Рішення

від 08.01.2024 по справі 233/4255/21

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

233 № 233/4255/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2024 року

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Левчук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Стогнушенко В.О.,

представника позивача - адвоката Посвалюк В.В.,

представника відповідача Ісмаілова С.Н.огли,

представника третьої особи Бусел С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка в режимі відеоконференції цивільну справу №233/4255/21 за позовом:

ОСОБА_1 , що зареєстрований як внутрішньо-переміщена особа за адресом: АДРЕСА_1

до

Костянтинівської міської ради, юридична адреса: 85114, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Олекси Тихого, буд.260

третя особа: Управління Державного агентства рибного господарства у Донецькій області, юридична адреса: Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Поштова, 5

третя особа: Донецька обласна державна адміністрація, юридична адреса: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, буд. 6

про стягнення грошових коштів,

Обставини справи:

15.09.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Костянтинівської міської ради, Донецької обласної державної адміністрації, третя особа: Іванопільська сільська рада про стягнення грошових коштів.

Позовна заява вмотивована тим, що відповідно до рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області №233/3260/20 від 25.01.2021 року за позивачем в порядку спадкування за законом визнано право власності на 2/3 частки вирощеного майна рибу (короп, білий амур, товстолоб) орієнтовною масою 56140 кг на загальну суму 842100 грн, яке залишилося після смерті орендаря ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у водному об`єкті, розташованому на території Іванопільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, що використовувався ним на умовах договору оренди від 25.11.2011 року.

04.05.2021 року на виконання зазначеного судового рішення ОСОБА_1 підготовано звернення до управління Державного агентства рибного господарства в Донецькій області з проханням забезпечити порядок вилову риби, на яку визнано за ним право власності у відповідності до рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області №233/3260/20 від 25.01.2021 року.

Листом від 26.05.2021 року управління Державного агентства рибного господарства в Донецькій області повідомило, що в нього відсутні підстави та повноваження щодо забезпечення Донецьким рибоохоронним патрулем порядку вилову риби на підставі рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області №233/3260/20 від 25.01.2021 року.

30.06.2021 року з метою виконання рішення суду позивачем надіслані звернення до голови Костянтинівської міської територіальної громади, керівника територіального органу Державного агентства водних земельних ресурсів, начальнику управління Державного агентства рибного господарства Донецькій області та директору СТОВ «Донбас» з проханням узгодити пропуск або скид води (шляхом зливу води через гідротехнічну споруду) з метою добування (вилову) біоресурсів з водного об`єкту ОСОБА_1 .

Листом Костянтинівської міської ради від 29.07.2021р. № 2028/44ву.44-8183/1 позивачу повідомлено, що відповідно до вимог Водного кодексу України питання щодо розпорядження водного об`єкту загальнодержавного значення здійснює Донецька обласна державна адміністрація, яка є орендодавцем водного об`єкту. Також повідомлено, що будь-яке втручання з боку позивача без попередньої згоди орендодавця та власника є протиправним та незаконним діянням.

Листом б/н та дати СТОВ «Донбас» повідомило позивача, що для вирішення його питання необхідно звернутися до Донецької облдержадміністрації.

Від керівника територіального органу Державного агентства водних земельних ресурсів та начальника управління Державного агентства рибного господарства в Донецькій області відповідей позивачем не отримано.

30.06.2021 року ОСОБА_1 скеровано звернення до Донецької обласної державної адміністрації з проханням вирішити питання щодо повернення майна, визначеного власністю позивача за рішенням суду, узгодити порядок і спосіб його повернення, враховуючи права та законні інтереси власника за безперешкодне вільне розпорядження та володіння майном та дотримуючись принципів його збереження до передання законному власнику.

Відповіді на це звернення позивачем не отримано.

29.06.2021 року позивачем отримано виконавчий лист про визнання права власності на виконання рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області №233/3260/20 від 25.01.2021 року та направлено до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). За усним повідомленням державного виконавця відділу вирішується питання стосовно відмови у відкритті виконавчого провадження з посиланням на те, що виконавчий лист виключно про визнання права власності, в якому не зазначено про виконання певних дій, які можуть потребувати примусового виконання, за вимогами Закону України «Про виконавче провадження» виконанню не підлягає.

В серпні 2021 року до позивача надійшло повідомлення від 03.08.2021 року державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савки Л.О. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. В повідомленні зазначено, що виконавчий лист підлягає поверненню стягувачу без прийняття до виконання, оскільки в ньому не передбачено заходів примусового виконання судового рішення.

13.09.2021 року позивачем скеровано звернення до Костянтинівської міської ради з проханням вирішити питання щодо поверненням майна, яке визначено власністю позивача за рішенням суду, узгодити порядок і спосіб такого повернення, враховуючи права та законні інтереси власника за безперешкодне вільне розпорядження та володіння майном та дотримуючись принципів його збереження до передання законному власнику. Відповіді не отримано. з огляду на попередній лист у позивача є підстави вважати, що його звернення буде розглянуто, але в поверненні майна буде відмовлено.

На час подання позову, зазначене у судовому рішення майно перебуває у водному об`єкті, розташованому на території Костянтинівської міської територіальної громади (село Нижня Диліївка) Краматорського району Донецької області. У зв`язку з прийняттям Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.221 №1423-ІХ, з 27.05.2021 року повноваження щодо розпорядження землями водного фонду законом мали бути передані до органів місцевого самоврядування. Позивачу не відомо, чи передані ці повноваження разом з відповідною документацією Донецькою обласною державною адміністрацією до Костянтинівської міської ради.

Оскільки позивач не може реалізувати своє право власності на майно, яке визнано його власністю на підставі рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області №233/3260/20 від 25.01.2021 року ОСОБА_1 вимушений звернутися з позовом до відповідачів про стягнення вартості цього майна та моральної шкоди.

Просить суд стягнути з відповідачів вартість майна, визнаного власністю ОСОБА_1 за рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області №233/3260/20 від 25.01.2021 року, а саме 561400,00грн. та сплачений судовий збір у розмірі 5614,00грн.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 20.09.2021 року провадження по цивільній справі відкрито та призначено попередній судовий розгляд по справі у судовому засіданні на 13.10.2021 року.

18.10.2021 року від представника відповідача Донецької обласної державної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву (том 1 а.с.42-48), з якого вбачається, що вони вважають позовну заяву необґрунтованою та безпідставною, а тому такою, що не підлягає задоволенню.

02.11.2021 року від представника відповідача Костянтинівської міської ради надійшов відзив на позовну заяву (том 1 а.с.88-94), яким відповідач зазначає, що позовні вимоги позивача є необґрунтовані та такими, що не підлягають задоволення.

04.11.2021 року від представника позивача надійшло клопотання про виключення одного з відповідачів Донецьку обласну державну адміністрацію, як неналежного співвідповідача у справі та виключити з кола третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору у справі Іванопільську сільську раду.

05.11.2021 року від представника позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, в яких позивач просить стягнути з Костянтинівської міської ради на користь ОСОБА_1 вартість майна, визнаного його власністю за рішенням Костянтинівського міськрайонного суду від 25.01.2021р. у справі № 233/3260/20, а саме 561400грн. (п`ятсот шістдесят одну тисячу чотириста гривень) та стягнути з Костянтинівської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5614,00грн.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 09.11.2021 зазначену цивільну справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.11.2021 року.

18.11.2021 року від представника відповідача Костянтинівської міської ради надійшло клопотання про виклик свідків.

18.11.2021 року від представника відповідача Костянтинівської міської ради надійшов відзив на уточнену позовну заяву (том 1 а.с.154), з якого вбачається, що уточнені позовні вимоги Позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19.11.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Управління Державного агентства рибного господарства у Донецькій області.

29.11.2021 року від представника позивача надійшла заява про виклик свідків.

02.12.2021 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив (том 1 а.с.182-185).

03.12.2021 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (том 1 а.с.192).

09.12.2021 року надійшли пояснення від представника третьої особи Управління Державного агентства рибного господарства у Донецькій області (том 1 а.с.194-196).

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02.10.2023 залучено до участі у справі на стороні відповідача - в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Донецьку обласну державної адміністрації.

09.10.2023 року надійшли додаткові пояснення на уточнену позовну заяву від представника відповідача (том 2 а.с.95-96).

16.10.2023 року надійшли пояснення від представника третьої особи Донецької обласної державної адміністрації (том 2 а.с.109-111).

18.10.2023 року надійшли пояснення від представника позивача (том 2 а.с.115-118).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримала заявлені вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача Костянтинівської міської ради Ісмаілов С.Н.огли в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог позивача та просив у них відмовити.

Представник третьої особи Донецької обласної державної адміністрації Бусел С.Ю. в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог позивача та просив у них відмовити.

Представник третьої особи Управління Державного агентства рибного господарства у Донецькій області в судове засідання не з`явився, але раніше їм надано до суду заяву, про розгляд справи за їх відсутності.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.15, 16 ЦК України, ст.4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 25.01.2021 року у справі №233/3260/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до Донецької обласної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Іванопільська сільська рада Костянтинівського району Донецької області, ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити частково.

