Рішення

від 25.01.2024 по справі 495/4068/23

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 495/4068/23

Провадження №2/523/776/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

"25" січня 2024 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Мурманової І.М.

за участю секретаря судових засідань - Могила А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новокаховської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сакал Інна Миколаївна, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та встановлення факту прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та встановлення факту прийняття спадщини.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якої відкрилась спадщина до складу якої входить житловий будинок загальною площею 207,5 кв.м., з господарчими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що є єдиним спадкоємцем, інших спадкоємців не має. Позивач зазначає, що встановлений законом 6-ти місячний строк на прийняття спадщини, ним було пропущено з поважних підстав, а саме у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, оскільки майно перебуває на тимчасово окупованій території України, а він сам проживає як вимушений переселенець в смт. Затока, Білгороднівського району, Одеської області.

На підставі викладеного позивач просить: визначити додатковий строк на прийняття спадщини та встановити факт прийняття спадщини.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області позовну заяву направлено на розгляд до Суворовського районного суду м. Одеси за територіальною підсудністю згідно розпорядження голови Верховного суду № 52 від 26.09.2022 року.

На адресу суду надійшла уточнена позовна заява згідно якої позивачем визначено належного відповідача за вказаними позовними вимогами та зменшено позовні вимоги.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 05 червня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи призначено на 11 вересня 2023 року.

Ухвалою суду від 11 вересня 2023 року підготовче провадження у справі закрито, призначено розгляд справи в судове засідання по суті (а.с.30).

Чергове судове засідання у справі призначено на 25 січня 2024 року, сторони до суду не з`явились.

На адресу суду 24.01.2024 року (вх. № 569) надійшла заява ОСОБА_1 про слухання справи за його відсутності, згідно якої позивач просить провести судове засідання призначене у його відсутність та зазначив, що в матеріалах справи міститься повний та достатній обсяг доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, просив позов задовольнити (а.с.34).

Представник відповідача Новокаховської міської ради, про час та місце слухання справи повідомлений у встановленому законом порядку, відповідач до суду не з`явився, не надав відзиву (а.с.38).

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сакал Інна Миколаївна до суду також не з`явились, при цьому на адресу суду надійшла заява за підписом приватного нотаріуса щодо розгляду справи у відсутність третьої особи (а.с.24).

Таким чином, судом встановлено, що сторони про час та місце слухання справи повідомлені, позивач та третя особа звернулись з клопотаннями про слухання справи за їх відсутності, відповідач повідомлений про слухання справи, а відтак підстав для відкладення слухання справи, передбачених ст. 223 ЦПК України, судом не встановлено.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази на підтвердження позовних вимог в їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якої відкрилась спадщина до складу якої входить житловий будинок загальною площею 207,5 кв.м., з господарчими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Встановлений законом 6-ти місячний строк на прийняття спадщини, ним було пропущено з поважних підстав, а саме у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, переїздом позивача до іншого місця проживання тощо, а відтак просить поновити строки та встановити факт прийняття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 69 років, актовий запис про смерть № 07. Свідоцтво про смерть видане Каховським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Каховському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.4).

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи ВРМП осіб Каховської міської ради ОСОБА_1 , 02.07.1974 року значився зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.7).

Згідно довідки від 30.03.2023 року № 512-7001755367 про взяття на облік ВПО вактичне місце проживання/перебування зазначено: АДРЕСА_3 (а.с.8).

В обґрунтування поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини позивач посилається на те, що через військову агресію був вимушена залишити місце проживання, що стало причиною пропуску встановленого строку.

Спадкове майно складається із житлового будинку загальною площею 207, 5 кв. з господарчими будівлями та спорудами, що розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . Наявність даного спадкового майна підтверджена Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.5).

Судом встановлено, що згідно листа приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сакал І.М. ОСОБА_1 роз`яснено, останній пропустив встановлений ст. 1270 ЦК України строк на прийняття спадщини (а.с.3). Також, в листі зазначено, що останнім не надано доказів щодо проживання на момент смерті разом зі спадкодавцем.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

У відповідності зі ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно зі ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до вимог ч. 6 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та продовжений і наразі.

Відповідно до статті 64 Конституції України, статей 12-1 і 20 Закону України Про правовий режим воєнного стану, статей 7 і 34 Закону України «Про нотаріат», Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану».

З 29.06.2022 діяли нові зміни щодо строків оформлення спадщини під час воєнного стану. Ці зміни були запроваджені на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 №719 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану».

Так, п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» передбачено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 (чотири) місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.

Разом з тим, 25.01.2023 Верховний Суд у справі № 676/47/21 зробив такий висновок.

Так, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України (ч. 2 ст. 4 ЦК України).

Виходячи з виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, в статті 4 ЦК України встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. Крім Конституції України, ЦК України та інших законів України, цивільні відносини можуть регулюватися, за загальним правилом, лише такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках, установлених виключно Конституцією України; постанови Кабінету Міністрів України, що не суперечать положенням ЦК України та інших законів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням ЦК України, або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положення ЦК або іншого закону. Інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установлених Конституцією України та законом. Таким чином можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття (ст. 1270 ЦК України).

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви які про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1273 ЦК України).

Установити, що на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини (пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тлумачення вказаних норм, з урахуванням виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, свідчить, що: правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України; строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (ст.ст. 1270, 1272 ЦК України), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (ч. 2 ст. 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Отже, виходячи із зазначених правових висновків щодо застосування норм права, які відповідно до вимог ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими для застосування, позивач, звернувшись 21.03.2023 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , пропустила шестимісячний строк, встановлений чинним законодавством, для прийняття спадщини після смерті матері і має право на звернення до суду з позовною вимогою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).

Більш того, 12 вересня 2023 року, набрав чинності підпункт 2 пункту 3 постанови КМУ від 09 травня 2023 року № 469 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану», яким виключено пункт 3 постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», якою було встановлено, що протягом строку для прийняття спадщини або відмови від його ухвалення зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці та свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення терміну для прийняття спадщини.

В обґрунтування причин поважності пропуску строку для прийняття спадщини позивач посилається на збройну агресію та введення воєнного стану у відповідності до Указу Президента № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та воєнними діями, що відбуваються на території України, а також те, що вважала, що згідно до п. 3 постанови КМУ № 164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28.02.2022 року, на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Разом з тим,постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року №719до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» були внесені зміни, відповідно до яких перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці.

Суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 пропустив строк для прийняття спадщини з наступних причин: у зв`язку із введенням на території України воєнного стану та веденням бойових дій у країні; у зв`язку із суперечливими положеннями закону щодо перебігу строку для прийняття спадщини, які протягом відведеного для прийняття спадщини періоду часу декілька разів кардинально змінювалися таким чином, що були непередбачуваними для спадкоємця та в кінцевому етапі мали своїм наслідком пропущення строку для подачі ним заяви про прийняття спадщини.

При цьому, Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності держав дотримуватися принципу «якості законів» при їх прийнятті або зміні. Зокрема, у своєму рішенні у справі «Сєрков проти України» ЄСПЛ зазначив, що якість законодавства передбачає доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні законодавство; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводить до його суперечливого тлумачення, в тому числі судом, має наслідком порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону». Крім того, у справі «Новік проти України» ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.

Європейський суд з прав людини в пунктах 33, 34 рішення від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основновоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду.

Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом також враховується рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13.06.1979, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 6 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заява про прийняття спадщини мала бути подано в строк до 05.06.2022 року, включно. Військова агресія проти України почалась 24.02.2022 р.

Крім того, суд також враховує, що позивач вважав, що діє у відповідності до вимог чинного законодавства, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», розуміючи для себе, що строк для прийняття спадщини продовжений, інших спадкоємців немає.

Так, Верховний Суд в постанові від 18.01.2023 у справі №580/1300/22 сформулював правовий висновок стосовно застосування принципу «легітимних очікувань», що, головним чином, походить від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. Зокрема, Суд зазначив, що принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (статті 22,57,58,94 та 152 Конституції України); реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими; правовим підґрунтям (основою) для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норма права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі безпосередніх приписів щодо певного права, яке, однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, що визначає механізм реалізації такого права, самостійно не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.

З урахуванням викладеного, виходячи з аналізу встановлених судом обставин справи та норм права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 наведено причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього щодо подачі заяви про прийняття спадщини, а тому наявні підстави для встановлення йому додаткового строку для прийняття спадщини після смерті матері і слід визначити строк у межах передбаченого законом загального терміну шести місяців і таким достатнім строком є три місяці, перебіг яких рахується після набрання рішенням законної сили.

Крім того, суд звертає увагу на те, що визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не вирішує питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

Щодо позовних вимог про встановлення факту прийняття спадщини суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

З цього законодавчо сформульованого поняття сім`ї випливає, що ознаками сім`ї є, зокрема, спільне проживання, спільний побут та ведення спільного господарства.

В пункті 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 зазначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство.

Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Центральною ознакою проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.

Спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

З огляду на встановлені норми Закону, позивачем не доведено та матеріали справи не містять в собі доказів щодо проживання позивача разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а відтак дані позовні вимоги задоволенню не підлягають, з підстав їх недоведеності.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Згідно п.27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Аналізуючи в сукупності досліджені докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині визначення додаткового строку на прийняття спадщини, а тому, додатковий строк тривалістю три місяці буде достатнім для позивача для подання заяви для прийняття спадщини.

Керуючись ст.ст. 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 13, 15-16, 76- 81, 247, 258, 263-265, 268, 289, 352 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Новокаховської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сакал Інна Миколаївна, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та встановлення факту прийняття спадщини - задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) додатковий строк тривалістю в 3 (три) місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В решті позовних вимог - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - ти денний строк з дня отримання рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 31.01.2024р.

Суддя: