Вирок

від 06.02.2024 по справі 487/7403/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 лютого 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 22022150000001047 за апеляційною скаргою заступника начальника відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 листопада 2023 року, стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України,одруженого, працюючого в ТОВ «ДМТ Марік-Дизайн, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України,

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_5

обвинувачений ОСОБА_6

захисник ОСОБА_7

встановив:

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду, ухвалений на підставі угоди про визнання винуватості від 12.10.2023 між прокурором ОСОБА_5 і підозрюваним ОСОБА_6 , за участю захисника ОСОБА_7 - скасувати з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону в частині призначення покарання.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким затвердити угоду про визнання винуватості укладену 12.10.2023 між прокурором ОСОБА_5 і підозрюваним ОСОБА_6 , за участю захисника ОСОБА_7 , за якою визнати винним ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, та призначити ОСОБА_6 узгоджену міру покарання у виді 3 років позбавлення волі, з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною із торгівлею обладнанням для суден, човнів та інших плавучих засобів, на строк 10 років, без конфіскації належного йому майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання у виді 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік. На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації. В іншій частині вирок залишити без змін.

Короткий зміст вироку.

Вироком суду затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 12 жовтня 2023 року між заступником начальника відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Миколаївської обласної прокуратури - ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_6 у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за №22022150000001047.

ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

На підставі положень ст.75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 1 (один) рік.

На підставі вимог ст.76 КК України покладено на ОСОБА_6 наступні обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації. Вирішено питання щодо речових доказів.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи обставин, встановлених судом першої інстанції, вважає оскаржуваний вирок незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону У країни про кримінальну відповідальність.

Пояснює, що зі змісту угоди про визнання винуватості укладеної між прокурором ОСОБА_5 і підозрюваним ОСОБА_6 , за участю захисника ОСОБА_7 , вбачається що сторони при призначені покарання дійшли домовленості та узгодили міру покарання ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 111-1 КК України у виді 3 років позбавлення волі, із зазначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення права займатися діяльністю, пов`язаною із торгівлею обладнанням для суден, човнів та інших плавучих засобів, на строк 10 років, без конфіскації належного йому майна, та на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання у виді 3 років позбавлення волі з іспитовим строком. Однак, суд першої інстанції при прийняті рішення не врахував узгоджену сторонами угоди міру додаткового покарання та, як наслідок, затвердивши угоду про визнання винуватості, укладену 12.10.2023р. між прокурором ОСОБА_5 і підозрюваним ОСОБА_6 , за участю захисника ОСОБА_7 , призначив ОСОБА_6 лише основне покарання, тобто менш суворе ніж зазначене в угоді.

Вважає, що за таких обставин, затвердження судом угоди про визнання винуватості, укладеної 12.10.2023р. між прокурором ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_6 , за участю захисника ОСОБА_7 , не відповідає вимогам закону.

Щодо визначення тривалості іспитового строку та обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, то з огляду на приписи Постанови Пленуму ВССУ № 13 від 11.12.2015 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», усталену позицію Верховного Суду, зокрема у постанові від 26.02.2020 ( справа № 161/8590/19), зазначені питання сторонами угоди не узгоджувались, оскільки це відноситься до дискреційних повноважень суду, відтак тривалість іспитового строку та обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, вважає за необхідне визначити в межах, призначених судом першої інстанції за оскаржуваним вироком. Крім того, звертає увагу, що при укладенні угоди про визнання винуватості сторони дійшли висновку про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, додаткове покарання у вигляді конфіскації майна угодою не передбачалось.

Обставини встановлені судом першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено та визнано доведеним, що ОСОБА_6 , будучи торгівельним представником ТОВ «ДМТ ПРОДАКШИН», перебуваючи за місцезнаходженням вказаної юридичної особи за адресою: м. Миколаїв, Бузький бульвар, 11, кв. 4, в умовах воєнного стану вчинив кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України за наступних обставин.

Орієнтовно у період з 24.02.2022 по 22.03.2022 у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на провадження господарської діяльності з державою-агресором, в порушення Постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації», шляхом продовження забезпечення виконання контрактів № 2021-121 від 22.10.2021, № 2021-122 від 22.10.2021, № 2021-7706 від 07.12.2021, кінцевим фактичним отримувачем предметів яких є юридична особа рф - ООО «КРАНШИП», що здійснює оплату необхідних митних, податкових та інших зборів та платежів до бюджетів та державних органів рф. При цьому, ОСОБА_6 вирішив не повідомляти іншим особам, зокрема безпосередньому керівнику - директору ТОВ «ДМТ ПРОДАКШИН» ОСОБА_8 та представникам компанії «DMT Marine Equipment S.A.» (Румунія) про свою обізнаність щодо кінцевого отримувача предметів за вказаними угодами у вигляді суб`єкта господарської діяльності рф - ООО «КРАНШИП».

При цьому, з метою реалізації своїх умисних дій, а саме для отримання прибутку від провадження незаконної господарської діяльності з державою агресором, ОСОБА_6 , будучи обізнаним, що частина коштів у вигляді винагороди за забезпечення завершення виконання договорів № 2021-121 від 22.10.2021, № 2021-122 від 22.10.2021, № 2021-7706 від 07.12.2021, надійдуть в силу договору посередництва № 100122 від 10.01.2022 з компанією «DMT Marine Equipment S.A.» на рахунок ФОП ОСОБА_8 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), вирішив використати реквізити останнього суб`єкту господарської діяльності, не повідомивши ОСОБА_8 щодо своїх злочинних намірів.

Надалі, у період часу з 22.03.22 по червень 2022 року, ОСОБА_6 , перебуваючи на власному робочому місці у АДРЕСА_2 , та за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на провадження господарської діяльності з державою-агресором, у вигляді забезпечення виконання договорів № 2021-121 від 22.10.2021, № 2021-122 від 22.10.2021, № 2021-7706 від 07.12.2021, фактичним кінцевим одержувачем предметів за якими є суб`єкт господарської діяльності рф - ООО « КРАНШИП », в ході листування у месенджері «Telegram» використовуючи обліковий запис, зареєстрований з абонентського номеру НОМЕР_2 , та за допомогою електронною пошти « ІНФОРМАЦІЯ_3 », узгодив зміну реквізитів сертифікатів кінцевого одержувача в частині направлення товарів за вказаними угодами виключно на адресу « Kirgan Holding S.A. » (Панама) з менеджером із закупівлі ООО «КРАНШИП» громадянкою рф ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка використовувала обліковий запис, зареєстрований з абонентського номеру НОМЕР_3 , та електронні пошти « ІНФОРМАЦІЯ_6 », « ІНФОРМАЦІЯ_7 ».

Надалі, у період часу з червня по грудень 2022 року, ОСОБА_6 , перебуваючи на власному робочому місці у АДРЕСА_2 , та за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , реалізуючи власний злочинний умисел, в ході листування у месенджері «Telegram», використовуючи обліковий запис, зареєстрований з абонентського номеру НОМЕР_2 , та за допомогою електронної пошти « ІНФОРМАЦІЯ_3 », узгодив з менеджером із закупівлі ООО «КРАНШИП» ОСОБА_9 питання завершення виготовлення, сертифікації та поставки предметів договорів №№ 2021-121, 2021-122 від 22.10.2021, № 2021-7706 від 07.12.2021, чим фактично надав послуги із забезпечення їх виконання та подальшу доставку до місця, визначеного представниками суб`єкта господарської діяльності держави-агресора у Республіці Туреччина, для використання при будівництві багатоцільових морських буксирів проекту Т3150 (корпуси №№ 614, 615) та спеціального допоміжного судна (судна постачання) проекту s5050N на замовлення ООО «КРАНШИП».

Дії ОСОБА_6 , судом кваліфіковані за ч. 4 ст. 111-1 КК України, як провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором.

12 жовтня 2023 року між заступником начальника відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Миколаївської обласної прокуратури - ОСОБА_5 , якому на підставі ст.37 КПК України, надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за №22022150000001047 та підозрюваним ОСОБА_6 за участю захисника ОСОБА_7 , в порядку, передбаченому ст.ст.468, 469,470 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості. Згідно з даною угодою прокурор та ОСОБА_6 дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для цього кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч.4 ст.111-1 КК України. ОСОБА_6 у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_6 повинен понести за вчинений злочин передбачений ч.4 ст.111-1 КК України - у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною із торгівлею обладнанням для суден, човнів та інших плавучих засобів строком на 10 років, без конфіскації належного йому майна та отримана згода обвинуваченого на його призначення.

Вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 06.11.2023р. затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 12 жовтня 2023 року між заступником начальника відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Миколаївської обласної прокуратури - ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_6 у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за №22022150000001047.

ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі; На підставі положень ст.75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 1 (один) рік. На підставі вимог ст.76 КК України покладено на ОСОБА_6 наступні обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації. Вирішено питання щодо речових доказів.

Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, думку обвинуваченого та його захисника, які не заперечувати проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в їх межах, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.

Згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно ч. 2 ст. 475 КПК України вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахуванням особливостей, передбачених частиною третьою цієї статті.

Аналогічні положення кореспондуються із п. 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», згідно з яким вирок, яким затверджено угоду, має відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків, визначених ст. 374 КПК України, із урахуванням особливостей, передбачених ст. 475 КПК України.

На думку колегії суддів, при ухваленні оскаржуваного вироку зазначених вимог закону судом першої інстанції не було дотримано.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

На переконання апеляційного суду та як вбачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини кримінального провадження, вірно кваліфікував дії обвинуваченого і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність його вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, які в апеляційній скарзі прокурором не оспорюються, а тому перевірці в апеляційному порядку не підлягають.

