Постанова

від 07.02.2024 по справі 752/2808/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 752/2808/20 Головуючий у суді першої інстанції - Колдіна О.О.

Номер провадження № 22-ц/824/6142/2024 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС», подану представником Салівоном Віталієм Івановичем, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» про стягнення страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПрАТ «Страхова компанія «ЮНІВЕС» про стягнення страхового відшкодування, відповідно до якого просив стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в розмірі 63 978,12 грн, що складаються з суми страхового відшкодування в розмірі 59478,12 грн, витрат на проведення експертного дослідження 2 500 грн, коштів, сплачених на користь ТОВ «Прайм-Авто ЛТД» за рахунком - 2 000 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 18 квітня 2019 року мала місце дорожньо-транспортна пригода, в якій було пошкоджено належний позивачу автомобіль марки PORSCHE CAYENNE, номер державної реєстрації НОМЕР_1 .

Даний факт підтверджується постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 199/3452/19 від 08 травня 2019 року, відповідно до якої винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_2 , водія автомобіля марки HYUNDAI CRETA, номер державної реєстрації НОМЕР_2 .

В позовній заяві вказано, що оскільки відповідальність заподіювача шкоди згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/6429679 застраховано у ПрАТ «СК «ЮНІВЕС», 24 листопада 2018 року позивачем були подані у межах передбачених строків до зазначеної страхової компанії: повідомлення про ДТП від 18 квітня 2019 року із супровідними документами (1.Доповнення від 18 квітня 2019 року до повідомлення про ДТП від 18 лютого 2019 року, 2.Копія схеми з міста ДТП від 18 квітня 2019 року, 3.Копія рахунку № СФ-0 від 18 квітня 2019 року, 4.Фотографії з міста ДТП), заява про виплату страхового відшкодування від 06 травня 2019 року із супровідними документами (1.Копія повідомлення про ДТП від 19 квітня 2019 року, 2.Копія довідки (рахунку) про пошкодження транспортного засобу від 18 квітня 2019 року, 3. Копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу PORSCHE CAYENNE, н/з НОМЕР_1 , 4.Копії паспорту та РНОКПП гр. ОСОБА_1 ); доповнення від 23 травня 2019 року до заяви про виплату страхового відшкодування від 06 травня 2019 року із супровідними документами (1.Оригінал висновку експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ № 6515 від 08 травня 2019 року, 2.Копія Постанови по справі № 199/3452/19 від 08 травня 2019 року (посвідчена судом)), що підтверджується квитанцією про оплату поштового відправлення від 23 травня 2019 року, накладною № 4900072949710 від 23 травня 2019 року, описом поштового вкладення від 23 травня 2019 року.

В заяві про виплату страхового відшкодування від 06 травня 2019 року повідомлено відповідача про здійснення ремонту ТЗ офіційним представником (ділеру) PORSCHE у м. Дніпро - компанією ТОВ «Прайм-Авто ЛТД» (код 30688237) та надані відповідні банківські реквізити.

Позивач зазначив, компанією ТОВ «Прайм-Авто ЛТД» 31 травня 2019 року повідомлено про надходження на поточний рахунок від відповідача суми грошових коштів у розмірі 31 571,27 грн, що, як повідомив відповідач, є виплатою страхового відшкодування та інші дії щодо виплати будь-яких інших платежів з питань страхового відшкодування з боку відповідача - не передбачені.

ОСОБА_1 зазначив, що беручи до уваги отриману інформацію, на адресу відповідача був надісланий запит про надання інформації про хід страхового провадження від 14 червня 2019 року. Станом на дату подачі позовної заяви будь-які листи або повідомлення отримані не були, сума страхового відшкодування відповідачем не сплачена у повному обсягу.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 05 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «ЮНІВЕС» на користь ОСОБА_1 несплачену суму страхового відшкодування в розмірі 57 478,12 грн, вартість експертного дослідження автотоварознавця в розмірі 2 500 гривень, витрати по оплаті рахунку в розмірі 2 000 грн, всього 61 978,12 грн, судовий збір в розмірі 814,51 грн. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ПрАТ «Страхова компанія «ЮНІВЕС» - Салівон В.І. подав апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що визначаючи розмір страхового відшкодування, належного до стягнення, суд першої інстанції обмежився математичною дією - відніманням від вартості матеріального збитку, зазначеного у висновку експерта від 08 травня 2019 року (91 049,39 грн) суми виплаченого страхового відшкодування (31 571,27 грн) та розміру франшизи (2 000 грн). Проте, апелянт вважає вказаний підхід до визначення суми страхового відшкодування необґрунтованим та безпідставним.

Апелянт наголошує, що відповідно до висновку експерта від 08 травня 2019 року вартість матеріального збитку в сумі 91 049,39 грн включає в себе 20% ПДВ, який в свою чергу відшкодовується виключно у визначених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» випадках.

Так, апелянт вважає, що оскільки позивач у позовній заяві просить стягнути на його користь, як фізичної особи, суму страхового відшкодування в межах вартості відновлювального ремонту та ПДВ на користь виконавця послуг з ремонту (який має бути платником ПДВ), суд першої інстанції безпідставно визначив належну до стягнення суму страхового відшкодування з врахуванням ПДВ.

В апеляційній скарзі також зазначено, що висновок експерта від 08 травня 2019 року не може бути допустимим доказом по справі, оскільки він складений з порушенням порядку, встановленого законом, а саме: у висновку не зазначено, що експерт попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, порушено принцип незалежності та об`єктивності, неповнота дослідження.

Також апелянт вважає неналежним доказом й висновок експерта від 08 листопада 2019 року, складений тим самим судовим експертом - товарознавцем Крутінем В.І., оскільки вартість відновлювального ремонту визначена з врахуванням 20% ПДВ, а експертне дослідження замовлено 03 листопада 2021 року, а не на дату ДТП - 18 квітня 2019 року, що штучно завищує розмір збитку, оскільки ціни на запчастини, матеріали та роботи за півтора року зросли. Також експертом було зазначено дані, які не відповідають дійсності.

Доводами апеляційної скарги також є те, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача 2 000 грн як часткову оплату вартості відновлювального ремонту, оскільки матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували сплати позивачем 2 000 грн на підставі рахунку-фактури СФ-0 від 18 квітня 2019 року. В наданому позивачем чеку №9341 від 26 квітня 2019 року зазначено, що оплата здійснюється на підставі рахунку-фактури СФ-000801 від 18 квітня, не зазначено ким здійснено оплату.

В апеляційній скарзі представник ПрАТ «Страхова компанія «ЮНІВЕС» - Салівон В.І. також зазначив, що попередній (орієнтовний) розмір судових витрат становитиме 10 000 грн - витрати на правничу допомогу, а також 5 663,10 грн - витрати по оплаті експертизи №106/23 згідно рахунку №127 від 12 січня 2023 року, 1261,20 грн - судовий збір за подання апеляційної скарга.

Враховуючи вищевикладене, представник ПрАТ «Страхова компанія «ЮНІВЕС» - Салівон В.І. просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю, а також вирішити питання розподілу судових витрат.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 18 квітня 2019 року мала місце дорожньо-транспортна пригода, в якій було пошкоджено належний позивачу автомобіль марки PORSCHE CAYENNE, номер державної реєстрації НОМЕР_1 .

Відповідно до постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська у справі № 199/3452/19 від 08 травня 2019 року, винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_2 , водія автомобіля марки HYUNDAI CRETA, номер державної реєстрації НОМЕР_2 (а.с.42, т.1).

Судом встановлено, що відповідальність заподіювана шкоди згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/6429679 застраховано у ПрАТ «СК «ЮНІВЕС».

19 квітня 2019 року засобами поштового зв`язку позивач ОСОБА_1 направив ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.8-10, т.1).

В подальшому, 08 травня 2019 року ОСОБА_1 направив ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» засобами поштового зв`язку заяву про виплату страхового відшкодування, відповідно до якої просив виплатити йому 89 258,43 грн (а.с.11-13, т.1).

23 травня 2019 року ОСОБА_1 направив ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» засобами поштового зв`язку доповнення до заяви виплату страхового відшкодування, відповідно до якої просив виплатити йому 91 049,39 грн (а.с.14-16, т.1).

В матеріалах справи міститься рахунок №СФ-0 від 18 квітня 2019 року, виконаний ТОВ «Прайм-Авто ЛТД» відповідно до якого ОСОБА_1 має сплатити за ремонт автомобіля 89 258,43 грн (в тому числі ПДВ 14 876,40 грн) (а.с.17, т.1).

Позивачем також було надано чек №9341 від 26 квітня 2019 року про сплату 2 000 грн на підставі рахунку-фактури СФ-000801 18.04.2019. У вказаному чеку зазначено місце здійснення оплати - ТОВ «Прайм-Авто ЛТД» (а.с.18, т.1).

Судом першої інстанції також було встановлено,і це не заперечувалось позивачем, що ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» перерахувала на рахунок ТОВ «Прайм-Авто ЛТД» страхове відшкодування у розмірі 31 571,27 грн.

Відповідно до висновку №6515 експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 08 травня 2019 року, складеного експертом-автотоварознавцем Крутінь В.І. на замовлення ОСОБА_1 , вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля PORSCHE CAYENNE, державний номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, становить 91 049,39 грн (а.с.22-40, т.1).

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру від 26 квітня 2019 року вартість Висновку №6515 від 08 травня 2019 року становить 2 500 грн (а.с.41, т.1).

Також в матеріалах справи міститься Висновок №8793 судового експерта-автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ (підготовлено для подання до суду) від 08 листопада 2021 року, складеного судовим експертом Крутінь В.І. на замовлення ОСОБА_1 , відповідно до якого вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля PORSCHE CAYENNE, державний номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, що сталось 18 квітня 2019 року, станом цін на 03 листопада 2021 року становить 84 162,11 грн (а.с.133-153, т.1).

Крім того, ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 31 серпня 2022 року було задоволено клопотання відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ЮНІВЕС» та призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу, на вирішення якої постановлено наступне питання: яка вартість матеріального збитку була завдана транспортному засобу PORSCHE CAYENNE, державний номерний знак НОМЕР_1 , станом на дату настання дорожньо-транспортної пригоди - 18 квітня 2019 року (а.с.167-170, т.1).

Відповідно до Висновку експерта №106/23-56 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи у цивільній справі №752/2808/20 від 15 березня 2023 року встановлено, що вартість матеріального збитку була завдана транспортному засобу PORSCHE CAYENNE, державний номерний знак НОМЕР_1 , станом на дату настання дорожньо-транспортної пригоди - 18 квітня 2019 року, складає: 132 968,33 грн (а.с.189-200, т.1).

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , мотивував своє рішення тим, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Суд зазначив, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування, за вирахуванням франшизи, у розмірі 57 478,12 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню (91 049,39 грн (розмір збитку) - 31 571,27 грн (сплачене страхове відшкодування) - 2 000 грн (франшиза).

Крім того, судом було також зазначено, що з відповідача підлягає стягненню витрати позивача, понесені на отримання рахунку спеціалізованого підприємства, де буде здійснюватись ремонт транспортного засобу в сумі 2 000 грн та вартість проведення експертного дослідження, оскільки зазначені витрати, пов`язані з оцінкою матеріального збитку, а відповідачем не надано доказів, що ним були вжиті заходи для визначення вартості матеріального збитку у відповідності до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у визначений законом строк.

Апеляційний суд не може повністю погодитись із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України визначено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди.

Така особа, відповідно до статті 1192 ЦК України, має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування (правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 28 вересня 2022 року в справі № 727/182/21, провадження № 61-11749св21, від 17 серпня 2022 року в справі № 761/15232/18 провадження № 61-19661св20 та інших).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18).

Відповідно до статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та главою 82 підрозділу 2 розділу ІІІ ЦК України.

Вище вказаний Закон України є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).

За нормами статті 3 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема у випадках, передбачених у статті 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц (провадження № 14-80цс19)).

Непред`явлення вимоги до страховика, який має відшкодувати шкоду відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є підставою для відмови у позові до особи, яка завдала шкоди. За загальним правилом належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є страховик у межах страхової суми, зазначеної у страховому полісі. У разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди як співвідповідач має залучатися до участі у справі завдавач шкоди.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 18 квітня 2019 року мала місце дорожньо-транспортна пригода, в якій було пошкоджено належний позивачу автомобіль марки PORSCHE CAYENNE, номер державної реєстрації НОМЕР_1 . Відповідно до постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська у справі № 199/3452/19 від 08 травня 2019 року, винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_2 , водія автомобіля марки HYUNDAI CRETA, номер державної реєстрації НОМЕР_2 (а.с.42, т.1).

Судом встановлено, що відповідальність заподіювана шкоди згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/6429679 застраховано у ПрАТ «СК «ЮНІВЕС».

Щодо доводів апеляційної скарги в частині непогодження із розмір суми страхового відшкодування, яке підлягає до стягнення, то апеляційний суд керується наступним.

Відповідно до положень статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Системний аналіз вказаних норм законодавства дає підстави для висновку, що страховик, який здійснює виплату страхового відшкодування безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), зменшує розмір відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу на суму ПДВ й в подальшому може відшкодувати особі вказаний розмір ПДВ за умови документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Із вказаного слідує, що розмір ПДВ відшкодовується страховиком за умови документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту транспортного засобу й вказана сума входить до суми страхового відшкодування.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Де ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до положень статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України встановлено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Так ч. 1-2 ст. 72 ЦПК України передбачено, що експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи, який може призначатися судом або залучатися учасником справи.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про врахування при ухваленні рішення по суті спору Висновку №6515 експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 08 травня 2019 року, складеного експертом-автотоварознавцем Крутінь В.І. на замовлення ОСОБА_1 , відповідно до якого вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля PORSCHE CAYENNE, державний номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, становить 91 049,39 грн (а.с.22-40, т.1).

Так, оскаржене рішення суду першої інстанції обґрунтовано доказом, що одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, оскільки у відповідності до пункту 5 статті 106 Цивільного процесуального кодексу України у висновку експерта №6515 від 08 травня 2019 року відсутні дані, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Аналогічна позиція висловлена в Постанові Великої Палати Верховного суду по справі № 522/1029/18 від 18 грудня 2019 року провадження № 14-270цс19.

Враховуючи вищевикладене наданий суду Висновок є недопустимим доказом в розумінні положень ЦПК України.

Крім того, апеляційний суд враховує також те, що ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 31 серпня 2022 року було задоволено клопотання відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ЮНІВЕС» та призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу, на вирішення якої постановлено наступне питання: яка вартість матеріального збитку була завдана транспортному засобу PORSCHE CAYENNE, державний номерний знак НОМЕР_1 , станом на дату настання дорожньо-транспортної пригоди - 18 квітня 2019 року (а.с.167-170, т.1).

Відповідно до Висновку експерта №106/23-56 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи у цивільній справі №752/2808/20 від 15 березня 2023 року, наданого на виконання ухвали районного суду від 31 серпня 2022 року, встановлено, що вартість матеріального збитку була завдана транспортному засобу PORSCHE CAYENNE, державний номерний знак НОМЕР_1 , станом на дату настання дорожньо-транспортної пригоди - 18 квітня 2019 року, складає: 132 968,33 грн (а.с.189-200, т.1).

Апеляційний суд доходить висновку, що належним та допустимим доказом розміру завданої позивачу шкоди є висновок, наданий на виконання ухвали районного суду.

Апеляційний суд враховує, що згідно положень статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Так, із наданого Висновку експерта №106/23-56 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи у цивільній справі №752/2808/20 від 15 березня 2023 року вбачається, що вартість матеріального збитку була завдана транспортному засобу «PorscheCayenne» ДНЗ НОМЕР_1 станом на дату настання дорожньо-транспортної пригоди - 18 квітня 2019 року складає 132968.33 грн, При цьому згідно висновку вказана сума складається із вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 74 930,12 грн. та 58038,21 грн розмір втрати товарної вартості (ВТВ) автомобіля ( 195,196 т.1).

Відповідно до статті 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик або МТСБУ не відшкодовує, зокрема, шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу.

Оскільки відповідач по справі сплатив ТОВ «Прайм-Авто ЛТД» суму страхового відшкодування у розмірі 31 571,27 грн, а також враховуючи, що сторони не заперечують розмір франшизи 2 000 грн, то до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та з врахуванням франшизи - 41 358,85 грн. (74930,12 - 2000 - 31571,27)

Апеляційний суд звертає увагу, що вказана сума 41 358,85 грн включає в себе розмір авансованого платежу, який було сплачено позивачем ТОВ «Прайм-Авто ЛТД» в розмірі 2 000 грн.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до положень статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до положень частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції встановив правомірність позовних вимог ОСОБА_1 на 64,6% від ціни позову, а вимоги апеляційної скарги задоволено на 35,4%, то судові витрати підлягаю до перерозподілу.

Так, враховуючи, що позивач сплатив судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 840,80 грн, а обґрунтованими є позовні вимоги на 64,6%, то до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 543,15 грн (64,6% від 840,80 грн).

Крім того, апелянтом було сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1261,20 грн, а обґрунтованою апеляційна скарга є на 35,4%, то до стягнення з позивача на користь відповідача підлягає судовий збір у розмірі 446,46 грн.

Враховуючи взаємозалік вказаних сум судового збору, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 96,69 грн.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Так, частково обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення 2 500 грн на проведення експертного дослідження, що підтверджені квитанцією до прибуткового касового ордеру від 26 квітня 2019 року, де вказано, що вартість Висновку №6515 від 08 травня 2019 року становить 2 500 грн (а.с.41, т.1).

Оскільки позовні вимоги задоволено на 64,6%, то пропорційно задоволеним вимогам підлягають до стягнення й судові витрати позивача на проведення експертизи, а саме у розмірі 1 615 грн (64,6% від 2 500 грн).

Крім того, відповідач по справі також сплатив грошові кошти у розмірі 5 663,10 грн за проведення експертизи, призначеної районним судом (а.с.188, т.1).

Оскільки обґрунтованою апеляційна скарга є на 35,4%, то до стягнення з позивача на користь відповідача підлягають й судові витрати відповідача на проведення експертизи, а саме у розмірі 2 004,73 грн (35,4% від 5 663,10 грн).

Враховуючи взаємозалік вказаних сум судових витрат на проведення експертизи, з позивача на користь відповідача підлягають до стягнення кошти у розмірі 389,73 грн.

Оскільки до стягнення з позивача на користь відповідача підлягає більша сума судових витрат (за судовий збір та експертизу), то апеляційний суд здійснює їх взаємозалік та стягує з ОСОБА_1 на користь відповідача 293,04 грн (389,73-96,69).

Відповідно до положень частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС», подану представником Салівоном Віталієм Івановичем, задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 червня 2023 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» (ЄДРПОУ 32638319, 03150, м. Київ, вул. В. Васильківська, 72) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) несплачену суму страхового відшкодування в розмірі 41 358,85 грн (сорок одна тисяча триста п`ятдесят вісім гривень вісімдесят п`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 )на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» (ЄДРПОУ 32638319, 03150, м. Київ, вул. В. Васильківська, 72) судові витрата у розмірі 293,04 грн (двісті дев`яності три гривні чотири копійки).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.

Судді :

М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв