Постанова

від 07.02.2024 по справі 903/315/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року Справа № 903/315/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є.

судді Мельник О.В.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників:

позивача: Кошик М.Й. адвокат

відповідача: Овчарук А.О. адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 07.11.2023 у справі №903/315/23 в частині стягнення 299 454,47 грн втрат від інфляції, 231 763,20 грн пені, 18336,75 грн 3% річних, 200 000,03 грн штрафу (суддя Шум М.С., м.Луцьк, повний текст складено 20.11.2023)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БФ ТРЕЙД, м.Київ

до відповідача: Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка, с.Губин, Волинська область

про стягнення 1 573 289 грн. 95 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю БФ ТРЕЙД звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом в якому просить суд стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка 1 573 289, 95 грн. в тому числі 373 635,62 грн. основного боргу, 463 526,31 грн. - пені, 36 673,50 грн. 3% річних, 299 454,47 грн. втрат від інфляції, 400 000,05 грн. штрафу та судові витрати.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 07.11.2023 у справі № 903/315/23 позов задоволено. Стягнуто з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ ТРЕЙД" 1 573 289,95 грн. в тому числі 373 635,62 грн. основного боргу, 463 526,31 грн. - пені, 36 673,50 грн. 3% річних, 299 454,47 грн. втрат від інфляції, 400 000,05 грн. штрафу та 24 175,82 грн. витрат пов`язаних з оплатою судового збору.

Не погоджуючись частково з ухваленим рішенням, Приватне-орендне сільськогосподарське підприємство ім.Івана Франка звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій просить суд ухвалити судове рішення, яким рішення Господарського суду Волинської області від 07.11.2023 року у справі № 903/315/23 скасувати в частині стягнення з ПОСП ім. Івана Франка на користь ТОВ «БФ ТРЕЙД» 299 454,47 грн. інфляційного відшкодування (100% від нарахованих), 231 763,20 грн. пені (50% від нарахованих), 18336,75 грн. 3% річних (50% від нарахованих), 200 000,03 грн. штрафу (50% від нарахованих).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що нарахування інфляційного відшкодування за порушення грошового зобов`язання, еквівалент якого визначений у іноземній валюті, враховуючи практику Верховного Суду у постановах Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2019 року у справі №130/1058/16; від 23 жовтня 2019 року у справі №369/661/15-ц; від 23 вересня 2019 року у справі №638/4106/16-ц; від 20 лютого 2019 року у справі №638/10417/15-ц та у постанові Касаційного господарського суду від 11 жовтня 2018 року у справі №905/192/18 є незаконним.

Пунктом 6 прохальної частини заперечень на відповідь на відзив ПОСП ім. Івана Франка просило зменшити розмір заявленої до стягнення пені та штрафу на 90% до 46 352,63 грн. та 40 000,01 грн. відповідно (у випадку задоволення позовних вимог зокрема у частині стягнення пені та штрафу). У судовому засіданні представник ПОСП ім. І. Франка підтримав вказане прохання. Однак суд першої інстанції відмовив у задоволенні вказаного клопотання ПОСП ім.І. Франка.

При цьому, відповідач зазначає, що позивач у позовній заяві (а. 2) визнає факт сплати відповідачем 4 559 833,00 грн. вартості товару (у гривневому еквіваленті іноземної валюти, що значно збільшило вартість товару у національній валюті для відповідача).

Відповідача вважає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені.

Відповідач зазначає, що загальновідомим фактом є те, що Київська область була частково окупована військовими російської федерації, при цьому окупованою була територія на відстані 30-35 км від базису поставки (FCA, склад Постачальника за адресою: Київська обл., м. Фастів, вул. Великоснітинська, 59), що визначений п. 4 копії Специфікації № 2 до копії Договору поставки № БФ22/03-09-01 від 09.03.2022 року. Цілком очевидним є той факт, що здійснення будь-якого відвантаження монополію фосфату МКР 0-52-34 протягом березня 2022 року із вказаного базису поставки зменшувало ризики ТОВ «БФ ТРЕЙД» щодо того, що вказана продукція буде знищена/розграбована/вивезена у невідомому напрямку. Природним є те, що шаблони договору поставки продукції були підготовлені позивачем до 24.02.2022 року та не враховували реалій після вказаної дати, які полягали у тому, що по-суті операція рятування товару ТОВ «БФ ТРЕЙД» могла бути оформлена таким кабальним договором поставки (згідно предмету позову сума штрафних/компенсаційних санкцій більш як у 3 рази перевищує суму основного боргу). Вказане на думку відповідача, обов`язково повинне бути враховане апеляційним судом при переглядів рішення у даному спорі, з огляду на такий принцип, що закріплений у господарсько-процесуальному законодавстві як верховенство права (п. 1 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Таким чином, відповідач вважає, що рішення Господарського суду Волинської області від 07.11.2023 року у справі №903/315/23 підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 299 454,47 грн. інфляційного відшкодування (100% від нарахованих), 231 763,20 грн. (50% від нарахованих), 18 336,75 грн. втрат від інфляції (50% від нарахованих), 200 000,03 грн. штрафу (50% від нарахованих), на підставі п.4 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на порушення судом першої інстанції ст.625 ЦК України, а також ч.3 ст.551 ЦК України і ст.233 Господарського кодексу України.

Ухвалою від 26.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 07.11.23р. у справі № 903/315/23 в частині стягнення 299 454,47 грн втрат від інфляції, 231 763,20 грн пені, 18336,75 грн 3% річних, 200 000,03 грн штрафу та розгляд апеляційної скарги призначено на 24 січня 2024 року.

18 січня 2024 року від ТОВ «БФ ТРЕЙД» надійшов відзив в якому просить суд апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ІМ. Івана Франка залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 07.11.2023 року по справі 903/315/23 без змін. Позивач зазначає, що курсова різниця і інфляційні збитки є різними видами збитків, то позивач аргументовано застосував до відповідача і перше і друге, оскільки дане передбачене договором. Крім того, звертає увагу на те, що відповідач і досі не виконав свої зобов`язання щодо оплати вартості товару та з 25 січня 2023 року не здійснював жодної оплати. Таким чином у відповідача станом на сьогодні існує грошова заборгованість (основний борг) у розмірі 373 635,62 грн. Тобто відповідач не виконує умови договору вже понад 20 місяців і продовжує користуватися грошовими коштами позивача, хоча штрафні санкції за невиконання умов договору були нараховані відповідачу (в тому числі і 3% річних за користування чужими коштами) лише станом на березень 2023 року. Відповідач не надає жодних доказів, які могли б свідчити про скрутне фінансове становище чи будь-який інший доказ, який би міг свідчити про неможливість виконання договірних зобов`язань (в тому числі і щодо штрафних санкцій). Тим паче що договір поставки був укладений сторонами 09 березня 2022 року, тобто в умовах воєнного стану, і відповідач усвідомлював наслідки невиконання умов договору і підписуючи договір узгоджував з позивачем усі наявні штрафні санкції за договором. Таким чином позивач вважає, що відповідач хоче уникнути відповідальності.

Ухвалою суду від 24.01.2024 розгляд справи відкладено на 07 лютого 2024 року.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.02.2024 підтримав доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення. Просив суд рішення Господарського суду Волинської області від 07.11.2023 року у справі №903/315/23 скасувати в частині стягнення з ПОСП ім. Івана Франка на користь ТОВ «БФ ТРЕЙД» 299 454,47 грн. інфляційного відшкодування (100% від нарахованих), 231 763,20 грн. пені (50% від нарахованих), 18 336.75 грн. 3% річних (50% від нарахованих), 200 000,03 грн. штрафу (50% від нарахованих).

В судовому засіданні 07.02.2024 представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення. Просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 07.11.2023 року по справі 903/315/23 без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні 07.02.2024, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 09.03.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БФ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 39486606) як постачальником, та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством ім.Івана Франка (код ЄДРПОУ 03373842), як покупцем, було укладено Договір поставки № БФ22/03-09-01 (далі - договір) (а.с. 18-27 т.1).

Відповідно до п.2.1. договору постачальник зобов`язується передати покупцю Товар відповідно до Специфікації (Додатків) та умов цього Договору, а покупець зобов`язується прийняти Товар та своєчасно оплатити вартість Товару (партії Товару) на умовах цього Договору.

Товар відповідно до умов договору складає мінеральні добрива, засоби захисту рослин та інша продукція виробничо-технічного призначення.

Згідно з п. 3.1. договору покупець надає замовлення постачальнику, в якому зазначає (асортимент та номенклатуру) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами Товару, кількість Товару, та строками поставки.

Відповідно до п. 3.2. договору постачальник отримавши замовлення від покупця, на його основі готує Специфікацію (Додаток) та договору і направляє її на узгодження та підписання.

Згідно із п. 5.2. договору порядок та строки оплати партії товару зазначаються у відповідній Специфікації (Додатку) до цього договору.

Пунктом 5.4 договору встановлено, що якщо покупець здійснює оплату товару (Партії Товару) у строк, що перевищує строк, зазначений у відповідній Специфікації (Додатку) на 20 (двадцять) календарних днів, то така оплата вважається простроченою і постачальник має право вимагати сплати покупцем неустойки у виді штрафу, в розмірі 10% від суми Заборгованості, починаючи з 21 (двадцять першого) календарного дня прострочення оплати.

У пункті 5.7 договору сторони передбачили , що сторони домовляються, що в разі, коли ціна товару визначається в гривні виходячи з ціни в іноземній валюті, то для визначення ціни товару використовується курс продажу валюти відповідно до даних Міжбанківської валютної біржі (надалі - Комерційний Курс) на кінець банківського дня/закритгя торгів згідно офіційних даних, що погоджені Сторонами в Специфікації до Договору на дату, що передує даті виставлення рахунку на оплату або даті акту коригування вартості, якщо інше не визначено Специфікацією.

Якщо ціна товару за даним договором визначається в гривні виходячи з ціни в іноземній валюті, то рахунок на оплату вартості такого товару (частини товару) є дійсним для оплати протягом терміну, який зазначений в рахунку на оплату. У випадку, коли термін сплати не вказаний в рахунку на оплату, такий рахунок на оплату дійсний протягом 2 (двох) банківських днів з дати його виставлення постачальником (п.5.8 договору).

Згідно п.5.9 договору, у випадку, якщо постачальник не отримав від покупця грошові кошти в повному обсязі згідно рахунку на оплату та умов Специфікації до договору в термін, вказаний в п. 5.8. цього договору постачальник має право виставити покупцю новий рахунок на оплату. В такому випадку вартість товару (частини товару) в гривнях може бути змінена у відповідності до п. 5.7. договору. У випадку продажу товару на умовах відтермінування оплати або у випадку прострочення покупцем оплати вартості товару, корегування вартості товару здійснюється лише у разі збільшення курсу продажу іноземної валюти до гривні на дату оплати по відношенню до курсу на дату укладення Специфікації до договору.

Відповідно до п.5.10 договору, постачальник залишає за собою право здійснити перерахунок ціни з подальшою зміною вартості поставленого товару у випадку прострочення оплати заборгованості відповідно до фактичного комерційного курсу, що діяв на переддень фактичного закриття заборгованості сторонами покупцем, якщо інше не передбачено Специфікацією.

У пункті 5.14 договору, сторони погодили, що за умови здійснення покупцем часткової попередньої оплати та відтермінування повної оплати облік взаєморозрахунків між постачальником та покупцем здійснюватиметься за наступним принципом: відвантаження товару за попередньо оплаченим рахунком на оплату здійснюватиметься частково в пропорційному співвідношенні до кожної партії товару, виходячи із умов оплати та ціни, зазначених в Специфікації до договору, по мірі надходження товару. Частина неоплаченого товару може бути переоцінена постачальником шляхом виставлення нового рахунку на оплату або шляхом складання акту коригування вартості у відповідності до зміни курсу продажу іноземної валюти по відношенню до гривні відповідно до п. 5.7. договору.

Згідно п.11.3 договору, у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати партії товару, зазначеної у відповідній Специфікації додатку до цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у відсотках річних від суми простроченого платежу, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення. Відповідно до вимог статті 232 Господарського кодексу України. Сторони погоджують, що нарахування штрафних санкцій, передбачених цим пунктом, не обмежується 6-місячним строком, а нараховується і сплачується за увесь час Прострочення.

У випадку прострочення виконання грошового зобов`язання покупець має сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми (п. 11.4 договору).

09 березня 2022 року між постачальником та покупцем була підписана Специфікація №2 до вищезазначеного Договору, на поставку 49,6 т. Монокалій фосфат МКР 0-52-34 загальною вартістю 4 498 233,52 грн. (з ПДВ), відповідно до якої покупець зобов`язувався оплатити вартість товару протягом 14-ти дня після відвантаження товару постачальником (а.с.28 т.1).

Згідно п.2 Специфікації №2, загальна вартість товару, що поставляється згідно даної Специфікації, становить 4498 233,52 грн у т.ч. ПДВ: 749 705,58 грн, що станом на 09 березня 2022 року є еквівалентом 153 760 USD по курсу продажу 29,2549 гривень за 1 USD на міжбанківській валютній біржі згідно даних, що опубліковані на сайті http://minfin.com.ua/currency/mb/USD/. Вартість товару може бути змінена шляхом виставлення постачальником нового рахунку та/або складання акту коригування вартості з врахуванням зміни курсу USD до гривні на міжбанківській валютній біржі на день, що передуватиме дню оплати (часткової оплати) товару. У випадку продажу товару на умовах, відтермінування оплати або у випадку прострочення покупцем оплати вартості товару, корегування вартості товару здійснюється лише у разі збільшення курсу продажу іноземної валюти до гривні на дату оплати по відношенню до курсу на дату укладення Специфікації до Договору.

Форма оплати безготівкова. Розрахунок проводиться згідно рахунку, виставленого Постачальником. Термін сплати рахунку покупцем протягом 14-ти дня після відвантаження товару Постачальником (п.3 Специфікації №2).

Відповідно до п.4. Специфікації №2 до договору, умови поставки товару - FCA (Incoterms 2010), склад постачальника з адресою Київська область, м. Фастів, вул. Великоснітинська, 59. Самовивіз зі складу постачальника. Відвантаження товару покупцю відбулось 17.03.2022 року, що підтверджується видатковими накладними №528 та 529 від 17.03.2022 року.

Згідно до умов Специфікації №2 до договору, термін з оплати сплинув - 31.03.2022.

Позивачем відповідно до видаткових накладних №528 та №529 від 17.03.2022 відвантажено відповідачу товару з урахуванням актів коригування на загальну суму 4 933 468,62 грн (а.с. 30-43 т.1), а відповідачем в свою чергу було здійснено часткову оплату товару на суму 4 559 833,00 грн., що підтверджується карткою рахунку 361 «БФ ТРЕЙД» за 09.03.2022-17.03.2023 (а.с. 44-49 т.1) та платіжними інструкціями №9835 від 25.03.2022 на суму 198 233,00 грн; №9860 від 30.03.2022 на суму 300 000,00 грн; №205 від 08.04.2022 на суму 800 000,00 грн; №582 від 06.05.2022 на суму 1 100 000,00 грн; №603 від 22.07.2022 на суму 450 000,00 грн; №605 від 25.07.2022 на суму 50 000,00 грн; №10119 від 26.07.2022 на суму 200 000,00 грн; №10146 від 02.08.2022 на суму 500 000,00 грн; №46 від 23.08.2022 на суму 55 000,00 грн; №846 від 23.08.2022 на суму 245 000,00 грн; №709 від 06.10.2022 на суму 150 000,00 грн; №947 від 11.10.2022 на суму 100 000,00 грн; №10541 від 17.10.2022 на суму 100 000,00 грн; №11553 від 14.12.2022 на суму 86 600,00 грн; №11579 від 15.12.2022 на суму 100 000,00 грн; №11715 від 21.12.2022 на суму 50 000,00 грн. №12417 від 25.01.2023 на суму 75 000,00 грн., (а.с. 50-66 т.1).

Таким чином позивач виконав свої обов`язки по поставці товару відповідно до умов договору та Специфікації, натомість відповідач не здійснив повної оплати вказаного товару.

А тому, відповідності до Специфікації №2, позивачем складено Акти коригування вартості № 22 від 22.07.2022 року, №23 від 25.07.2022 року, №24 від 26.07.2022 року, №25 від 02.08.2022 року, №39 від 23.08.2022 року, №274 від 06.10.2022 року, №75 від 11.10.2022 року, №77 від 17.0810.2022 року, №82 від 14.12.2022 року, №83 від 15.12.2022 року, №85 від 21.12.2022 року та №2 від 25.01.2023 року (а.с.32-43 т.1).

Таким чином, відповідно до здійснених покупцем часткових платежів та на підставі Специфікації №2 до договору постачальником було здійснено коригування вартості оплаченої частини товару на суму 435235,10 грн. на підставі п.5.9 договору, п.2 Специфікації №2.

Враховуючи той факт, що позивачем було відвантажено відповідачу товару на загальну суму 4 933 468,62 (з врахуванням коригування вартості оплаченої частини товару), що підтверджується видатковими накладними №528 та №529 від 17.03.2022 року та Актами коригування, а відповідачем було сплачено 4 559 833,00 грн., у відповідача перед позивачем сформувалась дебіторська заборгованість у розмірі 373 635,62 грн.

Днем порушення зобов`язання з оплати вартості товару вважається 01.04.2022, станом на яке у відповідача перед позивачем існувала дебіторська заборгованість у розмірі 4 000 000,52 грн. Таким чином, у відповідача, виникло зобов`язання щодо сплати пені, відповідно до п. 11.3. Договору, 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України та інфляційних збитків, відповідно п.11.4 договору. Крім того відповідач також застосував штраф, передбачений п. 5.4. Договору у розмірі 10%.

Таким чином, за період з 01.04.2022 р. по 17.03.2023 р. включно з урахуванням п.п.5.4, 11.3, 11.4 договору, позивач нарахував відповідачу наступні штрафні санкції: пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань у розмірі 463 526,31 грн.; 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 36 673,50 грн.; інфляційні збитки - 299 454,47 грн.; штраф 10% від вартості відвантаженого та неоплаченого товару починаючи з 21-го дня заборгованості у розмірі 400 000,05 грн. Загальна сума неустойки та відсотків річних за користування чужими коштами та інфляційних втрат за порушення покупця по оплаті Товару складає 1 199 654,33 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості з урахуванням основного боргу 373 635,62 грн, та неустойки 863526,36 грн, відсотків річних за користування чужими коштами передбачених договором та ст. 625 ЦК України та інфляційних збитків 336127,97 грн, станом на дату складання позовної заяви 17 березня 2023 року, становить 1 573 289.95 грн.

Враховуючи вищевикладене, Товариство з обмеженою відповідальністю БФ ТРЕЙД звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом в якому просить суд стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка 1 573 289, 95 грн. в тому числі 373 635,62 грн. основного боргу, 463 526,31 грн. - пені, 36 673,50 грн. 3% річних, 299 454,47 грн. втрат від інфляції, 400 000,05 грн. штрафу.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 07.11.23р. у справі № 903/315/23 позов задоволено.

Як вбачається запеляційної скаргиПриватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім.Івана Франка просить суд апеляційної інстанції рішення Господарського суду Волинської області від 07.11.2023 року у справі № 903/315/23 скасувати в частині стягнення з ПОСП ім. Івана Франка на користь ТОВ «БФ ТРЕЙД» 299 454,47 грн. інфляційного відшкодування (100% від нарахованих), 231 763,20 грн. пені (50% від нарахованих), 18 336.75 грн. 3% річних (50% від нарахованих), 200 000,03 грн. штрафу (50% від нарахованих).

Таким чином, відповідач оскаржує рішення Господарського суду Волинської області від 07.11.2023 року у справі № 903/315/23 лише в частині заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 299 454,47 грн. інфляційного відшкодування, 231 763,20 грн. пені (50% від нарахованих), 18 336.75 грн. 3% річних (50% від нарахованих), 200 000,03 грн. штрафу (50% від нарахованих).

Отже, рішення Господарського суду Волинської області від 07.11.2023 року у справі №903/315/23 з урахуванням вимогст.269 Господарського процесуального кодексу Українисудом апеляційної інстанції переглядається лише в оскаржуваній частині.

Щодо нарахування позивачем стягнення з відповідача 299 454,47 грн втрат від інфляції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 11.4 договору, у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання покупець має сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Як встановлено нормами Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Тому норми ч.2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, яке визначене у гривні.

Офіційний індекс інфляції - це знецінення, зниження купівельної спроможності грошової одиниці України - гривні, а не іноземної валюти, тому долар США у борговому зобов`язанні індексації не підлягає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від01 березня 2017 року у справі №6-284цс17, у постанові Верховного Суду від20 лютого 2020 року по справі №638/10417/15-ц.

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені ч.2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від11.10.2018 по справі №905/192/18, від 05 липня 2018 року по справі№761/1617/15-ц.

Договором поставки №БФ22/03-09-01 та Специфікацією №2 до нього передбачено визначення ціни товару у гривнях з урахуванням ціни у доларах США (USD), алгоритм визначення ціни та підстави застосування.

Відповідно до п.5.7. Договору, Сторони домовляються, що в разі, коли Ціна Товару визначається в гривні виходячи з ціни в іноземній валюті, то для визначення Ціни Товару використовується курс продажу валюти відповідно до даних Міжбанківської валютної біржі (надалі - Комерційний Курс) на кінець банківського дня/закриття торгів згідно офіційних даних, що погоджені Сторонами в Специфікації до Договору на дату, що передує даті виставлення Рахунку на оплату або даті акту коригування вартості, якщо інше не визначено Специфікацією.

В п. 5.8. Договору зазначено, якщо ціна Товару за даним Договором визначається в гривні виходячи з ціни в іноземній валюті, то Рахунок на оплату вартості такого Товару (частини Товару) є дійсним для оплати протягом терміну, який зазначений в Рахунку на оплату. У випадку, коли термін сплати не вказаний в Рахунку на оплату, такий Рахунок на оплату дійсний протягом 2 (двох) банківських днів з дати його виставлення Постачальником.

Пунктом 5.9. договору передбачено, що у випадку, якщо Постачальник не отримав від Покупця грошові кошти в повному обсязі згідно Рахунку на оплату та умов Специфікації до Договору в термін, вказаний в п. 5.9. цього Договору Постачальник має право виставити Покупцю новий Рахунок на оплату. В такому випадку вартість Товару (частини Товару) в гривнях може бути змінена у відповідності до п. 5.7. Договору. У випадку продажу Товару на умовах відтермінування оплати або у випадку прострочення Покупцем оплати вартості Товару, корегування вартості Товару здійснюється лише у разі збільшення курсу продажу іноземної валюти до гривні на дату оплати по відношенню до курсу на дату укладення Специфікації до Договору.

Так, зокрема у п.2 Специфікації №2 зазначено, що загальна вартість товару, що поставляється згідно даної Специфікації, становить 4498 233,52 у т.ч. ПДВ: 749 705,58, що станом на 09 березня 2022 року є еквівалентом 153 760 USD по курсу продажу 29,2549 гривень за 1 USD на міжбанківській валютній біржі згідно даних, що опубліковані на сайті http://minfin.com.ua/currency/mb/USD/. Вартість Товару може бути змінена шляхом виставлення Постачальником нового рахунку та/або складання акту коригування вартості з врахуванням зміни курсу USD до гривні на міжбанківській валютній біржі на день, що передуватиме дню оплати (часткової оплати) Товару. У випадку продажу Товару на умовах, відтермінування оплати або у випадку прострочення Покупцем оплати вартості Товару, корегування вартості Товару здійснюється лише у разі збільшення курсу продажу іноземної валюш до гривні на дату оплати по відношенню до курсу на дату укладення Специфікації до Договору.

Отже, захист майнових інтересів позивача в аспекті ймовірного знецінення грошових коштів забезпечено можливістю стягнення курсової різниці відносно вартості поставленого товару, однак лише з дотриманням погоджених сторонами умов та підстав.

Колегія суддів зауважує, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №296/10217/15-ц було відступлено від висновків щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у постановах колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 листопада 2019 року у справі №910/15951/18, від04 грудня 2019 року у справі №910/15714/18 та вказано, що оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає. У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідно до видаткових накладних №528 та №529 від 17.03.2022 поставлено відповідачу товар 49,6 т. монокалію фосфат МКР 0-52-34 на загальну суму 4498233,52 грн (2249116,76 грн + 2249116,76 грн = 4498233,52 грн) (а.с. 30-31 т.1),

Відповідач в свою чергу здійснював оплату товару частково, що підтверджується платіжними інструкціями №9835 від 25.03.2022 на суму 198 233,00 грн; №9860 від 30.03.2022 на суму 300 000,00 грн; №205 від 08.04.2022 на суму 800 000,00 грн; №582 від 06.05.2022 на суму 1 100 000,00 грн (а.с.50-53 т.1).

В подальшому сторони відповідно до п.5.9 договору, п.2 Специфікації №2 склали акти коригування вартості товару з врахуванням зміни курсу USD до гривні на міжбанківській валютній біржі на день, що передуватиме дню оплати (часткової оплати) товару, які підписані сторонами та скріплені їх печатками (а.с.32-43 т.1).

Так, 22 липня 2022 року відповідно до п.5.9 договору, п.2 Специфікації №2 сторони провели коригування вартості поставленого та частково оплаченого товару (3,96956119306 т. монокалія фосфат МКР 0-52-34) за видатковою накладною №529 від 17.03.2022 про що складено акт №22 коригування вартості згідно якого за накладною ціна товару без ПДВ становила 75575,16 грн, після корегування ціна товару без ПДВ становила 94468,88 грн. Таким чином, результат зміни ціни товару з 360000,26 грн з ПДВ за актом №22 коригування вартості склав 450000,00 грн з ПДВ, тобто ціна збільшилась на 89999,74 грн в т.ч. ПДВ 14999,96 грн (а.с. 32 т.1).

Відповідач здійснив оплату товару на суму 450 000,00 грн згідно платіжної інструкції №603 від 22.07.2022 (а.с. 54 т.1).

25 липня 2022 року сторони провели коригування вартості поставленого та частково оплаченого товару (0,44106235476 т. монокалія фосфат МКР 0-52-34) за видатковою накладною №529 від 17.03.2022 про що складено акт №23 коригування вартості згідно якого за накладною ціна товару без ПДВ становила 75575,16 грн, після корегування ціна товару без ПДВ становила 94468,88 грн. Результат зміни ціни товару з 40000,03 грн з ПДВ за актом №23 коригування вартості склав 50000,00 грн, тобто ціна збільшилась на 9999,97 грн в т.ч. ПДВ 1666,66 грн (а.с.33 т.1).

Відповідач здійснив оплату товару на суму 50000,00 грн згідно платіжної інструкції №605 від 25.07.2022 (а.с. 55 т.).

26 липня 2022 року сторони провели коригування вартості поставленого та частково оплаченого товару (1,76424941913 т. монокалія фосфат МКР 0-52-34) за видатковою накладною №529 від 17.03.2022 про що складено акт №24 коригування вартості згідно якого за накладною ціна товару без ПДВ становила 75575,16 грн, після корегування ціна товару без ПДВ становила 94468,88 грн. Результат зміни ціни товару з 160000,12 грн з ПДВ за актом №24 коригування вартості склав 200000,00 грн, тобто ціна збільшилась на 39999,88 грн в т.ч. ПДВ 6666,64 грн (34 т.1).

Відповідач здійснив оплату товару на суму 200000,00 грн згідно платіжної інструкції №10119 від 26.07.2022 (а.с. 56 т.1)

02 серпня 2022 року сторони провели коригування вартості частини поставленого та неоплаченого товару (4,41062354783 т. монокалія фосфат МКР 0-52-34) за видатковою накладною №529 від 17.03.2022 про що складено акт №25 коригування вартості згідно якого за накладною ціна товару без ПДВ становила 75575,16 грн, після корегування ціна товару без ПДВ становила 94468,88 грн. Результат зміни ціни товару з 400000,30 грн з ПДВ за актом №25 коригування вартості склав 500 000,00 грн, тобто ціна збільшилась на 99999,70 грн в т.ч. ПДВ 16 666,61 грн (35 т.1).

Відповідач здійснив оплату товару на суму 500000,00 грн згідно платіжної інструкції №10146 від 02.08.2022 (а.с.57 т.1).

23 серпня 2022 року сторони провели коригування вартості частини поставленого та неоплаченого товару (2,59448249051 т. монокалія фосфат МКР 0-52-34) за видатковою накладною №529 від 17.03.2022 про що складено акт №39 коригування вартості згідно якого за накладною ціна товару без ПДВ становила 75575,16 грн, після корегування ціна товару без ПДВ становила 96358,33 грн. Результат зміни ціни товару з 235294,12 грн з ПДВ за актом №39 коригування вартості склав 300000,00 грн, тобто ціна збільшилась на 64705,88 грн в т.ч. ПДВ 10784,31 грн (а.с. 36 т.1).

Відповідач здійснив оплату товару на суму 300000,00 грн згідно платіжних інструкцій №46 від 23.08.2022, №846 від 23.08.2022 (а.с. 58-59 т.1).

06 жовтня 2022 року сторони провели коригування вартості частини поставленого та неоплаченого товару (1,30988355344 т. монокалія фосфат МКР 0-52-34) за видатковою накладною №529 від 17.03.2022 про що складено акт №74 коригування вартості згідно якого за накладною ціна товару без ПДВ становила 75575,16 грн, після корегування ціна товару без ПДВ становила 95428,33 грн. Результат зміни ціни товару з 118793,59 грн з ПДВ за актом №74 коригування вартості склав 150000,00 грн, тобто ціна збільшилась на 31206,41 грн в т.ч. ПДВ 5201,07 грн (а.с.37 т.1).

Відповідач здійснив оплату товару на суму 150000,00 грн згідно платіжної інструкції №709 від 06.10.2022 (а.с. 60 т.1).

11 жовтня 2022 року сторони провели коригування вартості частини поставленого та неоплаченого товару (0,89189765210 т. монокалія фосфат МКР 0-52-34) за видатковою накладною №529 від 17.03.2022 про що складено акт №75 коригування вартості згідно якого за накладною ціна товару без ПДВ становила 75575,16 грн, після корегування ціна товару без ПДВ становила 93433,74 грн. Результат зміни ціни товару з 80886,37 грн з ПДВ за актом №75 коригування вартості склав 100000,00 грн, тобто ціна збільшилась на 19113,63 грн в т.ч. ПДВ 3185,61 грн (а.с.38 т.1).

Відповідач здійснив оплату товару на суму 100000,00 грн згідно платіжної інструкції №947 від 11.10.2022 (а.с.61 т.1).

17 жовтня 2022 року сторони провели коригування вартості частини поставленого та неоплаченого товару (0,89001510213 т. монокалія фосфат МКР 0-52-34) за видатковою накладною №529 від 17.03.2022 про що складено акт №77 коригування вартості згідно якого за накладною ціна товару без ПДВ становила 75575,16 грн, після корегування ціна товару без ПДВ становила 93631,37 грн. Результат зміни ціни товару з 80715,64 грн з ПДВ за актом №77 коригування вартості склав 100000,00 грн, тобто ціна збільшилась на 19284,36 грн в т.ч. ПДВ 3214,06 грн (а.с.39 т.1).

Відповідач здійснив оплату товару на суму 100000,00 грн згідно платіжної інструкції №10541 від 17.10.2022 (а.с. 62 т.1).

14 грудня 2022 року сторони провели коригування вартості частини поставленого та неоплаченого товару (0,76819280140 т. монокалія фосфат МКР 0-52-34) за видатковою накладною №529 від 17.03.2022 про що складено акт №82 коригування вартості згідно якого за накладною ціна товару без ПДВ становила 75575,16 грн, після корегування ціна товару без ПДВ становила 93943,43 грн. Результат зміни ціни товару з 69667,55 грн з ПДВ за актом №82 коригування вартості склав 86600,00 грн, тобто ціна збільшилась на 16932,45 грн в т.ч. ПДВ 2822,07 грн (а.с.40 т.1).

Відповідач здійснив оплату товару на суму 86600,00 грн згідно платіжної інструкції №11553 від 14.12.2022 (а.с. 63 т.1).

15 грудня 2022 року сторони провели коригування вартості частини поставленого та неоплаченого товару (0,88705866214 т. монокалія фосфат МКР 0-52-34) за видатковою накладною №529 від 17.03.2022 про що складено акт №83 коригування вартості згідно якого за накладною ціна товару без ПДВ становила 75575,16 грн, після корегування ціна товару без ПДВ становила 93943,43 грн. Результат зміни ціни товару з 80447,52 грн з ПДВ за актом №83 коригування вартості склав 100 000,00 грн, тобто ціна збільшилась на 19552,48 грн в т.ч. ПДВ 3258,75 грн (а.с.41 т.1).

Відповідач здійснив оплату товару на суму 100000,00 грн згідно платіжної інструкції №11579 від 15.12.2022 (а.с. 64 т.1).

21 грудня 2022 року сторони провели коригування вартості частини поставленого та неоплаченого товару (0,44352933107 т. монокалія фосфат МКР 0-52-34) за видатковою накладною №529 від 17.03.2022 про що складено акт №85 коригування вартості згідно якого за накладною ціна товару без ПДВ становила 75575,16 грн, після корегування ціна товару без ПДВ становила 93943,43 грн. Результат зміни ціни товару з 40223,76 грн з ПДВ за актом №85 коригування вартості склав 50000,00 грн, тобто ціна збільшилась на 9776,24 грн в т.ч. ПДВ 1629,37 грн (а.с. 42 т.1).

Відповідач здійснив оплату товару на суму 50000,00 грн згідно платіжної інструкції №11715 від 21.12.2022 (а.с. 65 т.1).

25 січня 2023 року сторони провели коригування вартості частини поставленого та неоплаченого товару (0,66529399661 т. монокалія фосфат МКР 0-52-34) за видатковою накладною №529 від 17.03.2022 про що складено акт №3 коригування вартості згідно якого за накладною ціна товару без ПДВ становила 75575,16 грн, після корегування ціна товару без ПДВ становила 93943,43 грн. Результат зміни ціни товару з 60335,64 грн з ПДВ за і склав 75 000,00 грн, тобто ціна збільшилась на 14664,36 грн в т.ч. ПДВ 2444,06 грн (а.с. 43 т.1).

Відповідач здійснив оплату товару на суму 75000,00 грн згідно платіжної інструкції №12417 від 25.01.2023 (а.с. 66 т.1).

Таким чином, відповідачем за період з 09.03.2022 17.03.2023 сплачено вартість товару позивачу лише частково на суму 4559833,00 грн., що підтверджується вищевказаними платіжними інструкціями та карткою рахунку (а.с.44-49 т.1).

Разом з тим, станом на момент подання позову у даній справі за відповідачем залишається несплачений основний борг по поставці товару за договором поставки №БФ22/03-09-01 в розмірі 373 635,62 грн.

Водночас, враховуючи вищевикладене, судом апеляційної інстанції встановлено, що вартість товару поставленого позивачем за видатковими накладними №528, №529 від 17.03.2022 в розмірі 4498233,53 грн з ПДВ в результаті коригування збільшилась на суму 435235,10 грн з ПДВ (89999,74 грн + 9999,97 грн + 39999,88 грн + 99999,70 грн + 64705,88 грн + 31206,41 грн + 19113,63 грн + 19284,36 грн + 16932,45 грн + 19552,48 грн + 9776,24 грн + 14664,36 грн = 435235,10 грн), що в загальному становить 4933468,62 грн з ПДВ.

Таким чином, актами коригування вартості товару (а.с.32-43 т.1) позивач збільшив вартість товару поставленого відповідачу за видатковими накладними №528, №529 від 17.03.2022 на суму 435235,10 грн, в т.ч. ПДВ, що очевидно значно більше розміру заявленої позивачем до стягнення втрат від інфляції в сумі 299 454,47 грн.

Отже, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції в сумі 299 454,47 грн. у позивача відновилися еквівалентом іноземної валюти, який врахований ним під час складання вищевказаних актів коригування вартості товару в результаті чого загальна сума вартості товару збільшилась на 435235,10 грн.

Таким чином, враховуючи зміст договірних відносин та правові позиції Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача299 454,47 грн. втрат від інфляції задоволенню не підлягає, однак суд першої інстанції не врахував вищевикладеного та помилково задовольнив позов в цій частині, у зв`язку з чим рішення Господарського суду Волинської області від 07.11.2023 у справі № 903/315/23 в частині стягнення 299 454,47 грн втрат від інфляції ухвалено з помилковим застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування та ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволення позову.

Щодо нарахування позивачем стягнення з відповідача 36 673,50 грн. 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2ст. 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахування вказаного, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів погашення відповідачем суми основного боргу 373 635,62 грн, суд апеляційної інстанції зазначає про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 36673,50 грн.

Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок 3 % річних, сума яких становить 36673,50 грн. суд апеляційної інстанції вважає його арифметично вірним, таким, що розрахований в межах періоду прострочення визначеного позивачем, а отже вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Також, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав длязменшення розміру 3 % річнихдо 50%, що становить 18336,75 грн., оскільки, стаття 625 ЦК України входить до розділу I "Загальні положення про зобов`язання" книги 5Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно достатті 625 Цивільного кодексу Україниє мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі №296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.

Відтак, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Подібна за змістом правова позиція викладена упостановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі №908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі №802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі №922/795/19, від 19.12.2019 у справі №911/2845/18.

Щодо зменшення розміру 3% річних, то колегія суддів зазначає, що у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

Велика Палата Верховного Суду також вказала, що пеня, відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи №902/417/18, а саме: встановлення відсотків річних на рівні 40% та 96% та їх явну невідповідність принципу справедливості, тоді як у даній справі позивачем розраховані відсотки річних в розмірі, встановленому законом - ст.625 ЦК України, тобто 3%, що, у свою чергу, не порушує принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Відтак, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбаченіст. 625 Цивільного кодексу України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставіст.233 Господарського кодексу України,ст.551 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги про скасування рішення Господарського суду Волинської області від 07.11.2023 року у справі № 903/315/23 в частині стягнення з ПОСП ім. Івана Франка на користь ТОВ «БФ ТРЕЙД» 18336,75 грн. 3% річних.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення пені в сумі 463 526,31 грн. за період з 17.06.2023 по 07.08.2023 та штрафу в сумі 10% від заборгованості в сумі 400 000,05 грн. колегія суддів враховує наступне.

Частиною першоюстатті 548 ЦК Українипередбачені загальні умови забезпечення виконання зобов`язання. Одна з цих умов передбачає забезпечення виконання зобов`язання (основного зобов`язання), якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка (частина першастатті 546 ЦК України).

Поряд з цим, за змістом статей610,611,612 ЦК Україниневиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова та господарсько-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормамистатті 610 ЦК Українитастатті 216 ГК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першоїстатті 611 ЦК України).

Відповідно до частини першоїстатті 230 ГК Українинеустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею), застаттею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина другастатті 551 ЦК України).

При цьому за приписами частини першоїстатті 550 ЦК Україниправо на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

На відміну від положеньЦК України, які штраф та пеню визначають як види неустойки в залежності від правил обчислення (частини друга та третястатті 549 цього Кодексу), а неустойку і як вид забезпечення виконання зобов`язання, і як правовий наслідок порушення зобов`язань, встановлених законом або договором, положенняГК Українивизначають неустойку, штраф та пеню як господарські санкції у вигляді грошової суми - штрафні санкції, суму яких учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже сплату неустойки як один із видів забезпечення виконання зобов`язання, встановлених договором або законом, та як один із встановлених договором або законом правових наслідків порушення зобов`язання передбачено лише нормамиЦК України(пункт 3 частини першоїстатті 611 цього Кодексу).

Поширене застосування неустойки саме з метою забезпечення договірних зобов`язань обумовлено насамперед тим, що неустойка є зручним інструментом спрощеної компенсації втрат кредитора, викликаних невиконанням або неналежаним виконанням боржником своїх зобов`язань.

Неустойка як господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань започатковує визначеність у правовідносинах за зобов`язаннями, а саме - відповідальність має настати щонайменше в межах неустойки. Тобто неустойка підсилює дію засобів цивільно-правової відповідальності, робить їх достатньо визначеними, перетворюючи в необхідний, так би мовити, невідворотній наслідок правопорушення. Отже неустойка стає оперативним засобом реагування у разі порушення або неналежного виконання зобов`язання, яким можна скористатись як тільки було порушено зобов`язання, не чекаючи викликаних ним негативних наслідків. Зокрема, задля прагнення учасників зобов`язання до дійсно оперативного, негайного використання свого права на неустойку для неї встановлений спеціальний скорочений строк позовної давності: позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини другоїстатті 258 ЦК України).

Отже, завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Поряд з цимГК України, також як іЦК України, передбачає, що неустойка встановлюється договором або законом.

Тобто неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов`язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов`язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми. При цьому для деяких видів зобов`язань неустойка встановлюється законом іншим нормативно-правовим актом безпосередньо, а тому сторони відповідно зобов`язання підпорядковуються існуючим правилам про неустойку стосовно як її розміру, так і порядку та умов про її стягнення, хоча при цьому не укладають не тільки угоди про неустойку, але і безпосередньо договору.

Так, законодавець вГК України, встановлюючи правила визначення розміру штрафних санкцій (зокрема і неустойки,стаття 231 цього Кодексу) та встановлюючи також як іЦК Українивідмінності між порядками обчислення штрафу та пені (частина друга цієїстатті Кодексу), уточнює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (частина четвертастатті 231 ГК України).

Щодо застосування наведених положеньстатті 231 ГК Українисуд апеляційної інстанції звертається до правової позиції, викладеної у пункті 6.13постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18та у постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21: господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

У зв`язку із викладеним суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування:

- характером неустойки (договірний або встановлений законом);

- підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано);

- складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових;

- умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків.

Отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Умовами договору поставки, зокрема пунктом 5.4. договору, сторони погодили, що якщо покупець здійснює оплату товару (Партії Товару) у строк, що перевищує строк, зазначений у відповідній Специфікації (Додатку) до договору на 20 календарних днів, то така оплата вважається простроченою і постачальник має право вимагати сплати покупцем неустойки у виді штрафу, в розмірі 10% від суми заборгованості, починаючи з 21 календарного дня прострочення оплати.

Пунктом 11.3 договору визначено, що у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати Партії Товару, зазначеної у відповідній Специфікації (Додатку) до цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у відсотках річних від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення оплати. Відповідно до вимог ст. 232 Господарського кодексу України Сторони погоджують, що нарахування штрафних санкцій, передбачених цим пунктом, не обмежується 6- місячним строком, а нараховується і сплачується за весь час прострочення.

Судова колегія перевірила розрахунок позивача штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості та пені з врахуванням строків поставки і встановила, що розрахунок позивача не містить арифметичних або методологічних помилок.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.

При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З урахуванням викладеного, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 17 травня 2018 року у справі №910/6046/16, від 25 травня 2018 року у справі №922/1720/17.

Отже, оскільки судом встановлений факт порушення відповідачем зобов`язань по оплаті отриманого товару у передбачені договором поставки строки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача 400000,05 грн. штрафу в сумі 10% від заборгованості та нарахування 463526,31 грн. пені за період 17.06.2023 по 07.08.2023.

Щодо доводів апелянта про неправомірність відхилення судом першої інстанції клопотання відповідача викладеного у запереченні на відповідь на відзив про зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу на 90% до 46 352,63 грн. та 40 000,01 грн. відповідно (у випадку задоволення позовних вимог зокрема у частині стягнення пені та штрафу), колегія суддів зазначає наступне.

Відмовляючи Приватно-орендному сільськогосподарському підприємству ім. Івана Франка у задоволенні клопотання про зменшення пені та штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено поважність причин прострочення та невиконання договірних зобов`язань перед позивачем, а також скрутного матеріального становища та достатніх підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки таке зменшення нівелюватиме саме значення штрафних санкцій як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання товару або грошових коштів за надані ним послуги. Окрім цього, суд першої інстанції зауважив, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін договору.

Посилання відповідача на форс-мажорні обставини, зумовлені воєнними діями на території України, є безпідставними, оскільки відповідач посилається на ці обставини лише як на факт, при цьому не наводячи обставин, які зумовили неможливість виконання зобов`язань саме для нього. Необґрунтованою є позиція відповідача про те, що суд повинен зменшити розмір штрафних санкцій з огляду на факт визнання відповідачем заборгованості. Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України суд повинен брати до уваги ступінь виконання зобов`язань боржником, а не ступінь визнання вини. Фактично ж, незважаючи на визнання боргу відповідачем, ступінь виконання відповідачем зобов`язання з оплати залишається нульовою.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено поважність причин прострочення та невиконання договірних зобов`язань перед позивачем, а також скрутного матеріального становища та достатніх підстав для зменшення розміру штрафних санкцій до 10%, оскільки таке зменшення нівелюватиме саме значення штрафних санкцій як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання товару або грошових коштів за надані ним послуги.

Отже, суд першої інстанції не знайшов об`єктивних підстав для зменшення розміру пені та штрафу за порушення строків оплати товару згідно з договором.

