Постанова

від 30.01.2024 по справі 911/2029/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2024 р. Справа№ 911/2029/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Барсук М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Реуцька Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Бернацька О.В. (довіреність від 12.12.2023 №14-288)

від відповідача: Руденко І.С. (ордер серія СА №1067145 від 30.01.2024)

розглянувши апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "УЧИТЕЛЬ"

на рішення господарського суду Київської області від 09.10.2023

у справі №911/2029/23 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Житлово-будівельного кооперативу "УЧИТЕЛЬ"

про стягнення 619263, 12 грн. заборгованості за договором №20/21-1223-ТЕ-17 постачання природного газу від 28.09.2020, у тому числі 429756, 57 грн. основного боргу, 26307, 20 грн. 3% річних, 163199, 35 грн. інфляційних втрат,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 619263,12 грн. заборгованості за договором № 20/21-1223-ТЕ-17 постачання природного газу від 28.09.2020 р., у тому числі 429756,57 грн. основного боргу, 26307,20 грн. 3 % річних, 163199,35 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Київської області від 09.10.2023 позов задоволено повністю

Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "УЧИТЕЛЬ" на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 429756 (чотириста двадцять дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят шість) грн. 57 коп. основного боргу, 26307 (двадцять шість тисяч триста сім) грн. 20 коп. 3% річних, 163199 (сто шістдесят три тисячі сто дев`яносто дев`ять) грн. 35 коп. інфляційних втрат, 9288 (дев`ять тисяч двісті вісімдесят вісім) грн. 95 коп. судового збору.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до актів приймання-передачі, позивачем було поставлено відповідачу природний газ згідно укладеного договору № 20/21-1223-ТЕ-17 за який відповідач розрахувався частково, тому вимоги щодо стягнення основного боргу, та 3% річних та інфляційних за порушення строків оплати, є доведеними та обґрунтованими.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Житлово-будівельний кооператив "УЧИТЕЛЬ" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 09.10.2023 по справі №911/2029/23 скасувати частково. Ухвалити нове рішення, яким відмовити АТ "НАК "Нафтогаз України" в частині стягнення 26307, 20 грн., 3% річних та 163199, 35 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що заборгованість виникла в період коли у ЖБК «Учитель» був інший директор, станом на теперішній час відповідач належним чином виконує покладені на нього обов`язки за договором про надання послуг. Досудового врегулювання спору не було, будь яких претензій на адресу відповідача не надходило. Також відповідно до статуту ЖБК «Учитель» створено шляхом об`єднання фізичних осіб для надання послуг виключно членам кооперативу, не маючи на меті одержання прибутку. Стягнення з відповідача, який є неприбутковою організацією штрафних санкцій та інфляційних витрат тягне за собою негативні наслідки для ЖБК «Учитель».

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 апеляційну скаргу у справі №911/2029/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

З огляду на те, що вказана апеляційна скарга була подана 15.11.2023 безпосередньо до суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування у суду першої інстанції матеріалів справи №911/2029/23 та відкладення вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів даної справи з суду першої інстанції.

Листом Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 витребувано з господарського суду Київської області матеріали справи №911/2029/23.

23.11.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/2029/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "УЧИТЕЛЬ" та призначено розгляд справи на 30.01.2024р.

08.01.2024 через канцелярію суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти вимог апеляційної скарги. Зазначив, що відповідач визнає борг за використаний природний газ, а також визнає прострочення виконання грошового зобов`язання, а проценти та індекс інфляції, що стягується у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер, тому входять до складу грошового зобов`язання, яке настає на підставі вимог с. 625 ГПК України.

В судовому засіданні 30.01.2024 року представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення 3% річних та інфляційних.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 28.09.2020 р. між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом УЧИТЕЛЬ (споживач) було укладено договір № 20/21-1223-ТЕ-17 постачання природного газу, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язався оплатити газ на умовах договору. (а.с.20-27).

У відповідності до п. 3.11 договору споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному розрахунковому періоді.

Згідно з п. 4.2 договору ціна за 1000 куб.м природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі прейскуранту.

Відповідно до п. 5.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Підпунктом 6 п. 6.2 договору споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу у розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2021 року (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

В подальшому додатковими угодами №1-№9 сторони погодили ціну природного газу у відповідні періоди з 01.10.2020 по 30.04.2021 (а.с. 28-37)

На виконання договору постачальник передав, а споживач отримав природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу на загальну суму 648380,97 грн:

- від 31.10.2020 р. на суму 8815,40 грн, (а.с.38)

- від 30.11.2020 р. на суму 93809,00 грн, (а.с.39)

- від 31.12.2020 р. на суму 125479,69 грн, (а.с.40)

- від 31.01.2021 р. на суму 153707,00 грн, (а.с.41)

- від 28.02.2021 р. на суму 118300,86 грн, (а.с.42)

- від 31.03.2021 р. на суму 104855,10 грн, (а.с.43)

- від 30.04.2021 р. на суму 43413,92 грн (а.с.44), які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками. Факт отримання від позивача наведених обсягів природного газу відповідачем не заперечений.

