Постанова

від 07.02.2024 по справі 460/26067/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 460/26067/23 пров. № А/857/24511/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року про повернення позовної заяви в частині у справі №460/26067/23 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Легальний бурштин України" про стягнення податкового боргу та накладення арешту на кошти в банках,-

суддя в 1-й інстанції Гудима Н.С.,

час ухвалення рішення 27.11.2023 року,

місце ухвалення рішення м.Рівне,

дата складання повного тексту рішення 27.11.2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Рівненській області (далі позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Легальний бурштин України" (далі відповідач) про стягнення коштів з рахунків у банках обслуговуючого такого платника, суму податкового боргу в розмірі 7480 грн, накладення арешту на кошти у банках у межах суми податкового боргу у розмірі 7480 грн.

Ухвалою суду першої інстанції від 14 листопада 2023 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду документа про сплату судового збору за подання позовну в частині вимог про накладення арешту на кошти у банках у межах суми податкового боргу у розмірі 2684 грн.

На виконання вищезгаданої ухвали надійшло клопотання ГУ ДПС у Рівненській області про звільнення позивача від сплати судового збору. В обґрунтування заявленого клопотання зазначено, що в даному випадку вимога про арешт на кошти боржника на рахунках, відкритих у банківських (фінансових) установах є заходом забезпечення вимоги про стягнення податкового боргу з боржника в примусовому порядку. Відтак позивач звільнений від сплати судового збору також і за подання вимоги в частині накладення арешту на кошти відповідача.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року позовну заяву Головного управління ДПС у Рівненській області в частині позовних вимог про накладення арешту на кошти боржника у банках у межах суми податкового боргу у розмірі 7480 грн. повернуто позивачу.

Не погоджуючись з такою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що накладення арешту на кошти та інші цінності боржника є одним із заходів, який вчиняється контролюючим органом щодо стягнення сум податкового боргу. Отже, позовна вимога щодо накладення арешту на кошти та інші цінності боржника є похідною від вимоги щодо стягнення податкового боргу, тому позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду цієї справи в усіх судових інстанціях в силу приписів пункту 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.1, 3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Ухвалюючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що стягнення коштів визначається статтею 95 Податкового кодексу України (далі - ПК), в свою чергу, арешт майна врегульований статтею 94 ПК і є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом. Тобто, окремою і необов`язковою дією, яка не кореспондується з пунктом 27 частини першої статті 5 Закону №3674-VI.

Відтак, правові підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання позову в частині позовних вимог про накладення арешту на кошти боржника у банках у межах суми податкового боргу у розмірі 7480 грн. у суду відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Приписами частини першої статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Таким чином, процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків позовної заяви.

Судова колегія зазначає, що залишення позовної заяви без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання.

Ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху не може бути оскаржена окремо в апеляційному порядку.

Ураховуючи, що оскаржувана ухвала про повернення апеляційної скарги постановлена судом першої інстанції за наслідками оцінки усунення позивачем недоліків позовної заяви, визначених в ухвалі про залишення позову без руху, яка не може бути оскаржена окремо, то правова оцінка їй надається судом під час апеляційного перегляду справи на ухвалу про повернення апеляційної скарги.

Так, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

За приписами статей 1, 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Статтею 3 Закону України «Про судовий збір» визначено об`єкти справляння судового збору та перелік процесуальних документів, за подання яких судовий збір не справляється.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів; у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.

Як свідчать матеріали справи, звертаючись до суду першої інстанції з позовом, позивач не надав документ про сплату судового збору, оскільки вважав, що звільнений від його сплати на підставі положень пункту 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Проте суд першої інстанції зазначив про необхідність сплати судового збору.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу», який набрав чинності 25 листопада 2022 року, частину першу статті 5 Закону України «Про судовий збір», доповнено пунктом 27 такого змісту: «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до пояснювальної записки до проєкту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу», серед іншого, цей законопроєкт розроблений з метою економії та оптимізації бюджетних коштів на сплату контролюючими органами судового збору у питаннях, пов`язаних зі стягненням сум узгоджених грошових зобов`язань платників податків.

Таким чином, відповідно до внесених змін податковий орган звільняється від сплати судового збору у тих справах, предметом судового розгляду в яких є стягнення податкового боргу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що пункт 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» має чітку вказівку на звільнення податкового органу від сплати судового збору саме за подання позову про стягнення сум податкового боргу, проте не в частині накладення арешту на кошти та інші цінності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягнення коштів визначається статтею 95 Податкового кодексу України, в свою чергу арешт майна врегульований статтею 94 Податкового кодексу України і є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Тобто, як примусове стягнення податкового боргу, так і арешт майна платника податків є окремими, самостійними заходами, спрямованими на погашення податкового боргу, а тому відсутні підстави уважати, що позовна вимога про накладення арешту на кошти та інші цінності боржника є похідною від вимоги щодо стягнення податкового боргу, оскільки підставою для накладення арешту, згідно статті 94 Податкового кодексу України, є не тільки певні обставини щодо погашення податкового боргу, а й інші, не пов`язані з наявністю податкового боргу (наприклад, недопуск контролюючого органу до перевірки).

Враховуючи викладене, позивач не виконав у встановлений строк вимоги ухвали суду першої інстанції про залишення заяви без руху, не надав доказів сплати судового збору, у зв`язку з чим окружний суд оскаржуваною ухвалою обґрунтовано повернув апеляційну скаргу ГУ ДПС у Рівненській області.

Такий висновок ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права і не спростований доводами апеляційної скарги.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно дост. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року про повернення позовної заяви в частині у справі №460/26067/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 07 лютого 2024 року.

Дата