Ухвала

від 09.02.2024 по справі 18/7210

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

"09" лютого 2024 р. Справа № 18/7210

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гудак А.В.

суддя Мельник О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Стожари"

на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 08.09.2017

(постановлену о 14:58 год. у м. Хмельницькому)

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" на дії державного виконавця

у справі №18/7210 (суддя Димбовський В.В.)

стягувач Державне територіально-галузеве об`єднання "Південно-західна залізниця" (Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця")

боржник Приватне підприємство "Стожари"

про виселення з приміщення

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Хмельницької області ухвалою від 08.09.2017 у справі №18/7210 частково задовольнив скаргу стягувача - Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" на дії ДВС. Визнав недійсною постанову державного виконавця ВДВС Новіцької Л.С. про закінчення виконавчого провадження від 26.06.2017 ВП №49028866. Відхилив скаргу в частині вимог про зобов`язання державного виконавця ВДВС Кулінську С.А. відновити виконавче провадження №49028866 з примусового виконання наказу про примусове виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 31.10.2014 по справі №18/7210 та винести відповідну постанову та зобов`язання державного виконавця ВДВС Кулінську С.А. винести постанову про заміну сторони виконавчого провадження.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Приватне підприємство "Стожари" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції визнати поважними причини пропуску строку на подання апеляційної скарги, поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Хмельницької області від 08.09.2017 у справі №18/7210 та скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 08.09.2017 у справі №18/7210 в частині задоволення скарги, ухвалити нове рішення, яким у задоволені скарги ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" відмовити повністю.

Дослідивши апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з таких підстав.

З аналізу змісту статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Пунктом 6 частини другої статті 42 ГПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Судом встановлено, що ухвала Господарського суду Хмельницької області постановлена 08.09.2017, тобто до набрання чинності з 15.12.2017 Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ).

Згідно пункту 13 частини 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній з 15.12.2017, судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Отже, судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017 (до набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону від 03.10.2017 №2147-VІІІ) можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України в редакції, чинній з 15.12.2017.

Згідно з частиною 1 статті 91 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017, тобто на дату ухвалення рішення судом першої інстанції) сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 93 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п`яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 106 ГПК України (в редакції станом на час ухвалення оскарженої ухвали) окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Суд бере до уваги, що скаржник є учасником справи (боржником), тому мав п`ять днів на оскарження ухвали Господарського суду Хмельницької області від 08.09.2017 у справі №18/7210.

Імперативною нормою частини 2 статті 261 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, встановлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Верховний Суд в постановах від 12.07.2022 у справі №9/430-05-11867 та від 29.01.2022 у справі 916/1240/17 зазначав, що у цій нормі врегульовано порядок вчинення процесуальної дії судом апеляційної інстанції, а саме, відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими з порушенням строку, тоді як строки оскарження судових рішень суду першої інстанції, ухвалених до 15.12.2017, врегульовані у статті 93 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017. При цьому за змістом частини 2 статті 261 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, поновлення апеляційним судом пропущеного строку на апеляційне оскарження у зв`язку з визнанням поважними причин пропуску відповідного строку можливе виключно у разі подання апеляційної скарги в межах присічного річного строку, а в разі недотримання останнього з`ясування поважності причин строку на апеляційне оскарження взагалі не має істотного значення та не може жодним чином вплинути на однозначне вирішення питання про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими на судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017, керується, в тому числі положеннями частини 2 статті 261 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017. Тому, встановивши відсутність винятків, визначених у пунктах 1, 2 частини 2 статті 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження в яких порушено до набрання чинності цієї редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Водночас у разі встановлення винятку, визначеного у пунктах 1, 2 частини 2 статті 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції повинен дослідити поважність причин пропуску строку на подання апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 119 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Звернення з апеляційною скаргою є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений у апеляційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги з огляду на положення статті 256 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

При цьому, поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Відповідно до частини другої статті 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Суд зазначає, що частиною другої статті 261 ГПК України передбачені два виключні випадки, за відсутності яких, суд апеляційної інстанції незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги на судове рішення після спливу одного року з дня складення повного тексту цього рішення, суд апеляційної інстанції має перевірити та надати оцінку наявності підстав для застосування до такої апеляційної скарги наслідків, передбачених частиною другою статті 261 ГПК України, а саме щодо зазначення та обґрунтування скаржником випадків, передбачених пунктами 1, 2 зазначеної норми, наявність яких надає право на поновлення строку апеляційного оскарження. Встановивши відсутність винятків, визначених у пунктах 1, 2 частини другої статті 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження (правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 12.11.2018 у справі № 54/239).

Отже, при вирішенні питання про можливість поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, пропущеного зі спливом значного періоду часу (більше одного року з дня складання повного тексту судового рішення), апеляційному суду необхідно враховувати, що національним законодавством встановлено присічний строк на апеляційне оскарження судових рішень відповідно до частини другої статті 261 ГПК України.

Таким чином, встановлене процесуальним законодавством обмеження права на апеляційне оскарження судового рішення відповідає вимогам статті 129 Конституції України.

Згідно з частиною першою та другою статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (частина третя статті 256 ГПК України).

В обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення з апеляційною скаргою скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що як учасник справи не був повідомлений про розгляд скарги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", копію оскарженої ухвали суду скаржник не отримував.

Вказує, що з ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 08.09.2017 у справі №18/7210 представник (власник) Приватного підприємства Ігор Потравний ознайомився вперше 12.01.2024 (після прийняття спадщини після смерті свого батька Святослава Потравного, який був власником підприємства до цього).

Суд зауважує, що ухвала Господарського суду Хмельницької області від 08.09.2017 у справі №18/7210 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 12.09.2017.

Суд враховує, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії" заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Однак, апеляційна скарга на вказане рішення подана в січні 2024, тобто з пропуском процесуального строку для її подання, встановленого ч. 1 ст. 256 ГПК України, більше 6 років.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції направляв Приватному підприємству "Стожари" копії ухвали про прийняття скарги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" на дії державного виконавця та призначення її до розгляду на дві адреси скаржника.

Однак, такі ухвали не були вручені скаржнику та повернулися до суду першої інстанції (т. 3, а. с. 158-162).

В той же час, вказані примірники ухвали направлялися скаржнику на адресу його реєстрації, дійсної на момент постановляння такої ухвали (т. 3, а. с. 142-146), та на поштову адресу, котра вказувалася боржником в заявах, поясненнях процесуальних документах (т. 1, а. с. 155-156, 198, 202-204, 237-241; т. 2, а. с. 2-4, 70-74; т. 3, а. с. 88-94).

Суд бере до уваги, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 22.03.2023 у справі №905/1397/21, від 30.08.2023 у справі №910/10477/22).

Також, суд встановив, що оскаржена ухвала на останній сторінці містить відмітку про її направлення учасникам справи.

Посилання директора скаржника на те, що він дізнався про оскаржену ухвалу після отримання спадщини та після зміни на цій посаді попереднього директора (його померлого батька) не можуть бути поважними, оскільки директор (виконавчий орган) є представником товариства, а його зміна не може бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

На думку апеляційного господарського суду, попередній директор та власник ПП "Стожари", повинен був опікуватися станом справ підприємства, у тому числі отримувати інформацію з відкритих джерел (Єдиного державного реєстру судових рішень та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань), та можливість дізнаватись про наявність судових справ та судових рішень відносно підприємства, в тому числі і на стадії виконання рішення суду, з врахуванням того, що про саме судове провадження в цілому йому було відомо.

Водночас, матеріалами справи підтверджено, що 07.09.2023 Ігор Потравний, як директор ПП "Стожари" звертався до суду першої інстанції із заявами про ознайомлення із матеріалами справи та 08.09.2023 ознайомився із ними (т. 4, а. с. 164-167).

При цьому, в апеляційній скарзі не зазначено будь-яких обставин непереборної сили, що перешкодили скаржнику звернутися з апеляційною скаргою в межах або присічного строку або "розумного" (який мав визначатися з врахуванням самих обставинам непереборної сили, за їх наявності).

Таким чином, суд висновує, що подання апеляційної скарги в установлений законом строк залежала виключно від волевиявлення скаржника, тобто мала суб`єктивний характер.

На переконання суду, в цьому випадку скаржник, як заінтересована особа, не продемонстрував готовності брати участь на всіх етапах розгляду справи, не вжив заходів до своєчасного оскарження судового рішення, що дозволяє дійти висновку про те, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження були суб`єктивними, залежали від поведінки скаржника, як учасника справи та не пов`язані з наявністю обставин непереборної сили.

З огляду на викладене, суд підсумовує, що скаржником не доведено наявності обставин, передбачених п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно частин 3, 4 статті 261 ГПК України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження вирішується не пізніше п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення Приватному підприємству "Стожари" строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Хмельницької області від 08.09.2017 у справі №18/7210, а як наслідок - про відмову у відкритті апеляційного провадження за відповідною апеляційною скаргою.

Враховуючи, що апеляційна скарга була подана в електронному вигляді через електронний кабінет, її матеріали судом заявнику не повертаються.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 261 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Стожари" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 08.09.2017 у справі №18/7210.

2. Справу №18/7210 надіслати Господарському суду Хмельницької області.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та у строк відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.