Постанова

від 08.02.2024 по справі 120/11561/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/11561/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маслоід О.С.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

08 лютого 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№39)" про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

в липні 2023 року позивач, - Головне управління ДПС у Вінницькій області, звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№39)" про прийняття рішення, яким стягнути з рахунків у банках, що обслуговують ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№39)" податковий борг в сумі 69344,66 грн.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23.11.2023 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23.11.2023, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та надав неповну оцінку доказам наявним в матеріалах справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, станом на дату звернення до суду за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 69 344, 66 грн., яка складається зі сплати податку на додану вартість в сумі 63 295, 85 грн. (основний платіж - 0 грн., штрафні санкції - 62 893, 25 грн., пеня - 402, 60 грн.); надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти в сумі 11 грн. (основний платіж - 0 грн., штрафні санкції - 11 грн., пеня - 0 грн.); рентної плати за спеціальне використання води в сумі 6 037, 81 грн. (основний платіж - грн., штрафні санкції - 6 037, 81 грн., пеня - 0 грн.)

На підставі наказу Міністерства юстиції України від 26.05.2021 №1853/5 Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№39)» припинено шляхом ліквідації.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач з 27.05.2021 перебуває в стані припинення.

Водночас, позивачем 28.09.2022 винесено податкове повідомлення-рішення №00/6535/04-07 щодо сплати штрафу в розмірі 62 893, 25 грн. (податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), яке отримано головою ліквідаційної комісії відповідача.

26.12.2022 позивачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0109580407 щодо сплати штрафу в розмірі 14,23 грн. (надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти) та №0109110407 щодо сплати штрафу в розмірі 6 037, 81 грн. (рентна плата за спецвикористання води).

Вищевказані податкові повідомлення-рішення отримані відповідачем, доказів їх оскарження не надано.

Також позивачем 22.02.2013 було сформовано податкову вимогу №41-02 на суму 12 552, 89 грн., яка отримана відповідачем, доказів її оскарження не надано.

Наявність у відповідача податкового боргу підтверджується витягом з облікової картки платника податків, відповідною довідкою станом на 26.07.2023, податковими повідомлення-рішеннями від 28.09.2022 та від 26.12.2022.

У добровільному порядку відповідач вказану заборгованість не сплатив, відповідно позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що саме після погашення вимог кредиторів першої та другої черги, можуть бути задоволені вимоги позивача про відшкодування заборгованості перед бюджетом зі сплати податків та зборів.

Погашення податкового боргу з особливостями, встановленими спеціальною нормою - статтею 97 ПК України, нерозривно пов`язане із прийняттям платником податків рішення про ліквідацію, не пов`язану з банкрутством.

Стягнення коштів з банківського рахунку, на якому акумулюються кошти підприємства, що ліквідується, призводить до порушення порядку черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої ст.112 ЦК України, що, в свою чергу, порушує приписи ст. 97 ПК України, оскільки стягнення коштів з банківських рахунків відбувається негайно після направлення податковим органом до банківської установи платіжної вимоги, без дотримання порядку черговості задоволення кредиторських вимог.

Відповідач як станом на дату виникнення податкового боргу, так і станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом, перебуває у стані припинення.

Отже, оскільки в даному випадку, прийнято рішення про ліквідацію відповідача-платника податків, що не пов`язана з банкрутством, а тому майно зазначеного платника податків використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України, зокрема, ЦК України.

Оскільки вимоги щодо податків, зборів (обов`язкових платежів) задовольняються у третю чергу, а позивачем не надано доказів задоволення вимог кредиторів Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№39)" , що відносяться до першої та другої черги, суд доходить висновку, що підстави для стягнення податкового боргу вказаного підприємства відсутні.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відповідно про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з пп.16.1.4. п.16.1. ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп.14.1.175. п.14.1. ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Як передбачено абз.1 п.87.1., п.87.2. ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи та відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №426972 від 30.01.2024, відповідач знаходиться в стані припинення з 27.05.2021, з підстав винесення рішення Міністерством юстиції України від 26.05.2021 №1853/5 «Про припинення державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№39)» шляхом ліквідації. Крім того, до 27.07.2021 встановлено строк для заявлення кредиторами вимог.

Ліквідація це одна із форм припинення юридичної особи. Ліквідація юридичних осіб здійснюється без переходу прав i обов`язків підприємства, що ліквідується, до інших осіб, тобто без правонаступництва. При ліквідації підприємства його права й обов`язки припиняються.

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу (ПК) України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ст.97 ПК України у цій статті під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрація у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства {пункт 97.1 статті 97 ПК України}.

У разі якщо власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків, не пов`язану з банкрутством, майно зазначеного платника податків використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України.

У разі якщо внаслідок ліквідації платника податків частина його грошових зобов`язань чи податкового боргу залишається непогашеною у зв`язку з недостатністю майна, така частина погашається за рахунок майна засновників або учасників такого підприємства, якщо вони несуть повну або додаткову відповідальність за зобов`язаннями платника податків згідно із законом, у межах повної або додаткової відповідальності, а в разі ліквідації філії, відділення чи іншого відокремленого підрозділу юридичної особи - за рахунок юридичної особи незалежно від того, чи є вона платником податку, стосовно якого виникло грошове зобов`язання або виник податковий борг такої філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), погашення грошових зобов`язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи.

В інших випадках грошові зобов`язання або податковий борг, що залишаються непогашеними після ліквідації платника податків, вважаються безнадійним боргом і підлягають списанню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено ч.8, 9 ст.111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується ліквідаційною комісією (ліквідатором) юридичної особи.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

Згідно з ст.112 ЦК України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов`язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов`язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Відповідно до пп.97.4.1 п.97.4 ст.97 ПК України особою, відповідальною за погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу платника податків, є: стосовно платника податків, який ліквідується, - ліквідаційна комісія або інший орган, що проводить ліквідацію згідно із законодавством України.

Отже, у разі ліквідації юридичної особи, особою, відповідальною за погашення податкового боргу, у тому числі шляхом реалізації майна боржника, є ліквідаційна комісія, а не податковий орган і таке погашення відбувається у визначеній законом черговості.

Крім того, погашення податкового боргу з особливостями, встановленими спеціальною нормою - статтею 97 ПК України, нерозривно пов`язане із прийняттям платником податків рішення про ліквідацію, не пов`язану з банкрутством.

Аналогічну правову позицію щодо застосування статті 97 ПК України у взаємозв`язку з приписами статті 112 ЦК України у випадку стягнення податкового боргу з особи, яка знаходиться у стані припинення, було висловлено Верховним Судом у постанові від 14.02.2022 у справі №826/9711/17 (провадження №К/9901/19210/21).

Також, як передбачено ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 №755-IV, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Оскільки, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 27.05.2021 відповідач перебуває в стані припинення, у зв`язку з чим до спірних правовідносин правомірно були застосовані положення встановленні статтею 97 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає обґрунтованим посилання суду першої інстанції на статтю 97 Податкового кодексу України, а також на статті 111 і 112 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вищезазначеного, вимоги щодо податків, зборів (обов`язкових платежів) задовольняються у третю чергу. Крім того, як вбачається з матеріалів позивач не звертався до 27.07.2021 з кредиторською вимогою до відповідача. Також, позивачем не надано доказів задоволення вимог кредиторів ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№39)", що відносяться до першої та другої черги (у разі звернення з вимогою) і третьої та четвертої черги у разі відсутності вимоги поданої до 27.07.2021, а тому суд першої інстанції вірно встановив, що підстави для надання дозволу на погашення податкового боргу вказаного підприємства відсутні.

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо відмови у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.