Водночас доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону в частині призначення покарання, дають достатні підстави апеляційному суду для скасування оскаржуваного вироку на підставі п. 3,4 ч. 1 ст. 409, ст. 412 КПК України.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо нетяжких злочинів.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Положеннями ч. 3 ст. 475 КПК України передбачено, що мотивувальна частина вироку на підставі угоди має містити: формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа; відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання; мотиви, з яких суд виходив при вирішенням питання про відповідність угоди вимогам цього Кодексу та закону і ухваленні вироку, та положення закону, яким він керувався.

У резолютивній частині вироку на підставі угоди повинно міститися рішення про затвердження угоди із зазначенням її реквізитів, рішення про винуватість особи із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, рішення про призначення узгодженої сторонами міри покарання за кожним з обвинувачень та остаточна міра покарання, а також інші відомості, передбачені статтею 3 7 4 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.52 КК України за одне кримінальне правопорушення може бути призначено лише одне основне покарання, передбачене в санкції статті ( санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу. До основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань у випадках та порядку, передбачених цим Кодексом.

Абзацом 5 частини 1 статті 55 КК України визначено, що позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основне або додаткове покарання за вчинення крим1нальних правопорушень проти основ національної безпеки України, передбачених статтями 111-1, 111-2 цього Кодексу, призначається на строк від десяти до п`ятнадцяти років.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинуваченому ОСОБА_6 інкримінується кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.111-1 КК України, санкція статті якого передбачає основне покарання у виді штрафу до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п`яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна.

Під час проведення досудового розслідування сторони провадження дійшли домовленості та уклали угоду про визнання винуватості відповідно до санкції ч. 4 ст. 111-1 КК України із зазначенням основного та додаткового покарання. Зі змісту угоди про визнання винуватості укладеної між прокурором ОСОБА_5 і підозрюваним ОСОБА_6 , за участю захисника ОСОБА_7 , вбачається що сторони при призначені покарання дійшли домовленості та узгодили міру покарання ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 111-1 КК України у виді 3 років позбавлення волі, із зазначенням додаткового покарання у виді позбавлення права займатися діяльністю, пов`язаною із торгівлею обладнанням для суден, човнів та інших плавучих засобів, на строк 10 років, без конфіскації належного йому майна, та на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання у виді 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік.

Однак, суд першої інстанції при прийняті рішення не призначив узгоджену сторонами угоди міру додаткового покарання та, як наслідок, затвердивши угоду про визнання винуватості, укладену 12.10.2023р. між прокурором ОСОБА_5 і підозрюваним ОСОБА_6 , за участю захисника ОСОБА_7 , призначив ОСОБА_6 лише основне покарання, тобто менш суворе ніж зазначене в угоді.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 06.11.2023р. щодо ОСОБА_6 в частині призначення покарання підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність з ухваленням нового вироку, а апеляційна скарга прокурора - підлягає задоволенню.

При призначенні покарання, суд апеляційної інстанції вважає за доцільне призначити покарання, узгоджене сторонами угоди. А щодо визначення тривалості іспитового строку та обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, вважає за необхідне визначити в межах, призначених судом першої інстанції за оскаржуваним вироком з огляду на приписи Постанови Пленуму ВССУ № 13 від 11.12.2015 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», усталену позицію Верховного Суду, зокрема у постанові від 26.02.2020 ( справа № 161/8590/19). Крім того, зазначене питання сторонами угоди не узгоджувались, оскільки це відноситься до дискреційних повноважень суду.

Щодо призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна, варто зазначити, що ст. 77 КК України передбачено види покарань, які можуть бути призначені у разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, серед яких конфіскація майна відсутня.

В п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що при звільненні з випробуванням від відбування основного покарання суд відповідно до ст. 77 КК може призначити додаткові покарання: штраф (за умови, що він передбачений санкцією закону, за яким засуджується особа); позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду № 7 від 24.10.2003 роз`яснено, що коли додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією статті (частини статті) є обов`язковим, то в разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням воно не застосовується, оскільки ст. 77 КК передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, серед яких конфіскація майна відсутня.

Так, як при укладенні угоди про визнання винуватості від 12.10.2023р. сторони дійшли домовленості про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, тому додаткове покарання у вигляді конфіскації майна угодою не передбачалось.

У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 06.11.2023 року підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку.

Керуючись статтями 376, 405, 407, 409, 412, 413, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу заступника начальника відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 - задовольнити.

Вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 листопада 2023 року, стосовно ОСОБА_6 в частині призначення покарання - скасувати.

Ухвалити новий вирок в цій частині, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч.4 ст.111-1 КК України, узгоджене сторонами відповідно до угоди про визнання винуватості, укладеної 12.10.2023 року між прокурором ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_6 , за участю захисника ОСОБА_7 , у виді 3 років позбавлення волі, з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною із торгівлею обладнанням для суден, човнів та інших плавучих засобів, на строк 10 років, без конфіскації належного йому майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання у виді 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Іспитовий строк, визначений відповідно до ст. 75 КК України, рахувати з дня ухвалення вироку судом першої інстанції, тобто з 06.11.2023 року.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений безпосередньо до Верховного Суду протягом 3-х місяців з дня його проголошення.

Головуючий

Судді