Постанова

від 09.02.2024 по справі 910/12175/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2024 р. Справа№ 910/12175/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023

у справі № 910/12175/23 (суддя: Щербаков С.О.)

за позовом Приватного підприємства "ТУРБО-К"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 135 452, 95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ТУРБО-К" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення заборгованості у розмірі 135 452, 95 грн., з яких: 113 200, 01 грн. - інфляційних втрат та 22 252, 93 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 75/128-21/11-121-01-21-10392 від 29.06.2021.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 задоволено позовні вимоги Приватного підприємства "ТУРБО-К". Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Приватного підприємства "ТУРБО-К" 22 252 грн 93 коп. - 3 % річних, 113 200 грн 01 коп. - інфляційних втрат та 2 684 грн 00 коп. - судового збору.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати наданих послуг та відсутність доказів виконання відповідачем постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 у справі № 910/6895/22, позивачем правомірно здійснено донарахування відповідачу 3 % річних та інфляційних втрат. Зауважив, що відповідачем не доведено відсутності вини останнього внаслідок настання обставин непереборної сили. Вказав на те, що у даній справі сторонами у договорі не збільшувався розмір відсотків річних, порівняно з розміром визначеним у ст. 625 ЦК України.

Не погоджуючись з прийнятим судом рішенням, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у справі № 910/12175/23 в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено на підставі неправильного застосування норм матеріального права. Скаржник зазначає, що відповідач позбавлений можливості розраховуватись за договорами у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України. Зауважує, що втрати виробничих потужностей вплинули на фінансовий стан відповідача.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2023 апеляційну скаргу у справі № 910/12175/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у справі № 910/12175/23 було залишено без руху та надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у справі № 910/12175/23 та призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

В межах встановлених судом процесуальних строків письмового відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Учасники справи про розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у справі № 910/12175/23 повідомлялись у встановленому процесуальним законом порядку, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставку електронного документа.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 29.06.2021 між Приватним підприємством "ТУРБО-К" (виконавець) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (замовник) було укладено договір № 75/128-21/11-121-01-21-10392, відповідно до якого виконавець приймає на себе зобов`язання надати замовнику наступні послуги: Код ДК 021:2015 - 51530000-6 Послуги зі встановлення верстатів (послуга: "Капітальний ремонт токарно-гвинторізного верстату модель 1М63Н інвентарний № 15638, токарно-гвинторізних універсальних верстатів модель КА-280 інвентарний № 14718, модель КА-280 інвентарний № 14719").

Вартість послуг визначається відповідно до протоколу узгодження договірної ціни та складає 580 000, 00 грн, крім того 116 000, 00 грн ПДВ, разом 696 000,00 грн (п. 2.1 договору).

Пунктами 2.2, 2.3 договору визначено, що оплата наданих послуг здійснюється за фактично наданий обсяг послуг протягом 60 календарних днів від дати підписання обома сторонами Акту здачі-приймання наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Оплата замовником частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації виконавцем належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 4.2 договору, передача верстатів в ремонт й після ремонту оформляється двосторонніми Актами приймання-передачі верстатів в ремонт і Актами приймання-передачі верстатів з ремонту відповідно, підписаними уповноваженими особами замовника й виконавця.

Приймання наданих послуг замовником та їх передача виконавцем здійснюється за Актом здачі-приймання наданих послуг (п. 5.1 договору).

За умовами пунктів 5.2 - 5.4 договору після завершення надання послуг виконавець складає і направляє замовникові три примірники підписаного зі своєї сторони Акту здачі-приймання наданих послуг для оформлення з додаванням документів, що підтверджують використання ТМЦ (копії актів на списання та інше), а також документів згідно з розділом 4 технічної документації.

Замовник протягом 10-ти днів від дня одержання Акту здачі-приймання наданих послуг зобов`язаний відправити виконавцеві підписаний Акт або мотивовану відмову від приймання результатів наданих послуг.

У випадку мотивованої відмови замовника, сторони складають двосторонній акт із переліком виявлених недоліків, вартості неякісно наданих послуг та строків їх усунення. Виконавець зобов`язаний усунути виявлені недоліки в строк, встановлений в двосторонньому акті, без додаткової оплати.

Відповідно до п. 12.1. договору, він вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до 01.03.2022 (в редакції додаткової угоди № 1 від 17.09.2021).

Як зазначає позивач, відповідно до актів здачі-приймання токарно-гвинторізних верстатів на капітальний ремонт від 28.07.2021, від 30.09.2021, від 07.10.2021, замовником передано, а виконавцем прийнято на капітальний ремонт токарно-гвинторізні верстати КА-280 інвентарний № 14718, КА-280 інвентарний №14719, 1М63Н інвентарний № 15638, які в подальшому відповідно до актів здачі-приймання токарно-гвинторізного верстата з капітального ремонту від 01.12.2021, від 09.12.2021, від 14.12.2021 були повернуті замовнику.

На підтвердження надання послуг з капітального ремонту верстатів матеріали справи містять підписані та скріплені печатками сторін акти здачі-приймання наданих послуг №1 від 01.12.2021 на суму 216 000,00 грн (разом з ПДВ), №2 від 09.12.2021 на суму 216000,00 грн (разом з ПДВ) та №3 від 14.12.2021 на суму 264000,00 грн (разом з ПДВ).

Проте, у зв`язку з несплатою Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" наданих йому послуг за договором №75/128-21/11-121-01-21-10392 від 29.06.2021, Приватне підприємство "ТУРБО-К" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 696 000, 00 грн основної заборгованості, 77 937, 34 грн інфляційних втрат та 7 967, 34 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі № 910/6895/22 позовні вимоги Приватного підприємства "ТУРБО-К" задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Приватного підприємства "ТУРБО-К" заборгованість в розмірі 580 000 (п`ятсот вісімдесят тисяч) грн 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 64 947 (шістдесят чотири тисячі дев`ятсот сорок сім) грн 79 коп., 3% річних в розмірі 6 793 (шість тисяч сімсот дев`яносто три) грн 98 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 776 (дев`ять тисяч сімсот сімдесят шість) грн 13 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі №910/6895/22 змінено. Резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: Позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Приватного підприємства "ТУРБО-К" 696 000 (шістсот дев`яносто шість тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 7 967 (сім тисяч дев`ятсот шістдесят сім) грн 34 коп. 3% річних, 77 937 (сімдесят сім тисяч дев`ятсот тридцять сім) грн. 34 коп. інфляційних втрат та 11 728 (одинадцять тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 57 коп. судового збору". Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУРБО-К" 2 928 (дві тисячі дев`ятсот двадцять вісім) грн. 71 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Судом першої інстанції при прийнятті рішення у справі № 910/6895/22 встановлено наступне:

- факт надання послуг з капітального ремонту верстатів підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами здачі-приймання наданих послуг на загальну суму 696 000,00 грн (разом з ПДВ): №1 від 01.12.2021 на суму 216 000,00 грн (разом з ПДВ), №2 від 09.12.2021 на суму 216000,00 грн (разом з ПДВ) та №3 від 14.12.2021 на суму 264 000,00 грн (разом з ПДВ);

- Державне підприємство визнало факт підписання зазначених актів здачі-приймання наданих послуг та не оспорювало їх відповідність положенням Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність";

- договором не визначено обов`язку та строку надіслання на електронну адресу замовника зареєстрованої податкової накладної, а порядок відшкодування вартості послуг в сумі ПДВ визначений у пункті 2.3. договору - після реєстрації податкової накладної, тобто на наступний день після відповідної події;

- в матеріалах справи №910/6895/22 відсутні будь-які докази оплати наданих послуг на загальну суму 696 000,00 грн.

Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

При цьому, суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 в справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.11.1999 року в справі «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України» від 19.02.2009 та "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).

Отже обставини, які встановлені у постанові Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 у справі № 910/6895/22, яка набрала законної сили, мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують.

Звертаючись до суду з даним позовом, Приватне підприємство "ТУРБО-К" зазначає, що відповідач несвоєчасно виконав свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг, а тому просить суд стягнути з відповідача 113 200, 01 грн. - інфляційних втрат за період з 01.06.2022 по 30.06.2023 та 22 252, 93 грн. - 3 % річних за період з 01.07.2022 по 24.07.2023.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на установлений ст. 204 ЦК України принцип правомірності правочину суд визнає Договір належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та є фактично за своєю правовою суттю договором купівлі-продажу.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи містяться підписані та скріплені печатками сторін акти здачі-приймання наданих послуг на загальну суму 696 000,00 грн (разом з ПДВ): №1 від 01.12.2021 на суму 216 000,00 грн (разом з ПДВ), №2 від 09.12.2021 на суму 216000,00 грн (разом з ПДВ) та №3 від 14.12.2021 на суму 264 000,00 грн (разом з ПДВ). З урахуванням положень пунктів 2.2., 2.3. договору відповідач повинен був оплатити вартість послуг за актом здачі приймання послуг від 01.12.2021 №1 на суму 216000,00 грн до 30.01.2022, за актом здачі приймання послуг від 09.12.2021 №2 на суму 216 000,00 грн до 07.02.2022, за актом здачі приймання послуг від 14.12.2021 №3 на суму 264 000,00 грн до 12.02.2022. Проте вартість поставленого товару не була сплачена. В матеріалах справи №910/6895/22 відсутні будь-які докази оплати наданих послуг на загальну суму 696 000,00 грн.

Також, судом у справі № 910/6895/22 зазначено, що позивачем нараховано до стягнення з Державного підприємства 7 967, 34 грн 3 % річних та 77 937,34 грн інфляційних втрат, з яких: 2 592,00 грн - 3% річних, нарахованих за період з 01.02.2022 по 30.06.2022 на суму боргу в розмірі 216 000,00 грн, 26 824,70 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 01.02.2022 по 31.05.2022 на суму боргу в розмірі 216 000,00 грн; 2 467,73 грн - 3% річних, нарахованих за період з 08.02.2022 по 30.06.2022 на суму боргу в розмірі 216 000,00 грн, 23 000,69 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 01.03.2022 по 31.05.2022 на суму боргу в розмірі 216 000,00 грн; 2 907,62 грн - 3% річних, нарахованих за період з 13.02.2022 по 30.06.2022 на суму боргу в розмірі 264 000,00 грн, 28 111,95 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 01.03.2022 по 31.05.2022 на суму боргу в розмірі 264 000,00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Приписами ст. 551 ЦК України передбачено лише право суд зменшити розмір штрафних санкцій (пені та штрафу), які підлягають стягненню з відповідача. Тож, суд не може не стягувати з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, які в силу закону та встановлених судом вище обставин обгрунтовано нараховані позивачем та за розрахунком, перевіреним судом підлягають стягненню з відповідача.

При цьому, як встановлено судом вище, за умовами договору повна оплата послуг мала б бути здійснена відповідачем до введення воєнного стану на всій території України.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що 3 % річних та інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, 3 % річних виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами позивача, а інфляційні нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому вони не можуть бути зменшені в порядку ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.

Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Судом першої інстанції враховано, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 викладена правова позиція, щодо права суду зменшувати розмір процентів річних нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України. Так, у постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Проте, у вказаній постанові судом було надано оцінку правовідносин, в яких сторонами в договорі було збільшено розмір відсотків річних за ст. 625 ЦК України. В той же час, у даній справі сторонами у договорі не збільшувався розмір відсотків річних, порівняно з визначеним законом у ст. 625 ЦК України.

Застосування позивачем відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснено з урахуванням 3% річних, що відповідає чинному законодавству України та такий розмір не є надмірним.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про відповідність розрахунку інфляційних витрат та 3% річних, оскільки він відповідає умовам договору та вимогам закону, а тому твердження відповідача про те, що судом першої інстанції задовольняючи позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат було порушено вимоги ЦК України не знайшли свого підтвердження.

Стосовно посилання відповідача у апеляційній скарзі щодо підстави відсутності вини Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" внаслідок обставин непереборної сили та незастосування місцевим господарським судом відповідних положень законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

За частиною 2 ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку.

Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах: від 25.01.2022 у справі №904/3886/22, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі №913/20/21.

Колегією суддів встановлено, що пунктами 9.2.-9.4. договору наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно із законодавством України або іншим уповноваженим органом відповідно до законодавства України.

Сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням протягом 10 днів відповідного підтверджуючого документу.

Якщо форс-мажорні обставини тривають більше 3 місяців, сторони мають право розірвати договір, уклавши про це відповідну угоду.

Наявність форс-мажорних обставин звільняє сторони від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання за договором.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в України" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває на час розгляду справи.

Частиною 1 ст. 141 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Отже, відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.

Проте у порушення приписів чинного законодавства та умов договору на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав відповідного документа.

З огляду на вищевикладене, повідомлення Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність обставин непереборної сили.

Судом встановлено, що всупереч пунктів 9.2.-9.4. договору в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин.

Разом із тим, колегія суддів зазначає, що за умовами договору повна оплата послуг мала б бути здійснена до введення воєнного стану на всій території України та настання, на думку Державного підприємства, для нього обставин непереборної сили.

При цьому, наслідком настання форс-мажорних обставин є звільнення відповідача саме від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов`язань, а не їх від виконання самого зобов`язання, натомість предметом спору у даній справі є стягнення штрафних санкцій за несплату суми основної заборгованості за Договором, строк оплати якої настав до настання означених форс-мажорних обставин.

Судова колегія зауважує, що для застосування наслідків форс-мажору у даному випаду не має підстав, оскільки зобов`язання відповідачем мало бути виконано 01.02.2022.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів відповідача про відсутність його вини внаслідок настання обставин непереборної сили.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції ухвалено на підставі неправильного застосування норм матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у справі № 910/12175/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у справі № 910/12175/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у справі № 910/12175/23 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений стороною у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

4. Справу № 910/12175/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков