Постанова

від 09.02.2024 по справі 309/739/24

ХУСТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 309/739/24

Провадження № 1-кс/309/111/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2024 року м. Хуст

Слідчий суддя Хустського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , вивчивши клопотання слідчого СВ Хустського РУП ГУНП України в Закарпатській області ОСОБА_3 , за погодженням прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12023071050000199 від 30.03.2023 р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366 та ч.2 ст. 364 КК України про арешт майна,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Хустського РУП ГУНП України в Закарпатській області ОСОБА_3 за погодженням прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12023071050000199 від 30.03.2023 р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366 та ч.2 ст. 364 КК України звернувся в суд з клопотанням про арешт майна.

У клопотанні зазначено, що 02.07.2020 ОСОБА_5 достовірно знаючи про свій його обов`язок, як кадастрового реєстратора відмовити у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, на підставі абзацу 4 частини 6 статті 24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» у зв`язку з невідповідністю поданих документів вимогам законодавства, оскільки достовірно знав та усвідомлював, що рішення 18-ї сесії 23-го скликання від 27 червня 2001 року Монастирецької сільської ради є підробленим, так як воно містило явні ознаки підроблення, перебуваючи на робочому місці за адресою м. Хуст вул. Карпатської Січі, 21, будучи службовою особою, несучи персональну відповідальність за внесення даних до Державного земельного кадастру, діючи умисно, тобто усвідомлюючи протиправність карність та суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно небезпечних наслідків, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої фізичної особи ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, використовуючи спеціальне програмне забезпечення, використовуючи власний пароль доступу, здійснив завантаження до Національної кадастрової системи відомості про, місця розташування земельної ділянки (адреса, координати), категорії та цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, виду використання, інформації про власника, кадастрового номеру та суміжних землевласників (землекористувачів), місце розташування земельної ділянки (адресу, координати), її конфігурацію, інформацію про власника, в результаті чого сформував та зареєстрував нову земельну ділянку загальною площею 1,7 га за цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», власником якої зазначив ОСОБА_6 присвоївши їй кадастровий номер №2125385600:07:005:0006, що підтверджується записом в поземельній книзі від 02.07.2020 за № 001, що стало підставою для реєстрації 20 липня 2020 року Державним реєстратором Велятинської сільської ради ОСОБА_7 , речового права приватної власності на земельну ділянку №2125385600:07:005:0006 площею 1,7 га, за цільовим призначенням «Для ведення особистого селянського господарства» за громадянином ОСОБА_6 , наслідком чого стало вибуття вказаної земельної ділянки з державної власності, спричинення збитків у сумі 584 970 гривень та спричинення тяжких наслідків охоронюваним законом державним інтересам.

Крім цього в ході досудового розслідування встановлено, що 02.07.2020 ОСОБА_5 , достовірно знаючи про його обов`язок, як кадастрового реєстратора відмовити у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, на підставі абзацу 4 частини 6 статті 24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» у зв`язку з невідповідністю поданих документів вимогам законодавства, протягом робочого дня, перебуваючи на робочому місці за адресою м. Хуст вул. Карпатської Січі, 21, будучи службовою особою, несучи персональну відповідальність за внесення даних до Державного земельного кадастру, діючи умисно, тобто усвідомлюючи протиправність карність та суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно небезпечних наслідків, діючи в інтересах ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, використовуючи спеціальне програмне забезпечення Державного земельного кадастру та власний кваліфікований сертифікат електронного підпису, склав офіційний завідомо неправдиві електронні документи поземельну книгу 2125385600:07:005:0006 та поземельну книгу №2125385600:07:005:0007, шляхом їх відкриття та реєстрації а також вніс неправдиві відомості до їх розділів І-ІІ завідомо, які не відповідали дійсності зокрема, щодо місця розташування земельної ділянки (адреса, координати), категорії та цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, виду використання, інформації про власника, кадастрового номеру та суміжних землевласників (землекористувачів), місце розташування земельної ділянки (адресу, координати), її конфігурацію, інформацію про власника, в результаті чого сформував та зареєстрував нові земельні ділянки загальною площею 1,7 та 0,25 га.

26 січня 2024 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю села Липча, мешканцю АДРЕСА_1 , вручене письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нові підозри у кримінальному провадженні №12023071050000199 від 30.03.2023 року, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.364 та ч.1 ст.366 КК України.

Частиною 1 ст.170 КПК України, зазначено зокрема, що - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 1 ст.170 КПК України, зазначено зокрема, що арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів;2) спеціальної конфіскації;3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У зв`язку з забезпеченням цивільного позову з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), виникла необхідність арешту майна підозрюваного ОСОБА_5 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, за підозрюваним ОСОБА_5 зареєстровано право власності на житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_2 , а також земельна ділянка площею 0,2 га., за кадастровим номером 2125385200:03:001:0011 розташована за адресою АДРЕСА_3 , через що необхідно накласти на них арешт.

В судове засідання слідчий СВ Хустського РУП ГУНП України в Закарпатській області ОСОБА_3 не з`явився, клопотання містить заяву про розгляд клопотання без його участі.

В судове засідання ОСОБА_5 не з`явився, від захисника ОСОБА_8 надійшло клопотання у якому просить розглянути справу без участі ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_8 , та відмовити у задоволенні клопотання через відсутність цивільного позову.

Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів провадження, що Хустським РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023071050000199 від 30.03.2023 р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366 та ч.2 ст. 364 КК України.

Органом досудового розслідування зазначено, що 02.07.2020 ОСОБА_5 достовірно знаючи про свій його обов`язок, як кадастрового реєстратора відмовити у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, на підставі абзацу 4 частини 6 статті 24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» у зв`язку з невідповідністю поданих документів вимогам законодавства, оскільки достовірно знав та усвідомлював, що рішення 18-ї сесії 23-го скликання від 27 червня 2001 року Монастирецької сільської ради є підробленим, так як воно містило явні ознаки підроблення, перебуваючи на робочому місці за адресою м. Хуст вул. Карпатської Січі, 21, будучи службовою особою, несучи персональну відповідальність за внесення даних до Державного земельного кадастру, діючи умисно, тобто усвідомлюючи протиправність карність та суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно небезпечних наслідків, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої фізичної особи ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, використовуючи спеціальне програмне забезпечення, використовуючи власний пароль доступу, здійснив завантаження до Національної кадастрової системи відомості про, місця розташування земельної ділянки (адреса, координати), категорії та цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, виду використання, інформації про власника, кадастрового номеру та суміжних землевласників (землекористувачів), місце розташування земельної ділянки (адресу, координати), її конфігурацію, інформацію про власника, в результаті чого сформував та зареєстрував нову земельну ділянку загальною площею 1,7 га за цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», власником якої зазначив ОСОБА_6 присвоївши їй кадастровий номер №2125385600:07:005:0006, що підтверджується записом в поземельній книзі від 02.07.2020 за № 001, що стало підставою для реєстрації 20 липня 2020 рокуДержавним реєстратором Велятинської сільської ради ОСОБА_7 , речового права приватної власності на земельну ділянку №2125385600:07:005:0006 площею 1,7 га, за цільовим призначенням «Для ведення особистого селянського господарства» за громадянином ОСОБА_6 , наслідком чого стало вибуття вказаної земельної ділянки з державної власності, спричинення збитків у сумі 584 970 гривень та спричинення тяжких наслідків охоронюваним законом державним інтересам.

Крім цього 02.07.2020 ОСОБА_5 , достовірно знаючи про його обов`язок, як кадастрового реєстратора відмовити у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, на підставі абзацу 4 частини 6 статті 24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» у зв`язку з невідповідністю поданих документів вимогам законодавства, протягом робочого дня, перебуваючи на робочому місці за адресою м. Хуст вул. Карпатської Січі, 21, будучи службовою особою, несучи персональну відповідальність за внесення даних до Державного земельного кадастру, діючи умисно, тобто усвідомлюючи протиправність карність та суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно небезпечних наслідків, діючи в інтересах ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, використовуючи спеціальне програмне забезпечення Державного земельного кадастру та власний кваліфікований сертифікат електронного підпису, склав офіційний завідомо неправдиві електронні документи поземельну книгу 2125385600:07:005:0006 та поземельну книгу №2125385600:07:005:0007, шляхом їх відкриття та реєстрації а також вніс неправдиві відомості до їх розділів І-ІІ завідомо, які не відповідали дійсності зокрема, щодо місця розташування земельної ділянки (адреса, координати), категорії та цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, виду використання, інформації про власника, кадастрового номеру та суміжних землевласників (землекористувачів), місце розташування земельної ділянки (адресу, координати), її конфігурацію, інформацію про власника, в результаті чого сформував та зареєстрував нові земельні ділянки загальною площею 1,7 та 0,25 га.

26.01.2024 року відповідно до ст. ст.276-279 КПК України складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених .1 ст. 366 та ч.2 ст. 364 КК України, за обставин викладених вище.

Наразі слідчий за погодження прокурора звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно ОСОБА_5 з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), тобто відповідно до п.п.4 ч.2 ст. 170 КПК України.

З цього приводу слід зазначити наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94, 132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Однак, зазначеним вимогам закону клопотання слідчого не відповідає.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Разом з тим, слідчий обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів, необхідних з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення. Зокрема, в матеріалах провадження відсутні відомості, що цивільний позов у порядку, встановленомуст.128 КПК України, в рамках кримінального провадження 12023071050000199 від 30.03.2023 р заявлявся, тому арешт майна не може бути накладений з підстав зазначених у клопотанні органу досудового розслідування та слідчого судді.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

А отже клопотання дізнавача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 132, 170-173,175, 309 КПК України слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання слідчого СВ Хустського РУП ГУНП України в Закарпатській області ОСОБА_3 , за погодженням прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12023071050000199 від 30.03.2023 р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366 та ч.2 ст. 364 КК України про арешт майна - відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Копію ухвали негайно після її постановлення вручити учасникам процесу, третім особам, власнику майна, які присутні під час оголошення ухвали. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надіслати їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Повний текст ухвали виготовлено 09 лютого 2024 р.

Слідчий суддя

Хустського районного суду: ОСОБА_1