Постанова

від 07.02.2024 по справі 683/2856/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 683/2856/23

Провадження № 22-ц/4820/269/24

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,

розглянув без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Ормс» на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 06 листопада 2023 року та на додаткове рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 13 грудня 2023 року, суддя Андрощук Є.М., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Ормс» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення коштів,

встановив:

В серпні 2023 року ТОВ «Агро-Ормс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку 15266,64 грн. безпідставно набутих коштів, 1539,63 грн. процентів річних та 6824,19 грн. інфляційних збитків за користування коштами.

В обґрунтування позову зазначило, що в їх користуванні перебувало дві земельних ділянки з кадастровими номерами 6824289100:05:025:0044 та 6824289100:05:003:0001, які належали на праві власності ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначені земельні ділянки були передані 28.12.2009 року та 15.01.2010 року в користування ТОВ «Сокіл», правонаступником якого є ТОВ «Агро-Ормс».

28.01.2021 року між ТОВ «Агро-Ормс» та ОСОБА_2 , як спадкоємцем та власником земельної ділянки з кадастровим номером 6824289100:05:025:0044, укладено додаткову угоду про розірвання договору оренди від 15.01.2010 року, після чого укладено договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_2

28.01.2021 року між ТОВ «Агро-Ормс» та рідною сестрою ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , як спадкоємцем ОСОБА_3 та власником земельної ділянки з кадастровим номером 6824289100:05:003:0001, також укладено додаткову угоду про розірвання договору оренди від 28.12.2009 року, після чого укладено договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_4 .

На підставі заяви ОСОБА_3 від 09.12.2019 року, згідно з якою остання просила видати орендну плату за 2020 рік «…з потребою для проведення оперативного лікування», ТОВ «Агро-Ормс» 03.01.2020 року перераховано на рахунок ОСОБА_1 15226,64 грн. орендної плати за 2020 рік та 06.04.2020 року перераховано 30533,28 грн. орендної плати за 2021-2022 роки за користування обома земельними ділянками, які належали ОСОБА_3

ОСОБА_2 заперечила отримання від ТОВ «Агро-Ормс» орендної плати за користування успадкованої після смерті ОСОБА_3 земельної ділянки з кадастровим номером 6824289100:05:025:0044 за 2021-2022 року наперед за рахунок коштів, які були перераховані на рахунок ОСОБА_1 .

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 06.03.2023 року у справі №683/103/23 стягнуто з ТОВ «Агро-Ормс» на користь ОСОБА_2 22857,14 грн. заборгованості з виплати орендної плати за 2021-2022 роки за вирахуванням податку з доходів орендодавця та військового збору. На виконання рішення суду ТОВ «Агро-Ормс» 20.06.2023 року перераховано ОСОБА_2 18400 грн. орендної плати за користування належною їй земельною ділянкою з кадастровим номером 6824289100:05:025:0044 протягом 2021-2022 років.

Позивач вказав, що кошти в сумі 15266,64 грн. набуто ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є подружжям, без достатньої правової підстави, оскільки ОСОБА_1 не був стороною договору оренди, який було укладено з ОСОБА_3 та розірвано в січні 2021 року, тому у відповідачів виник обов`язок повернути отримані кошти відповідно до ст. 1212 ЦК України, а згідно з приписами ст. 625 ЦК України сплатити три проценти річних від простроченої суми та інфляційні збитки за користування коштами.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 06.11.2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову суд зазначив, що ОСОБА_1 , як опікун ОСОБА_3 , діяв в інтересах останньої, тому мав право на отримання перерахованих орендарем коштів, однак ці кошти не перейшли у власність останнього, у зв`язку з чим позивачем не надано доказів безпідставного отримання ним спірних коштів.

ОСОБА_2 є однією зі спадкоємців після смерті ОСОБА_3 і успадкувала за заповітом право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6824289100:05:025:0044, тому права та обов`язки орендодавця ОСОБА_3 за договором оренди землі цієї земельної ділянки перейшли до її спадкоємця, ОСОБА_2 .

Враховуючи, що 28.01.2021 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Агро-Ормс» укладено договір про розірвання договору оренди земельної ділянки, який було укладено 15.01.2010 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Агро-Ормс», згідно з яким сторони підтвердили відсутність претензій одна до одної, тому вимоги до ОСОБА_2 також є необґрунтованими.