У постановах Верховного Суду від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 14.08.2018 у справі №903/827/17, від 30.08.2018 у справі №925/1587/17 викладено правову позицію, відповідно до якої частиною 3статті 551 Цивільного кодексу Українипередбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена стаття кореспондується зістаттею 233 Господарського кодексу України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Згідно з частиною першоюстатті 233 ГК Україниу разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другоюстатті 233 ГК Україниякщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні положення також містить частина третястатті 551 ЦК України, положення якої України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому суд апеляційної інстанції наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено вРішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені упостанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьоїстатті 551 ЦК Українипро те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити

У цих висновках суд апеляційної інстанції звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі №199/3152/20 (Провадження №14-224цс21) з посиланням на висновки впостановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, (провадження №12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, (провадження №14-623цс18) (пункт 85).

У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Так, положеннямистатті 3 ЦК Українирегламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієїстатті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першоїстатті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено упостанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем встатті 3 ЦК Українипринцип можливості обмеження свободи договору (статті6,627цьогоКодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 ГК Українизагальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другоюстатті 216 ГК Українизастосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третястатті 216 ГК України).

За частинами першою та другоюстатті 217 ГК Українигосподарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У наведених висновках суд апеляційної інстанції звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третястатті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (911/2223/20).

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі №910/11733/18).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі №904/3551/18).

Поряд з викладеним суд апеляційної інстанції зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третястатті 551 ЦК України,стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються встатті 551 ЦК Українита встатті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Водночас, як свідчить судова практика, суди звертають увагу на те, що зменшення розміру пені на 99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова позиція Верховного Суду в постановах від 04.02.2020 у справі №918/116/19 (пункт 8.15), від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 05.04.2023 у справі №910/18718/21 тощо).

Суд апеляційної інстанції зауважує, що зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об`єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.

При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора -стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер.

А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другоїстатті 233 ГК Українита частини третьоїстатті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положеннямстатті 233 ГК Україниі частині третійстатті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей86,210,237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, надавши оцінку всім доводам відповідача, правильно дійшов висновку, що не підлягає задоволенню його клопотання про зменшення неустойки на 90% проте висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача пені та штрафу у розмірі 100 % (463 526,31 грн. пені, 400 000,05 грн. штрафу) також не можна вважати таким, який би відповідав завданню господарського судочинства - справедливому розгляду і вирішенню справи.Так, суд першої інстанції не звернув увагу на очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми неустойки, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/18718/21.

Так, приймаючи рішення про зменшення заявленої до стягнення суми штрафу, суд апеляційної інстанції виходить з того, що:

- застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі, заявленому позивачем не може відповідати критеріям розумності та справедливості, оскільки стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, попри те не може бути джерелом збагачення кредитора та те, що неспівмірність заявленої до стягнення суми неустойки (463 526,31 грн пені + 400 000,05 грн штрафу = 863 526,36 грн) з розміром заборгованості (373 635,62 грн), коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання;

- відповідне зменшення пені є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань;

- правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання не повинен перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- відсутні підстави вважати, що порушення зобов`язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача.

Отже, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбаченістаттею 3 Цивільного кодексу України(справедливість, добросовісність, розумність) та з огляду на необхідність забезпечення інтересів обох сторін, колегія суддів вважає наявними правові підстави зменшити розмір суми неустойки заявленої позивачем до стягнення п`ятдесятьма відсотками, що відповідатиме принципу пропорційності в господарському судочинстві, тобто на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 231763,16 грн. та штраф в розмірі 200000,03 грн.

Колегія суддів відзначає, що у разі зменшення розміру неустойки суд ухвалює рішення про часткове задоволення позову та відмову у задоволенні решти вимог - щодо частини, на яку неустойку зменшено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22.

Таким чином, рішення Господарського суду Волинської області від 07.11.2023 у справі №903/315/23 в частині стягнення 231763,15 грн пені, 200000,02 грн штрафу підлягає скасуванню та ухваленню в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Пунктом 2 ч.1 ст.275 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно п.4 ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 07.11.2023 у справі №903/315/23 в частині стягнення 299 454,47 грн втрат від інфляції, 231 763,20 грн пені, 18336,75 грн 3% річних, 200 000,03 грн штрафу, задовольнити частково. Рішення Господарського суду Волинської області від 07.11.2023 у справі №903/315/23 в частині стягнення 299 454,47 грн втрат від інфляції, 231763,15 грн пені, 200000,02 грн штрафу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. У решті рішення Господарського суду Волинської області від 07.11.2023 у справі №903/315/23 залишити без змін.

Відповідно до ст.129, п. 4 ч. 1 ст.282 ГПК України у зв`язку із скасуванням судового рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та ухваленням нового рішення, підлягають перерозподілу і судові витрати, а саме підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати пов`язаних з оплатою судового збору за подання позовної заяви в розмірі 12 631,08 грн та з позивача на користь скаржника підлягає стягненню витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 16452,40 грн.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 07.11.2023 у справі №903/315/23 в частині стягнення 299 454,47 грн втрат від інфляції, 231 763,20 грн пені, 18336,75 грн 3% річних, 200 000,03 грн штрафу, задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 07.11.2023 у справі №903/315/23 в частині стягнення 299 454,47 грн втрат від інфляції, 231 763,15 грн пені, 200 000,02 грн штрафу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У решті рішення Господарського суду Волинської області від 07.11.2023 у справі №903/315/23 залишити без змін.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду Волинської області від 07.11.2023 у справі №903/315/23 викласти в такій редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка (45726, Волинська область, Горохівський район, село Губин Перший, код ЄДРПОУ 03373842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ ТРЕЙД" (04112, м. Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8, код ЄДРПОУ 39486606) 842 072,31 грн. в тому числі 373 635,62 грн. основного боргу, 231 763,16 грн. - пені, 36 673,50 грн. 3% річних, 200 000,03 грн. штрафу та 12 631,08 грн. витрат пов`язаних з оплатою судового збору.

У задоволенні позову про стягнення 299 454,47 грн втрат від інфляції, 231 763,15 грн пені, 200 000,02 грн штрафу, відмовити.»

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ ТРЕЙД" (04112, м. Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8, код ЄДРПОУ 39486606) на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка (45726, Волинська область, Горохівський район, село Губин Перший, код ЄДРПОУ 03373842) 16 452,40 грн витрат пов`язаних з оплатою судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити видачу судових наказів Господарському суду Волинської області.

6. Справу №903/315/23 повернути Господарському суду Волинської області.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "09" лютого 2024 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.