Постанова

від 07.02.2024 по справі 804/8093/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 804/8093/17

адміністративне провадження № К/9901/55449/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.01.2018 (суддя Кононенко О.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018 (головуючий суддя - Бишевська Н.А., судді - Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот" до Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Дніпроазот" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач, Офіс, контролюючий орган), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу від 29.08.2017 №0008254616, яким до платника застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та нараховано пеню за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на загальну суму 2323710,17 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про відсутність підстав для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій та нарахування йому пені за порушення строків, передбачених статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №185/94-ВР), оскільки ним не порушувались законодавчо встановлені строки надходження валютної виручки при проведенні розрахунків, а затримання платежів нерезидентами за поставлену продукцію відбулось не з вини позивача.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 18.01.2018, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018, позов задовольнив частково: скасував податкове повідомлення-рішення Офісу від 29.08.2017 №0008254616 в частині нарахування штрафних санкцій та пені в сумі 588951,03 грн, в іншій частині позовних вимог відмовив.

Задовольняючи позов у визначеній частині суди виходили з того, що датою надходження сум валютної виручки за контрактами є дата її зарахування на розподільчий рахунок, а не зарахування на поточні рахунки Товариства.

Відмовляючи у позові в частині нарахування штрафних санкцій та пені в сумі 1734759,14 грн, суди дійшли висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в цій частині з підстав того, що в межах спірних правовідносин має місце валютне правопорушення, яке підпадає під регулювання в частині контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті контролюючим органом, на який також покладено функції з застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Суди також зазначили, що розрахунки в іноземній валюті не є порушенням господарської діяльності, внаслідок чого пеня застосована контролюючим органом не є адміністративно-господарською санкцією в розумінні статті 238 Господарського кодексу України.

Офіс, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Скаржник доводить, що валютна виручка від нерезидентів за відвантажений товар у встановлений термін не надійшла, судами не враховано, що зарахування надходжень на користь резидентів за зовнішньоекономічними (експортними) договорами здійснюється через поточні рахунки цих резидентів, що є підставою для зняття відповідних експортних операцій з валютного контролю, а тому нарахування ним штрафних санкцій та пені в сумі 588951,03 грн є правомірним.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22.08.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій в частині задоволення позову, просив суд в цій частині судові рішення першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.02.2024 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 07.02.2024.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі у тексті - КАС України, у редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням приписів наведеної норми Верховний Суд переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі в частині задоволених позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Офісу від 29.08.2017 №0008254616 в частині нарахування штрафних санкцій та пені в сумі 588951,03 грн.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що контролюючим органом проведено документальну позапланову перевірку Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні контрактів від 09.06.2015 №147755 за період з 27.09.2016 по 30.06.2017; від 09.06.2015 № 147756 за період з 27.09.2016 по 30.06.2017; від 09.06.2015 №147760 за період з 27.09.2016 по 30.06.2017; від 09.06.2015 №147757 за період з 27.09.2016 по 30.06.2017; від 02.03.2016 №148742 за період з 27.09.2016 по 30.06.2017; від 10.03.2016 №148769 за період з 10.03.2016 по 30.06.2017; від 10.03.2016 №148770 за період з 10.03.2016 по 30.06.2017; від 15.03.2016 №148795 за період з 15.03.2016 по 30.06.2017; від 05.04.2016 №148882 за період з 05.04.2016 по 30.06.2017, за результатами якої складено акт від 04.08.2017 № 88/28-10-46-16-05761620 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог статті 1 Закону №185/94-ВР, Постанов Правління Національного банку України від 03.03.2016 №140, від 14.09.2016 №386 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», а саме:

по контракту від 09.06.2015 №147755, укладеному з компанією «CLARESHOLM MARKETING LTD», Британські Віргінські Острови, в частині порушення строків надходження виручки в іноземній валюті по строку - 08.02.2017 у сумі 622183,84 дол. США на 1 день та по строку - 28.02.2017 у сумі 915229,55 дол. США на 1 день;

по контракту від 09.06.2015 №147757, укладеному з компанією «CLARESHOLM MARKETING LTD», Британські Віргінські Острови, в частині порушення строків надходження виручки в іноземній валюті по строку - 07.02.2017 у сумі 0,02 дол. США на 8 днів, по строку - 07.02.2017 у сумі 89611,96 дол. США на 1 день; по строку - 08.02.2017 у сумі 126999,27 дол. США на 1 день;