Визнано за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом право власності на 2/3 частки вирощеного майна рибу (короп, білий амур, товстолоб) орієнтовною масою 56140 кг на загальну суму 842100 грн, яке залишилося після смерті орендаря ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у водному об`єкті, розташованому на території Іванопільської сільської ради Когстянтинівського району Донецької області, що використовувався ним на умовах договору оренди від 25.11.2011.

Дане рішення набрало законної сили 10.03.2021 року, та ані позивачем, ані відповідачем не оскаржувалось.

На чисельні звернення позивача з проханням узгодження приспуску або скиду води (шляхом зливу води через гідротехнічну споруду), як до відповідача та і до третіх осіб, для виконання вище вказаного рішення, з метою забезпечення порядку вилову риби, яка належить йому, позитивних відповідей так і не отримано.

Позивач посилається на те, що право власності на майно ним набуто законним шляхом на підставі рішення суду, а також ним вжито всіх заходів для узгодження порядку і способу повернення його майна, що підтверджується чисельним зверненнями.

А саме, 30.06.2021р. позивачем, надіслані звернення до голови Костянтинівської міської територіальної громади, керівника територіального органу Державного агентства водних земельних ресурсів, начальнику управління Державного агентства рибного господарства в Донецькій області та директору СТОВ «Донбас» з проханням узгодити припуск або скид води (шляхом зливу води через гідротехнічну споруду) з метою добування (вилову) біоресурсів з водного об`єкту ОСОБА_1 .

Листом Костянтинівської міської ради від 29.07.2021р. №2028/44ву.44-8183/1 Позивачу повідомлено, що відповідно до вимог Водного кодексу України питання щодо розпорядження водного об`єкту загальнодержавного значення здійснює Донецька обласна державна адміністрація, яка є орендодавцем водного об`єкту.

Також повідомлено, що будь-яке втручання боку Позивача без попередньої згоди орендодавця та власника (Донецької ОДА) є протиправним та незаконним діянням.

Листом б/н та дати СТОВ "Донбас" повідомило Позивача, що для вирішення його питання необхідно звернутися до Донецької облдержадміністрації.

30.06.2021р. Позивачем, скеровано звернення до Донецької обласної державної адміністрації з проханням вирішити питання щодо повернення майна. визначеного власністю Позивача за рішенням суду, узгодити порядок і спосіб такого повернення, враховуючи права та законні інтереси власника за безперешкодне вільне розпорядження та володіння майном та дотримуючись принципів його збереження до передання законному власнику. Але, відповіді на це звернення Позивачем не отримано.

Також, 13.09.2021р. Позивачем скеровано ще одне звернення до Відповідача з проханням вирішити питання щодо повернення майна, визначеного власністю Позивача за рішенням суду, узгодити порядок і спосіб такого повернення, враховуючи права та законні інтереси власника на безперешкодне вільне розпорядження та володіння майном, та дотримуючись принципів його збереження до передання законному власнику.

Оскільки на даний час реалізувати своє право власності на майно, яке визнано його власністю на підставі вище вказаного рішення не може, він був вимушений звернутися з позовом до суду про стягнення вартості цього майна у розмірі 561400,00грн.

Відповідно до статті 76 Водного кодексу України, робота водогосподарських систем (водосховищ, каналів та інших зв`язаних між собою водних об`єктів) регулюється шляхом встановлення відповідних режимів для кожного водного об`єкта системи з урахуванням прогнозу водності. Режими роботи цих систем встановлюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, на підставі правил експлуатації водних об`єктів з урахуванням екологічних вимог та інтересів всіх водокористувачів.

Пунктом 8 статті 17 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» встановлено, що рівень води в рибогосподарських водних об`єктах має бути достатнім для забезпечення природного відтворення та життєдіяльності гідробіонтів. Підвищення або зниження рівня води у водних об`єктах погоджується з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства.

Для встановлення режиму роботи щодо пониження води в орендованих водних об`єктах, орендарю необхідно мати наступний перелік документів: право на користування водним об`єктом (договір оренди водного об`єкту або додаткова угода); діючий Дозвіл на спеціальне водокористування; водогосподарський паспорт на водний об`єкт (Паспорт водного об`єкту).

Зазначена документація має містити: дані про орендований водний об`єкт, характеристику водного об`єкту, встановлений режим роботи з датою початку зміни рівня води, та датою, на яку рівень води має бути відновлений на початковому рівні, визначено умови коригування режиму.

В разі відсутності у орендаря вищеперерахованих документів, зміна рівня води в орендованій водоймі, як пониження, так і підвищення, є порушенням чинного законодавства.

Міська рада, як орган місцевого самоврядування відповідно до статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не має право надавати дозвіл на приспуск або скиду води на водному об`єкті, де Позивач не є орендарем.

В свою чергу, відповідно до статті 6 Водного кодексу України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.

Відповідно до ч.4 ст.51 Водного кодексу України, водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України (далі - ЗК України), відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування встановлені ст.122 ЗК України.

Відповідно до частини першої цієї статті сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, який набрав чинності з 27.05.2021 на підставі Закону №1423-ІХ, встановлено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Згідно з ч.1 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Водний об`єкт загальнодержавного значення, в якому перебуває належне позивачу майно, розташований на території Костянтинівської міської територіальної громади (раніше - Іванопільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області).

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року №710-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Донецької області», територія Іванопільської сільської ради увійшла до складу території Костянтинівської об`єднаної територіальної громади з адміністративним центром у місті Костянтинівка, в зв`язку з чим, повноваження щодо розпорядження землями водного фонду комунальної власності на території колишньої Іванопільської сільської ради належать Костянтинівській міській раді.

Згідно зч.1,2ст.89ЦПК Українисуд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В силу вимог ст.77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування ( обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення).

Відповідно до Договору оренди водного об`єкту загальнодержавного значення (далі - Договору) від 25 листопада 2011 року укладеного між ОСОБА_2 та Костянтинівською районною державною адміністрацією.

Відповідно до умов Договору, ОСОБА_2 прийняв в платне тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 10 років з моменту державної реєстрації у встановленому порядку цього договору (зареєстрований 09 грудня 2011 року у Книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування водними об`єктами загальнодержавного значення на умовах оренди за №46), водний об`єкт загальнодержавного значення, ставок об`ємом 350,0 тис.м3, площею водного дзеркала 14 га, розташований на території Іванопільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, для риборозведення (спортивна риболовля).

07.03.2017 року між Донецькою обласною держадміністрацією, Костянтинівською райдержадміністрацією та ОСОБА_2 укладено Договір про внесення змін до Договору оренди водного об`єкту загальнодержавного значення від 25.11.2011 №46, відповідно до якого замінено в Договорі оренди водного об`єкту загальнодержавного значення від 25.11.2011 №46 сторону орендодавця «Костянтинівська райдержадміністрація» на «Донецьку облдержадміністрацію».

У зв`язку зі смертю ОСОБА_2 (актовий запис про смерть від 16.09.2017 №67, складений Іваничівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Волинській області), розпорядженням голови облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 04.12.2017 №1597/5-17 «Про припинення права тимчасового користування водним об`єктом ФОП ОСОБА_2 » припинено достроково ОСОБА_2 право тимчасового користування водним об`єктом загальнодержавного значення (ставком), площею водного дзеркала 14,0 та, об`ємом 350,0 тис.м3, розташованим на річці Наумиха, басейну річки Кривий Торець, на території Іванопільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, та припинено договір оренди водного об`єкту загальнодержавного значення від 25.11.2011 №46.

Згідно ст.25 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання.

Рибогосподарська діяльність, на водному об`єкті, розташованому на території Іванопільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області здійснювалась орендарем, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 , відповідно до Режиму рибогосподарської експлуатації водойми, розташованої по руслу річці Баламутиха басейну Ячки Кривий Торець на території Іванопільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області (далі - Режим), пунктами 10 та 11 якого встановлені обсяги вселення та обсяги вилучення водних біоресурсів.

Зазначений водний об`єкт перебував у тимчасовому користуванні фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на умовахоренди, на підставі Договору оренди водного об`єкту укладеному з Донецькою облдержадміністрацією та Костянтинівською райдержадміністрацією.

Тому у Донецької обласної державної адміністрації виникли лише зобов`язання щодо передачі водного об`єкту у тимчасове користування орендарю ОСОБА_2 , а також щодо прийняття водного об`єкта по акту у стані, придатному для подальшого використання за його цільовим призначенням, по закінченню терміну договору.

Статтею 37 Закону України «Про рибне господарство», промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», визначено, що водні біоресурси. що знаходяться у внутрішніх водних об`єктах, територіальному морі, у виключній (морській) економічній зоні України, на континентальному шельфі, є об`єктами прававласності Українськогонароду,від іменіякого прававласника наці ресурсиздійснюють органидержавної владита органимісцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України та законами України.

Водні біоресурси, вилучені в порядку спеціального використання, є власністю користувачів з моменту, коли вони потрапили до знарядь вилову» крім видів, що становлять особливу природоохоронну, наукову та естетичну цінність, а також види, занесені до Червоної книги України.

Позивач посилається на положення статті 1213 Цивільного кодексу України, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Але дані твердження є безпідставними та необгрунтованими стосовно того, що він розбавлений права вільно та на свій розсуд володіти, використовувати та розпоряджатися майном на власний розсуд лише через той факт, що зазначене майно перебуває у водному об`єкті, правом розпорядження на теперішній час наділена Костянтинівська міська рада, яка набула даного права лише в цій частині.

Також, умовами Договору не передбачено виникнення у орендодавця будь-яких прав на продукцію та доходи, отримані орендарем внаслідок ведення господарської діяльності на орендованому водному об`єкті відповідно до договору.

В матеріалах справ відсутня інформація про надання водойми, розташованої по руслу річці Баламутиха басейну річки Кривий Торець на території Іванопільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, у розпорядження будь якій особі, зокрема ОСОБА_2 у приватну власність, для здійснення рибогосподарської діяльності відповідно до Закону України «Про аквакультуру», у зв`язку з чим водні біоресурси не можуть вважатися приватною власністю в розумінні статті 6 Закону України «Про аквакультуру».

Будь-яких доказів щодо перешкоджання з боку відповідача у реалізації права власності Позивача, останнім не надано.

Також відсутні з боку Позивача дії, направлені на набуття права оренди водного об`єкта у порядку спадкування.

За рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 25.01.2021 у справі №233/3260/20 за ОСОБА_1 , в порядку спадкування визнано право власності на 2/3 частки вирощеного майна рибу (короп, білий амур, товстолоб) орієнтовною масою 56140кг на загальну суму 842100,00грн.

Будь-яких прав та обов`язків стосовно Відповідача та третіх осіб вказаним рішенням суду встановлено не було.

Отже, Позивач не позбавлений права з урахуванням норм чинного законодавства, які регулюють питання риборозведення (спортивна риболовля), отримувати відповідні дозволи та право на відповідний водний об`єкт, для подальшої реалізації свого права на майно визначене рішенням суду від 25.01.2021 у справі № 233/3260/20.

За частиною 2 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а у частини 4 статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року справі № 653/1216/16-ц роз`яснено, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Також постанова Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №712/15369/12 містить наступні висновки.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (джерело права при застосуванні при розгляді справ в порядку ч. 4 ст.10 ЦПК України) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, матиме найбільший ефект.

Таким чином, метою ефективного способу захисту є забезпечення поновлення порушеного права, адекватність наявним обставинам.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, суди мають виходити із його ефективності, а це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (постанови Верхового Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 27 листопада 2018 у справі № 905/2260/17, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 14 січня 2020 року у справі № 923/193/19).

У постанові ВС від 09.12.2020 в справі № 922/476/20 сформовано наступні правові позиції: «Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми в її практичному застосуванні гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15- Ц.

Беручи до уваги вищезазначене, обрання неналежного, неефективного способу захисту права є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 924/199/20, постанова Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19).

Згідно із правовим висновком, що міститься в постанові ВС №336/665/19 від 15.03.2023 року, якщо спадкове майно було відчужене іншій особі за договором або не збереглося, то спадкоємець має право лише на компенсацію його вартості у грошовому еквіваленті.

Таких відомостей щодо відчуження або не збереження спадкового майна Позивачем суду не надано.

Заявлені Позивачем вимоги відшкодування грошових коштів, що випливає з неможливості або небажання реалізовувати своє право, в порядку встановленому законодавством України вже встановлені та затверджені Конституцією та законодавством України за громадянами України і повторного затвердження чи встановлення за певною особою відповідні порядки не потребують.

Обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, а тому у задоволенні позовних вимог позивачеві необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12-13, 76-79, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Костянтинівськоїміської ради,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмету спору,на сторонівідповідача -Управління Державногоагентства рибногогосподарства уДонецькій області,Донецька обласнадержавна адміністраціяпро стягненнягрошових коштів - відмовити повністю.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Якщо всудовому засіданнібуло оголошенолише вступнута резолютивнучастини судовогорішення,зазначений строкобчислюється здня складенняповного судовогорішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 17.01.2024 року.

Суддя Костянтинівського

міськрайонного суду О.О. Левчук