторського обслуговування, навантажувально-розвантажувальні, складські послуги на території Польщі (контейнер TCKU2236892), оформлення із загальною вартістю послуг 46300,00 грн. (згідно рахунку на оплату №629 від 16.02.2023).

Перевезення товару по маршруту до м Черкаси здійснювалося ФОП ОСОБА_2 транспортним засобом DAF НОМЕР_1 , напівпричіп НОМЕР_2 (згідно договору-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг від 13.02.2023, CMR б/н від 14.02.2023).

Під час митного оформлення товару позивачем було надано: рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) CL22A144 від 21.12.2022; автотранспортну накладну (CMR) б/н від 14.02.2023; супровідний транспортний документ MRN 23PL321050NS5PRAU3 від 14.02.2023; рахунок-фактуру №111 від 14.02.2023 про надання транспортних послуг ФОП ОСОБА_2 на суму 39 500,00 грн.; рахунок на транспортно-експедиційні послуги ТОВ «Євро Форвардінг» №629 від 16.02.2023 на суму 46300,00 грн; довідка про транспортні витрати ФОП ОСОБА_2 від 14.02.2023.

Оскільки Митним кодексом України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, колегія суддів вважає, що надані позивачем докази у повній мірі підтверджують вартість транспортних витрат, а доводи митного органу в цій частині є необгрунтованими та надуманими.

Відповідач у оскаржуваному рішенні також зазначив, що відповідно до даних CMR від 14.02.2023 місце завантаження товару м. Kosakowo, тоді як місцем прибуття товару є м. Гданськ (Польща).

Колегія судів з приводу наведеного зазначає, що у населеному пункті Косаково (Польща) знаходиться склад компанії Vinderen Logistic, яка згідно з п.22 CMR від 14.02.2023 здійснювала навантаження товару.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що оскільки Косаково знаходиться на відстані близько 40 км. від м. Гданськ, з огляду на загальну відстань доставки до м. Черкаси, таку розбіжність є несуттєвою та такою, що не впливає на вартість товару.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що в наданій експортній декларації країни відправлення від 27.12.2022№223120220004276880 зазначено номер ТТН 177FCАCAS327202, яка митниці декларантом не надавалась. Відповідач зазначив, що оскільки декларант не надав зазначену ТТН, відтак у митниці відсутні у повному обсязі документально підтверджені відомості про маршрут транспортування партії оцінюваного товару до ввезення на митну територію України.

Як зазначалось судом вище у тексті даної постанови, позивачем при здійсненні митного оформлення товару було надано відповідачу експортну декларацію країни відправлення від 27.12.2022 №223120220004276880, в якій зазначено номер ТТН 177FCАCAS327202.

Колегія суддів зазначає, що частина 2 статті 53 МК України встановлює перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, до якого не включено експортну ТТН.

Копію ТТН декларант може надати, за наявності, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ч. 3 ст. 53 МК України).

Тому ТТН країни відправлення є додатковим документом, який може бути наданий за наявністю розбіжностей виключно за її наявності.

Стосовно висновків митного органу про відсутність в договорі відомостей про включення до ціни товару вартості страхування, колегія суддів зазначає наступне.

У контракті від 14.07.2018 №65 зазначено, що товар поставляється продавцем на умові: CFR-будь-який порт Польщі (відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010).

Згідно з Інкотермс 2010 умовами поставки CFR є "Cost and Freight" ("Вартість і фрахт"). Це означає, що продавець постачає товар на борт судна або надає поставлений у такий спосіб товар. Ризик втрати чи пошкодження товару переходить до отримувача, коли товар знаходиться на борту судна. Продавець зобов`язаний укласти договір та оплачувати всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до зазначеного порту призначення.

Обов`язки страхування вантажу по Інкотермс 2010 необов`язкові й для продавця, покупець несе всі ризики втрати або пошкодження товару з моменту його постачання в порт Гданськ (Польща).

В даному випадку позивач надав відповідачу лист від 29.08.2022 № 2908/22, в якому зазначив, що при постачанні на адресу товариства товару від Jiang Yin Chen Lan Plastic Products Co. Ltd (Китай) згідно контракту від 14.07.2018 №65 страхування перевезення вантажу підприємством не здійснюється на всьому маршруті перевезення від порту завантаження до м. Черкаси. Покупець та Продавець домовились, що постачання товарів у рамках даного контракту відбуватиметься на умовах CFR будь-який порт Польщі, які не передбачають страхування перевезення вантажу зі сторони Продавця.

Отже посилання митного органу на відсутність в договорі відомостей про включення до ціни товару вартості страхування є безпідставними.

Колегія суддів критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, та не викликають у суду сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що контролюючий орган не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, колегія суддів вважає, що позивач надав митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, згідно з переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які ідентифікують оцінюваний товар, містять об`єктивні та достовірні дані, які підтверджують заявлену митну вартість товару.

При цьому надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час відповідачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанцій не надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено наявності передбачених частиною третьою чи четвертою ст. 53 Митного кодексу України підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а саме відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, відповідачем не наведено переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів того, що подані позивачем документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни.

Крім того посилання відповідача на наявність у митного органу інформації про імпортування подібних (аналогічних) товарів за вищою митною вартістю є необґрунтованими, оскільки при здійсненні коригування митної вартості в рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які ним використовувалися при визначенні митної вартості за відповідним методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості імпортованих позивачем товарів, відповідач повинен був навести конкретну інформацію та критерії, за якими він порівнював відповідних товар з тим, який був імпортований позивачем (період постачання, країну відправлення, умови поставки тощо). У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.

З огляду на викладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови у прийнятті митної декларації є необгрунтованими, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зважаючи на встановлені вище обставини судова колегія приходить до висновку про правильність твердження Черкаського окружного адміністративного суду щодо обґрунтованості позовних вимог з наведених вище підстав.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Черкаської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

А.Ю.Коротких