по контракту від 10.03.2016 №148770, укладеному з компанією «CLARESHOLM MARKETING LTD», Британські Віргінські Острови, в частині порушення строків надходження виручки в іноземній валюті по строку - 07.07.2016 у сумі 950 000 дол. США на 7 днів, по строку - 10.07.2016 у сумі 665 000 дол. США на 4 дні, по строку - 28.03.2017 у сумі 168245,00 дол. США на 3 дні, по строку - 28.03.2017 у сумі 312455,00 дол. США на 6 днів, по строку - 28.03.2017 у сумі 751450,00 дол. США на 3 дні, по строку - 28.03.2017 у сумі 1395550,00 дол. США на 6 днів;

по контракту від 15.03.2016 №148795, укладеному з компанією «CLARESHOLM MARKETING LTD», Британські Віргінські Острови, в частині порушення строків надходження виручки в іноземній валюті по строку - 07.07.2016 у сумі 96073,76 дол. США на 7 днів, по строку - 07.07.2016 у сумі 102546,88 дол. США на 7 днів, по строку - 13.07.2016 у сумі 97847,52 дол. США на 1 день, по строку - 17.07.2016 у сумі 71038,72 дол. США на 1 день, по строку - 08.03.2017 у сумі 45062,36 дол. США на 1 день, по строку - 28.03.2017 у сумі 17118,48 дол. США на 3 дні, по строку - 28.03.2017 у сумі 31791,48 дол. США на 6 днів, по строку - 28.03.2017 у сумі 40390,45 дол. США на 3 дні, по строку - 28.03.2017 у сумі 75010,85 дол. США на 6 днів;

по контракту від 05.04.2016 №148882, укладеному з компанією «CLARESHOLM MARKETING LTD», Британські Віргінські Острови, в частині порушення строків надходження виручки в іноземній валюті по строку - 07.07.2016 у сумі 468113,58 дол. США на 7 днів.

На підставі висновків акта перевірки, підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), статті 4 Закону №185/94-ВР контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення 29.08.2017 №0008254616, яким до Товариства застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 2323710,17 грн.

Фактичною підставою для зазначених вище порушень слугували висновки контролюючого органу про несвоєчасне зарахування виручки в іноземній валюті на валютні рахунки позивача від нерезидентів за відвантажений товар. Контролюючий орган вважає, що зарахування надходжень на користь резидентів за зовнішньоекономічними (експортними) договорами здійснюється через поточні рахунки цих резидентів, що є підставою для зняття відповідних експортних операцій з валютного контролю, а не зарахування таких сум на розподільчий рахунок.

При дослідженні встановлених перевіркою порушень щодо дати надходження сум валютної виручки за контрактами від 09.06.2015 №147755, від 09.06.2015 №147757, від 10.03.2016 №148770, від 15.03.2016 №148795, від 05.04.2016 №148882 судами попередніх інстанцій установлено: за митною декларацією від 11.10.2016 №500010003/2016/012671 граничний термін надходження валютної виручки 08.02.2017, кошти зараховано на розподільчий (спеціальний) рахунок 08.02.2017; за митною декларацією від 31.10.2016 №500010003/2016/013887 граничний термін надходження валютної виручки 28.02.2017, кошти зараховано на розподільчий (спеціальний) рахунок 28.02.2017; за митною декларацією від 10.10.2016 №110010000/2016/606965 граничний термін надходження валютної виручки 07.02.2017, кошти зараховано на розподільчий (спеціальний) рахунок 07.02.2017; за митною декларацією від 10.10.2016 №110010000/2016/006967 граничний термін надходження валютної виручки 08.02.2017, кошти зараховано на розподільчий (спеціальний) рахунок 08.02.2017; за митною декларацією від 11.10.2016 №110010000/2016/006968 граничний термін надходження валютної виручки 08.02.2017, кошти зараховано на розподільчий (спеціальний) рахунок 08.02.2017.

Обмеження за строками розрахунків при експорті товарів/послуг встановлені статтею 1 Закону 185/94-ВР, згідно з якою виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Наведена норма чітко встановлює обов`язок зарахування валютної виручки на валютні рахунки резидентів в уповноважених банках, не розмежовуючи їх при цьому на розподільчі чи поточні.

Фінансова відповідальність за порушення строків визначена положеннями статті 4 Закону №185/94-ВР, відповідно до якої порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Частиною четвертою статті 1 вказаного Закону передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

У період здійснення експортних операцій за вказаними вище контрактами діяли Постанови Правління Національного банку України від 03.03.2016 №140, від 14.09.2016 №386 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», якими було встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 і 120 календарних днів (відповідно).

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею (частина п`ята статті 4 Закону №185).

Таким чином, резидент, що здійснює імпортні операції зобов`язаний забезпечити надходження валютних коштів на відповідні рахунки у встановлені законом строку, а у випадку порушення таких строків до таких резидентів застосовуються заходи відповідальності у вигляді стягнення пені у встановленому розмірі, застосування якої віднесено до повноважень органів доходів і зборів.

Абзацом 1 пункту 2 Постанов Правління Національного банку України від 03.03.2016 №140, від 14.09.2016 №386 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» встановлено вимогу щодо обов`язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону на користь юридичних осіб, які не є уповноваженими банками, фізичних осіб-підприємців, іноземних представництв (крім офіційних представництв), на рахунки, відкриті в уповноважених банках для ведення спільної діяльності без створення юридичної особи, а також надходжень в іноземній валюті на рахунки резидентів, відкриті за межами України на підставі індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Абзацом 2 пункту 2 Постанови Правління Національного банку України від 03.03.2016 №140 визначено, що надходження в іноземній валюті, зазначені в абзаці першому цього пункту, підлягають обов`язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України, у тому числі безпосередньо Національному банку України, у розмірі 75 відсотків. Решта надходжень в іноземній валюті залишається в розпорядженні резидентів та нерезидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 Постанови Правління Національного банку України від 14.09.2016 №386 надходження в іноземній валюті, зазначені в абзаці першому цього пункту, підлягають обов`язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України, у тому числі безпосередньо Національному банку України, у розмірі 65 відсотків. Решта надходжень в іноземній валюті залишається в розпорядженні резидентів та нерезидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання.

Згідно з пунктом 17 розділу І Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 №281, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.08.2005 за №950/11230 (далі у тексті - Положення №281, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), суб`єкти ринку зобов`язані здійснювати продаж іноземної валюти, що належить клієнту, за його дорученням, крім тих надходжень в іноземній валюті на користь клієнта, що згідно з нормативно-правовими актами Національного банку підлягають продажу в повній сумі протягом строку, установленого в пункті 13 розділу III цього Положення.

Пунктом 13 розділу ІІІ цього Положення передбачено, що суб`єкт ринку зобов`язаний продати без доручення клієнтів ті надходження на їх користь в іноземній валюті, що згідно з нормативно-правовими актами Національного банку підлягають продажу в повній сумі.

Такі надходження підлягають продажу не пізніше ніж на наступний робочий день після дня їх зарахування на розподільчий рахунок (окрім випадків, передбачених пунктом 6 цього розділу та іншими нормативно-правовими актами Національного банку).

Суб`єкти ринку - уповноважені банки, уповноважені фінансові установи (пункт 4 розділ І Положення №281).

Відповідно до пункту 12 розділу III Положення №281 кошти в іноземній валюті, що надійшли на адресу клієнта-резидента (юридичної особи, фізичної особи, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи), згідно з нормативно-правовими актами Національного банку підлягають попередньому зарахуванню на розподільчий рахунок (крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку).

Абзацами 1, 2 пункту 1.3 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Національного банку України від 12.11.2003 №492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за №1172/8493 (далі у тексті - Інструкція №492, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, якщо банк не має змоги прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Юридичні особи - резиденти, відокремлені підрозділи юридичних осіб - резидентів, нерезиденти - інвестори, іноземні представництва мають право відкривати рахунки для забезпечення своєї господарської діяльності.

Пунктом 5.2 Інструкції №492 визначено, що поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб`єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, для здійснення інвестицій за кордон, розрахунків за купівлю-продаж облігацій зовнішньої державної позики України, для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті, для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України, а також для проведення операцій, передбачених генеральною ліцензією Національного банку на здійснення валютних операцій.

Відповідно до підпункту "а" пункту 5.3 Інструкції №492, кошти, перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами), зараховуються на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб - резидентів через розподільні рахунки.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на розподільчий рахунок. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, в тому числі і з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України і не може вважатись первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічних контрактів.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №808/502/17, від 20.12.2018 у справі №П/811/1397/17, від 15.08.2023 у справі №820/1110/17.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанції зробили правильний висновок, що датою виконання вимог статті 1 Закону №185/94-ВР є дата зарахування коштів на розподільчі рахунки позивача в уповноваженому банку.

Відповідач у доводах касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій в цій частині. Контролюючий орган у касаційній скарзі не обґрунтував і не зазначив, у чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.01.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова