Рішення

від 09.02.2024 по справі 323/258/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа №323/258/22

Пр.2/336/164/2024

09.02.24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2024 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Теряник А.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя за правилами загального позовного провадження цивільну справу №323/258/22 за позовом ОСОБА_1 до Преображенської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Преображенської сільської ради Пологівського району Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, про визнання права на земельну частку (пай), -

за участі представника позивачки адвоката Железняка В.К., -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2022 позивачка звернулась до Оріхівського районного суду Запорізької області із вказаною позовною заявою, за змістом якої просить визнати за нею право на земельну частку (пай) в розмірі 7,8 умовних кадастрових гектарів з виділенням частки в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення Пребраженської сільської об`єднаної територіальної громади.

За змістом позовної заяви, 01.04.1993 позивачка прийнята в члени КСП «Росія», згідно з наказом №4 від 12.04.1993 оформлена на посаду телятниці молочно-товарної ферми №1, на якій працювала до звільнення. З 01.02.1998 ОСОБА_1 звільнена з займаної роботи за власним бажанням на підставі наказу №2 від 18.02.1998, виведена з членів КСП.

Так, 21.02.1996 КСП «Росія» Оріхівського району одержало Державний акт на право колективної власності на землю, зареєстрований в Книзі записів актів на право колективної власності на землю за №6.

Посилаючись на положення Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.04.2004 №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», позивач вказує, що поряд з іншими членами зазначеного КСП, має право на земельну частку (пай) в розмірі 7,80 га в умовних кадастрових одиницях. Так, позивачці відомо, що кожен член КСП «Росія» отримав право на земельний пай у вказаному розмірі без виділу частки в натурі (на місцевості) з видачею сертифікату на земельну частку (пай). Та обставина, що ОСОБА_1 такий сертифікат не виданий, порушує її право на безоплатне отримання земельної ділянки сільськогосподарського призначення відповідного розіру у приватну власність.

Згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 26.09.2018 №8-1786/15-18 сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», відповідачу передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності загальною площею 2072,3751 га.

Оскільки на час звернення до суду КСП «Росія» Оріхівського району Запорізької області та Оріхівська РДА ЗМР ліквідовані без права правонаступництва, позасудове врегулювання спору не є можливим, позивачка має право на земельну частку (пай) як член КСП, яка раніше (на момент одержання КСП акта на право колективної власності на землю) працювала в ньому, ОСОБА_1 , із посиланням на норми ст.16 ЦК України, Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», просить задовольнити позовні вимоги у визначений нею спосіб.

Згідно з ч.7 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об`єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіально наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду. У разі неможливості здійснення Вищою радою правосуддя такого повноваження воно здійснюється за розпорядженням Голови Верховного Суду. Відповідне рішення є також підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.

Так, відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 10.05.2022 №29/09-22 змінено територіальну підсудність судових справ Оріхівського районного суду Запорізької області у зв`язку із неможливістю здійснення правосуддя під час воєнного стану до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Справа надійшла до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя 11.04.2023, передана в провадження визначеного головуючого судді 12.04.2023 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2023.

Ухвалою судді від 17.04.2023 постановлено залишити без руху дану позовну заяву у зв`язку із виявленими, перерахованими вище недоліками, надавши позивачці строк - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху - для їх виправлення, шляхом подання до матеріалів справи позовної заяви, яка відповідає вимогам ст.175, 177 ЦПК України, із зазначенням та наданням належних доказів (в оригіналі та / або засвідчених копіях) на підтвердження сплати позовних вимог, а також доплати судового збору. 25.05.2023 від позивачки на адресу суду надійшла заява з квитанцією про сплату судового збору, засвідчені належним чином докази, таким чином вимоги ухвали виконано.

Ухвалою судді від 30.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Відповідно до вказаної ухвали судді визначено відповідачу 15-денний строк із дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Роз`яснено, що уразі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст.178 ЦПК України). Згідно з ч.1 ст.193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред`явити зустрічний позов. Роз`яснено третій особі згідно з ч.4 ст.181 ЦПК України право подати пояснення щодо позову в 15-денний строк із дня вручення даної ухвали, а щодо відзиву - протягом 5 днів із дня його отримання, які мають відповідати вимогам ч.3-6 ст. 178 ЦПК України.

Ухвалою суду від 29.06.2023 постановлено клопотання про витребування доказів задовольнити. В порядку витребування доказів зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, надати до суду належним чином засвідчені копії документів: наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 26.09.2018 за №8-1786/15-18сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність»; державного акта на право колективної власності на землю, виданого 21.02.1996 КСП «Росія» Оріхівського району Запорізької області, зареєстрованого в книзі записів актів на право колективної власності на землю за №6. Оголошено перерву в підготовчому засіданні внаслідок необхідності витребування нових (додаткових) доказів. Відомості щодо виконання ухвали надійшли до суду 13.07.2023.

Ухвалою суду від 14.09.2023 постановлено закрити підготовче провадження у цивільній справі. Призначено цивільну справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 23.11.2023 клопотання сторони позивача про витребування доказів постановлено задовольнити. В порядку витребування доказів зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області надати до суду належним чином засвідчену копію державного акта на право колективної власності на землю, виданого 21.02.1996 КСП «Росія» Оріхівського району Запорізької області, зареєстрованого в книзі записів актів на право колективної власності на землю за №6. Відкладено судове засідання для витребування доказів та для повторного виклику представника третьої особи на 09.01.2024 до 14-00 години. Відомості щодо виконання ухвали суду надійшли до матеріалів справи 11.12.2023.

Представник позивачки адвокат Железняк В.К. під час розгляду справи підтримав позовну вимогу про визнання за позивачкою права власності на земельну частку (пай) та наведене у позовній заяві обгрунтування. Позовну вимогу про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) не підтримав, проте, заяв про залишення без розгляду або закриття провадження у справі в цій частині не подавав. В судовому засіданні 09.02.2024 представник позивача адвокат Железняк В.К. підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача Левченко В.В. в судовому засіданні підтвердив, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву. Під час розгляду справи зазначив, що на даний час всі землі запасу розподілені, зокрема, між учасниками АТО. Оскільки ОСОБА_1 на момент одержання КСП «Росія» акта на право колективної власності на землю дійсно працювала в ньому, має право на земельну частку (пай) в розмірі 7,8 умовних кадастрових гектарів, хоча і не включена до списків до державного акта. Крім того, позовна вимога про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) є передчасною та задоволенню не підлягає. Згідно з письмовими поясненнями відповідача за підписом В.Сідуна , вх.№ від 08.01.2024, на даний час вільні землі запасу, на підзвітній території відсутні.

09.01.2024 до суду від представника відповідача керівника Преображенської сільської ради Сідуна В.А. надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони відповідача, за змістом якої він просить винести рішення на підставі чинного законодавства України.

Третя особа неодноразово та завчасно повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи. Своїм правом на подання пояснень не скористалась. Підстав для відкладення розгляду справи відповідно до положень ст. 223, 240 ЦПК України судом не встановлено. Представники сторін заперечень з приводу розгляду справи за відсутності представника третьої особи не висловили.

Зустрічної позовної заяви та інших заяв по суті справи сторонами подано не було. Інших процесуальних дій у справі судом вчинено не було, відповідні клопотання не заявлено.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, вислухавши пояснення учасників справи, суд встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, які склалися між сторонами, та дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до наказу КСП «Росія» №4 від 12.04.1993 з 01.04.1993 працювала у вказаному підприємстві на посаді телятниці мтф 1, звільнена з займаної посади відповідно до наказу №2 від 18.02.1998 з 01.02.1998 та, відповідно, виведена із складу членів КСП, за власним бажанням вівдповідно до ст.38 КЗпП України. Зазначені обставини підтверджені засвідченою копією трудової книжки (її ведення розпочато 02.10.1961), а.с.22-23 та засвідчена копія архівної довідки від 16.08.2021 №07-04/3-42-01, видана позивачці за підписом головного спеціаліста архівного відділу №3 Пологівської РДА Запорізької області. За змістом вказаної довідки в протоколах засідань правління колгоспу «Росія» с.Преображенка Оріхівського району Запорізької області за 1993 та 1998 роки значиться ОСОБА_1 : прийнята у члени колгоспу - протокол засідання правління від 07.04.1993 №3, виведена з членів колгоспу - протокол правління від 01.04.1998 №3. Крім того, архівною довідкою від 19.08.2021 №15/З-337-2, виданою позивачці за підписом головного архівіста КУ «Трудовий архів» Оріхівської міської ради, в книгах обліку розрахунків з оплати праці КСП «Росія» за 1993-1997 значиться " ОСОБА_1 ", " ОСОБА_1 ", " ОСОБА_1 ", " ОСОБА_1 ", табельний номер 0602, яка пропрацювала у 1993 році 195 днів, у 1994 році - 261 день, у 1995 році - на посаді телятниці 275 днів, у 1996 році - на посаді телятниці 105 та 21 день (по травень), у 1997 році (липень) 14 днів.

Крім того, судом під час розгляду справи встановлено, що згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 26.09.2018 №8-1786/15-18 сг, засвідчена копія якого надіслана до суду на виконання ухвали про витребування доказів третьою особою у даній справі, - «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», за підписом в.о. начальника Т.Тітова, управлінням передано Преображенській сільській об`єднаній територіальній громаді у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 2072,3751 га, розташовані на території Преображенської сільської об`єднаної територіальної громади Оріхівського району Запорізької області за межами населеного пункту, згідно з додатком. Право власності на зазначені земельні ділянки, як вказано у наказі відповідно до положень ст.15-1, 117, 122 ЗК України, розпорядження КМУ від 31.1.2018 №60-р, виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Під час розгляду справи судом досліджено засвідчену копію державного акта на право колективної власності на землю серії ЗП №0000401 від 21.02.1996, який видано КСП «Росія» Оріхівською районною Радою народних депутатів Оріхівського району Запорізької області у тому, що вказаному власнику землі передається у колективну власність 7 159,60 гектарів землі в межах згідно з планом. Землю передано у колективну власність для ведення сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Оріхівської районної ради народних депутатів від 28.09.1995 №167. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №6. У додатках до акта наявний перелік громадян - членів КСП, що мають право на виділення земельної частки (паю), проте серед них дані про ОСОБА_1 відсутні.

Згідно з розпорядженням голови Оріхівської РДА від 04.10.1996 №705 «Про затвердження вартості та розміру земельної частки (паю) по КСП «Росія», засвідчену копію якого досліджено судом, затверджено земельну частку (пай) по КСП «Росія» розміром 7,80 в умовних кадастрових гектарах, вартістю 17 424 гривень; надано розпорядження КСП «Росія» замовити Запорізькому філіалу інституту землеустрою виконання робіт по виготовленню сертифікатів на право на земельну частку (пай). За даними розрахунка вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах, кількість осіб, які мають право на земельну частку (пай) - 828 ос. згідно зі списком, що є додатком до державного акта на право колективної власності на землю серії ЗП №0000401. Розмір земельної частки (паю) (п.6 розрахунку) тотожний змісту розпорядження від 04.10.1996.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги частково, суд виходить з таких норм чинного законодавства.

Ч.1,3 ст.12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ст.41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

За положеннями ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Ч.1 ст. 386 ЦК України врегульовано, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

При вирішенні даної справи суд бере до уваги, що згідно із ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Ч.1 ст.25 Земельного Кодексу України передбачено, що при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються лише працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

За нормою ч.3 ст.118 Земельного Кодексу України громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель відповідно до сільських, міських рад або районних державних адміністрацій.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 №720/95 (далі - Указ №720/95) паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Пунктом 2 Указу № 720/95 визначено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства відповідно до списку, що додається до Державного акта на право колективної власності на землю.

Таким чином, враховуючи, що відповідно до записів трудової книжки позивачки та архівних довідок, ОСОБА_1 станом на час видачі КСП «Росія» Державного акта на право колективної власності на землю була його членом, суд приходить до висновку, що вона дійсно має право на земельну частку (пай) у вказаному колективному сільськогосподарському підприємстві.

Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України за № 7 від 13.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» член КСП, включений до списку, що додається до Державного акту на право колективної власності на землю, набуває право на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту. Невнесення до зазначеного списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі, остання відповідно до п.7 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720 «Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створених місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Статтею 1, абзацом 5 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Також суд зауважує, що відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» громадянам, зазначеним в абзаці п`ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.

Таким чином, виділення в натурі земельної частки (паю) на місцевості передбачено лише у випадку відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду, за умови попереднього надання згоди визначеним суб`єктом (в даному випадку ОСОБА_1 ) та з`ясування питання наявності відповідних земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області, за рахунок яких може бути задоволено виділення частки. Відповідно, задоволення позовної заяви в даній частині, на переконання суду,є передчасним.

В цьому контексті слід наголосити, що застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту є як ефективними, так і такими, що відповідатимуть його змісту та системі права. Кожна особа має право в порядку, встановленому цими Кодексами, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1ст. 4 ЦПК України, ч.1 ст. 16 ЦК України). Ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Разом з цим, відповідно до положень ч.2 ст.5 ЦПК України лише у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Таким чином, судом встановлено, що позивачка має право на земельну частку (пай), як колишній член КСП «Росія», адже на час видачі Державного акту на право колективної власності на землю перебувала із ним у трудових відносинах та була членом такого підприємства, в розмірі 7,80 га. Крім того, позасудове врегулювання спору, враховуючи відсутність ОСОБА_1 у списка (додаток №1 до Акта), не видається за можливе, тому захист порушеного права можливий лише в судовому порядку. Відповідно, в частині визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) в розмірі 7,8 умовних кадастрових гектарів за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення Пребраженської сільської об`єднаної територіальної громади позов підлягає задоволенню. У задоволенні позову в частині виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) судом встановлено підстави для відмови.

Згідно з положеннями ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Загальна сума сплаченого судового збору становить 1 984,80 гривень. Тому, із врахуванням висновків суду по суті заявлених позовних вимог, з відповідача на користь позивачки слід стягнути сплачений нею судовий збір у сумі 992,40 гривень, пропорційно до розміру задоволених вимог. Судовий збір у сумі 992,40 гривень за розгляд позовної вимоги про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) підлягає залишенню за позивачкою, оскільки судом ухвалюється рішення про відмову у звдоволенні позову в даній частині.

Керуючись ст. 5, 12-13, 19, 76-82, 89, 95, 141, 174, 178, 191, 223, 240, 247, 258-259, 263-265, 272-273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Преображенської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Преображенської сільської ради Пологівського району Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, про визнання права на земельну частку (пай), - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) в розмірі 7,8 умовних кадастрових гектарів за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення Пребраженської сільської об`єднаної територіальної громади.

У задоволенні позову в частині виділення ОСОБА_1 земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відмовити.

Стягнути з Преображенської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Преображенської сільської ради Пологівського району Запорізької області на користь ОСОБА_1 сплачений позивачкою судовий збір у сумі 992,40 гривень (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).

Судовий збір у сумі 992,40 гривень, сплачений за розгляд позовної вимоги про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), залишити за ОСОБА_1 .

Реквізити учасників справи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Преображенська сільська рада Пологівського району Запорізької області, код ЄДРПОУ 04353927, адреса місцезнаходження: Запорізька область, Пологівський район, с.Преображенка, вул.Преображенська, буд.3, адреса для електронного листування: preobrrada@gmail.com

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, код ЄДРПОУ 39820689, адреса місцезнаходження: м.Запоріжжя, вул.Українська, буд.50.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 цього Кодексу.

Суддя Л.А.Вайнраух