Ухвала

від 10.04.2024 по справі 280/3318/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 квітня 2024 року

м. Київ

справа №280/3318/22

адміністративне провадження № К/990/8807/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,

перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби України на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року у справі № 280/3318/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України, про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

Державна податкова служба України звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року у справі № 280/3318/22.

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2024 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано 10-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме, подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку.

На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, скаржником надіслано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження скаржник зазначає ті підстави, яким вже надавалась оцінка в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху, та які були визнані неповажними. Так, скаржник посилається на те, що вже звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою, однак її було повернуто ухвалою від 22 січня 2024 року. Водночас зауважує, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Крім того, скаржник повторно зазначає про те, що: первинна касаційна скарга (від 18 січня 2024 року) у цій справі була подана у межах строку на касаційне оскарження; ним було сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у цій справі; у касаційній скарзі наведено позицію Верховного Суду у подібних правовідносинах, яку не було враховано судами попередніх інстанцій, а також доведено її подібність з цією справою. Також скаржник просить урахувати, що в подібних правовідносинах ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2024 року було відкрито касаційне провадження за Державної податкової служби України на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі №280/4833/22

Розглянувши зазначену заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для його поновлення не можуть бути визнані поважними з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Верховний Суд також звертає увагу на те, що при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.

Установлено, що відповідач вже звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою, однак ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2024 року її було повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Установлено, що копію ухвали про повернення попередньо поданої касаційної скарги (провадження № К/990/2611/24) скаржником отримано у своєму Електронному кабінеті 23 січня 2024 року.

Однак з повторною касаційною скаргою скаржник звернувся через «Електронний суд» лише 06 березня 2024 року.

Водночас скаржником не наведено обґрунтованих доводів про поважність причин, з яких відбулося таке зволікання з поданням повторної касаційної скарги після отримання копії ухвали про повернення первинно поданої касаційної скарги.

Крім того, Верховний Суд вже звертав увагу скаржника на те, що невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення касаційної скарги, не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, а тому не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Повернення раніше поданої касаційної скарги не означає можливість повторного звернення до суду касаційної інстанції у будь-який час після такого повернення, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Крім того, вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Верховний Суд також зауважує, що сама по собі сплата судового збору суб`єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб`єктом дій, спрямованих на забезпечення касаційного оскарження судового рішення.

Щодо посилання скаржника на практику Верховного Суду щодо поновлення строку на касаційне оскарження, то колегія суддів Верховного Суду зауважує, що питання поновлення процесуального строку вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

Наведені скаржником обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та не є об`єктивними істотними перешкодами для своєчасної реалізації процесуальних прав.

Отже, станом на 10 квітня 2024 року недоліки касаційної скарги скаржником не усунуто, поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження не зазначено.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Ураховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

У задоволенні заяви Державної податкової служби України про поновлення строку на касаційне оскарження відмовити.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової служби України на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року у справі № 280/3318/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України, про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко