Постанова

від 07.02.2024 по справі 808/2432/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року

м. Київ

справа №808/2432/17

касаційне провадження № К/9901/48869/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2018 (головуючий суддя - Чумак С.Ю., судді - Чабаненко С.В., Юрко І.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансойлтрейд" до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекція ГУ ДФС у Запорізької області про визнання протиправними дій та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансойлтрейд" (далі у тексті - позивач, Товариство, платник) звернулось з адміністративним позовом до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекція ГУ ДФС у Запорізької області (далі у тексті - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), в якому просило: визнати незаконними дії відповідача щодо опису майна Товариства у податкову заставу (нежитлових приміщень, реєстраційні номера 83434923101, 83506523101, 83533423101, 83557823101, що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Таганська, 16); скасувати акт опису майна від 14.08.2015 №24 та рішення про опис майна у податкову заставу від 11.06.2014 №66; зобов`язати відповідача звільнити майно Товариства із податкової застави з виключенням цього майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування позову позивач послався на протиправність дій відповідача щодо опису майна платника, протиправність рішень про опис майна у податкову заставу з підстав того, що ці рішення підписано заступником начальника Інспекції, а не керівником контролюючого органу, що суперечить вимогам пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Також, позивач вказує на те, що контролюючим органом перед прийняттям рішення про опис майна у податкову заставу не було проведено оцінку майна, яке підлягало опису. Зазначає про те, що він звертався до контролюючого органу з заявою, в якій вказував на протиправність дій щодо опису майна у податкову заставу, оскільки вартість описаного майна була значно більша від податкового боргу, але відповідачем рішення про опис майна у податкову заставу не скасовано і не усунуто зазначені порушення вимог чинного законодавства.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 01.11.2017 у задоволенні позову відмовив у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заступник Інспекції мав повноваження на підписання рішення про опис майна у податкову заставу відповідно до пункту 89.3 статті 89 ПК України та наказу Інспекції від 20.01.2014 №71 «Про розподіл обов`язків між керівництвом ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області» (далі - Наказ №71), а та обставина, що акт опису майна підписаний не керівником ДПІ, а його заступником, на якого було покладено виконання обов`язків по погашенню заборгованостей, не порушують прав та інтересів позивача, і не може бути підставою для скасування рішення. Суд дійшов висновку, що незважаючи на певні недоліки допущені контролюючим органом під час складання акту опису майна та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу, права та законні інтереси позивача були поновлені в досудовому порядку шляхом виключення з акту опису майна нежитлового приміщення ХІ літ.А1, а2 реєстраційний номер 83506523101, адреса вул. Таганська, 16, та нежитлового приміщення №170 літ.А1, реєстраційний номер 83533423101, адреса вул. Таганська, 16.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 16.03.2018 (з урахуванням ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 02.11.2018 про виправлення допущених описок) скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення, яким позов задовольнив, визнав протиправними дії контролюючого органу щодо опису майна платника у податкову заставу, а саме, нежитлових приміщень, реєстраційні номера 83434923101, 83506523101, 83533423101, 83557823101, що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Таганська, 16, визнав протиправним та скасував рішення про опис майна у податкову заставу від 11.06.2014 №66, скасував акт опису майна від 14.08.2015 №24, зобов`язав Запорізьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Запорізькій області звільнити з податкової застави майно платника, визначене актом опису майна від 14.08.2015 № 24, з виключенням цього майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем в порушення вимог пункту 89.3 статті 89 ПК України та Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1841/24373 (далі - Порядок №572) рішення про опис майна у податкову заставу підписано неуповноваженою особою, що є підставою для його скасування, а скасування зазначеного рішення є підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів, оскільки відсутні рішення про те, що відповідне майно перебуває у податковій заставі.

Відповідач подав до суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі, відповідач доводить правомірність прийнятих ним рішення щодо опису майна у податкову заставу з підстав наявності у заступника Інспекції повноважень на підписання рішення про опис майна у податкову заставу та наявності у позивача податкового боргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.05.2018 відкрив касаційне провадження за касаційної скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав суду, що не перешкоджає її розгляду.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.02.2024 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 07.02.2024.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі у тексті - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій установили, що 11.06.2014 контролюючим органом сформовано податкову вимогу №545-25, якою позивача зобов`язано сплатити податковий борг у розмірі 3853,00 грн.

Також, 11.06.2014 заступником начальника Інспекції ОСОБА_1 прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №66.

Вказані рішення направлялись на адресу позивача, проте були повернуті до контролюючого органу з відміткою відділення поштового зв`язку із закінченням терміну зберігання.

14.08.2015 податковим керуючим складено акт опису майна №24, яким описано у податкову заставу наступні об`єкти: нежитлове приміщення Х літ. А-14,А1, А 2 реєстраційний номер 83434923101, адреса вул. Таганська, 16; нежитлове приміщення ХІ літ. А1, а2 реєстраційний номер 83506523101, адреса вул. Таганська, 16; нежитлове приміщення № 170 літ. А1, реєстраційний номер 83533423101, адреса вул. Таганська, 16; нежитлове приміщення № 170а літ. А1, реєстраційний номер 83557823101, адреса вул. Таганська, 16.

Зазначений акт опису майна затверджений заступником начальника Інспекції.

23.11.2015 позивач звернувся з листом до податкового керуючого, в якому зазначив, що загальна вартість приміщень ХІ, літ А1, а 2 та № 170а, літ. А1 становить 209240,00 грн, що покриває розмір податкового боргу. Крім того, у вказаному листі позивач просив виключити з податкової застави майно, інше ніж нежитлове приміщення ХІ, літ. А1, а2 реєстраційний номер 83506523101 та нежитлове приміщення № 170а, літ А1, реєстраційний номер 83557823101.

З огляду на надходження вказаної заяви від Товариства податковим органом були направлені відповідні листи до Запорізького міського управління юстиції з питань державної реєстрації для виключення з реєстру обтяжень відомостей про вищевказане майно, як на таке, що підпадає під дію податкової застави, а саме - щодо нежитлового приміщення ХІ літ. А1, а2 реєстраційний номер 83506523101, адреса вул. Таганська, 16, та нежитлового приміщення № 170 літ.А1, реєстраційний номер 83533423101, адреса вул. Таганська, 16.

Надаючи оцінку правомірності діям відповідача та прийняття ним оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями підпунктів 14.1.155, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що: податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання; податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

За правилами пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгоджені суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пунктів 88.1, 88.2 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно з підпунктом 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Таким чином, наявність у платника податків податкового боргу є правовою підставою для передачі його майна відповідної вартості у податкову заставу з метою забезпечення виконання ним податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Пунктом 89.3 статті 89 ПК України передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Механізм застосування податкової застави органами доходів і зборів визначався Порядком №572.

Процедура опису майна, на яке поширюється право податкової застави, регламентована розділом ІІ Порядку №572, зокрема, відповідно до пункту 2.1 опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1). Таке рішення приймається керівником органу доходів і зборів і надається платнику податків, що має податковий борг.

Законодавець положеннями пункту 89.3 статті 89 ПК України (у редакції до 01.01.2017) чітко визначив, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

У подальшому (після внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 №1797-VIII законодавець абзацом третім пункту 89.3 статті 89 ПК України передбачив, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Відповідно до частин 1-3 статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Ураховуючи, що на час прийняття оспорюваного рішення контролюючого органу діяла норма пункту 89.3 статті 89 ПК України, яка чітко передбачала, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що оспорюване рішення прийнято неуповноваженою особою, що є підставою для його скасування.

Посилання скаржника на додаток №1 до Порядку №572, яким передбачена форма рішення про опис майна у податкову заставу, в якому зазначено, що таке рішення підписується керівником (заступником керівника) органу доходів і зборів колегія суддів вважає неприйнятними з огляду на наведені положення частин 1-3 статті 7 КАС України.

Колегія суддів не приймає посилання скаржника на наказ Інспекції від 20.01.2014 №71, яким розподілені обов`язки між керівництвом Інспекції з підстав того, що вказаним наказом лише установлено розподіл обов`язків по керівництву та координації підрозділів Інспекції, яким визначено, що заступника начальника ОСОБА_1 здійснює керівництво та координує роботу відділу погашення заборгованості, але цей наказ не містить в собі делегування керівником контролюючого органу повноважень щодо прийняття ним рішення про опис майна у податкову заставу та, зокрема, щодо виконання ОСОБА_1 на цей час функцій керівника податкового органу.

Оскільки подальший опис майна здійснювався податковим керуючим на підставі рішення, яке прийнято не уповноваженою на це особою, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що дії стосовно такого опису та оскаржуване рішення про опис майна у податкову заставу є протиправними.

Щодо зобов`язань відповідача звільнити майно платника, визначене оскаржуваним актом опису майна, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що для відновлення порушених прав позивача ефективним способом захисту буде саме зобов`язання відповідача звільнити майно платника, визначене оскаржуваним актом опису майна, з податкової застави з виключенням цього майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у запереченнях на адміністративний позов, відзиві на апеляційну скаргу, та з урахуванням яких суд апеляційної інстанції вже надавав оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судом апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами.

Переглянувши судове рішення апеляційної інстанції, в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу відповідача на рішення суду апеляційної інстанції у даній справі слід залишити без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова