Постанова

від 25.01.2024 по справі 908/3148/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2024 року м.Дніпро Справа № 908/3148/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Михайлова К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу виконувача обов`язків керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.10.2023 (прийняте суддею Мірошниченко М.В., повне судове рішення складено 12.10.2023) у справі № 908/3148/23

за позовом виконувача обов`язків керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, -

позивача Запорізької міської ради

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Панасенка Олега Володимировича

про стягнення 261698,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст вимог.

Прокурором подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача: контрольно-пропускний пункт (літ. А), розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, 1а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майно 262097623101.

2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2023 у справі № 908/3148/23 заяву виконувача обов`язків керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області про забезпечення позову залишено без задоволення.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що предметом позову є стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 261698,23 грн., а прокурор просить накласти арешт на окреме індивідуально визначене майно відповідача, що не відповідає заявленому предмету позову.

Прокурор не надав доказів на підтвердження існування обставин, які свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду відповідно до заявленого предмету позову. Зокрема, прокурор не надав доказів відсутності або недостатності у відповідача коштів для стягнення спірної заборгованості в разі задоволення позову, вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження наявного у нього майна, а також інших доказів на підтвердження існування обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Посилання прокурора на випадки відчуження майна відповідачами під час розгляду інших судових справ за позовами прокурора не є достатньо обґрунтованою підставою для вжиття заходів забезпечення позову в даній справі.

Посилання прокурора на наявність у відповідача спірної заборгованості не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вказана заборгованість на час подання позову є предметом спору та підлягає доведенню позивачем на загальних підставах під час розгляду справи по суті.

3.Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Виконувач обов`язків керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області подав апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.10.2023 у справі № 908/3148/23, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове про вжиття заходів забезпечення позову.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що предметом спору є стягнення до місцевого бюджету значної суми коштів в більше ніж 260 тис. грн від сплати яких відповідач упродовж тривалого часу безпідставно ухиляється.

Ураховуючи вказане, Запорізька міська рада позбавлена можливості використати фактично належні їй грошові кошти на користь мешканців міста, тим більш в умовах воєнного стану. Таким чином, у даному випадку позовні вимоги спрямовані, перш за все, на задоволення потреб територіальної громади міста Запоріжжя.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за Панасенком О.В. зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна контрольно-пропускний пункт (літ. А), розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, 1а, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 262097623101.

У даній позовній заяві необхідно застосувати захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу та знаходиться у нього, без обмеження/позбавлення права користування ним.

До постановлення рішення у справі відповідачем можуть бути вчинені дії, спрямовані на відчуження або передачу у користування належного йому майна, що може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог прокурора.

Можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача, тому не потребує окремого доведення.

Наразі набули розповсюдження факти відчуження відповідачами належного їм нерухомого майна під час слухання справ про стягнення з них коштів за позовами прокурора.

У разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Рішенням Запорізької міської ради від 25.05.2016 №54/84 відповідачеві передано в оренду строком на 19 років земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:06:008:0120 та зобов`язано після прийняття цього рішення у чотирьох місячний термін укласти з міською радою відповідний договір оренди, однак останній не вжив заходів до оформлення належним чином правовідносин щодо користування землею.

Неведене може свідчити про неправомірну поведінку відповідача та підтверджує можливі наміри ухилятися від сплати коштів за використання земельних ділянок.

5.Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач та відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

6.Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 25.01.2024 о 14:15 год.

В судовому засіданні 25.01.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7.Встановлені судом обставини справи.

До Господарського суду Запорізької області звернувся виконувач обов`язків керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Запорізької міської ради (позивача) до відповідача: Фізичної особи-підприємця Панасенка Олега Володимировича про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, за період з 01.06.2020 по 11.03.2022 в сумі 261698,23 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує, що у спірному періоді відповідач фактично використовував земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:06:008:0120 площею 1,4367 га без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) на неї, що призвело до порушення інтересів територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу.

Разом із позовом прокурором подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача: контрольно-пропускний пункт (літ. А), розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, 1а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майно 262097623101.

В обґрунтування підстав для вжиття заходів забезпечення позову прокурор, звертає увагу суду на те, що до постановлення рішення у справі відповідачем можуть бути вчинені дії, спрямовані на відчуження або передачу у користування належного йому майна, що може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог прокурора. Предметом позову є стягнення з відповідача орендної плати у розмірі 261 698,23 грн, накладення арешту на грошові кошти відповідача, за їх наявності, у такому розмірі здатне суттєво погіршити його майновий стан, у той час, як накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, щодо яких, станом на день звернення з заявою про забезпечення позову, відсутні обмеження, мінімально впливатиме на повсякденну роботу відповідачів, не ускладнюючи їх господарську діяльність. Рішенням Запорізької міської ради від 25.05.2016 №54/84 відповідачеві передано в оренду строком на 19 років земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:06:008:0120 та зобов`язано після прийняття цього рішення у чотирьох місячний термін укласти з міською радою відповідний договір оренди, однак останній не вжив заходів до оформлення належним чином правовідносин щодо користування землею. Неведене може свідчити про неправомірну поведінку відповідача та підтверджує можливі наміри ухилятися від сплати коштів за використання земельних ділянок.

За результатами розгляду заяви про забезпечення позову судом першої інстанції прийнято ухвалу про відмову у її задоволенні.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Переглядаючи оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду в апеляційному порядку, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Відповідно до вимог частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суд у кожному конкретному випадку повинен оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18).

Предметом спору у даній справі є вимога прокурора в інтересах Запорізької міської ради до відповідача про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна.

У даному випадку прокурором не наведено фактичних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про вчинення відповідачем дій спрямованих на ухилення від виконання судового рішення або дій, які можуть призвести до відчуження належного позивачу майна на момент виконання рішення.

Самі лише посилання прокурора на те, що відповідач має можливість розпоряджатися майном (будівлею), а також припущення відчуження такого майна, не є достатньою підставою для забезпечення позову у визначений прокурором спосіб.

Окрім того, предметом позову є вимоги про стягнення заборгованості, розмір якої не є значним. Накладення арешту на нерухоме майно, яке за результатами вирішення спору не набуватиметься позивачем, не є доцільним заходом забезпечення, оскільки збереження саме зазначеного майна не є необхідним для виконання рішення у справі, якщо позов буде задоволено.

Таким чином, твердження прокурора про можливість подальшого відчуження відповідачем належного йому нерухомого майна на користь третіх осіб ґрунтуються лише на припущеннях та не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.

Не подано прокурором і доказів відсутності або недостатності у відповідача коштів для стягнення спірної заборгованості в разі задоволення позову, а також доказів на підтвердження вартості спірного майна на час подання заяви про забезпечення позову.

Посилання прокурора на наявність у відповідача спірної заборгованості не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вказана заборгованість на час подання позову є предметом спору та підлягає доведенню на загальних підставах під час розгляду справи по суті.

Посилання прокурора на випадки відчуження майна відповідачами під час розгляду інших судових справ за позовами прокурора не є достатньо обґрунтованою підставою для вжиття заходів забезпечення позову в даній справі за відсутності доказів на підтвердження існування обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову в даній справі.

Крім того, прокурором не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані прокурором докази не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення законодавства, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи, наведені в обґрунтування вимог апеляційної скарги.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

10. Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу виконувача обов`язків керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.10.2023 у справі № 908/3148/23 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.10.2023 у справі № 908/3148/23 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції, віднести на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08.02.2024

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко