Ухвала

від 07.02.2024 по справі 280/3318/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 280/3318/22

адміністративне провадження № К/990/4271/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 11 січня 2022 року №3636465/41071921 про відмову у реєстрації податкової накладної від 4 жовтня 2021 року №2 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну; від 11 січня 2022 року №3636415/41071921 про відмову у реєстрації податкової накладної від 6 жовтня 2021 року №9 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну; від 11 січня 2022 року №3636459/41071921 про відмову у реєстрації податкової накладної від 7 жовтня 2021 року №12 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну; від 9 грудня 2021 року №3497878/41071921 про відмову у реєстрації податкової накладної від 29 грудня 2020 року №59 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну; від 1 лютого 2022 року №3741250/41071921 про відмову у реєстрації податкової накладної від 10 листопада 2021 року №26 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну; від 12 січня 2022 року №3642327/41071921 про відмову у реєстрації податкової накладної від 21 вересня 2021 року №29 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну; від 11 січня 2022 року №3636485/41071921 про відмову у реєстрації податкової накладної від 11 жовтня 2021 року №16 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну; від 1 лютого 2022 року №3741260/41071921 про відмову у реєстрації податкової накладної від 29 листопада 2021 року №46 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну; від 14 січня 2022 року №3656666/41071921 про відмову у реєстрації податкової накладної від 24 вересня 2021 року №36 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну; від 12 січня 2022 року №3642324/41071921 про відмову у реєстрації податкової накладної від 3 листопада 2021 року №6 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну; від 12 січня 2022 року №3642326/41071921 про відмову у реєстрації податкової накладної від 6 серпня 2021 року №8 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну; від 1 лютого 2022 року №3741264/41071921 про відмову у реєстрації податкової накладної від 8 листопада 2021 року №17 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну; від 1 лютого 2022 року №3741224/41071921 про відмову у реєстрації податкової накладної від 24 вересня 2021 року №37 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року, позов задоволено.

Ухвалою від 25 травня 2023 року Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності, розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, за відсутності винятків, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

1 вересня 2022 року Головне управління ДПС у Запорізькій області подало заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року.

Запорізький окружний адміністративний суд ухвалою від 29 вересня 2023 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року, відмовив у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Запорізькій області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року у справі №280/3318/22.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС у Запорізькій області 2 лютого 2024 року направило до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ухвалюючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій вказали, що:

- Банк «Український капітал» та АБ «Укргазбанк» надали податковому органу інформацію на його з запити. З відповідей банківських установ вбачається, що інформація надана на запити податкового органу. Отже запити оформлені податковим органом після прийняття судом рішення у справі та набрання ним законної сили. Податковим органом не надано суду доказів того, що він вчиняв дії з отримання інформації щодо відкритих рахунків з часу виникнення спірних правовідносин. Отже заявником не доведено, що вказані ним обставини не були і не могли бути відомі відповідачу, а зазначені обставини виникли після ухвалення судового рішення;

- заявником не надано суду вироку суду, яким встановлено надання завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, а також те, що вони потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі.

Попередні касаційні скарги Верховний Суд повернув ухвалами від 17 січня 2024 року, 22 січня 2024 року та 23 січня 2024 року на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як такі, що не містили підстав для касаційного оскарження судових рішень.

Під час перевірки вчетверте поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень у касаційному порядку, а касаційна скарга є ідентичною попередньо поданій касаційній скарзі, яку Верховний Суд визнав неналежно оформленою. Аналогічно попереднім касаційним скаргам, Головне управління ДПС у Запорізькій області не зазначає підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України з належним обґрунтуванням.

Так, вказуючи підстави для касаційного оскарження ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року, якою цю ухвалу залишено без змін, скаржник посилається на абз. «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України зазначаючи про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Скаржник при цьому акцентує на тому, що натепер сформовано правову позицію Верховного Суду з питання застосування норм пунктів 1, 2 частини другої статті 361 КАС України у подібних правовідносинах, яку викладено у постанові Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 140/2341/19.

Покликаючись до положень пункту 1 частини четвертої статті 328, пункту 4 частини четвертої статті 328, пункту 4 частини другої статті 353 КАС України скаржник вважає оскаржувані рішення такими, що ухвалені за наслідками неправильного застосування норм матеріального права (пункту 185.1 статті 185, підпункту б пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пункту 201.1, пунктів 201.7, 201.10 статті Податкового кодексу України (далі - ПК України) та порушення норм процесуального права (статей 72, 73, 75, 77, частини шостої статті 78, статей 94, 242, пунктів 1, 2 частини другої статті 361 КАС України) без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Стверджуючи про неурахування судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях висновків Верховного Суду скаржник наводить постанови Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 826/17813/18, від 14 травня 2019 року справа № 826/6838/18, від 11 січня 2024 року у справі № 420/12473/22, від 20 червня 2018 року у справі № 826/14465/13-а, а також від 11 грудня 2018 року у справі № 2а-13519/11/2670, від 12 листопада 2019 року у справі № 826/17813/18, від 20 червня 2018 року у справі № 826/14465/13-а, від 17 квітня 2018 року у справі № 808/2459/17, від 21 лютого 2019 року у справі № 826/15530/17, від 14 січня 2020 року у справі № 826/9925/14, від 28 січня 2020 року у справі № 826/16348/13-а, від 12 червня 2020 року у справі № 826/9334/16, від 10 лютого 2020 року у справі № 826/11224/17, від 18 лютого 2020 року № 826/4581/15, від 19 лютого 2019 року у справі № 826/11252/16, від 21 січня 2020 року у справі № 826/6170/16.

Обґрунтовуючи доводи щодо неурахування судами висновків Верховного Суду скаржник наводить окремі цитати з означених постанов Верховного Суду щодо оцінки вироків у кримінальних справах щодо посадових осіб сторін господарських операцій.

Так, за змістом обставин у цій справі у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 29 грудня 2022 року як на нововиявлені обставини ГУ ДПС в Запорізькій області посилалось на вирок Печерського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року, яким визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого частиною другою статті 205-1 КК України, директора ТзОВ «Ратіон Систем» ОСОБА_1 , а також на листи-відповіді від банків, датовані серпнем 2023 року та інформації щодо розбіжностей між датами укладення договорів та датами відкриття розрахункових рахунків.

У постанові від 16 листопада 2023 року у справі № 140/2341/19, щодо застосування норм статті 361 КАС України у якій покликається скаржник, Верховний Суд зауважив на тому, що дійсно, в будь-якому з передбачених у частині другій статті 361 КАС України випадків, застосовними є усталені висновки Верховного Суду про те, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Тобто, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.

Водночас у справі № 140/2341/19 Верховний Суд виходив з того, що для вирішення заяви контролюючого органу про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відповідно до пункту 2 частини другої статті 361 КАС України суди повинні були надати оцінку тому, чи встановлює ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2022 року у справі № 932/5772/22 фальшивість письмових, речових чи електронних доказів, які покладені в основу рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року.

З`ясувавши, що зазначене питання не вирішувалося ані судом першої інстанції, ані апеляційним судом, Верховний Суд встановив порушення судами у тій справі норм процесуального права і неправильне застосування пункту 2 частини другої статті 361 КАС України, при цьому зауваживши на тому, що таке порушення норм процесуального права позбавляє суд касаційної інстанції можливості надати правову оцінку висловленим судами попередніх інстанцій висновкам про відсутність підстав для перегляду рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 932/5772/22 за нововиявленими обставинами, а тому скасував оскаржувані судові рішення скерувавши справу до суду першої інстанції на новий розгляд в частині розгляду заяви контролюючого органу про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

На відміну від таких обставин у цій справі (280/3318/22) суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 29 вересня 2023 року надав оцінку аргументам скаржника щодо вироку Печерського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року як нововиявленої обставини й вказав на те, що заявник покликається на обставини, які виникли після ухвалення судом 29 грудня 2022 року рішення у даній справі, при цьому зазначивши й про те, що контролюючий орган мав можливість отримати інформацію щодо банківських рахунків контрагентів позивача, тому наведене не відповідає ознаці нововиявленої обставини «не були і не могли бути відомі особі».

Водночас, суд першої інстанції надав й оцінку доводам скаржника щодо неузгодженості у часі дати укладання договору з контрагентом з датою відкриття вказаного у ньому розрахункового банківського рахунка, а також виклав висновки про те, що факт порушення кримінальної справи чи наявність обвинувального вироку щодо посадових осіб господарських суб`єтів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами, а відповідачами не надано доказів обізнаності позивача про недобросовісний характер діяльності його контрагента або про допущені ним порушення податкового законодавства.

Враховуючи те, що заявлені скаржником обставини не були предметом судового дослідження в суді першої інстанції та не покладалися в основу прийняття спірних рішень контролюючого органу у межах цієї справи (№280/3318/22), суд першої інстанції підсумував, що викладені ГУ ДПС в Запорізькій області у заяві обставини не можуть вважатися нововиявленими обставинами у цій справі адже не входили до предмета доказування у межах заявлених позовних вимог.

Погоджуючись з такими висновками суду першої інстанції, апеляційний суд у постанові від 13 грудня 2023 року виходив з того, що Головне управління ДПС у Запорізькій області подало заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, обґрунтовану наявністю двох підстав: 1) істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) та встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі (пункт 1 та пункт 2 частини другої статті 361 КАС України).

Надаючи оцінку доводам заявника щодо перегляду судового рішення від 29 грудня 2022 року за нововиявленими обставинами суд апеляційної інстанції в частині невідповідності банківської інформації щодо відкриття розрахункового рахунка відносно дати укладеного договору зауважив на тому, що інформація від банківських установ надана контролюючому органу на його запити, які було оформлено податковим органом після прийняття судом рішення у цій справі. Податковим органом не надано суду доказів, що він вчиняв дії задля отримання інформації щодо відкритих рахунків з часу виникнення спірних правовідносин, відтак заявником не доведено, що вказані ним обставини не були і не могли бути відомі відповідачу, як і не надано доказів про перерахування коштів на рахунки раніше ніж вони були відкриті.

Що ж до перегляду рішення суду у зв`язку з вироком Печерського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року у справі №757/11729/23-к як нововиявленою обставиною, суд апеляційної інстанції вказав на те, що приписи статті 361 КАС України встановлюють підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами - встановлення, зокрема, вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі, яких у цій справі заявником не надано.

Отже, доводи учетверте поданої касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів й нової оцінки обставин у цій справі на користь скаржника, що виходить за межі касаційного провадження згідно зі статтею 341 КАС України.

Суд зауважує, що формальне доповнення касаційної скарги новими твердженнями, які не усувають недоліків, що були підставою повернення попередньо поданих касаційних скарг, не можуть слугувати належним обґрунтуванням наявності підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Наведене є свідченням неналежного зазначення підстав касаційного скарження.

Між тим, у касаційній скарзі заявник посилається на те, що подана ним касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Однак, в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин, скаржником не обґрунтовано.

Відтак випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, Судом не встановлено.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, звертаючись з касаційною скаргою вчетверте, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом.

Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року у справі за адміністративним Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити певні дії - повернути скаржнику.

Копію ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Блажівська