Відповідачем було частково оплачено поставлений НАК «Нафтогаз України» газ в сумі 218624,40 грн., що підтверджується випискою по рахунку НАК «Нафтогаз України» за період з 31.10.2020 р. до 27.08.2021 р. (а.с.18,19)

З огляду на зазначене, у ЖБК УЧИТЕЛЬ утворилась заборгованість в сумі 429 756,57 грн., у зв`язку з чим НАК «Нафтогаз України» і звернулась з позовними вимогами до суду, нарахувавши на несвоєчасно виконане зобов`язання щодо сплати боргу за поставлений природний газ 3 % річних та інфляційні втрати на підставі ст. 625 ГК України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що заборгованість, за поставлений природний газ, відповідача перед позивачем підтвердження належними та допустимим доказами, тому вимоги щодо стягнення заборгованості та 3% річних , інфляційних за порушення строків оплати, є обґрунтованими та доведеними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як вже зазначалось, скаржник звертаючись з апеляційною скарго, не погоджується з рішенням суду в частині стягнення 3% річних та інфляційних, тому у відповідності до ст.. 269 ГПК України, колегія суддів переглядає рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В частині стягнення основного боргу відповідач не заперечує, щодо існування заборгованості в розмірі 429 756,57 грн.

З матеріалів справи вбачається, що факт порушення відповідачем зобов`язань за договором встановлений та по суті відповідачем не спростований, отже вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 429756,57 грн. є належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що правомірно була задоволена судом першої інстанції.

Окрім основного боргу, у зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати за спожитий природний газ, позивач просить стягнути інфляційні втрати 163 199,35 коп. та 3% річних 26 307,20 грн., нарахованих за період прострочення оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції , що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права а інтересу який полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторів, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язань.

Колегія суддів перевіривши розрахунок 3% річних нарахованих на заборгованість, з урахуванням часткової оплати, за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо за загальний період з 26.01.2021 р. до 30.04.2023 р., вважає його арифметично вірним тому судом першої інстанції правомірно було задоволено вимоги в частині стягнення3% річних в розмірі 26 307,20 грн (за період з 26.01.2021 р. до 30.04.2023 р.).

Також, розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 163199,35 грн., нарахованих на заборгованість відповідача, з урахуванням часткових оплат, щодо актів приймання-передачі природного газу за період з 01.02.2021 р. до 30.04.2023 р.

Колегія суддів, також перевіривши нарахування інфляційних втрат, вважає його арифметично вірним, тому вимоги в частині стягнення інфляційних в розмірі 163 199,35 грн. (період з 01.02.2021 р. до 30.04.2023) є обґрунтованими.

Відповідачем не було надано контррозрахунків.

Стосовно доводів апелянта, щодо досудового врегулювання спору, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 19 ГПК України, сторони вживають заходів досудового врегулювання спору за домовленістю сторін між собою або у випадках коли такі заходи є обов`язковими згідно законодавства України.

В матеріалах справи відсутні докази того, що сторонами погоджувалось досудове врегулювання спору, п.9 договору стосується виникнення спорів (розбіжностей) при укладенні договору, а законом не встановлено обов`язкового досудового порядку врегулювання спору між позивача та відповідач.

Стосовно доводів апелянта, що він не є кінцевим отримувачем послуг наданих позивачем, колегія суддів зазначає, що між ЖБК «Учитель» та НАК «Нафтогаз України» було укладено договір постачання природного газу, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язаний поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язався оплатити газ на умовах договору. Отже, НАК «Нафтогаз України» не укладав договори на постачання природного газу з кожним мешканцем окремо. За умовами договору природний газ, що постачається за цим договором використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. (п.1.2 договору).

Умовами договору зазначається мета використання споживачем природного газу, оскільки від цього залежить ціна природного газу з 1000 м.к., яка не може перевищувати встановлену законодавчо межу. Так до договору було укладено додаткові угоди №1-№9 (а.с.28-37) , якими змінювалась ціна газу встановлена органами державної влади.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи відповідача, викладені за змістом скарги спростовуються обставинами встановленими судом та доказами що містяться у матеріалах справи, а отже доводи відповідача щодо прийняття судом першої інстанції незаконного рішення є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи та доказам, наявним в матеріалах справи.

Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду Київської області від 09.10.2023 року у справі № 911/2029/23, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "УЧИТЕЛЬ" на рішення господарського суду Київської області від 09.10.2023 року у справі № 911/2029/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 09.10.2023 року у справі № 911/2029/23 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на відповідача (апелянта).

Матеріали справи № 911/2029/23 повернути до місцевого господарського суду .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287,288 ГПК України

Повний текст постанови складено 09.02.24

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Барсук

Є.Ю. Пономаренко