Позивачу станом на 28.01.2021 року було достовірно відомо про прийняття спадщини спадкоємцем ОСОБА_2 , однак останній не скористався правом, передбаченим ст. 1281 ЦК України, та протягом шести місяців з цього дня не пред`явив вимоги до спадкоємця щодо повернення коштів орендної плати за землю за 2021-2022 роки, у зв`язку з чим втратив право відповідної вимоги до спадкоємців.

Додатковим рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 13.12.2023 року, з ТОВ «Агро-Ормс» на користь відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто по 7500 грн. судових витрат зі сплати правничої допомоги, кожному.

В апеляційній скарзі ТОВ «Агро-Ормс» просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом не встановлено, чи використав ОСОБА_1 отримані кошти від ТОВ «Агро-Ормс» в інтересах ОСОБА_3 ОСОБА_1 не вчиняв дій щодо отримання коштів в інтересах ОСОБА_3 та не був обізнаний про їх виплату. Договором оренди не передбачено виплати орендної плати наперед, у зв`язку із чим ОСОБА_1 отримав кошти безпідставно. Враховуючи, що договір укладений із ОСОБА_3 було розірвано в січні 2021 року, тобто правова підстава виплати ОСОБА_1 грошових коштів як орендної плати наперед за 2020-2022 роки відпала, відповідні кошти мають бути повернуті отримувачем. Висновок щодо не звернення позивача із позовом до спадкоємців ОСОБА_3 є безпідставним, оскільки станом на день смерті останньої вимог до неї у позивача не існувало. Лише через 2 роки після відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 позивач дізнався, що відповідач ОСОБА_2 не визнає сплату орендної плати за 2021-2022 р.р.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду ТОВ «Агро-Ормс» просило додаткове рішення скасувати.

Зазначило, що стягнутий розмір витрат на правничу допомогу неспівмірний із сумою позову та складністю справи. Адвокат відповідачів Мініх І.М. була ознайомлена із обставинами справи та не витратила зазначені нею години роботи по наданню правової допомоги в цій справі, оскільки в іншій судовій справі №683/103/23, за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Агро-Ормс» зміст поданих нею документів, а також правова позиція збігаються зі змістом документів, поданих в даній справі.

Розгляд справи апеляційним судом проведений в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційних скарг на рішення та на додаткове рішення суду з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 11.06.2007 року у справі №2-о-134/2007 визнано недієздатною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та призначено ОСОБА_1 її опікуном.

15.01.2010 року між ОСОБА_3 та СТОВ «Сокіл» укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,28 га, строком на 5 років, який згідно з додатковою угодою від 01.09.2014 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Агро-Ормс» продовжено до 18.02.2025 року, визначено що кадастровий номер переданої в оренду земельної ділянки 6824289100:05:025:0044.

28.12.2009 року між ОСОБА_3 та СТОВ «Сокіл» укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,75 га, строком на 5 років, який згідно з додатковою угодою від 01.09.2014 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Агро-Ормс» продовжено до 22.02.2025 року, визначено що кадастровий номер переданої в оренду земельної ділянки 6824289100:05:003:0001.

03.01.2020 року ТОВ «Агро-Ормс» згідно з платіжним дорученням №5474 від 03.01.2020 року перерахувало на рахунок ОСОБА_1 15226,64 грн., призначення платежу: «орендна плата за пай за 2020 р.».

06.04.2020 року ТОВ «Агро-Ормс» згідно з платіжним дорученням №5981 від 06.04.2020 року перерахувало на рахунок ОСОБА_1 30533,28 грн., призначення платежу: «орендна плата за пай за 2021-2022 рр.».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.12.2020 року ОСОБА_2 набула права власності на земельну ділянку площею 2,2829 га, з кадастровим номером 6824289100:05:025:0044.

28.01.2021 року між ОСОБА_2 як спадкоємцем орендодавця та ТОВ «Агро-Ормс» було укладено договір про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 2,28 га з кадастровим номером 6824289100:05:025:0044, укладеного 15.01.2010 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Агро-Ормс» та укладено договір оренди земельної ділянки, за яким передано ТОВ «Агро-Ормс» зазначену земельну ділянку у платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на сім років.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 06.03.2023 року у справі №683/103/23, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 07.06.2023 року, розірвано договір оренди землі, укладений 28.01.2021 року між ТОВ «Агро-Ормс» та ОСОБА_2 , та стягнуто з ТОВ «Агро-Ормс» на користь ОСОБА_2 22857,14 грн. заборгованості з виплати орендної плати за 2021-2022 роки за вирахуванням податку з доходів орендодавця та військового збору.

На виконання зазначеного рішення суду ТОВ «Агро-Ормс» 20.06.2023 року перераховано ОСОБА_2 18400 грн.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом положень частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положення глави 83 ЦК України («Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави») застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

При цьому, у відповідності до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №753/15556/15-ц (провадження №14-445цс18), від 31.01.2020 року у справі №161/17945/18 (провадження №14-599цс19).

Якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі №295/3022/16-ц (провадження №61-15143св19).

За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, особа, яка вимагає повернення безпідставно отриманого майна, повинна довести факт передачі такого майна відповідачу чи перебування спірного майна у відповідача, а відповідач, в свою чергу, повинен довести наявність підстав перебування у нього такого майна.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 2 ст. 89 ЦПК України).

Як вбачається із змісту п. 4.3. договорів оренди землі, укладених між ОСОБА_3 та СТОВ «Сокіл», (в подальшому ТОВ «Агро-Ормс»), 15.01.2010 року та 28.12.2009 року щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6824289100:05:025:0044 та 6824289100:05:003:0001 відповідно, орендна плата вноситься орендарем один раз на рік у строк не пізніше 30 жовтня кожного року оренди.

Орендарем ТОВ «Агро-Ормс» за користування двома вищевказаними ділянками 03.01.2020 року перераховано на рахунок опікуна ОСОБА_3 , ОСОБА_1 15226,64 грн. орендної плати за 2020 рік, а 06.04.2020 року ТОВ «Агро-Ормс» перераховано на рахунок ОСОБА_1 30533,28 грн. орендної плати за 2021-2022 р.р.

Договір оренди землі від 15.01.2010 року, укладений між ОСОБА_3 та СТОВ «Сокіл», (в подальшому ТОВ «Агро-Ормс»), згідно з яким було сплачено кошти наперед 28.01.2021 року, було розірвано за взаємною згодою ТОВ «Агро-Ормс» та ОСОБА_2 , як спадкоємцем орендодавця ОСОБА_3 .

Враховуючи, що позивач, який сплатив грошові кошти у вигляді орендної плати на користь ОСОБА_3 , а саме, на рахунок її опікуна ОСОБА_1 наперед за 2020-2022 роки на підставі раніше укладеного між СТОВ «Сокіл», (в подальшому ТОВ «Агро-Ормс»), та ОСОБА_3 договору оренди землі від 15.01.2010 року, з огляду на розірвання договору в січні 2021 року, не отримав зустрічного еквівалентного надання за період 2021-2022 р.р., зокрема, у вигляді права користування належною ОСОБА_3 земельною ділянкою згідно з укладеним з нею договором оренди, відповідні кошти у розмірі 15266,64, (по 7633,32 грн. за кожен рік оренди земельної ділянки 6824289100:05:025:0044), мають бути повернуті ОСОБА_2 як спадкоємицею ОСОБА_3 , до якої також перейшли права і обов`язки ОСОБА_3 , як орендодавця за раніше укладеним між нею та ТОВ «Агро-Ормс» договором оренди землі від 15.01.2020 року.

Відповідно до положень статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Посилання суду на ту обставину, що відповідні вимоги до орендодавця ОСОБА_2 орендарю ТОВ «Агро-Ормс» належало пред`явити протягом шести місяців з дати, коли він дізнався про смерть ОСОБА_3 , є необґрунтованими, оскільки сама по собі смерть ОСОБА_3 , за відсутності встановленого факту розірвання договору оренди землі, за яким було сплачено орендну плату наперед, не створює зобов`язань щодо повернення вказаних коштів.

Відповідні зобов`язання із повернення коштів виникли у орендодавця вже після розірвання договору оренди, як правової підстави їх перерахування, та за умови не надання орендарю еквівалентного зустрічного виконання договору.

Згідно з пунктами 4.9, 4.10 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 року №34/166/131/88, зареєстрованих в МЮ України 17.06.1999 року за №387/3680, суми, які належать підопічним у вигляді пенсій, допомоги чи аліментів, інших поточних надходжень або прибутків від належного їм майна, переходять у розпорядження опікуна і витрачаються на утримання підопічних. Піклувальник має право одержувати зазначені в пункті цих Правил суми і витрачати їх на утримання осіб, що перебувають під піклуванням, якщо цього вимагають інтереси зазначених осіб.

Посилання апелянта на ту обставину, що опікун ОСОБА_1 отримав орендну плату за ОСОБА_3 безпідставно та витратив кошти не в інтересах останньої, є неспроможними, оскільки ОСОБА_1 є належним розпорядником майна ОСОБА_3 та отримувачем доходів, одержаних від використання такого майна, у зв`язку із чим покладення на ОСОБА_1 солідарної відповідальності є безпідставним.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачем ОСОБА_2 не спростовано наведений ТОВ «Агро-Ормс» розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, які становлять 1539,63 грн. та 6824,19 грн. відповідно, через неповернення безпідставно набутих коштів в сумі 15266,64 грн., у зв`язку з чим відповідні кошти також підлягають стягненню з останньої на користь ТОВ «Агро-Ормс».

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з частинами 2, 3 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18).

Як вбачається зі змісту договорів про надання правової допомоги, укладених адвокатом Мініх І.М. з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 02.10.2023 року, винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором, гонорар, складається з фіксованого розміру та становить 7500 грн. і не залежить від обсягів виконаної роботи (п. 6.2 Договору).

Згідно з актами приймання-передачі виконаних робіт від 07.11.2023 року, адвокат Мініх І.М. надала відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожному окремо, правову допомогу у справі №683/2856/23 у вигляді збирання доказів у цивільній справі, підготовки відзиву на позов від 17.10.2023 року, підготовки до участі у судових засіданнях 11.10.2023 року та 06.11.2023 року, представництва інтересів клієнта в судових засіданнях 11.10.2023 року та 06.11.2023 року.

Згідно з п. 3 акту приймання-передачі наданих послуг від 07.11.2023 року, підписаного адвокатом із ОСОБА_1 , сторони домовилися, що вартість послуг у розмірі 7500 грн. буде оплачена ОСОБА_2 .

Як вбачається зі змісту квитанції АТ «Ощадбанк» ТВБВ 10022/098 від 07.11.2023 року, ОСОБА_2 сплатила ОСОБА_5 15000 грн. згідно з договором від 02.10.2023 року про надання правової допомоги.

Відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин 5, 6 статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі №211/3113/16-ц).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Дослідивши надані на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу докази, колегія суддів дійшла висновку, що відшкодування відповідачу ОСОБА_1 витрат щодо надання правничої допомоги в суді першої інстанції у сумі 7500 грн. не відповідає критеріям розумності та співмірності.

Зважаючи на те, що адвокат Мініх І.М. представляла інтереси обох відповідачів, а також з огляду на аналогічну правову позицію відповідачів у цій справі, саму складність справи, предмет доказування у даній справі, відсутність необхідності збору доказів, складність застосування норм права, колегія суддів вважає, що розмір правничої допомоги, заявленої ОСОБА_1 до відшкодування у розмірі 7500 грн., є значно завищеним.

Так, поданий адвокатом відповідачів відзив на позовну заяву не є значним за обсягом та складним за своїм змістом, інших процесуальних документів адвокатом Мартинюка О.І. не подано, тривалість проведених судових засідань за участі адвоката Мініх І.М. 11.10.2023 року становила 4 хв., 06.11.2023 року - 2 год. 24 хв.

Таким чином, з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, критеріїв справедливості та співмірності, колегія суддів вважає за необхідне зменшити витрати що підлягають стягненню з позивача на користь ОСОБА_1 з 7500 грн. до 3500 грн.

Оскільки у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 відмовлено, а позовні вимоги до ОСОБА_2 задоволено, однак витрати на правничу допомогу фактично понесла саме ОСОБА_2 , тому вона має право на їх відшкодування за рахунок ТОВ «Агро-Ормс».

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, враховуючи що позов до ОСОБА_2 задоволено повністю, з останньої на користь ТОВ «Агро-Ормс» підлягає стягненню сума сплаченого судового збору в суді першої інстанції в розмірі 2684 грн. та 4026 грн. в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Ормс» задовольнити частково.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 06 листопада 2023 року та на додаткове рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 13 грудня 2023 року, скасувати та ухвалити нові судові рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Ормс» 15266,64 грн. безпідставно набутих коштів, 1539,63 грн. процентів річних та 6824,19 грн. інфляційних збитків за користування коштами.

В задоволенні позову до ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Ормс» 2684 грн. судових витрат по сплаті судового збору в суді першої інстанції та 4026 грн. судових витрат по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції.

Заяву адвоката Мініх Ірини Миколаївни про стягнення судових витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Ормс» на користь ОСОБА_2 3500 грн. судових витрат, понесених на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 лютого 2024 року.

Судді: Р.С. Гринчук

А.М. Костенко

Т.В. Спірідонова