Постанова

від 06.02.2024 по справі 927/1053/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2024 р. Справа№ 927/1053/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Барсук М.А.

Пономаренка Є.Ю.

без виклику представників сторін

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Філії «Городнянське лісове господарства» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.02.2023

у справі № 927/1053/22 (суддя С.В. Белов)

за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТТ-КОМПАНІ»

про стягнення заборгованості в розмірі 153012,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством "Городнянське лісове господарство" подано до Господарського суду Чернігівської області позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТТ-КОМПАНІ» 153012,15 грн боргу по договору купівлі-продажу необробленої деревини № 79-ГР від 30.03.2020, виконання якого позивач підтверджував товарно-транспортними накладними серії ЧНА №085099 від 08.04.2020, серії ЧНА № 054609 від 24.04.2020, серії ЧНА № 147271 від 05.05.2020, серії ЧНА № 054618 від 07.05.2020, серії ЧНА №094856 від 18.05.2020, серії ЧНА № 104676 від 21.05.2020, серії ЧНВ № 692150 від 13.05.2020.

На думку позивача, у відповідача виник обов`язок оплатити отриману від позивача продукцію в силу умов укладеного 30.03.2020 між сторонамидоговору купівлі-продажу необробленої деревини № 79-ГР.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 08.02.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю; стягнуто з Державного підприємства «Городнянське лісове господарство» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТТ-КОМПАНІ» 5000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів у відповідності до умов договору, що відповідач отримав продукцію, адже товарно-транспортні накладні не підтверджують передачу продукції відповідачу, тож за відсутністю доказів таких доказів підстави для стягнення з відповідача вартості продукції у розмірі 153012,15 грн. відсутні.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2023 замінено позивача у справі № 927/1053/22 Державне підприємство «Городнянське лісове господарство» на Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», яке є правонаступником Державного підприємства «Городнянське лісове господарство».

Не погоджуючись з рішенням суду, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області 08.02.2023 у справі № 927/1053/22 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилався на те, що на момент звернення до суду станом на 16.11.2022 по бухгалтерському рахунку позивача 3611 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» по лісгоспу за Товариством з обмеженою відповідальністю «ТТТ-Компані» рахувалась дебіторська заборгованість за круглі лісоматеріали береза, сосна на суму 153012,15 грн. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Апелянт вважав, що належними та допустимими доказами, які підтверджують факт заборгованості інших осіб перед боржником, можуть бути: договір, товарно-транспортна накладна, видаткова накладна, акти приймання товарів і послуг, тобто первинні документи.

На підтвердження своїх доводів апелянтом додатково надано до апеляційної скарги копії податкових накладних від 08.04.2020 № 134, від 22.04.2020 № 389, від 05.05.2020 №55, від 07.05.2020 № 99, від 13.05.2020 № 214, від 18.05.2020 № 331, від 21.05.2020 № 443.

Апелянт вказував, що відповідно до пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. ДП «Городнянським лісовим господарством» були складені податкові накладні та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податок на додану вартість був сплачений до бюджету згідно декларації за квітень-травень 2020року по строку, згідно чинного законодавства.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

Матеріали справи № 927/1053/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Філії «Городнянське лісове господарства» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.02.2023 у справі № 927/1053/22 залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання ним вказаної ухвали.

12.05.2023 поштою до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла відповідь на ухвалу від 01.05.2023 у справі № 927/1053/22, до якої додано докази сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Філії «Городнянське лісове господарства» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.02.2023 у справі № 927/1053/22 у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції, 30.03.2020 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «ТТТ- КОМПАНІ» та Державним підприємством «Городнянське лісове господарство» укладено договір купівлі - продажу необробленої деревини № 79-ГР. Згідно п. 1.1. цього договору Державне підприємство «Городнянське лісове господарство» передає у власність на умовах франко-верхній або франко-проміжний склад Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТТ- КОМПАНІ» товар, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ТТТ-КОМПАНІ» зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах та способом, вказаними в цьому Договорі. Кількістьл товару визначена п.3.1. та становить: лісоматеріали круглі соснові, категорія якості А, В, С, D - 600 куб.м., лісоматеріали круглі березові, категорія якості А, В, С -600 куб.м.

Ціна на лісопродукцію встановлюється згідно «Прейскурантних цін» на день відправки лісопродукції.

Відповідно до розділу 6 договору датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно-транспортної накладної.

Відповідно до п. 7.1. платіж (передоплата 100 % вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури на протязі 5 календарних днів з дати пред`явлення рахунку до сплати.

Відповідно до ч. 2 ст.527 ЦК України кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже маючи зобов`язання передати майно позивач повинен був потурбуватися за те, щоб у разі виникнення спору продавець зміг доказити про те, що виконання ним свого обов`язку прийнято належним кредитором.

Утім, як правильно відмітив суд першої інстанції, товарно-транспортні не містять відміток про те, що лісоматеріали були передані представнику відповідача, або із обстановки, у якій відбулася передача продукція явно випливало, що виконання поставки здійснено належному кредиторові - покупцю.

У наданих до суду позивачем товарно-транспортних накладних:

- серія ЧНА №085099 від 08.04.2020 зазначено лише прізвище одержувача «Тарасов Є.Я.» та дата і номер доручення одержувача деревини «за дорученням від 14.04.2020 року №3», проте не міститься відтиску печатки Покупця та підпису особи вантажоодержувача щодо прийняття товару;

- серія ЧНА № 054609 від 24.04.2020, серія ЧНА № 147271 від 05.05.2020, серія ЧНА № 054618 від 07.05.2020, серія ЧНА №094856 від 18.05.2020, серія ЧНА № 104676 від 21.05.2020 не зазначено посади, відповідальної особи за здійснення господарської операції, не міститься підпису отримувача товару, відтиску печатки Покупця, дати і номера доручення одержувача деревини;

серії ЧНВ № 692150 від 13.05.2020 не зазначено посади, відповідальної особи за здійснення господарської операції, не міститься підпису отримувача товару, відтиску печатки Покупця, проте зазначено дату і номер доручення одержувача деревини «за дорученням від 05.05.2020 року № 5».

Інших доказів, які б підтверджували отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "«ТТТ-КОМПАНІ» лісо продукції у період квітень-травень 2020 року позивач не надав.

Долучені до матеріалів справи акти звірки взаєморозрахунків за період 3 квартал 2020, за період листопад 2020 та довіреність ТОВ «ТТТ-КОМПАНІ» №5 від 05.05.2020 не свідчать про наявність у позивача заборгованості і не підтверджують здійснення позивачем поставки за вказаними у позовній заяві товаро-транспортними накладними, оскільки останні складені за інший період, ніж період, що зазначений в актах звірки.

Крім того, сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

У постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Відносно аргументів апелянта про відображення господарських операцій з поставки товару відповідачу у податковій звітності, шляхом реєстрації податкових накладних, які свідчать про здійснення позивачем господарської операції в частині поставки товару на суму 153012,15 грн., колегія суддів зазначає таке.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у пункті 9.2. постанови від 03.06.2022 у справі №922/2115/19 конкретизувала висновок колегії суддів Касаційного господарського у складі Верховного Суду, викладений у пункті 44 постанови від 28.08.2020 зі справи №922/2081/19 таким чином: податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач не підтверджує факт поставки йому товару. Обставин сформування податкового кредиту в межах розгляду цієї матеріалами справи не підтверджено. Позивач, який доводить факт поставки, надав власні податкові накладні, які не можуть свідчити про вчинення відповідачем юридично значимих дій з визнання господарської операції.

Крім того, відповідно до пункту 14.1.181. статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом а) пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2. статті 198 ПК України).

Тобто право платника (відповідача, покупця) на віднесення сум податку до податкового кредиту виникло у нього з моменту перерахування ним коштів (у цьому випадку попередньої оплати) постачальнику (Підприємству). Лише такі дії, за відсутності інших доказів у справі, зокрема, первинних бухгалтерських документів, не можуть підтверджувати реальності господарської операції з отримання товару.

Відтак, у суду відсутні підстави враховувати податкову звітність самого лише позивача.

Крім того, в розумінні вимог ст. 269 ГПК України у суду апеляційної інстанції взагалі відсутні підстави приймати до уваги додані позивачем до апеляційної скарги податкові накладні, оскільки вони не надавалась під час розгляду справи судом першої інстанції.

За таких обставин справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач в установленому законом порядку не довів порушення взятих на себе зобов`язань відповідачем на суму 153012,15 грн., що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані вище приписи процесуального закону покликані забезпечити змагальність судового процесу, а також забезпечити додержання принципу правової визначеності, одним з проявів якого є неможливість задоволення позовних вимог за відсутності доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов`язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Висновок суду

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.

Відповідно до ст. 276 ГПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Філії «Городнянське лісове господарства» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.02.2023 у справі № 927/1053/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.02.2023 у справі № 927/1053/22 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №927/1053/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України

Повний текст постанови складено 06.02.2024

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Барсук

Є.Ю. Пономаренко