Постанова

від 08.02.2024 по справі 688/3833/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 688/3833/23

Провадження № 22-ц/4820/426/24

Хмельницький апеляційнийсуд ускладі колегіїсуддів судовоїпалати зрозгляду цивільнихсправ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ ПАК» про стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2023 року (суддя Стаднічук Н.Л.).

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ ПАК» про стягнення грошових коштів.

В обґрунтування позову зазначав, що 13.04.2023 ОСОБА_1 сплачено грошові кошти в сумі 25 200,26 грн на банківський рахунок ТОВ «АРТ ПАК». Відповідно до призначення платежу, вказаного у квитанції від 13.04.2023, платіж було здійснено у якості попередньої оплати за лісоматеріали згідно рахунку №АП-0000013 від 12.04.2023.

В той же час, платіж від 13.04.2023 в сумі 25 200, 26 грн був здійснений позивачем помилково, позивач не мав наміру купувати у відповідача будь-які лісоматеріали.

Крім того, з моменту здійснення помилкового платежу (13.04.2023) відповідач не вчинив жодних дій, які б свідчили про намір здійснення поставки лісоматеріалів на користь позивача. Це також підтверджує той факт, що позивач не мав наміру придбавати лісоматеріали, а відповідач - поставляти їх позивачу.

Виявивши факт здійснення помилкового платежу, позивач 07.07.2023 звернувся до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів, набутих без належної правової підстави.

Проте, станом на дату подання цієї позовної заяви грошові кошти в сумі 25200,23 грн відповідачем повернуті не були.

Враховуючи те, що вимога про повернення грошових коштів, набутих без належної правової підстави була пред?явлена позивачем 07.07.2023, строк на виконання відповідачем грошового зобов?язання сплив 14.07.2023, а з 15.07.2023 розпочався період прострочення виконання грошового зобов`язання. А тому, з урахуванням приписів частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України з відповідача, станом на 20.08.2023, підлягає стягненню на користь позивача три відсотки річних, що складає: 25 200,23 грн х 3% / 365 ? 37 = 76,64 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 25 276,87 грн, в тому числі 25 200,26 грн основного боргу, 76,64 грн - три відсотки річних, та судовий збір у розмірі 1073,6 грн.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог повністю. При цьому, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Вказує, що приймаючи рішення у даній справі суд першої інстанції допустив до оцінки у якості належного та допустимого доказу повідомлення ОСОБА_2 , посвідчене приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур Н.Р. Позивач вважає, що вказаний доказ є неналежним та не може бути покладений в основу обґрунтування рішення у справі. Вказує, що договірних відносин між сторонами не виникало, договір про який заявляє відповідач укладено з ОСОБА_2 , який нібито є майстром позивача. Посилається на те, що у рахунку-фактурі не вказано позивача ні у якості одержувача товару, ні у якості платника. Крім того, відповідачем взагалі не надано належних та допустимих доказів, щодо того, що між сторонами досягнуто усіх істотних умов договору купівлі-продажу.

ТОВ «Арт Пак» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказує, що суд першої інстанції об`єктивно встановив обставини справи, так позивач оплатив кошти не помилково, а цілеспрямовано та за наявності правової підстави. Грошові кошти за погодженою між сторонами домовленістю перераховувалися в якості оплати продукції за договором, що був укладений між сторонами у спрощений спосіб, зокрема, виставленням відповідачем рахунку на оплату та його оплати без жодних зауважень зі сторони позивача. При цьому позивачем не спростовується факт перерахування спірних коштів відповідачу саме згідно з рахунку на оплату від №АП-0000013 від 12.04.2023. Зазначає, що доводи позивача в апеляційній скарзі, що сторонами не укладено договору, а тому кошти перераховані помилково не узгоджуються з доводами позовної заяви, адже у позові було зазначено про помилкове перерахування коштів та відсутність намірів позивача перераховувати кошти відповідачу, а також про відсутність намірів відповідача поставляти товар позивачу.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 12.04.2023 ТОВ «АРТ РАК» виставило рахунок-фактуру № АП-0000013 на суму 25200,26 грн за товар брус клеєний сосновий 0,823 м.куб (а.с. 5).

Згідно з квитанції № 49599ае8da1a11ed8e0102420a000196 від 13.04.2023 ОСОБА_1 перераховано ТОВ «АРТ ПАК» 25200,26 грн з призначенням платежу: попередня оплата за лісоматеріали згідно рахунку АП-0000013 від 12.04.2023 (а.с. 6).

05.07.2023 ОСОБА_1 направив ТОВ «АРТ ПАК» вимогу про повернення грошових коштів, набутих без належної правової підстави, в якій вимагає в строк, що не перевищує 7 днів з дати пред`явлення вимоги здійснити повернення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 25200,26 грн (а.с.7).

19.07.2023 за вих. №55 ТОВ «АРТ ПАК» направлено ОСОБА_1 відповідь на вимогу про повернення грошових коштів від 05.07.2023, в якій повідомлено, що вимогу вважають безпідставною, кошти ним були сплачені не помилково, а згідно конкретного рахунку-фактури на зроблене його представником замовлення. Для врегулювання ситуації запропоновано забрати його замовлення без сплати за його зберігання до 11.08.2023(а.с.53).

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наявності між сторонами договірних відносин та відсутності підстав для стягнення з відповідача коштів як безпідставно набутих.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до частини 1статті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1статті 627 ЦК України).

Згідно зістаттею 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідь особи,якій адресованапропозиція укластидоговір,про їїприйняття (акцепт)повинна бутиповною ібезумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина 1,2 статті 642 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 3статті 651 ЦК Українизміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (частина 2статті 653 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.

Суть кондикційного зобов`язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов`язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (стаття 1213 ЦК), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна, а набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Отже, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань.

Вказана правова позиція сформульована Верховним Судом у постановах: від 10 вересня 2018 року у справі № 638/11807/15-ц (провадження № 61-1215св17), від 12 вересня 2018 року у справі № 154/948/16 (провадження № 61-4497ск18), від 12 грудня 2018 року у справі № 205/3330/14-ц (провадження № 61-1133св18).

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що підставою для перерахунку коштів у розмірі 25200,26 грн позивачем відповідачу є виникнення у них договірних відносин з приводу постачання лісоматеріалів, а тому підстави для застосування положень ст. 1212 ЦК України відсутні.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо того, що відповідачем взагалі не надано належних та допустимих доказів, що між сторонами досягнуто усіх істотних умов договору купівлі-продажу лісоматеріалів.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

До позову самим позивачем додано рахунок-фактуру № АП-0000013 від 12.04.2023 і квитанцію № 49599ае8da1a11ed8e0102420a000196 від 13.04.2023, які є первинним фінансовим документом у розумінні ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яким підтверджується здійснення позивачем господарської операції з купівлі бруса у ТОВ «Арт Пак».

А тому, вказані документи є належними та допустимими доказами, які засвідчують існування між сторонами спору зобов`язальних правовідносин.

Разом з тим, суд першої інстанції помилково послався у рішенні на повідомлення ОСОБА_2 як на допустимий доказ у даній справі, і з цього приводу є підставними доводи апеляційної скарги, однак, це не призвело до неправильного вирішення справи.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційних скарг не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набираєзаконної силиз дняїї прийняттята касаційномуоскарженню непідлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 08 лютого 2024 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай