Постанова

від 14.12.2023 по справі 921/644/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2023 р. Справа №921/644/21

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого суддіМАТУЩАКА О.І.

суддівБОЙКО С.М.

СКРИПЧУК О.С.

за участю секретаря судового засідання Гулик Н.Г.

за участю представників сторін

від апелянта: Микитович М.М. (адвокат);

від боржника: Півторак В.М. (адвокат);

Шимечко А.Я. арбітражний керуючий (керуючий реструктуризацією)

розглянувши апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільський м`ясокомбінат» м.Тернопіль

на ухвалуГосподарського суду Тернопільської області від 11.05.2023 (повний текст 14.06.2023, суддя Боровець Я.Я.)

у справі№ 921/644/21

за заявою ОСОБА_1 , с.Великий Глибочок Тернопільскої області

пронеплатоспроможність фізичної особи

ВСТАНОВИВ:

01.10.2021 фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Тернопільської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, відповідно до положень Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою суду від 26.10.2021 відкрито провадження у справі; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 - арбітражного керуючого Шимечка А.Я.

З метою виявлення усіх кредиторів, 27.10.2021 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1

26.11.2021 ТОВ «Тернопільський м`ясокомбінат» звернулося до суду із заявою про визнання кредиторських грошових вимог до боржника - фізичної особи ОСОБА_1 у сумі 16 676 409,63 грн та 4540,00 грн судового збору.

Ухвалою від 11.05.2023 у задоволенні такої заяви відмовлено.

Підставами для такої відмови стало те, що всупереч вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до заяви з грошовими вимогами не подано належних і допустимих доказів (товарних накладних на отримання товару) у який відсутні усі обов`язкові реквізити. В окремих таких накладних є різні отримувачі, відмінні з особою боржника. На окремих відсутні дати і підписи отримувачів і т.д.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

ТОВ «Тернопільський м`ясокомбінат» не погодилося із вказаною ухвалою та подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення про визнання його грошових вимог до боржника у сумі 16 680 949,63 грн.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми процесуального права, зокрема, ст.ст. 7, 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства.

Крім того, ТзОВ «Тернопільський м`ясокомбінат» вважає, що судом першої інстанції невірно дано оцінку обставинам визнання боргу боржником.

Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права місцевим господарським судом, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи та оцінка суду.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі КУзПБ), подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Мотиви, за якими суд дійшов висновку про визнання вимог кредиторів у тому чи іншому розмірі чи про відмову у їх визнанні, можуть бути відображені як в індивідуальній (самостійній, окремій) ухвалі, так і в ухвалі за результатами розгляду вимог усіх кредиторів.

Інший варіант викладення мотивів прийнятого рішення щодо розміру вимог кредиторів може бути таким - мотиви наводяться в індивідуальній (самостійній, окремій) ухвалі, а в ухвалі за результатами розгляду вимог усіх кредиторів мотиви можуть бути не відображеними, однак повинно міститися посилання на ухвалу з приводу розгляду вимог кожного конкретного кредитора.

Правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.06.2022 у справі №910/14927/20.

Судом першої інстанції вірно встановлено та перевірено судом апеляційної інстанції, що 21.12. 2018 та 02.05.2019 між ТОВ «Тернопільський м`ясокомбінат» (як постачальником) та Фізичною особою підприємцем Дяковичем С.Ю. (як, покупцем) укладено договори поставок відповідно №1-2112/18 та №1-0205/19 відповідно, згідно умов яких постачальник зобов`язувався поставити і передати у власність, а покупець - прийняти й оплатити товар в повному розмірі на умовах та в порядку визначеному договорами (п.1.1 договорів).

Постачальник зобов`язується поставити товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у замовленні покупця, які є невід"ємними частинами договору (п.1.2 договорів).

Конкретне найменування та асортимент товару визначається у видаткових накладних (надалі накладні). Усі накладні є складовими частинами договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару (п.1.3 договорів).

Поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі накладних, оформлених відповідно до замовлень покупця. Товар замовлений покупцем, може бути оформлений однією або кількома накладними, що вирішується постачальником самостійно (п.3.1. договорів).

Найменування, асортимент, ціна та загальна кількість товару в партії товару визначається у накладній (п.3.3. договорів).

Заявником в підтвердження здійснених поставок, до суду першої інстанції лише частину товарних накладних, а до суду апеляційної інстанції після заперечень боржника про відсутність первинних доказів здійснення господарських операцій, ще додатково такі накладні, які загалом склали 21 том у кожному по 250 аркушів (що складає одну товарну накладну).

При цьому, заявником до заяви з грошовими вимогами не додано належного розрахунку заборгованості.

Вивченням змісту таких видаткових накладних судом апеляційної інстанції встановлено, що у жодній із таких накладних відсутнє прізвище, ініціали і підпис Дяковича С.Ю., а значаться інші особи з іншими прізвищами без зазначення довіреностей на отримання товаро-матеріальних цінностей із необхідними обов`язковими реквізитами. Товаро-транспортні накладні заявником до заяви не додавалися. На окремих видаткових накладних отримувачами взагалі є юридичні особи. За твердженнями боржника, у окремих накладних адреси поставки не відповідають адресі здійснення господарської діяльності Дяковича С.Ю. і йому не відомі.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 9 Закону України « Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Як вбачається із великої кількості видаткових накладних, такі не відповідають вимогам означеного вище чинного законодавства, а саме головне в частині визначення і ідентифікації особи, яка отримувала зазначений у таких товар.

Відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У п.п. 70-74 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20 зроблено такі висновки: «Крім того, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство.

Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19.

З огляду на означене вище, суд апеляційної інстанції погоджується із позицією суду першої інстанції, що враховуючи надзвичайно великий об`єм первинних документів, які у переважній більшості не дають підстав ідентифікувати особу отримувача товару, тому не підтверджують розмір грошових вимог до боржника, що є підставою для відмови у визнання таких вимог як конкурсного кредитора.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції також погоджується із висновком суду першої інстанції, що відмова у визнанні грошових вимог до боржника, не є перешкодою у зверненні із відповідним позовом в межах справи про неплатоспроможність боржника із належним чином підготовленими і оформленими доказами і з дотриманням принципів господарського судочинства диспозитивності і змагальності (ст.ст. 13 та 14 ГПК України) отримати відповідне рішення суду, яке на відміну від цієї оскаржуваної ухвали суду першої інстанції уже носитиме преюдиційний характер в силу ч.4 ст. 75 ГПК України. Єдине, що у такому разі втратить кредитор, це можливість здійснювати управління конкурсним процесом у справі про неплатоспроможність внаслідок реалізації права вирішального голосу, який кратний одній тисячі гривень із суми загалом визнаних судом грошових вимог в силу ч.2 ст. 47 та ч.4 ст. 48 КУзПБ.

Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Відповідно ст. ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оскаржувану ухвалу суду належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Враховуючи ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає залишенню за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 129, 269-270, 275 - 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ «Тернопільський м`ясокомбінат» залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 11.05.2023 у справі №921/644/21 - без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок оскарження постанови встановлено Господарським процесуальним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Справу повернути до Господарського суду Тернопільської області.

Повний текст постанови складено 07.02.2024.

Головуючий (суддя-доповідач)О.І. МАТУЩАК

СуддіС.М. БОЙКО

О.С. СКРИПЧУК